ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
24.06.2014 р. N К/9991/36665/12
Про визнання протиправними і скасування постанов
Національного банку України від 11 серпня 2011 року N 278
і 11 жовтня 2011 року N 364
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Мойсюка М. І., суддів - Іваненко Я. Л., Тракало В. В., при секретарі - Буденку В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Національного банку України (за участю третіх осіб - Міністерства юстиції України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340, ОСОБА_341, ОСОБА_342, ОСОБА_343, ОСОБА_344, ОСОБА_345, ОСОБА_346, ОСОБА_347, ОСОБА_348, ОСОБА_349, ОСОБА_350, ОСОБА_351, ОСОБА_352, ОСОБА_353, ОСОБА_354, ОСОБА_355, ОСОБА_356, ОСОБА_357, ОСОБА_358, ОСОБА_359, ОСОБА_360, ОСОБА_361, ОСОБА_362, ОСОБА_363, ОСОБА_364, ОСОБА_365, ОСОБА_366, ОСОБА_367, ОСОБА_368, ОСОБА_369, ОСОБА_370, ОСОБА_371, ОСОБА_372, ОСОБА_373, ОСОБА_374, ОСОБА_375, ОСОБА_376, ОСОБА_377, ОСОБА_378, ОСОБА_379, ОСОБА_380, ОСОБА_381, ОСОБА_382, ОСОБА_383, ОСОБА_384, ОСОБА_385, ОСОБА_386, ОСОБА_387, ОСОБА_388, ОСОБА_389, ОСОБА_390, ОСОБА_391, ОСОБА_392, ОСОБА_393, ОСОБА_394, ОСОБА_395, ОСОБА_396, ОСОБА_397, ОСОБА_398, ОСОБА_399, ОСОБА_400, ОСОБА_401, ОСОБА_402, ОСОБА_403, ОСОБА_404, ОСОБА_405, ОСОБА_406, ОСОБА_407, ОСОБА_408, ОСОБА_409, ОСОБА_410, ОСОБА_411, ОСОБА_412, ОСОБА_413, ОСОБА_414, ОСОБА_415, ОСОБА_416, ОСОБА_417, ОСОБА_418, ОСОБА_419, ОСОБА_420, ОСОБА_421, ОСОБА_422, ОСОБА_423, ОСОБА_424, ОСОБА_425, ОСОБА_426, ОСОБА_427, ОСОБА_428, ОСОБА_429, ОСОБА_430, ОСОБА_431, ОСОБА_432, ОСОБА_433, ОСОБА_434, ОСОБА_435, ОСОБА_436, ОСОБА_437, ОСОБА_438, ОСОБА_439, ОСОБА_440, ОСОБА_441, ОСОБА_442, ОСОБА_443, ОСОБА_444, ОСОБА_445, ОСОБА_446, ОСОБА_447, ОСОБА_448, ОСОБА_449, ОСОБА_450, ОСОБА_451, ОСОБА_452, ОСОБА_453, ОСОБА_454, ОСОБА_455, ОСОБА_456, ОСОБА_457, ОСОБА_458, ОСОБА_459, ОСОБА_460, ОСОБА_461, ОСОБА_462, ОСОБА_463, ОСОБА_464, ОСОБА_465, ОСОБА_466, ОСОБА_467, ОСОБА_468, ОСОБА_469, ОСОБА_470, ОСОБА_471, ОСОБА_472, ОСОБА_473, ОСОБА_474, ОСОБА_475 ОСОБА_117, ОСОБА_476, ОСОБА_477, ОСОБА_478, ОСОБА_479, ОСОБА_480, ОСОБА_481, ОСОБА_482, ОСОБА_483, ОСОБА_484, ОСОБА_485, ОСОБА_486, ОСОБА_487, ОСОБА_488, ОСОБА_489, ОСОБА_490, ОСОБА_491, ОСОБА_492, ОСОБА_493, ОСОБА_494, ОСОБА_495, ОСОБА_496, ОСОБА_497, ОСОБА_498, ОСОБА_499, ОСОБА_500, ОСОБА_501, ОСОБА_502, ОСОБА_503, ОСОБА_504, ОСОБА_505, ОСОБА_506, ОСОБА_507, ОСОБА_508, ОСОБА_509, ОСОБА_510, ОСОБА_511, ОСОБА_512, ОСОБА_513, ОСОБА_514, ОСОБА_515, ОСОБА_516, ОСОБА_517, ОСОБА_518, ОСОБА_519, ОСОБА_520, ОСОБА_521, ОСОБА_522, ОСОБА_523, ОСОБА_524, ОСОБА_525, ОСОБА_526, ОСОБА_527, ОСОБА_528, ОСОБА_529, ОСОБА_530, ОСОБА_531, ОСОБА_532, ОСОБА_533, ОСОБА_534, ОСОБА_535, ОСОБА_536, ОСОБА_537, ОСОБА_538, ОСОБА_539, ОСОБА_540, ОСОБА_541, ОСОБА_542, ОСОБА_543, ОСОБА_544, ОСОБА_545, ОСОБА_546, ОСОБА_547, ОСОБА_548, ОСОБА_549, ОСОБА_550, ОСОБА_551, ОСОБА_552, ОСОБА_553, ОСОБА_554, ОСОБА_555, ОСОБА_556, ОСОБА_557, ОСОБА_558, ОСОБА_559, ОСОБА_560, ОСОБА_561, ОСОБА_562, ОСОБА_563, ОСОБА_564, ОСОБА_565, ОСОБА_566, ОСОБА_567, ОСОБА_568, ОСОБА_569, ОСОБА_570, ОСОБА_571, ОСОБА_572, ОСОБА_573, ОСОБА_574, ОСОБА_575, ОСОБА_370, ОСОБА_576, ОСОБА_577, ОСОБА_578, ОСОБА_579, ОСОБА_580, ОСОБА_581, ОСОБА_582, ОСОБА_583, ОСОБА_584, ОСОБА_585, ОСОБА_586, ОСОБА_587, ОСОБА_588, ОСОБА_589, ОСОБА_590, ОСОБА_591, ОСОБА_592, ОСОБА_593, ОСОБА_107, ОСОБА_594, ОСОБА_595, ОСОБА_596, ОСОБА_597, ОСОБА_598, ОСОБА_599, ОСОБА_600, ОСОБА_601, ОСОБА_602, ОСОБА_603, ОСОБА_604, ОСОБА_605, ОСОБА_606, ОСОБА_607, ОСОБА_608, ОСОБА_490, ОСОБА_609, ОСОБА_610, ОСОБА_611, ОСОБА_612, ОСОБА_613, ОСОБА_614, ОСОБА_615, ОСОБА_616, ОСОБА_617, ОСОБА_618, ОСОБА_619, ОСОБА_620, ОСОБА_621, ОСОБА_622, ОСОБА_623, ОСОБА_624, ОСОБА_625, ОСОБА_626, ОСОБА_627, ОСОБА_628, ОСОБА_629, ОСОБА_630, ОСОБА_631, ОСОБА_632, ОСОБА_633, ОСОБА_634, ОСОБА_635, ОСОБА_636, ОСОБА_637, ОСОБА_638, ОСОБА_639, ОСОБА_640, ОСОБА_641, ОСОБА_642, ОСОБА_643, ОСОБА_644, ОСОБА_645, ОСОБА_646, ОСОБА_647, ОСОБА_648, ОСОБА_649, ОСОБА_650, ОСОБА_651, ОСОБА_652, ОСОБА_653, ОСОБА_654, ОСОБА_655, ОСОБА_656, ОСОБА_657, ОСОБА_658, ОСОБА_659, ОСОБА_660, ОСОБА_661, ОСОБА_662, ОСОБА_663, ОСОБА_664, ОСОБА_665, ОСОБА_666, ОСОБА_667, ОСОБА_668, ОСОБА_669, ОСОБА_670, ОСОБА_671, ОСОБА_627, ОСОБА_673, ОСОБА_674, ОСОБА_675, ОСОБА_676, ОСОБА_677, ОСОБА_678, ОСОБА_679, ОСОБА_680, ОСОБА_681, ОСОБА_682, ОСОБА_683, ОСОБА_684, ОСОБА_685, ОСОБА_686, ОСОБА_687, ОСОБА_688, ОСОБА_689, ОСОБА_690, ОСОБА_691, ОСОБА_692, ОСОБА_693, ОСОБА_694, ОСОБА_695, ОСОБА_696, ОСОБА_697, ОСОБА_698, ОСОБА_699, ОСОБА_700, ОСОБА_701, ОСОБА_702, ОСОБА_703, ОСОБА_704, ОСОБА_99, ОСОБА_705, ОСОБА_706, ОСОБА_707, ОСОБА_708, ОСОБА_709, ОСОБА_710, ОСОБА_711, ОСОБА_712, ОСОБА_713, ОСОБА_714, ОСОБА_715, ОСОБА_716, ОСОБА_717, ОСОБА_718, ОСОБА_719, ОСОБА_720, ОСОБА_721, ОСОБА_722, ОСОБА_723, ОСОБА_724, ОСОБА_725, ОСОБА_726) про визнання протиправними і скасування постанов Національного банку України від 11 серпня 2011 року N 278 і 11 жовтня 2011 року N 364 в частині, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2012 року (Постанова N 2а-13748/11/2670) і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (Ухвала N 2а-13748/11/2670) від 6 травня 2012 року, установила:
У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 12 грудня 2002 року Національний банк України (далі - НБУ) прийняв постанову N 502 якою затвердив Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України (далі - Інструкція N 502).
11 серпня 2011 року НБУ прийняв постанову N 278 "Про затвердження змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України" (далі - постанова НБУ N 278), якою пункт 1.3 глави першої Інструкції N 502 виклав в новій редакції зокрема: банк (фінансова установа) має право здійснювати операції, зазначені в абзацах другому - шостому пункту 1.2 цієї глави, на суму, що не перевищує 50000 гривень, за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу. Працівник банку (фінансової установи) зобов'язаний зазначити прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює валютно-обмінну операцію, у довідках та квитанціях, передбачених главою п'ятою цієї Інструкції.
Під час проведення зазначених операцій на суму, що перевищує 50000 гривень, банк (фінансова установа) зобов'язаний (а) зазначити у довідках та квитанціях прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, серію та номер паспорта (іншого документа, що засвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, місце проживання (реєстрації), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).
Працівник банку (фінансової установи) зобов'язаний забезпечити зберігання копій сторінок документа, що посвідчує особу, які містять дані, на підставі яких здійснено ідентифікацію особи, у документах дня.
Вимоги, встановлені цим пунктом щодо подання документів, які посвідчують особу, а також щодо ідентифікації особи під час проведення валютно-обмінних операцій, не поширюються на операції, які здійснюються через банківські автомати самообслуговування (далі - банкомати) банків.
В подальшому 11 жовтня 2011 року відповідач прийняв постанову N 364 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", якою вніс зміни до Інструкції N 502 та пункт 1.3 глави першої виклав у новій редакції: банк (фінансова установа) має право здійснювати операції, зазначені в абзацах третьому - шостому пункту 1.2 цієї глави, в сумі, що не дорівнює і не перевищує 150000 гривень, за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує її резидентність. Працівник банку (фінансової установи) зобов'язаний зазначити у довідках та квитанціях, передбачених у главі 5 цієї Інструкції, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює валютно-обмінну операцію, серію та номер паспорта (іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав. Працівник банку (фінансової установи) зобов'язаний забезпечити зберігання копій сторінок документа, що посвідчує особу та підтверджує її резидентність, які містять дані, на підставі яких здійснено ідентифікацію особи, у документах дня. Ці копії засвідчуються відбитком штампа каси банку (фінансової установи), пункту обміну валюти.
Банк (фінансова установа) має право здійснювати операції, зазначені в абзаці другому пункту 1.2 цієї глави, за умови пред'явлення будь-якого документа, що посвідчує особу, із зазначенням у довідках та квитанціях, передбачених у главі п'ятої цієї Інструкції, прізвища, імені, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює продаж іноземної валюти. Копіювання сторінок документа, що посвідчує особу, забороняється.
Вимоги, установлені цим пунктом щодо пред'явлення документів, які посвідчують особу, під час проведення валютно-обмінних операцій не поширюються на операції, які здійснюються через банківські автомати самообслуговування (далі - банкомати) банків.
Операції, зазначені в абзацах другому, четвертому - шостому пункту 1.2 цієї глави, на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, здійснюються з ідентифікацією фізичної особи відповідно до законодавства України.
Вважаючи оскаржувані постанови НБУ такими, що порушують його і права третіх осіб, ОСОБА_4 просив про задоволення позову.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 8 лютого 2012 року (Постанова N 2а-13748/11/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду (Ухвала N 2а-13748/11/2670) від 6 травня 2012 року в задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та задовольнити позов.
В запереченнях Національний банк України і Міністерство юстиції України вважають, що суди встановили дійсні обставини справи та правильно застосували норми матеріального і процесуального права просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що постанови відповідача, в частині порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, в редакції постанов НБУ N 278 і 364, відповідають закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2002 року НБУ прийняв постанову N 502 якою затвердив Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 січня 2003 року за N 21/7342.
Обставини прийняття НБУ спірних постанов N 278 і 364, якими пункт 1.3 глави першої Інструкції викладено в новій редакції, у частині порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України сторонами визнаються, а тому колегія не входить в їх обговорення.
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.
Діяльність НБУ регулює Закон України від 20 травня 1999 року N 679-XIV "Про Національний банк України" (далі Закон - N 679-XIV, в редакції спірного періоду).
Відповідно до статті 2 Закону N 679-XIV НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Згідно положень статті 44 Закону N 679-XIV НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.
За приписами пункту 14 статті 7 Закону N 679-XIV НБУ здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.
Ця норма закону кореспондується зі статтями 6, 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ N 15-93).
За приписами статті 45 Закону N 679-XIV Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання.
Відповідно до статті 6 Декрету КМУ N 15-93 НБУ надано право визначати порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, в тому числі і порядок здійснення валютно-обмінних операцій на готівковому сегменті валютного ринку.
Відповідно до пункту другого цієї норми уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
За змістом статті першої Декрету КМУ N 15-93 резидентами визнаються, зокрема, фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; нерезидентами - фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України.
За приписами статті 56 Закону N 679-XIV Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Ця норма також кореспондується зі статтею 11 Декрету КМУ N 15-93.
Системний аналіз зазначеного дає підстави дійти висновку, що саме на виконання повноважень, наданих НБУ вищезазначеними нормами законів, з метою приведення у відповідність до чинного законодавства, уникнення множинності та вдосконалення його нормативно-правових актів з питань забезпечення ефективної роботи уповноважених банків та фінансових установ під час здійснення валютно-обмінних операцій на готівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України відповідач 12 грудня 2002 року прийняв постанову N 502, якою затвердив Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, а 11 серпня і 11 жовтня 2011 року прийняв постанови N 278 і 364, якими пункт 1.3 глави першої Інструкції виклав в новій редакції, у частині порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України.
При цьому слід ураховувати, що за змістом статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені (частина 3 статті 64 Закону N 2121-III).
Підтвердженням здійснення правочину при здійсненні валютно-обмінних операцій, відповідно до глави 5 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України є квитанція, в якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові клієнта банку, а також відомості про документ, що посвідчує його особу.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку, що фізична особа, погоджуючись на правовідносини, що виникають між нею та банком під час здійснення валютно-обмінних операцій, шляхом пред'явлення документів, які посвідчують особу, поставлення підпису на квитанції про здійснення валютно-обмінної операції, виражає своє вільне волевиявлення у вказаному правочині, а відтак, і погоджується на умови здійснення такої операції, оскільки вимога щодо пред'явлення документів, які посвідчують особу, під час проведення валютно-обмінних операцій не поширюються на операції, які здійснюються через банківські автомати самообслуговування (далі - банкомати) банків.
Такі відносини не суперечать вимогам статей 202, 203 Цивільного кодексу України, а також нормам Конституції України.
При цьому слід урахувати, що оскаржувані постанови НБУ NN 278 і 364 містять копії висновків Міністерства юстиції України, з яких вбачається, що оскаржуваний нормативно-правовий акт Національного банку України відповідає Конституції України та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки, а також висновок урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо відповідності оскаржуваних постанов НБУ положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, такі зареєстровані в Міністерстві юстиції України, внесені до Єдиного державного реєстру нормативних актів 6 вересня 2011 року за N 1050/19788 та 20 жовтня 2011 року за N 1214/19952 відповідно.
За приписами статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Аналогічна норма закріплена в статті 11 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року N 2939-VI розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Крім того, збереження банківської таємниці та умови її розкриття чітко регламентовані статтями 60, 61, 62 Законом України "Про банки та банківську діяльність" та правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267.
З огляду на вищевикладене суди правильно не взяли до уваги доводи позивача про те, що НБУ приймаючи оскаржувані постанови порушив вимоги чинного законодавства, що гарантують недопустимість незаконного збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу, без її згоди.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку, що НБУ приймаючи постанови від 11 серпня 2011 року N 278 "Про затвердження змін до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України" і 11 жовтня 2011 року N 364 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А тому підстав для задоволення позову не було.
Рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За приписами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2012 року (Постанова N 2а-13748/11/2670) і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (Ухвала N 2а-13748/11/2670) від 6 травня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: М. І. Мойсюк
Судді:
Я. Л. Іваненко
В. В. Тракало