ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
13.05.2014 р. N 826/4797/14

Про визнання протиправним
та скасування рішення

(Постанову залишено без змін згідно з ухвалою
Київського апеляційного адміністративного суду
N 826/4797/14 від 05.06.2014)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є. В., судді Гарника К. Ю., судді Федорчука А. Б., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва за участю третіх осіб Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, Українсько-пакувальної екологічної коаліції про визнання протиправним та скасування рішення, встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва за участю третіх осіб Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, Українсько-пакувальної екологічної коаліції про визнання протиправним та скасування рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішення про необхідність усунення Міністерством екологічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регулярної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" є протиправним, оскільки відсутність невідповідностей Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах нормам чинного законодавства встановлено Вищим адміністративним судом України.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21.02.2014 року N 21 "Про необхідність усунення Міністерством екологічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регулярної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представник Українсько-пакувальної екологічної коаліції проти задоволення позову заперечував.

Представники Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України до суду не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. В наданих суду письмових поясненнях щодо суті спору просили суд задовольнити позовні вимоги з огляду на наявність судового рішення, яким встановлено відсутність суперечностей, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представників третіх осіб - Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Щодо правових підстав звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, наявність яких заперечується відповідачем, суд зазначає наступне.

Статутом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною визначено, що воно утворене з метою провадження в Україні екологічної діяльності і подання допомоги підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності у сфері збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, у тому числі у сфері поводження з відходами споживання, запобігання накопичення відходів, а також створення і поліпшення умов запровадження систем збирання, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, зменшення негативного впливу їх на довкілля.

Відповідно до покладених завдань, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, зокрема, здійснює відповідно до законодавства співробітництво з міжнародними фінансовими та іншими організаціями, іноземними суб'єктами господарювання з питань, пов'язаних з розвитком виробництва тари (упаковки), збиранням, переробкою та утилізацією тари (упаковки), інших відходів як вторинної сировини, та провадить зовнішньоекономічну діяльність; укладає із заготівельними та іншими підприємствами договори на закупівлю, сортування, переробку, утилізацію і поставку відходів як вторинної сировини та здійснює контроль за їх виконанням, провадить посередницьку діяльність, займається оптовою і роздрібною торгівлею.

Згідно наказу від 30 липня 2009 року N 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" встановлено, що відповідно до пунктів "в", "п" статті 17 Закону України "Про відходи", постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року N 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" (із змінами), зокрема, Міністерству охорони навколишнього природного середовища України разом із Державною компанією "Укрекокомресурси" наказано здійснити заходи із створення інформаційно-аналітичного центру для здійснення обліку, контролю та аналізу інформації про обсяги імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах.

Також п. 2.2, п. 2.3, п. 2.4, п. 2.5 вказаного наказу передбачено, що підставою для митного оформлення є наявність у лівому нижньому кутку на зворотному боці аркуша з позначенням 1/6 єдиного адміністративного документа форми МД-2 особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища територіальних органів та спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Особиста печатка держекоінспектора поста екологічного контролю на митній території України "Ввіз дозволено" проставляється після складання відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту, за формою, наведеною в додатку 1, згідно з вимогами цього Порядку. Одержувачу (імпортеру) товарів або особі, яка уповноважена на декларування, необхідно скласти Відомість. Відомість складається за наявності договору з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів з Компанією або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

Водночас рішенням відповідача від 21.02.2014 року N 21 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що наказом N 789/414/709 закріплено обов'язок імпортерів укладати договір з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів лише з Державною компанією "Укрекокомресурси", що незаконно усуває конкуренцію на ринку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказаним рішенням від 21.02.2014 року N 21 зачіпаються права та інтереси Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, а тому останній має право на звернення за їх захистом до суду.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. N 1160-IV, Положенням про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року N 237/2012, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3 Положення про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року N 237/2012 (далі - Положення N 237/2012), основним завданням Держпідприємництва України є реалізація державної політики у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Держпідприємництво України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, проводить відповідно до законодавства експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, приймає рішення про необхідність усунення виявлених під час експертизи порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, публікує в установленому порядку повідомлення про зупинення дії регуляторних актів або їх окремих положень, а також надсилає повідомлення про це до органів юстиції, які зареєстрували відповідні регуляторні акти.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. N 1160-IV (далі - Закон N 1160-IV) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону N 1160-IV уповноважений орган має право здійснювати експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на відповідність цих актів вимогам статей 4, 5, 8 - 13 цього Закону.

Частина 3 статті 27 Закону N 1160-IV визначає, що підставами для проведення експертизи регуляторних актів уповноваженим органом є, зокрема, аналіз уповноваженим органом звітів про відстеження результативності регуляторних актів.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону N 1160-IV у разі виявлення в регуляторних актах або в діях органів, зазначених у частині першій цієї статті, порушень вимог статей 4, 5, 8 - 13 цього Закону уповноважений орган приймає рішення про необхідність усунення виявлених порушень принципів державної регуляторної політики органом, що прийняв цей акт.

Статтею 28 Закону N 1160-IV передбачено, що рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню органом виконавчої влади, щодо регуляторного акта якого було прийнято це рішення, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення. Виконання органами виконавчої влади рішень уповноваженого органу передбачає підготовку проекту акта про внесення змін до регуляторного акта, щодо якого було прийнято рішення, або про визнання цього регуляторного акта таким, що втратив чинність.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.02.2014 року Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва прийнято рішення N 21 "Про необхідність усунення Міністерством екологічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регулярної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р. N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - рішення N 21).

Як вбачається з описової частини рішення N 21, відповідно до ст. 30 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", на підставі звернення суб'єктів господарювання, з урахуванням рішення Держпідприємництва України N 7 від 30.10.2012 року, відповідачем здійснено експертизу спільного наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 року N 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" (далі - Порядок N 789/414/709).

З огляду на виявлені експертизою антиконкурентні норми Порядку N 789/414/709, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва рішенням N 21 вирішила запропонувати Міністерству екології та природних ресурсів України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та Міністерству доходів і зборів України визнати таким, що втратив чинність, спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 року N 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах".

26.07.2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини".

На виконання вимог постанови КМУ N 915 та відповідно до пунктів "в", "п" статті 17 Закону України "Про відходи" Міністерством економіки України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Державною митною службою України прийнято спільний наказ від 30 липня 2009 року N 789/414/709 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 липня 2009 р. за N 717/16733), яким затверджено Порядок здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах.

Порядок N 789/414/709 розроблено з метою здійснення контролю за тарою і пакувальними матеріалами, у яких на територію України надходять імпортні товари.

Правомірність Порядку N 789/414/709 була предметом розгляду в адміністративній справі N 2а-14240/09/2670 за позовом ТОВ "Тетра Пак", СП "Вітмарк Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Іноземного товариства "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України, за наслідками розгляду якої Окружним адміністративним судом м. Києва прийнято постанову про задоволення позовних вимог, визнання незаконним з моменту прийняття спільного наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України від 30 липня 2009 року N 789/414/709.

Київським апеляційним адміністративним судом 21.12.2011 року прийнято рішення по справі N 2а-14240/09/2670, яким постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2009 року залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України 05.07.2012 року у справі за позовом ТОВ "Тетра Пак", СП "Вітмарк Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Іноземного підприємства "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" до Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України ухвалив постанову (Постанова N К/9991/1691/12, К/9991/5388/12, К/9991/96351/11), якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 року (Ухвала N 2а-14240/09/2670) скасовано та у задоволенні позовних вимог ТОВ "Тетра Пак", СП "Вітмарк Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Іноземного підприємства "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" відмовлено.

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва 30.10.2012 року прийняла рішення N 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 року N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яким запропоновано Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству екології та природних ресурсів України та Державній митній службі України скасувати спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30.07.2009 року N 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" (далі - рішення N 7).

За наслідками розгляду адміністративної справи N 2а-16345/12/2670, предметом якої було встановлення правомірності рішення N 7, Окружним адміністративним судом м. Києва 31.01.2013 року прийнято постанову (Постанова N 2а-16345/12/2670) про визнання протиправним та скасування рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва 30.10.2012 року N 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 року N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року (Ухвала N 2а-16345/12/2670) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2013 року по справі N 2а-16345/12/2670 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення N 21 прийняте з урахуванням вимог рішення Держпідприємництва України N 7 від 30.10.2012 року, яке на час прийняття оскаржуваного рішення було скасоване в судовому порядку.

Відповідно до мотивувальної частини рішення N 21, останнє прийняте у зв'язку з тим, що Порядок N 789/414/709 суперечить державній політиці щодо здійснення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; встановлює обмеження на ввезення товарів у тарі та упаковці, що є порушенням ст. ст. 197, 257 Митного кодексу України; суперечить нормам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 30.05.2012 року N 651, у зв'язку з чим не підлягають застосуванню відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України; суперечить ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 42 Конституції України, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 25 Господарського кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 року (Постанова N К/9991/1691/12, К/9991/5388/12, К/9991/96351/11) встановлено, що наказ N 789/414/709 не порушує вимог антиконкурентного законодавства, не встановлює обмеження щодо кола суб'єктів надання послуг по утилізації відходів, оскільки з Державною компанією укладається лише договір щодо організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів, тобто Компанія самостійно не буде проводити всі вищезазначені операції, вона буде організовувати цю діяльність шляхом проведення тендера серед суб'єктів господарювання, які мають ліцензії на провадження господарської діяльності по збиранню, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів.

Вищим адміністративним судом України також встановлено, що укладення договору з Компанією при митному оформленні імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах є передумовою, яка забезпечує фактичне виконання імпортерами обов'язків, передбачених пп. "в" та "п" ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" та дає можливість здійснювати контроль за тарою і пакувальними матеріалами, у яких на територію України надходять імпортні товари, а відтак відсутні суперечності між положеннями наказу N 789/414/709 та нормами Закону України "Про відходи", а висновки щодо суперечності наказу N 789/414/709 положенням законодавства України та міжнародним правовим актам є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки відповідачем прийняте оскаржуване рішення з підстав невідповідності Порядку N 789/414/709 положенням законодавства України, а ухвалою Вищого адміністративного суду України (Постанова N К/9991/1691/12, К/9991/5388/12, К/9991/96351/11) встановлена відсутність існування відповідних обставин, враховуючи, що рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва 30.10.2012 року N 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 року N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", прийняте з аналогічних що і оскаржуване рішення N 21 підстав, визнане протиправним та скасоване в судовому порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення не виконав.

За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 69 - 72, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

Позовні вимоги Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21.02.2014 року N 21 "Про необхідність усунення Міністерством екологічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регулярної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 р N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий, суддя Є. В. Аблов

Суддя К. Ю. Гарник

Суддя А. Б. Федорчук