ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
11.06.2014 р.

Справа N 5023/4983/12

Про відшкодування збитків

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Полянського А. Г., суддів - Кравчука Г. А., Мачульського Г. М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Подолівська" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. у справі N 5023/4983/12 господарського суду Харківської області за позовом Фермерського господарства "Подолянка" до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Подолівська" про відшкодування збитків (за участю: відповідача - З. В. В. (довіреність [...])), встановив:

Звернувшись у суд з даним позовом, Фермерське господарство "Подолянка" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Подолівська" (далі - відповідач) 1111773,80 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно зайняв орендовані позивачем земельні ділянки, які позивач мав намір обробити та засіяти соняшником, чим завдав збитків у формі упущеної вигоди, розрахованої на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. N 963.

Справа судами розглядалась неодноразово.

При новому розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 4304262,22 грн. обґрунтовуючи свої вимоги вже іншими обставинами, а саме умовами договору про наміри щодо співпраці, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Барвінок", та висновком судової економічної експертизи, призначеної в рамках нового розгляду справи, зазначаючи що вказаний розмір неодержаного прибутку підтверджується висновком цієї експертизи, а такі негативні наслідки пов'язані з умовами договору про наміри. Вказані уточнення ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2014 р. були прийняті, розгляд справи продовжено з урахуванням вказаних змін.

Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2014 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Светлічний Ю. В., судді Лаврова Л. С., Аріт К. В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бондаренко В. П., судді Ільїн О. В., Россолов В. В.) це рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Позивач телеграмою, надісланою на адресу касаційного суду 10.06.2014 р., просив у зв'язку з пізнім отриманням ухвали про призначення розгляду справи та бажанням бути присутнім у судовому засіданні відкласти розгляд справи.

Відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а підстав, за яких касаційна скарга не може бути переглянута в даному засіданні не встановлено, підстави для відкладення розгляду касаційної скарги відсутні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено Договори оренди земельних ділянок (контур N 58, контур N 163, контур N 191, контур N 224+391, контур N 483, контур N 488, контур N 495, контур N 554, контур N 644, контур N 695, контур N 725+558, контур N 728, контур N 741, контур N 769, контур N 977, контур N 986, контур N 996, контур N 845+994, контур N 1115, контур N 180, контур N 355, контур N 370, контур N 366, контур N 417, контур N 429, контур N 44, контур N 465, контур N 359, контур N 339, контур N 335.2, контур N 335.1, контур N 96, контур N 28.1, контур N 341, контур N 340, контур N 339, контур N 338, контур N 17, контур N 28.2, контур N 23, датовані 04.05.2012 р. і 08.05.2012 р., які були зареєстровані Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області, та підписані Акти приймання-передачі земельних ділянок.

01.04.2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Барвінок" (далі - Агрофірма) укладено договір про наміри за умовами якого сторони погодили, що Агрофірма взяла на себе зобов'язання негайно після проведення державної реєстрації договорів оренди землі укласти з позивачем договір про надання сільськогосподарських послуг з проведення комплексу сільськогосподарських робіт з вирощування соняшника.

Під час огляду у червні 2012 року наданих в оренду земельних ділянок встановлено, що на земельних ділянках знаходяться посіви озимої пшениці відповідача, що унеможливило їх використання.

Розрахунок розміру упущеної вигоди (неотриманого прибутку), заснований на висновку експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М. С. Бокаріуса від 12.11.2013 р.

Посилаючись на те, що між позивачем та Агрофірмою на виконання п. 2.2.2 договору про наміри щодо співпраці від 01.04.2012 р. не було укладено договорів на виконання робіт виконавцем після реєстрації договорів оренди позивачем через виявлене у червні 2012 року незаконне зайняття земельних ділянок відповідачем, та не те, що у зв'язку із наведеними обставинами позивачем у цьому ж 2012 р. не було отримано прибуток у вказаному розмірі, позивач звернувсь у суд із даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, своє рішення мотивував тим, що позивач не довів реальність отримання заявленої в позові суми в якості прибутку, а договір про наміри щодо співпраці від 01.04.2012 р., укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Барвінок", сам по собі не є попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Скасовуючи це рішення та повністю задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджений розмір прибутку, який міг отримати позивач, якщо б його право не було порушене відповідачем, виходячи з документів про ціни на насіння соняшника станом на вересень 2012 р. та довідки про середньостатистичний збір урожаю соняшнику у 2012 році, а також з того, що позивач не мав можливості укласти договори на покупку врожаю, оскільки отримання врожаю не було можливим у зв'язку із зайняттям земельних ділянок відповідачем та відсутністю можливості здійснити посів соняшника.

Між тим, з висновками суд апеляційної інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

Таким чином позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на договорі про наміри і на розрахунку можливого прибутку, однак ним не доведена реальність намірів та можливість реального отримання заявленої в позові суми в якості прибутку.

При цьому доводи суду апеляційної інстанції про те, що позивач не мав можливості укласти договори на покупку врожаю, оскільки отримання врожаю не було можливим у зв'язку із зайняттям земельних ділянок відповідачем та відсутністю можливості здійснити посів соняшника, висновків суду першої інстанції не спростовують, та взагалі базуються на інших обставинах, а саме на покупці врожаю, а не його отриманні, реалізації, та відповідно отриманні прибутку.

Таким чином висновки місцевого господарського суду про те, що позивач не довів реальність намірів та можливість реального отримання заявленої в позові суми в якості прибутку, залишились не спростованими судом апеляційної інстанції.

За вказаних обставин наведені розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Відповідно до приписів статті 84 ч. 1 п. 3, статті 105 ч. 2 п. 7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є законними і обґрунтованими тоді, коли всі обставини справи, що входять до предмету доказування в справі та мають значення для її розгляду, відображені, в судових рішеннях, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, а висновки цього суду не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 6, ст. 111-10 ч. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Подолівська" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2014 р. у справі N 5023/4983/12 залишити в силі.

Стягнути з Фермерського господарства "Подолянка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Подолівська" 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору з касаційної скарги.

Головуючий, суддя: А. Г. Полянський

Судді:

Г. А. Кравчук

Г. М. Мачульський