ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
29.04.2014 р. N 2а-10541/12/2670

Про визнання дії протиправними,
скасування постанови
від 27.07.2010 року N 889

(Постанову залишено без змін згідно з ухвалою
Київського апеляційного адміністративного суду
N 2а-10541/12/2670 від 22.07.20
14)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Федорчука А. Б., суддів - Амельохіна В. В., Шулежко В. П. розглянув адміністративну справу в письмовому провадженні за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Національної комісії регулювання електроенергетики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, третя особа НАК "Нафтогаз України", про визнання дії протиправними, скасування постанови від 27.07.2010 року N 889.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України cуд розглядає справу у письмовому провадженні встановив:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, третя особа НАК "Нафтогаз України" про визнання протиправною та скасування з дати прийняття постанови НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р. "Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2012 р. провадження у справі зупинялось до розгляду Вищим адміністративним судом України пов'язаної справи за касаційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. у справі N 2а-11259/11/2670 за позовом ПАТ "Укрнафта" до НКРЕ про визнання незаконним та нечинним Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22 січня 2009 р. N 35.

Вищим адміністративним судом України 3 квітня 2014 р. винесено ухвалу про задоволення касаційної скарги ПАТ "Укрнафта", скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва N 2а-11259/11/2670 від 26.09.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 р. провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що оскаржувана постанова порушує законні права та охоронювані інтереси ПАТ "Укрнафта", прийнята всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. 3 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ст. 10, ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України. Позивач вважає, що нормативно-правовий акт на підставі якого встановлювалась ціна на газ та яким визначено Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до вимог Указу Президента України N 493/92 від 03.10.92 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади". Крім того, позивач вказує, що ціна встановлена на газ в оскаржуваній постанові, не забезпечує позивачу можливості отримання прибутку достатнього для забезпечення виконання інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій), є економічно необґрунтованою.

Представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав письмові заперечення проти адміністративного позову, пояснення щодо ухвали ВАСУ від 3 квітня 2014 р., зазначив, що приймаючи оскаржувану постанову N 889 від 27.07.2010 р., НКРЕ діяла відповідно до та у межах повноважень, визначених законодавством, а саме ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ціна, встановлена постановою N 889 від 27.07.2010 р., є економічно обґрунтованою, розрахована відповідно до норм чинного Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. N 35, який на підставі Указу Президента України N 493/92 від 03.10.92 р. не потребує державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Під час розгляду справи на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли ряд клопотань про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору від Відповідача-2, а саме: Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Судом було протокольно відмовлено в задоволенні клопотань про залучення в якості третіх особі без самостійних вимог на предмет спору Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, з наступних підстав.

Необхідність залучення КМУ до участі у справі відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до Порядку встановлення роздрібних цін для населення, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 р. N 869, однією з основних складових (41 %) роздрібних цін на природний газ для потреб населення є середньозважена ціна природного газу як товару.

Слід зазначити, що на підставі п. 1.2 цей Порядок визначає механізм установлення (формування, розрахунку та затвердження) роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення.

При цьому, він стосується не прав та обов'язків КМУ, а регулює питання взаємодії, права та обов'язки НКРЕ та суб'єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення - НАК "Нафтогаз України".

Крім того, названий нормативно-правовий акт було прийнято 01.06.2011 р., в той час як оскаржувана постанова N 889 про встановлення ціни на газ для ПАТ "Укрнафта" приймалась НКРЕ 27.07.2010 р., тобто до затвердження КМУ Порядку встановлення роздрібних цін для населення, на який посилається відповідач.

Посилання НКРЕ на складну ситуацію в державі та на ринку природного газу, і те, що незалучення КМУ у якості третьої особи позбавить останнього можливості оперативно реагувати на ситуацію та, у разі необхідності приймати необхідні рішення з метою належного функціонування нафтогазового комплексу, є надуманими та такими, що не підтверджені документально, оскільки відповідач не вказує, які саме рішення у випадку скасування оскаржуваної постанови НКРЕ мусить прийняти КМУ та на підставі яких норм законодавства він може вплинути на встановлення НКРЕ ціни на газ для суб'єктів, що здійснюють його видобуток.

Предметом позовних вимог є визнання протиправною та скасування з дати прийняття постанови НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р. "Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта".

На підставі ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлення цін на газ для суб'єктів господарювання, визначених названою статтею, відноситься до компетенції НКРЕ.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону Національна комісія регулювання електроенергетики України при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

Враховуючи наведене, відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 53 КАС України, для залучення КМУ у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

В частині щодо залучення Мін'юсту у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, НКРЕ обґрунтовує прийняттям ВАС України рішення від 03.04.2014 р. по іншій справі N К/9991/37707/12.

Вказаним рішенням касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" задоволено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. у справі N 2а-11259/11/2670 скасовано.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва N 2а-11259/11/2670 від 26.09.2011 р., в якій міститься висновок суду щодо необхідності державної реєстрації Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 22 січня 2009 р. N 35, залишено в силі.

НКРЕ вважає, що оскільки мова йдеться про відсутність державної реєстрації названого Порядку, прийняття рішення у справі про визнання протиправною та скасування з дати прийняття постанови НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р. "Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта" якимось чином може вплинути на інтереси та обов'язки Мінюсту.

Таке твердження є абсурдним, жодним чином не пов'язано з предметом розгляду даної справи, оскільки скасування постанови відповідача про встановленні ціни на газ не тягне за собою обов'язку Мін'юсту здійснити реєстрацію Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 22 січня 2009 р. N 35, а тим більше не впливає на інтереси цього Міністерства під час прийняття рішення у справі.

В частині щодо залучення Міненерговугілля до участі у справі відповідач обґрунтовує тим, що міністерство є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, погоджує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України прогнозний річний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні, здійснює контроль за його виконанням.

Відповідач вважає, що рішення по справі буде мати вплив на права, інтереси та обов'язки Міненерговугілля з огляду на те, що останнє буде зобов'язане розробляти відповідні зміни у баланси надходження та розподілу природного газу внаслідок прийняття рішення у справі.

ПАТ "Укрнафта" вважає доводи заявленого НКРЕ клопотання необґрунтованими, такими, що неможна приймати до уваги у зв'язку з наступним.

Предметом розгляду справи є визнання протиправною та скасування постанови НКРЕ про встановлення ціни на газ для ПАТ "Укрнафта", а не розгляд питань формування прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні.

Під час судового розгляду судом досліджується саме законність процесу встановлення цін, їх економічна обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування" ринку природного газу, НКРЕ при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

Міненерговугілля не є суб'єктом ціноутворення та не уповноважений впливати на цей процес, тим більше не може бути зацікавленою стороною у цьому процесі.

Такий висновок підтверджується положеннями ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", на підставі яких виключно НКРЕ надано право встановлювати ціни на газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Ціна на газ, визначена НКРЕ в оскаржуваній постанові, жодним чином не впливає на здійснення Міненерговугілля своїх повноважень щодо розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні.

На підставі п. 2.2 Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2012 р. N 920 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2013 р. за N 196/22728 (далі у тексті - Порядок), для розроблення прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні газодобувні підприємства щороку до 15 жовтня надають Оператору інформацію щодо прогнозних показників видобутку та реалізації природного газу за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Ціна газу жодним чином не впливає на формування прогнозних показників видобутку та реалізації природного газу, що підтверджується і текстом клопотання відповідача, де він вказує, що саме на основі об'ємів газу (а не на основі ціни), що видобувається вказаними у статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" суб'єктами господарювання Міненерго вугілля формуються прогнозні баланси надходження та розподілу природного газу по Україні для забезпечення потреб населення (абз. 3 арк. 2 клопотання).

Враховуючи наведене, клопотання НКРЕ про залучення Міненерговугілля до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи підтримав заперечення відповідача 2, вважає рішення НКРЕ таким що прийнято обґрунтовано згідно з вимогами законодавства.

Також на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Міненерго вугілля надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи на сторін Відповідача без самостійних вимог Міненерго вугілля.

Суд розглянув клопотання Міненерговугілля та вважає його необґрунтованим, таким, що не містить доводів, які б свідчили про необхідність його залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та підстав для застосування ст. 53 КАС України.

Відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні надав усні пояснення, в яких зазначив, що діяльність відповідача 1 припинено внаслідок ліквідації, водночас буд-яких доказів такого припинення суду не надав.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про вихід з письмово провадження та призначення справи в судове засідання.

Судом розглянуто клопотання відповідача - 2 та Суд вважає, що дане клопотання є не обґрунтованим та таким, що призведе до затягування розгляду даної справи.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27 липня 2010 року на відкритому засіданні Національна комісія регулювання електроенергетики України прийняла постанову N 889 про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта" в розмірі 458 грн. 00 коп. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ).

Із тексту оскаржуваної постанови вбачається, що її було прийнято відповідно до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 14.03.95 р. N 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" та Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. N 35.

Стаття 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", який діяв на момент прийняття оскаржуваної постанови, визначає, що підприємства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною (яка повинна забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку), затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в абзаці першому частини першої цієї статті.

Отже, стаття 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" наділяла НКРЕ повноваженням затверджувати ціну на газ у розмірі, який повинен забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в абзаці першому частини першої цієї статті.

Закон України N 2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" було прийнято 8 липня 2010 р., яким визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу. Названий Закон набрав чинності з 24.07.2010 р.

З огляду на те, що постанову НКРЕ N 889 було прийнято відповідачем 27.07.2010 р., тобто після набрання чинності Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", на неї розповсюджуються вимоги названого Закону.

Відповідно до статті 10 Закону, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови, підприємства, частка держави у статутному фонді яких 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Отже з моменту набрання чинності Законом та, відповідно, на дату прийняття оскаржуваної постанови, відповідач був уповноважений вже не затверджувати ціну на газ, запропоновану суб'єктом господарювання, а встановлювати таку ціну на підставі затвердженого ним порядку встановлення цін на газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Згідно наданих ПАТ "Укрнафта" установчих документів та пояснень позивач належить до кола господарських товариств, які підпадають під дію ст. 10 Закону.

Відповідно до п. п. 1, 2 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98), яке діяло на момент прийняття оскаржуваної постанови, Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є незалежним позавідомчим постійно діючим державним органом.

Національна комісія регулювання електроенергетики України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Одним з основних завдань Комісії є забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі (п. 3 Положення).

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень відповідача, належить, зокрема, затвердження порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, визначених у статті 10 цього Закону.

Отже, на момент прийняття оскаржуваної постанови, НКРЕ мала достатні повноваження для встановлення ціни на газ для ПАТ "Укрнафта".

Водночас стаття 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначає яким чином мають реалізовуватися ці повноваження, а саме - НКРЕ повинна встановлювати закупівельні ціни на газ згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Судом встановлено та не заперечується самим відповідачем, що на момент прийняття оскаржуваної постанови ним не було розроблено порядку встановлення цін з урахуванням вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

З огляду на пояснення відповідача та текст постанови N 889 від 27.07.2010 р. її було прийнято на підставі Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. N 35 (далі - Порядок N 35), тобто іншого порядку ніж визначено Законом.

Пунктом 2 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас відповідачем не надано доказів того, що Порядок N 35 не суперечить вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в цілому або в тій частині, яку застосовувала НКРЕ під час прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову прийнято не у відповідності до вимог ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", не у передбачений Законом спосіб, що в свою чергу є порушенням як вимог Закону, так і вимог п. 2 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98).

Пунктом 1.2 Порядку N 35, який застосовувався НКРЕ під час прийняття постанови N 889 від 27.07.2010 р., передбачено, що цей документ є нормативним документом, що визначає механізм розрахунку, установлення та забезпечення єдиних принципів та методичних основ формування цін на природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Згідно із п. 1.3 оскаржуваного Порядку його положення поширюються на суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, і є обов'язковими для виконання.

Згідно п. 1 Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. N 493/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На підставі п. 3 постанови КМУ від 28.12.92 р. N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняти уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають не персоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться.

Відповідно до п. 5 цього Положення на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Порядок N 35 не відповідає жодному з вище перелічених критеріїв, є нормативно-правовим документом, що містить норми права, має не персоніфікований характер - визначає єдиний для певного кола суб'єктів господарювання порядок формування цін на природний газ, розрахований на неодноразове застосування.

Заперечуючи необхідність державної реєстрації Порядку N 35, відповідач посилається на абз. 2 ст. 3 Указу Президента України від 21.04.98 р. N 335/98 та п. 3.5 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 N 34/5, якими встановлено, що державній реєстрації не підлягають рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України про встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та рішення НКРЕ щодо функціонування ринків, що нею регулюються.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що Порядок N 35 є рішенням щодо функціонування ринку природного газу у зв'язку з їх недоведеністю.

Крім того, вказані твердження НКРЕ спростовуються змістом самого Порядку N 35, яким регулюються питання цінової політики на природний газ та визначається механізм розрахунку цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність державної реєстрації Порядку N 35 в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Із наведеного слідує висновок, що обов'язковість виконання вимог Порядку N 35 настає з моменту дотримання вимог щодо державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Разом з тим, судом встановлено, що названий документ не передавався для державної реєстрації, що свідчить про те, що відповідач здійснив розрахунок ціни на природний газ власного видобутку для позивача на підставі нормативно-правового акта, який не набрав чинності, і не міг бути застосований.

Висновків щодо необхідності державної реєстрації Порядку N 35 дійшов і Вищий адміністративний суду України в ухвалі від 3 квітня 2014 р. у справі N К/9991/37707/12 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання незаконним та нечинним Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 22 січня 2009 р. N 35.

Вказаним рішенням касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" задоволено, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 р. у справі 2а-11259/11/2670 скасовано. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011 р., в якій міститься висновок суду щодо необхідності державної реєстрації Порядку N 35 та відсутності такої реєстрації, внаслідок чого цей Порядок не набрав чинності, а тому не створює правових наслідків для позивача та не може в обов'язковому порядку застосовуватися при встановленні ціни на газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, у тому числі при встановленні ціни на газ для ПАТ "Укрнафта", залишено в силі.

Твердження відповідача щодо незаконності названої постанови, а тому відсутності підстав враховувати її у числі інших доказів у справі, не приймаються до уваги, оскільки до компетенції суду першої інстанції не входить перегляд рішень Вищого адміністративного суду України який здійснюється у відповідності до вимог ст. ст. 235 - 240 КАС України.

Враховуючи наведене, оцінивши надані сторонами докази у загальному порядку за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку про прийняття оскаржуваної постанови НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р. на підставі нечинного Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. N 35.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою встановлення відповідачем економічно обґрунтованого рівня ціни на газ власного видобутку позивачем було надано до НКРЕ розрахунок вартості 1 тис. м. куб. газу товарного-горючого природного за 2008 і 2009 роки та план на 2010 рік по ВАТ "Укрнафта" (лист N 15-ПЕ-55 від 16.07.2010 р. з додатками).

За розрахунком ПАТ "Укрнафта" собівартість готової продукції (газу природного товарного) при рентабельності у "0" відсотків складає 815,08 грн. за 1000 м. куб. (з урахуванням ПДВ), та відповідно - 679,24 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ).

При цьому, відповідачем встановлено ціну на природний газ, видобутий позивачем, в розмірі 458 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ), що є значно меншою від ціни позивача.

У матеріалах справи наявний здійснений відповідачем розрахунок ціни на товарний природний газ, видобутий ПАТ "Укрнафта", в якому відображено пропозицію Товариства та ціну, встановлену постановою НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р.

Зазначений розрахунок дає змогу дослідити за рахунок яких саме складових ціну, запропоновану позивачем, було зменшено.

Крім того, у своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач також підтверджує зменшення окремих складових ціни під час встановлення ціни для ПАТ "Укрнафта".

На підставі наданих документів судом з'ясовано, що при розрахунку ціни природного газу власного видобутку по ПАТ "Укрнафта" НКРЕ зменшено наступні складові ціни порівняно із запропонованими позивачем: витрати по статті "матеріали та паливо", витрати за статтею "адміністративні витрати", витрати по статті "рентна плата на обсяги, які використовуються на нормативні виробничо-технологічні витрати та втрати".

Крім того, під час формування ціни, не було враховано суму коштів, необхідних на капіталовкладення для забезпечення видобутку природного газу.

У якості підстави для коригування ціни у порівнянні із запропонованою позивачем, НКРЕ зазначає порушення останнім вимог Порядку N 35.

Водночас, як встановлено судом, обов'язковість застосування вимог положень Порядку N 35 настає з моменту дотримання вимог щодо державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

В свою чергу, позивач здійснював розрахунок вартості газу товарного горючого ВАТ "Укрнафта" на 2010 рік, який було надано до НКРЕ, на підставі Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу, затвердженої рішенням Правління ВАТ "Укрнафта", яке оформлено протоколом N 1 від 04.01.2007 р. із змінами відповідно до наказів по ВАТ "Укрнафта" N 172 від 18.09.2007 р.; N 166 від 31.07.2008 р., N 176 від 30.10.2009 р., що підтверджується матеріалами справи.

Ведення обліку витрат на видобуток нафти і газу, відповідно до вимог названої Інструкції було погоджено листом Міністерства палива та енергетики України N 08/10-025 від 15.01.2010 р.

У межах судового розгляду даної справи судом також призначалась судово-економічна експертиза, проведення якої доручалося Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. За результатами експертизи було складено висновок N 3823/11341/11-44 від 28.10.2011 р.

В ході її проведення експертами також здійснювалася оцінка відповідності Інструкції ПАТ "Укрнафта" вимогам бухгалтерського обліку та фінансової звітності України.

У мотивувальній частині експертного висновку вказано, що Інструкція від 04.01.2007 р. за своїм змістом і положеннями відповідає меті бухгалтерського обліку та фінансової звітності - надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, та основним принципам бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що визначені і статтях 3 - 4 Закону N 996-XIV, вимогам Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Мінфіну від 30.11.99 р. N 291, Методичним рекомендаціям по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженим наказом Міністерства промислової політики від 09.07.2002 р. N 373.

Отже, формування позивачем собівартості готової продукції з урахуванням тих витрат, які понесені Товариством при самостійному видобутку сировини та інших матеріалів, що використовуються ним при виробництві кінцевого продукту не суперечить законодавству.

Факт відсутності таких витрат під час видобутку газу у ПАТ "Укрнафта" відповідачем не доведено, отже їх невключення до ціни газу, визначеної в оскаржуваній постанові суд вважає необґрунтованим.

Суд вважає необґрунтованими і доводи відповідача щодо законності зменшення витрат по статті собівартості "адміністративні витрати".

Відповідно до п. 18 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку (П (С)БО) 16 "Витрати" до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Аналогічними за структурою є адміністративні витрати позивача, відображені у наданому до НКРЕ розрахунку ціни на газ (розшифровка статті "Адміністративні витрати" на газ товарний-горючий природний за 2008 та 2009 роки та план на 2010 рік по ВАТ "Укрнафта").

Враховуючі, що при обмеженні адміністративних витрат на рівні 5 % виробничої собівартості відповідач посилається на п. 2.10 Порядку N 35, який не набрав чинності, суд вважає таке обмеження необґрунтованим.

Зменшення такої складової як рентна плата НКРЕ також обґрунтовує порушенням ПАТ "Укрнафта" вимог частини 3 п. 2.4 Порядку N 35, що є неправомірним з огляду на нечинність цього Порядку.

Обґрунтовуючи неврахування при встановленні ціни на газ запропонованих позивачем витрат на здійснення фінансування інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій), відповідач зазначає, що інвестиційна програма (план капітальних інвестицій), затверджена суб'єктом господарювання, що здійснює видобуток природного газу, у встановленому порядку відповідно до його Статуту та погоджена з відповідним органом центральної виконавчої влади, у сфері діяльності якого він знаходиться, не надана до НКРЕ. Не надані також техніко-економічні розрахунки або бізнес-плани, якими підтверджується ефективність передбачуваних капітальних вкладень з визначенням джерел інвестиційних ресурсів. Крім того, не надані висновки комплексної державної експертизи Укрдержбудекспертизи Мінрегіонбуду або її місцевого підрозділу та кошторис витрат до проектів капітального будівництва відповідно до абзаців 4, 5 п. 3 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1269, та п. 2.15 Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. N 35.

На підставі п. 3 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1269 (у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови), проекти, що реалізуються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності (крім випадків, передбачених актами законодавства), затверджують: Кабінет Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також інших органів державної влади - щодо об'єктів загальною кошторисною вартістю 100 млн. гривень і більше, надкатегорійних за метаном та небезпечних за раптовими викидами шахт, в яких проводитимуться роботи на глибині понад 800 метрів, незалежно від кошторисної вартості, та об'єктів, які реалізуються із залученням іноземних кредитів, що надані під гарантію Кабінету Міністрів України.

Таким чином, для застосування вимог п. 3 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1269, необхідно, щоб інвестиційні програми фінансувалися із залученням коштів державного бюджету або коштів підприємств державної форми власності.

Відповідач не надав доказів того, що ПАТ "Укрнафта" при фінансуванні інвестиційних програм використовує кошти державного бюджету або відноситься до підприємств, що мають державну частку.

Водночас установчі документи та інші докази, які надавалися позивачем та містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що ПАТ "Укрнафта" не є державним підприємством та не має у складі статутного капіталу державної частки.

Отже, засновані на положеннях Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. N 1269, та положеннях Порядку N 35, вимоги відповідача щодо надання позивачем погодженої з відповідним органом центральної влади інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій) з доданням техніко-економічних розрахунків або бізнес планів, не ґрунтуються на нормах законодавства.

Враховуючи наведене, відповідач безпідставно не врахував при встановленні ціни на газ для ПАТ "Укрнафта" витрати на капіталовкладення.

Слід зазначити, що на підставі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належного нормативного обґрунтування зменшення запропонованого позивачем рівня цін на природний газ.

Згідно з п. 1.4 Порядку N 35 ціни, розраховані відповідно до цього Порядку повинні забезпечувати суб'єктам господарювання, що здійснюють видобуток природного газу: покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва на планований період; отримання прибутку, достатнього для забезпечення виконання інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій) окремо по кожному родовищу з видобутку природного газу на планований період; сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до діючого законодавства України.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття постанови N 889 тим, що позивач не дотримався під час здійснення розрахунків, наданих до НКРЕ, вимог Порядку N 35, відповідач в свою чергу не довів, що ціна, встановлена ним в оскаржуваному рішенні на рівні 458 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ) відповідає вимогам діючого на момент її прийняття законодавства та Порядку N 35, а саме є достатньою для покриття економічно обґрунтованих витрат виробництва на планований період; забезпечить отримання прибутку, достатнього для виконання плану капітальних інвестицій окремо по кожному родовищу з видобутку природного газу на планований період; сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до діючого законодавства України.

Експертним висновком N 3823/11341/11-44 від 28.10.2011 р. у числі інших доказів по справі, також підтверджується невідповідність постанови НКРЕ N 889 від 27.07.2010 р. вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, зокрема (П (С)БО) 16 "Витрати" (П (С)БО), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Частиною 1 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), які реалізують суб'єкти господарювання.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Встановлена НКРЕ у постанові N 889 від 27.07.2010 р. ціна з урахуванням того, що така ціна є значно меншою, ніж та ціна, яка заявлялась позивачем, не забезпечить позивачу можливість отримати прибуток від здійснення діяльності з видобутку газу.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України, в редакції що діяла на момент прийняття постанови НКРЕ N 889, рішення органу державної влади про визначення фіксованих цін, що унеможливлюють одержання прибутку, підлягає прийняттю з одночасним визначенням у такому рішенні розміру дотацій, що підлягають наданню суб'єктам підприємництва для відшкодування втрат від реалізації продукції за такими фіксованими цінами.

Отже, встановлюючи в оскаржуваних постановах фіксовані ціни на газ, відповідач проігнорував вимоги ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України та не визначив розміру дотацій для відшкодування витрат позивача від реалізації газу за такими цінами.

З огляду на те, що спеціального порядку встановлення ціни на дату прийняття оскаржуваних постанов не було, при здійсненні своїх повноважень відповідач зобов'язаний був забезпечити дотримання загальних засад здійснення державної цінової політики, визначених статтею 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статтею 10 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Відповідно до статті 10 Господарського кодексу України цінова політика, що здійснюється уповноваженими державними органами, повинна бути спрямована на забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності.

В статті 3 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) закріплено, що політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України, яка має бути спрямована на забезпечення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг, створення необхідних економічних гарантій для виробників, орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Стаття 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", який діяв на момент прийняття оскаржуваних постанов, визначає, що продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, повинна забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що розраховуючи ціну на газ для ПАТ "Укрнафта" та закріплюючі її в оскаржуваній постанові, НКРЕ діяла у непередбачений законодавством спосіб, з порушенням ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 14.03.95 р. N 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. N 493/92 без дотримання загального порядку ціноутворення, визначеного нормами Закону України "Про ціни і ціноутворення", статтею 10 Господарського кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

На підставі ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що Національною комісією регулювання електроенергетики України не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття постанови N 889 від 27 липня 2010 року "Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта", а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України N 889 від 27 липня 2010 року "Про встановлення ціни на товарний природний газ для ВАТ "Укрнафта".

3. Судові витрати присудити в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя: А. Б. Федорчук

Судді:

В. В. Амельохін

В. П. Шулежко