ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
28.04.2014 р.

Провадження N 826/20946/13-а

Про визнання незаконним наказу Міністерства будівництва, архітектури
та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 N 4
та наказу Міністерства з питань житлово-комунального
господарства України від 06.11.2007 N 169

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді - Арсірія Р. О., суддів - Клименчук Н. М., Костенка Д. А., вирішив адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом (з урахуванням ухвали про роз'єднання позовних вимог від 17.02.2014) про визнання незаконним наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 N 4 та наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 N 169 "Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 N 4", як суб'єкта владних повноважень, що не відповідає чинному законодавству України, противоправними та скасувати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача оскаржувані накази порушують його право на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним йому майном, що є порушенням ст. 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України.

Оскаржувані накази ці права обмежують шляхом заборони окремому власнику (співвласникам) відокремленого приміщення вибирати спосіб опалення житлових приміщень багатоквартирного будинку.

Позивач зазначає, що про існування оскаржуваних наказів він дізнався у липні 2013, отримавши відповідь від 31.07.2013 N 33-16/82 та від 19.08.2013 N 2664/02.02.2001-01, від 10.09.2013 N 3-2863/02.02.2001-01 виконавчого комітету Сумської міської ради.

Вважає вказані накази незаконними та просить їх скасувати.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - відповідач 1) проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд залишити позовну заяву у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду без розгляду.

Відповідач посилається на прийняття оскаржуваних наказів згідно вимог чинного законодавства; перед оприлюдненням нормативно-правових актів Міністерством юстиції України було проведено їх правову експертизу.

Виконавчий комітет Сумської міської ради (далі - відповідач 2) проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

16.04.2014 відповідач 2 на судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів, поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив.

22.11.2005 Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України прийнято наказ N 4, яким затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

06.11.2007 Міністерством з питань житлово-комунального господарства України прийнято наказ N 169 "Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 N 4".

10.07.2013 позивач звернувся з заявою до виконавчого комітету Сумської міської ради з проханням надати про відключення його квартири від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Вказаною відповіддю від 31.07.2013 N 33-16/82 йому було відмовлено з посиланням на наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 N 4, із змінами, внесеними наказом Мінжитлокомунгоспу від 06.11.2007 N 169, даним часом немає можливості відключення від мереж централізованого опалення й гарячого водопостачання окремих квартир у багатоповерховому будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Позивач повторно звертався із аналогічними заявами від 08.08.2013, 09.08.2013 до виконавчого комітету Сумської міської ради.

На вказані заяви виконавчим комітетом Сумської міської ради надавалися письмові відповіді, в яким зазначалося, що відключення квартири від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання можливе лише за умови відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання всього будинку.

Із зазначеним позивач не погоджується, що і слугувало зверненням його до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідачів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства, затвердженого Указом Президента України від 19.08.2002 N 723/2002 (чинного станом на 22.11.2005), основними завданнями Держжитлокомунгоспу України є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної житлової політики, державної науково-технічної та економічної політики у сфері житлово-комунального господарства та міського електротранспорту; регулювання діяльності у сфері централізованого водовідведення та водо-, теплопостачання; здійснення управління у сфері житлово-комунального господарства, питної води та питного водопостачання, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 N 717 (чинного станом на 06.11.2007), Мінжитлокомунгосп є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінжитлокомунгосп є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус).

Мінжитлокомунгосп відповідно до покладених на нього завдань розробляє і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики; розробляє та подає в установленому порядку проекти нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства.

Таким чином, оскаржувані накази прийняті в межах своїх повноважень центральними органами виконавчої влади, на які станом на час прийняття оскаржуваних наказів було покладено виконання відповідних функцій.

Указом Президента України від 31.05.2011 N 633/2011 затверджено Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, згідно п. 3 якого основними завданнями Мінрегіону України є, в тому числі, формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах житлово-комунального господарства, житлової політики, благоустрою населених пунктів, забезпечення технічного регулювання у сфері житлово-комунального господарства.

Таким чином, станом на час розгляду справи належним відповідачем є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке є правонаступником органів центральної влади у сфері житлово-комунального господарства, що виконували ці повноваження станом на 2005 - 2007 р. р.

Станом на 2005 - 2007 р. р. питання відключення мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулювалося Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Мінбуду від 22.11.2005 N 4, а також СНиП 2.04.05.-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование".

Згідно вказаних актів при проектуванні будинку закладається і засіб теплопостачання - централізоване теплопостачання, згідно з вимогами відповідних будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку.

До технічного обладнання в будинку відносяться інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири.

Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки. Тобто, якщо сам будинок містить 100 % теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти, певний відсоток. У разі ж відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи інші мешканці квартир будуть отримувати вже не 100 % тепла від будинку. Основна кількість теплоти йде саме від цілого будинку, від його невід'ємних частин - квартир, завдяки цьому йде зворотна віддача на всі квартири будинку.

При будівництві самого будинку для системи централізованого опалення використовуються певні види труб, фізичні характеристики яких наведені у згаданих СНиП 2.04.05-91. Так, труби повинні витримувати випробування на стійкість при постійному внутрішньому тиску при умовах, що містяться у таблиці 2 додатка 25 СНиП 2.04.05-91. Будь-які зміни тиску можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

При прийнятті Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання та змін до нього згідно оскаржуваних наказів взято до уваги саме необхідність дотримання прав та інтересів всіх власників квартир у багатоквартирному будинку як користувачів спільної централізованої мережі опалення та постачання гарячої води, оскільки централізована система опалення та постачання гарячої води не може бути відключена в одній з квартир багатоквартирного будинку без наслідків для належного її функціонування в інших.

Частиною 2 ст. 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Таким чином, законодавством передбачено випадки обмеження права власності власника квартири у багатоквартирному будинку і оскаржувані накази прийняті саме з врахуванням вказаного обмеження.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення вказаних принципів під час прийняття оскаржуваних наказів, у зв'язку з чим з задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Окремо суд зазначає, що наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" N 4 від 22.11.2005 та наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України N 169 від 06.11.2007 "Про затвердження змін до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 4 від 22.11.2005" неодноразово були предметом судового розгляду саме з тих підстав, з яких їх оскаржив позивач, і судовими рішеннями в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зокрема, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2008 N 2/34, якою визнано незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України N 169 від 06.11.2007, скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 (Постанова N 2/34), постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2008 N 8/271, від 05.06.2009 N 8/498, від 28.09.2010 N 2а-8505/10/2670 у задоволенні позовних вимог відмовлено; судові рішення набули законної сили.

Судові витрати, які підлягають стягненню згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, ст. 160 - 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий, суддя: Р. О. Арсірій

Судді:

Н. М. Клименчук

Д. А. Костенко