ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
01.07.2014 р.
N К/9991/25032/11,
N К/9991/24924/11

Про визнання незаконними та скасування постанов

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Черпіцької Л. Т., суддів - Розваляєвої Т. С., Маслія В. І., при секретарі - Кошелєв С. В. (за участю представників: КМ України - З. Д. А., Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - С. І. О., Міністерства регіонального розвиту - Б-Ч. В. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами: 1. Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 2. Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2010 р. (Постанова N 2а-10641/09/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р. у справі N 2-а-10641/09/2670 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Кабінету Міністрів України, треті особи - 1. Міністерство палива та енергетики України, 2. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 3. Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, про визнання незаконними та скасування постанов, встановила:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Кабінету Міністрів України з позовом, в якому, з урахуванням останньої заяви про зміну позовних вимог просило:

- визнати нечинною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України N 616 від 22.06.2009 р. "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1082",

- визнати нечинною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України N 1077 від 07.10.2009 р. "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1082",

- визнати нечинною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України N 1241 від 25 листопада 2009 року "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ" в частині пункту 2 "Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України", які є додатком до постанови Кабінету Міністрів України N 1241 від 25 листопада 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані постанови є такими, що суперечать чинному законодавству, а саме ст. ст. 19, 92 Конституції України, ч. 2 ст. 25, ст. 136, ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 319, 321, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 651, 1074 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", ст. 40 Закону України "Про Національний банк України", ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 15, 24 Закону України "Про оплату праці".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2010 р. (Постанова N 2а-10641/09/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р., позовні вимоги задоволено повністю.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2010 р. (Постанова N 2а-10641/09/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р. надійшли касаційні скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Кабінету Міністрів України, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2008 р. Кабінету Міністрів України прийняв постанову N 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ".

22.06.2009 р. постановою N 616 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1082" були внесені наступні зміни:

Пункт 2 замінено пунктами такого змісту: "2. Установити, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії. 3. Визначити уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України". 4. Затвердити порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається. 5. Підприємства теплоенергетики та їх відокремлені підрозділи зобов'язані у місячний строк після набрання чинності цієї постанови укласти нові договори (додаткові угоди) з усіма категоріями споживачів із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання. 6. Міністерству з питань житлово-комунального господарства внести в місячний строк після набрання чинності цієї постанови зміни до ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із постачанням теплової енергії, передбачивши в умовах провадження такої діяльності обов'язок ліцензіата відкрити поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, відповідальність за невиконання такої умови та порядок анулювання ліцензії у такому випадку".

З матеріалів справи вбачається, що Кабінетом Міністрів України 07.10.2009 р. була прийнята постанова N 1077, якою також були внесені зміни до постанови від 03.12.2008 р. N 1082, в тому числі викладені в новій редакції абзац 1 п. 2, п. п. 3 - 4, внесені зміни до п. 5. Урядом 25.11.2009 р. була прийнята постанова N 1241 "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ".

Згідно п. 1 цієї постанови були внесені зміни і доповнення до ряду інших постанов, в тому числі в порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, затверджений постановою Кабміну від 03.12.2008 р. N 1082, а саме пункт 4 доповнено реченням такого змісту: "У разі неподання Мінжитлокомунгоспом у встановлений строк зазначеного реєстру розподіл коштів здійснюється на підставі реєстру, затвердженого та поданого наступного дня НАК "Нафтогаз Україна"; пункт 10 викладено в такій редакції: "У разі неподання уповноваженому банку нормативів відрахування коштів суми, що надходять за послуги теплопостачання, акумулюються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, відкритому підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, до надходження зазначених нормативів".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2009 N 616 був затверджений порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ (п. 4 постанови).

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 р. N 1077 та від 25.11.2009 р. N 1241 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. N 1082, які надавали більший термін для укладання нових договорів (додаткових угод) зі споживачами та уточнені деякі положень порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання та проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про нафту і газ" встановлено, що Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про нафту і газ" державне регулювання діяльності в нафтогазовій галузі здійснюється шляхом встановлення загальних правил здійснення цієї діяльності суб'єктами підприємницької діяльності, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності, спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами та формування тарифної політики та іншими засобами, що визначаються законами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів та вважає, що а ні в цьому законі, ні в інших нормативних актах, вказаних відповідачем, не зазначено про повноваження щодо встановлення схеми розрахунків за спожитий користувачами газ, тому посилання відповідача, що він діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства не можуть бути прийняті до уваги.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, жоден чинний Закон України не містить прямої вказівки про обов'язковість укладення юридичними особами договору з банківською установою про відкриття обслуговування поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Чинним законодавством України не передбачений обов'язок ні позивача, ні його контрагентів вносити зміни у вже укладені договори на постачання теплоенергії чи розірвання та переукладання таких договорів за вказівкою держави.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.3 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" визначено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються НБУ.

Крім того, згідно ст. 40 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також; платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що застосовуючи наведені вище норми в їх сукупності, порядок відкриття та функціонування банківських рахунків має визначатися нормативними актами Національного банку України, у Кабінету Міністрів України такі повноваження відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців; надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів.

Колегія суддів зазначає, що під терміном "товар" розуміється: "будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери)", а отже, вказані вище норми підлягають застосуванню і до банківських послуг. Також згідно п. 10 Статуту ВАТ "Державний ощадний банк України", затвердженого постановою Уряду від 25.02.2003 р. N 261, банк провадить свою діяльність на комерційній основі, володіє, користується та розпоряджається майном, у тому числі будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, фондами та коштами, які належать йому на правах власності, відповідно до законодавства. При цьому жодним Законом України не передбачено обов'язку юридичної особи укладати договори на відкриття і обслуговування поточного банківського рахунку виключно з ВАТ "Державний ощадний банк України".

Метою прийняття змін до постанови N 1082 вказано забезпечення додержання дисципліни газопостачання та поліпшення розрахунків за використаний природний газ, що призведе до сталого функціонування газового господарства паливно-енергетичного комплексу України. Впровадження механізму проведення розрахунків за спожитий природний газ шляхом встановлення контрольованого порядку розподілу виручки за теплову енергію дозволить щоденно та у повному обсязі забезпечити платежі за спожиті енергоносії з коштів, отриманих від споживачів теплової енергії.

Згідно ч. 3 ст. 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

При цьому ст. 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначається правовий режим власності.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що Цивільний кодекс України містить конкретну норму яка врегульовує питання обмежень прав особи на розпорядження коштами, які перебувають на його банківському рахунку. Так, відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Отже, вставлення обов'язку для юридичних осіб відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається, є прямим вручанням держави в господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, а згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач як вищий орган у системі органів виконавчої влади приймаючи спірні постанови вийшов за межі наданих йому повноважень.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційні скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2010 р. (Постанова N 2а-10641/09/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: