ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
05.06.2014 р.

Справа N 905/9017/13

Про стягнення грошової суми

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддів - Кота О. В., Кочерової Н. О. (доповідач), Саранюка В. І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі N 905/9017/13 господарського суду Донецької області за позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, про стягнення 29309,37 грн. (за участю представників сторін: від позивача - Р. Н. О., дов. від 15.04.2014, від відповідача - не з'явилися, від третьої особи - не з'явилися), встановив:

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" про стягнення 29309,37 грн. збитків в порядку регресу.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту N 32-31/38/010951 від 28.02.2008 страхове відшкодування в розмірі 29309,37 грн., він відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до винної у заподіянні страхувальнику збитків особи, якою згідно зі ст. 1172 ЦК України є відповідач, як роботодавець винної у спричиненні ДТП та збитків особи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2014 (суддя - Зекунов Е. В.) у задоволені позову відмовлено повністю з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: Москальова І. В. - головуючий, Будко Н. В., Сгара Е. В.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2014 - без змін.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 28.02.2008 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_9, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту N 32-31/38/010951, за яким був застраховано автомобіль "Subaru Forester", р. н. НОМЕР_1. Одним із передбачених договором страхування страхових випадків була ДТП.

29.09.2008 о 12 год. 30 хв. в м. Донецьку по вул. Сеченова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю трактора Т150К, д. н. НОМЕР_2, що належить ПАТ "Шахтоуправління Донбас", під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Subaru Forester", р. н. НОМЕР_1., що належить ОСОБА_9, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок якої автомобіль "Subaru Forester" отримав механічні пошкодження.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, страхового акту N 31/09/8516, висновку спеціаліста N 31/09/8516 позивачем здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 29309,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2008.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Subaru Forester", д. н. з. НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги щодо сплати збитків в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 29309,37 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 29.09.2008 ДТП особою відповідно до Постанови Гірницького районного суду м. Макіївки від 11.11.2008 у справі N 3-13221-2008 був водій належного позивачу на праві власності трактора Т150К, д. н. з. НОМЕР_2, - ОСОБА_4, якого зазначеною постановою визнано винним в порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху України і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 34,00 грн.

Крім того, судами на підставі наявних в матеріалах справи доказів також встановлено, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_4 перебував трудових відносинах з відповідачем на посаді тракториста.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

З огляду на викладене, в даному випадку, ПАТ "Шахтоуправління "Донбас", як роботодавець винної у скоєнні 29.09.2008 ДТП особи та власник джерела підвищеної небезпеки - трактора Т150К, д. н. з. НОМЕР_2, є відповідальним за збитки, заподіяні його працівником під час виконання своїх трудових обов'язків автомобілю "Subaru Forester", д. н. з. НОМЕР_1, в результаті пошкодження під час вказаної ДТП, а відтак, відповідач зобов'язаний в порядку зворотної вимоги відшкодувати заподіяну внаслідок ДТП його працівником майну страхувальника позивача шкоду в розмірі 29309,37 грн.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2014 відповідач звернувся до господарського суду Донецької області із заявою N 15-37 від 09.01.2014 про застосування строків позовної давності, в якій просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску позивачем при зверненні до суду з позовом у даній справі строку позовної давності.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з цим, частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин положення частини шостої статті 261 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 та статтею 27 Закону України "Про страхування", згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому, строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Таким чином, у справі, яка переглядається, саме від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки. Тобто у спірних правовідносинах перебіг позовної давності починається від дня настання страхового випадку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 (N 6-112цс13).

Однак, наведеного вище не було враховано судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про те, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що страховий випадок - ДТП із застрахованим позивачем автомобілем стався 29.09.2008, а з позовом до ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" у даній справі позивач звернувся до господарського суду 11.12.2013 (згідно поштового штемпелю на конверті, в якому позивачем надіслано позовну заяву до місцевого господарського суду), тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причинами пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно положень частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Чинне законодавство не містить переліку поважних причин, за наявності яких строк позовної давності може бути поновлено. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач в листопаді 2010 року звернувся до Гірницького районного суду м. Макіївки з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Гірницького районного суду м. Макіївки від 06.05.2011 задоволено клопотання представника ПАТ "СК "Універсальна", замінено відповідача ОСОБА_4 на відповідача ПАТ "Шахтоуправління "Донбас", а ОСОБА_4 залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 03.04.2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05.09.2012 позов задоволено повністю. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20.02.2013 рішення Гірницького районного суду м. Макіївки від 03.04.2012 та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05.09.2012 скасовано. Провадження у справі за позовом ПАТ "СК "Універсальна" до ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" про відшкодування шкоди закрито з огляду на те, що справа враховуючи її зміст правовідносин та суб'єктний склад не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

В пп. 4.4.2 п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" N 10 від 29.05.2013 роз'яснено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що пред'явлення позивачем в порядку цивільного судочинства до Гірницького районного суду м. Макіївки позову до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди не перериває перебігу строку позовної давності та не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим суди правомірно та обґрунтовано відмовили у задоволені позовних вимог.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін. Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі N 905/9017/13 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді:

Н. Кочерова

В. Саранюк