КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
19.03.2015 р.

Справа N 826/15552/14

Про скасування рішення

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Кучми А. Ю., суддів: Аліменка В. О., Безименної Н. В., за участю секретаря: Козлової І. І. розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Київської міської ради, Громадської організації "Громадський корпус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2014 (Постанова N 826/15552/14) у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Громадянський корпус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратник Н", Громадської спілки "Правозахисний Альянс" до Київської міської ради про скасування рішення, встановила:

ГО "Громадянський корпус", ТОВ "Ратник Н", ГС "Правозахисний Альянс" звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради про скасування рішення "Про внесення змін до рішення Київської міської ради N 56/5443 від 24.02.2011 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради" N 62/62 від 04.09.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2014 (Постанова N 826/15552/14) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконним п. 8 рішення Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.02.2011 N 56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради" N 62/62 від 04.09.2014. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ГО "Громадський корпус" та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову.

Свої вимоги апелянт - ГО "Громадський корпус" обґрунтовує тим, що рішення "Про внесення змін до рішення Київської міської ради N 56/5443 від 24.02.2011 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради" N 62/62 від 04.09.2014 прийнято поза межами наданих КМР повноважень та в порушення норм чинного законодавства України.

КМР обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції, визнавши незаконним п. 8 спірного рішення, помилково не взяв до уваги частину другу ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", якою визначено додаткові права КМР, пов'язані зі здійсненням містом Києвом столичних функцій. Крім того, апелянтом звернуто увагу суду апеляційної інстанції на те, що рішення КМР N 62/62 від 04.09.2014 є регулятивним нормативно-правовим актом в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" і прийнято у відповідності до вимог цього Закону.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню в частині з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в частині п. 8 оскаржуваного рішення (яким встановлюється режим роботи тимчасових споруд (та інш. елементів), які здійснюють підприємницьку діяльність) останнє підлягає визнанню незаконним, а в іншій частині позову слід відмовити у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що КМР прийнято рішення "Про внесення змін до рішення Київської міської ради N 56/5443 від 24.02.2011 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради" N 62/62 від 04.09.2014.

У відповідності до положень пункту 10 частини другої ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" N 2807-IV від 06.09.2005 до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" N 280/97-ВР від 21.05.97 встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт має нормативно-правовий характер і є обов'язковим до виконання.

Враховуючи те, що згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти нормативного характеру приймає відповідна рада, а не її виконавчий орган, доводи апелянта про відсутність повноважень у відповідача приймати оскаржуване рішення є необґрунтованим. Розробником оскаржуваного рішення є виконавчий орган КМР - КМДА, що не протирічить положенням п. 10 частини другої ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

У відповідності до положень частини четвертої ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" N 3038-VI від 17.02.2011 розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 244 від 21.10.2011.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст спірного рішення і наказу свідчать про безпідставність доводів апелянта про перевищення відповідачем своєї компетенції шляхом врегулювання питання розміщення тимчасових споруд (згідно рішення КМР від 4 вересня 2014 року N 62/62), оскільки останнє не регулює питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Останнє, зокрема, регулює порядок визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

На підставі п. 44 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", п. 1.5, п. 1.6, 1.12 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 244 від 21.10.2011 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Комплексна схема розміщення ТС передбачає схему розміщення ТС, яка повинна бути узгоджена як з містобудівними вимогами та обмеженнями, так і функціями і завданнями органів місцевого самоврядування, визначеними Законом України "Про благоустрій населених пунктів".

Тому наявність зон розміщення/заборони ТС обумовлена і випливає зі змісту Комплексної схеми розміщення ТС. Зазначене відповідає положенням п. 44 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Доводи відносно необхідності повторного укладення договору щодо пайової участі судом першої інстанції вірно не прийняті до уваги, оскільки як вбачається з доданих договорів ТОВ "Ратник Н" (пункт 3.1.) пайова участь сплачується в повній сумі єдиним платежем. Згідно пункту 7.1 договір діє до 31.12.2014. Додані довідки про функціональне призначення тимчасової споруди діють до 30.12.2014. Тому доводи позивача про необхідність укладення до кінця 2014 року нового договору і переоформлення документів є безпідставним і необґрунтованим.

Інформаційний талон необхідний тільки для тих осіб, які сплачують пайову участь у відповідності до положень оскаржуваного рішення, і не стосується позивача.

Доводи щодо повторного укладення договорі пайової участі відносно власників засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі не є обґрунтованими, оскільки такі положення передбачалися попередньою редакцією порядку (додаток до рішення Київської міської ради N 56/5443 КМР від 24.02.2011). Нові положення відносно майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства зумовлюють відсутність повторності, оскільки попередня редакція положення такого об'єкту для сплати пайової участі не мала.

Доводи відносно положень п. 1.10 наказу щодо розміщення групи тимчасових споруд до 5 одиниць за своїм логічним змістом не спростовують положення п. 9 оскаржуваного рішення і не протирічать йому.

Доводи щодо відсутності внесення змін у рішення КМР N 56/5443 від 24.02.2011 в частині п. 9 відносно зміни Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР не приймається до уваги, оскільки не спростовують проведення процедур, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" в тій частині, яка стосується реалізації, передбачених законом, прав позивача.

Згідно матеріалів справи та відомостей мережі Інтернет (https://kievcity.gov.ua/news/15289.html) відповідне оголошення опубліковане 04.07.2014. Встановлено строк для пропозицій і зауважень місяць з дня публікування оголошення. Тобто відповідний строк закінчується 04.08.2014.

Оскільки потворного оприлюднення проекту регуляторного акта не було (в розумінні повторності, встановленої ст. 35 Закону), то відправка позивачем відповідних пропозицій і зауважень 28.08.2014 не спричиняє порушення вимог ст. 9, 13 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У відповідності до положень ст. 179 Господарського кодексу України типовий договір затверджується в випадках, встановлених законом. Проте з метою конкретизації умов такого договору, до нього можуть вноситися і інші зміни.

Оскільки типовий договір в силу положень частини четвертої статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 537 від 12.11.2013, а його положення не враховують деталей порядку (затвердженого оскаржуваним рішенням), відповідачем викладено конкретизовану редакцію такого договору. Законом вказане не забороняється.

У відповідності до п. 9 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з яким до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, та беручи до уваги те, що інших норм закону, які б дозволяли органам місцевого самоврядування визначати режим роботи підприємств торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування населення, які не відносяться до комунальних, відповідачем суду не наведено, суд першої інстанції дійшов висновку, що п. 8 оскаржуваного рішення підлягає визнанню незаконним.

Однак колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з наступних мотивів.

Так, відповідно до підпункту 9 пункту "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Підпунктом 4 пункту "б" вказаного Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

В контексті вищенаведеного суд першої інстанції зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв всупереч вимог Закону та не наділений повноваженнями регулювати питання щодо режиму роботу підприємств торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування населення, окрім підприємств, що належать до комунальної власності в силу Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Однак, згідно ст. 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в м. Києві та м. Севастополі визначаються окремими законами України, зокрема відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи.

Таким чином, у відповідності до п. 2 частини першої ст. 22 вищевказаного Закону КМР має право визначати правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування.

Дані обставини вказують на правомірність спірного рішення КМР "Про внесення змін до рішення Київської міської ради N 56/5443 від 24.02.2011 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" та деяких рішень Київської міської ради" N 62/62 від 04.09.2014 у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Апеляційну скаргу Громадської організації "Громадський корпус" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2014 (Постанова N 826/15552/14) в частині задоволення позовних вимог щодо скасування п. 8 рішення Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради N 56/5443 від 24.02.2011 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" N 62/62 від 04.02.2014 скасувати та ухвалити нову в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2014 (Постанова N 826/15552/14) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 20.03.2015.

Головуючий, суддя А. Ю. Кучма

Судді:

В. О. Аліменко

Н. В. Безименна