ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.09.2014 р. N К/9991/53976/12
Про скасування рішення про застосування
штрафних (фінансових) санкцій
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів - головуючого - Нечитайло О. М., суддів - Пилипчук Н. Г., Цвіркун Ю. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. у справі N 2а-4557/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі-відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р., адміністративний позов залишено без задоволення.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
У період з 20.12.2010 р. по 22.12.2010 р. податковим органом на підставі направлення від 10.12.2010 р. N 2100 проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці офісу (бухгалтерія каса), що розташований за адресою, м. Київ, вул. Боженка, 15, суб'єкта підприємницької діяльності - позивача, про що складено акт перевірки від 24.12.2010 р. N 1195/26/50/23/23161898.
При проведенні перевірки з питань дотримання вимог постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 р. N 637 (далі - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні) встановлено факт перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі у період з 04.01.2010 р. по 16.03.2010 р. на загальну суму 10468,90 грн.
На підставі виявленого порушення вимог п. 2.8 та 2.9 та п. 5.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні контролюючим органом було прийнято рішення від 31.12.2010 р. N 0011802305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С", яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20937,80 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Пунктами 2.8 та 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.
Згідно із п. 5.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.
Пунктом 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом про встановлення лімітів залишку готівки від 11.05.2005 р. N 91 позивача затверджено розрахунок ліміту залишку готівки у касі для магазину N 11 та встановлено ліміт залишку готівки в касі у розмірі 4300,00 грн. на добу.
При розрахунку середньоденного ліміту каси за три місяці відповідачем було взято надходження готівки до каси підприємства за березень, квітень, травень 2009 року, яке склало 213700,35 грн., а відтак враховуючи кількість робочих днів підприємства 60, контролюючий орган дійшов висновку, що середньоденний ліміт каси для позивача протягом зазначеного спірного періоду складав 3561,67 грн., що становить меншу суму, ніж визначена наказом про встановлення лімітів залишку готівки від 11.05.2005 р. N 91 позивача.
Так, слід вказати на п. 7.21 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відповідно до якого під час перевірки дотримання підприємством ліміту каси визначається наявність самостійно встановленого ліміту каси та відповідність його розрахунку вимогам цього Положення, уточнюються за наказами, розпорядженнями чи іншими розпорядчими документами суми самостійно доведених підприємством (юридичною особою) лімітів кас своїм відокремленим підрозділам.
При цьому, п. 5.12 цього ж Положення визначено, що установлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) можуть переглядатися у зв'язку із змінами законодавства України або за наявності відповідних факторів об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо). Документи (нормативно-правові акти, внутрішні документи (розрахунки) підприємства, що затверджені (підписані) керівником або уповноваженою ним особою), на підставі яких переглянуто ліміт каси, строки здавання готівкової виручки (готівки), додаються до відповідних наказів (розпоряджень), договорів банківського рахунку підприємства.
Системний аналіз наведених нормативних приписів у їх сукупності свідчить, що вони не містять імперативних положень, які б зобов'язували підприємства переглядати установлений ліміт каси та строки здавання готівки за наявності тих чи інших обставин, а лише вказують на наявність такої можливості у разі встановлення відповідних факторів об'єктивного характеру.
Таким чином, слід погодитись із доводами позивача, який цілком обґрунтовано вказує на те, що в нього такі фактори були відсутні, тоді як розрахунок ліміту каси позивача встановлений наказом останнього від 11.05.2005 р. N 91 відповідав вимогам названого Положення на час його прийняття.
Крім того, законодавець не надає контролюючому органу права самостійного визначати касову політику підприємства, тоді як п. 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні навпаки визначає, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що позивач скористався своїм правом самостійно встановити ліміт каси, суд касаційної інстанції вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення від 31.12.2010 р. N 0011802305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С", яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 р. у справі N 2а-4557/11/2670 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 31.12.2010 р. N 0011802305 форми "С" про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20937,80 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.
3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя О. М. Нечитайло
Судді:
Н. Г. Пилипчук
Ю. І. Цвіркун