ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23.04.2014 р.
Справа N 910/3353/13
Про стягнення індексу інфляції
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Мирошниченка С. В., суддів - Євсікова О. О., Картере В. І. (доповідач) (за участю представників: ДП "НЕК "Укренерго" - Л. О. О., ПАТ "Енергобанк" - не з'яв., Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - С. І. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 та на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі N 910/3353/13 за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) про стягнення індексу інфляції у розмірі 16571400,00 грн., встановив:
У лютому 2013 року ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося з позовом до ПАТ "Енергобанк" про стягнення з відповідача 16571400,00 грн. індексу інфляції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013 (суддя Нечай О. В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 (колегія суддів у складі: суддя Синиця О. Ф. - головуючий, судді Зеленін В. О., Шевченко Е. О.), у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 04.09.2013 і постанову апеляційного суду від 27.01.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. ст. 35, 43 ГПК України, ст. ст. 11, 16, 216, 400, 509, 625, 1212 - 1214 ЦК України, п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" N 227/95, п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22.
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України підтримало доводи касаційної скарги та просило задовольнити її у повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Енергобанк" просить рішення господарського суду першої інстанції від 04.09.2013 та постанову апеляційного суду від 27.01.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 13.05.2008 АБ "Енергобанк" (перейменоване у ПАТ "Енергобанк") та ДП "НЕК "Укеренерго" укладено договір банківського вкладу (депозиту) N 6/08/В/91/07-08, відповідно до умов якого банк, що прийняв від вкладника грошові кошти (вклад), зобов'язується виплачувати вкладнику суму депозиту та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором;
- відповідно до п. 1.2 договору вкладник перераховує банку протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору на депозитний рахунок тимчасово вільні грошові кошти в сумі 150000000,00 грн. з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту;
- згідно з п. 2.1 договору банк зобов'язаний прийняти грошові кошти вкладника на депозитний рахунок з виплатою вкладнику 12 % річних;
- до звернення позивача з позовом у даній справі, ПАТ "Енергобанк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДП "НАК "Укренерго" про визнання недійсним вказаного договору банківського вкладу (депозиту) з підстав недотримання законодавства про закупівлю за державні кошти та стягнення 17873833,81 грн. сплачених відсотків;
- рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2011 у справі N 54/234 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір банківського вкладу (депозиту) з моменту його укладання та стягнуто з ДП "НАК "Укренерго" на користь ПАТ "Енергобанк" 17873833,81 грн. відсотків та судові витрати;
- постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 вказане рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено;
- постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011 у справі N 54/234 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 залишено в силі.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував його тим, що оскільки договір було визнано судом недійним, то відповідач безпідставно користувався грошовими коштами з 16.05.2008 по 06.11.2009 та внаслідок інфляційних процесів відбулось знецінення грошових коштів, чим було завдано шкоди позивачу. У зв'язку з викладеним, позивач просив господарський суд стягнути з ПАТ "Енергобанк" індекс інфляції в розмірі 16571400,00 грн.
Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про безпідставність поданого позову. При цьому судами правомірно зазначено про те, що договір банківського вкладу від 13.05.2008 (депозиту) N 6/08/В/91/07-08 визнано недійсним в судовому порядку та зобов'язано сторони здійснити двосторонню реституцію, тобто повернутися сторонам договору до попереднього становища, яке існувало до укладення правочину, який визнано недійсним.
Судами встановлено, що станом на дату прийняття Вищим господарським судом України постанови у справі N 54/234 від 21.11.2011 термін дії договору закінчився, так як п. 1.2 договору встановлено, що грошові кошти вкладник перераховує на строк до 13.05.2010, а дія договору припиняється після повернення банком депозиту і процентів вкладнику.
Сторонами також не заперечувався той факт, що відповідачем було повернуто позивачу вклад (депозит) після спливу дії договору, в свою чергу відсотки, які банк сплачував вкладникові за умовами договору в розмірі 17873833,81 грн., стягнуто з ДП "НАК "Укренерго" на користь ПАТ "Енергобанк" рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 N 11 роз'яснено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.
Крім того, відповідно до п. 2.5.1 вказаної постанови визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.
Враховуючи викладені вимоги закону та фактичні обставини справи, господарськими судами правомірно зазначено про те, що відповідач після визнання недійсним договору не мав будь-яких зобов'язань перед позивачем, так як відповідно до приписів Цивільного кодексу України, в разі визнання правочину недійсним, він є недійсним з моменту його укладення, що фактично спростовує будь-які твердження позивача про наявність між сторонами будь-яких зобов'язань за недійсним правочином, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Крім того, як вбачається зі змісту постанови господарського суду апеляційної інстанції, судом також обґрунтовано враховано при вирішенні даного спору позицію викладену в п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якому визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
З огляду на викладене, правові підстави для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 у справі N 910/3353/13 залишити без змін.
Головуючий, суддя: С. Мирошниченко
Судді:
О. Євсіков
В. Картере