ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
12.06.2014 р. N К/800/32189/13

Про перерахунок пенсії

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Мороз Л. Л., Горбатюка С. А., Стрелець Т. Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 01.04.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про перерахунок пенсії, встановила:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, в якому просив визнати відмову УПФУ в м. Селидове в перерахунку їй пенсії неправомірною, зобов'язати відповідача перерахували їй пенсію по втраті годувальника з 01.11.2012 року відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника і доплатити їй недоплачену суму пенсії, починаючи з 01.11.2012 року. Крім того, просить зобов'язати відповідача відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" під час перерахунку пенсії врахувати до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком її чоловіка, з якого обчислюється розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу ОСОБА_4 (13 років 07 місяців 13 днів) зарахувати також на загальних підставах період з дня смерті годувальника (ІНФОРМАЦІЯ_1) до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, тобто коли б чоловік досяг віку 60 років (17.04.20201З року), а також зобов'язати відповідача відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" під час перерахунку пенсії застосувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три календарних роки, що передують 2012 року, а саме: за 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що вона має статус вдови загиблого шахтаря, оскільки її чоловік ОСОБА_4 загинув під час виконання трудових обов'язків в результаті нещасного випадку на шахті "Гірник" 12.10.82 року. З 01.11.2012 року вона отримує пенсію по втраті годувальника, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення". Згідно наданого УПФУ в м. Селидове розрахунку, розмір її пенсії по втраті годувальника визначався за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" без урахування вимог діючого Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 01.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року, позов ОСОБА_3 задоволений, а саме: визнано неправомірними дії відповідача щодо призначення ОСОБА_3 пенсії у зв'язку з втратою годувальника за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", але без урахування вимог діючого Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області з 01.11.2012 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та доплатити їй не сплачену суму пенсії; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області під час перерахунку пенсії ОСОБА_3, до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком її чоловіка, з якого обчислюється розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу ОСОБА_4 зарахувати також на загальних підставах період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би 60-ти річного віку, відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області під час перерахунку пенсії ОСОБА_3 застосувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три календарних роки, що передують 2012 року, а саме: за 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік, відповідно до вимог ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника - чоловіка ОСОБА_4, який загинув під час виконання трудових обов'язків в результаті нещасного випадку на шахті "Гірник" 12.10.82 року.

На час загибелі ОСОБА_4 не отримував жодного виду пенсії.

01.11.2012 року ОСОБА_3 вперше звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області із заявою N 790 про переведення її з пенсії за віком, на інший вид пенсії, а саме: на пенсію в зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_4.

Управлінням ПФУ була призначена позивачці пенсія по втраті годувальника з 01.11.2012 року у відповідності з вимогами Закону України "Про пенсійне забезпечення" з чим не згоден позивач, вважає належить застосовувати положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи спірне питання, колегія суддів виходить із такого.

Статтею 9 Закону України від 09.07.2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон N 1058-IV) встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 37 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.

Разом з тим згідно з частиною восьмою статті 36 Закону N 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 1105-XIV). Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону N 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Тобто вказана норма містить посилання на законодавство про пенсійне забезпечення, оскільки, як визначено абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону N 1058-IV, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Абзацом першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV, який прийнятий пізніше Закону N 1788-XII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV положення Закону N 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Цим абзацом було доповнено вказаний пункт згідно із Законом N 3108-IV.

Таким чином, враховуючи, що Закон N 1058-IV, який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон N 1788-XII, пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, підлягає Закон N 1058-IV.

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, абзацом другим частини першої статті 36 Закону N 1058-IV, відповідно до якого батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначення і виплата пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині має здійснюватись відповідно до вимог Закону N 1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону N 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 24 Закону N 1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 статті 45 Закону N 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на час звернення позивача 01.11.2012 року до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у відповідача не було правових підстав для незастосування положень Закону N 1058-IV для призначення цього виду пенсії.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про задоволення позову.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області залишити без задоволення, постанову Селидівського міського суду Донецької області від 01.04.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: