ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
10.06.2014 р. N 826/3258/14

Про визнання протиправним
та нечинним рішення в частині

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Аблова Є. В.; при секретарі судового засідання - Мальчик І. Ю. (за участю сторін: представника позивача - Б. І. Ф., представника відповідача - М. В. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом всеукраїнської професійної громадської організації "Спілка аудиторів України" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, встановив:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась всеукраїнська професійна громадська організація "Спілка аудиторів України" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про визнання протиправним та нечинним рішення в частині, мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржуваним рішенням обмежено права аудиторів, які є членами ВПГО "САУ" шляхом заборони займатись аудиторською діяльністю щодо певних спеціалізованих суб'єктів, а саме - підприємницькою діяльністю, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та нечинними окремі пункти (положення) рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.07.2013 р. N 1248 "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 вересня 2013 року за N 1644/24176, а саме: 2.1 підпункт 2 рішення N 1248; 2.2 пункт 2 (розділ 5 "Особливості навчання працівників аудиторської фірми") Змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку", затверджених рішенням N 1248; визнати протиправними та нечинними окремі пункти (положення) Порядку ведення реєстру аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів, затвердженому рішенням комісії з цінних паперів та фондового ринку 25.10.2012 р. N 1519 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2012 року за N 2213/22525, а саме: 3.1 підпункт "г" (українською) пункту 2 розділу IV Порядку N 1519, судові витрати присудити з Державного бюджету України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на правомірність та відповідність окремих положень Рішення N 1248 та Порядку N 1519 нормам чинного законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача суд дійшов висновків про наступне.

16.07.2013 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення N 1248 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 вересня 2013 р. за N 1644/24176.

Відповідно до пунктів 10, 15 - 17 та 24 частини другої статті 7 та пунктів 8 та 13 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статей 7 та 8 Закону України "Про аудиторську діяльність" та з метою приведення у відповідність до норм чинного законодавства, що регулюють діяльність учасників фондового ринку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку вирішила затвердити Зміни, що додаються, до: Положення про порядок навчання та атестації фахівців з питань фондового ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 вересня 1996 року N 215, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 жовтня 1996 року за N 584/1609 (із змінами); Порядку ведення реєстру аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 жовтня 2012 року N 1519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2012 року за N 2213/22525 (далі - Порядок).

Позивач зазначає, що суть змін, внесених у Положення N 215 наведених вище Рішенням N 1248, полягає у встановлені додаткових протиправних вимог (в частині навчання та атестації) "до аудиторів, які мають наміри займатися проведенням аудиторських перевірок професійних учасників ринку цінних паперів, проводиться з метою забезпечення сумлінного і професійного виконання ними своїх обов'язків перед професійними учасниками ринку цінних паперів. Для перевірки знань аудиторів створюється екзаменаційна комісія, що приймає іспити".

Вимоги щодо навчання та атестації встановлені відповідачем всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України, що зумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Також позивач зазначає, що незаконним є підпункт "г" (українське) п. 2 розділу IV Порядку N 1519, яким встановлено склад документів, які подаються до відповідача з метою отримання права бути зареєстрованим у Реєстрі аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів.

Розглянувши спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в України" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в України" визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Згідно п. 24 ст. 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в України" одним із основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є визначення порядку ведення та ведення реєстру аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в України", яка визначає повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема, здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, і саморегулівними організаціями, та її відповідністю встановленим вимогам; розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання нормативні акти.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем оскаржуються пп. 2 п. 2 рішення N 1248 та п. 2 Змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку", затверджених Рішенням N 1248.

Як уже зазначалось, рішення комісії N 1248 від 16.07.2013 року було прийнято відповідно до пунктів 10, 15 - 17 та 24 частини другої статті 7 та пунктів 8 та 13 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статей 7 та 8 Закону України "Про аудиторську діяльність".

Крім того, дане рішення прийнято з метою приведення у відповідність до норм чинного законодавства Положення про порядок навчання та атестації фахівців з питань фондового ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 вересня 1996 року N 215, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 жовтня 1996 року за N 584/1609 (із змінами) та Порядку ведення реєстру аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 жовтня 2012 року N 1519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2012 року за N 2213/22525, вдосконалення системи регулювання фондового ринку та гармонізації українського законодавства з європейським.

Оскаржуваним рішенням Положення N 215 доповнено новим розділом 5 "Особливості навчання працівників аудиторської фірми", п. 1 Змін до Положення про порядок навчання та атестації фахівців з питань фондового ринку визначено, що навчання та атестація працівників аудиторської фірми здійснюються відповідно до розділів 1 та 2 цього Положення з урахуванням особливостей, установлених цим розділом.

Як зазначає відповідач, прийняття рішення N 1248 має на меті забезпечення підвищення ефективності якості надання аудиторських послуг на фондовому ринку шляхом забезпечення підвищення вимог до аудиторських фірм, які надають зазначені послуги на фондовому ринку; врегулювання існуючої проблеми на фондовому ринку цінних паперів, забезпечення належного ринкового нагляду та підвищення прозорості фондового ринку України.

З аналізу змін, які внесені оскаржуваним рішенням до Положення N 215, судом вбачається, що прийняття даного акту сприятиме розкриттю інформації про пов'язаних осіб аудиторської фірми та дозволить переконатися у бездоганній діловій репутації керівника та працівників аудиторської фірми, які безпосередньо братимуть участь в проведенні аудиторських перевірок професійних учасників ринку цінних паперів, що зумовить вирішення проблеми надання неякісних аудиторських послуг на фондовому ринку.

Також, суд звертає увагу, що Зміни до Положення про порядок навчання та атестації фахівців з питань фондового ринку не містять будь-яких відомостей щодо сертифікації аудиторів.

Сертифікація аудиторів визначена статтею 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" та здійснюється Аудиторською палатою України, в той час як оскаржуваним рішенням визначено порядок проходження навчання аудиторів на підставі відповідної програми, що передбачена пп. "ґ" п. 2 розділу IV Порядку ведення реєстру аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії з цінних паперів від 25.10.2012 р. N 1519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2012 р. N 2213/22525.

Суд зазначає, що пункт "ґ" п. 2 розділу IV Порядку був включений до Порядку первинно та 13.12.2012 р. погоджений Аудиторською палатою України.

Зміни, внесені рішенням N 1248 до Положення N 215, прийняті з метою приведення їх у відповідність до положень Закону України "Про аудиторську діяльність", яким передбачено, що проведення аудиту є обов'язковим для: підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету; перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників; емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

За таких обставин, зміни, внесені рішенням N 1248, зумовлюють проведення аудит на фондовому ринку аудиторами, які мають певний досвід роботи за фахом та проходять підвищення кваліфікації шляхом підготовки за відповідною програмою, затвердженою Аудиторською палатою України відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" та погодженою Комісією та не вбачаються судом такими, що порушують права та інтереси членів позивача.

Крім того, суд зазначає, що Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва не вбачає порушень вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності", що підтверджується листами від 02.07.2013 р. N 5756/0/20-13, 22.08.2013 р. N 7635/0/20-13 та 24.09.2013 р. N 8787/0/20-13 щодо відповідності проекту рішення "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, якими погодженого проект оскаржуваного рішення.

Пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731, визначено, що державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та цього Положення.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Матеріалами справи підтверджується, що Міністерством юстиції України було проведено правову експертизу рішення Комісії N 1248 на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та погоджено таку відповідність вищезазначеним нормативним актам.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"В межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень. Не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає адміністративний позов є обґрунтованим та дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень повністю виконав обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 94, 158 - 163 КАС України, суд постановив:

В задоволенні позовних вимог Всеукраїнської професійної громадської організації "Спілка аудиторів України" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є. В. Аблов