ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
10.07.2014 р. N К/9991/65432/12

Про часткове скасування наказу

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: суддів: Черпіцької Л. Т., Маслія В. І., Логвиненка А. О., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2012 року (Постанова N 2а-4216/12/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі N 2а-4216/12/2670 (Ухвала N 2а-4216/12/2670) за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України в особі Міністра оборони України про часткове скасування наказу, встановила:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Міністерства оборони України в особі Міністра оборони України про часткове скасування наказу Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року N 737 "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями".

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що оскаржувані норми Інструкції не відповідають нормам Житлового кодексу України, Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1081. Крім того, не скасування в частині наказу Міністра оборони України N 737 від 30.11.2011 р. може призвести до того, що цей наказ буде застосований до нього при розподілі житла, що призведе до додаткового відстоювання своїх прав в суді в майбутньому.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2012 року (Постанова N 2а-4216/12/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року (Ухвала N 2а-4216/12/2670), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 30.11.2011 року наказом Міністра оборони України N 737, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року N 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством, було затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 року за N 24/20337.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходи з того, що спірна Інструкція прийнята на виконання повноважень Міністерства оборони України, а її положення узгоджуються з приписами Конституції України, Житлового кодексу України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суддів та вважає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Інструкції, ця Інструкція визначає організацію: обліку військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗС України) та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у ЗС України (далі - особи, звільнені з військової служби) (далі - облік); забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової військової служби), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (далі - члени сімей військовослужбовців); порядку надання жилої площі в гуртожитках; порядку оренди і оплати орендованого житла у ЗС України; порядку надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини; порядку створення та роботи житлових комісій; контролю за розподілом жилих приміщень у гарнізонах ЗС України, перевірки правильності оформлення облікових справ військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, оскаржувана Інструкція визначає механізм, організацію дій певних посадових осіб та права і обов'язки суб'єктів, що звертаються до цих посадових осіб при вирішенні питань щодо забезпечення житлом.

Аналізуючи зазначену вище Інструкцію, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що її вимоги не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні завдання, повноваження, функції Міністерства оборони України встановлені Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року N 406/2011 (далі - Положення).

Так, згідно п. п. 76, 128 ч. 4 Положення Міноборони України відповідно до покладених на нього завдань затверджує Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил та членам їх сімей житлових приміщень; затверджує Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міноборони України.

Відповідно до пунктів 8, 9 Положення Міноборони України очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.

Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Згідно підпунктів 1, 22 п. 10 Положення Міністр: очолює Міноборони України, здійснює керівництво його діяльністю; підписує накази Міноборони України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника, що відповідач діяв поза межами своєї компетенції, зокрема, щодо наділення певними повноваженнями комісій та посадових осіб у військових частинах з приводу вирішення питань забезпечення житлом військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2012 року (Постанова N 2а-4216/12/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року (Ухвала N 2а-4216/12/2670) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: