ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
19.03.2013 N К/9991/3017/11

Про визнання незаконними нормативно-правового
акта та бездіяльності

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: суддів - Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т., при секретарі - Крушеніцькому В.М. (за участю представника Кабінету Міністрів України - Кравчука А.С.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року, а також постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі N 2а-363/10/2670 за позовом ОСОБА_2 до Народного депутата України, голови фракції Партії регіонів України у Верховній Раді України Януковича Віктора Федоровича, Кабінету Міністрів України про визнання незаконними нормативно-правового акта та бездіяльності, - ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Народного депутата України, голови фракції Партії регіонів України Януковича Віктора Федоровича, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати незаконними окремі положення постанови Кабінету Міністрів України N 963 від 25.07.2007 р. "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", визнати незаконним порядок підготовки, розгляду, ухвалення і набуття чинності значеного нормативно-правового акта та визнати незаконною бездіяльність відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року, відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів, у якій він просив витребувати у Секретаріату Верховної Ради України належним чином завірені копії протоколів засідань Комітету з питань Регламенту за липень та жовтень 2008 року щодо заяв ОСОБА_2 та зобов'язати Секретаріат Партії регіонів надати суду копію електронної версії офіційного сайту "Опозиційного уряду України" (на магнітному носії), належним чином оформлену, станом на 05.03.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 73 КАС України особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 про забезпечення доказів, оскільки позивачем не доведено, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом є одним із власників присадибної ділянки для ведення особистого сільського господарства за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,54 га, де розташоване його нерухоме майно.

На виконання Указу Президента України від 21.11.2005 р. N 1643/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про стан додержання вимог законодавства та заходи щодо підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.07.2007 р. N 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами вірно встановлено, що вказаний позов поданий ОСОБА_2 після закінчення встановлених ст. 99 КАС України строків оскарження постанови Кабінету Міністрів України N 963 від 25.07.2007 р., оскільки як встановлено судами позивач дізнався про порушення його прав у зв'язку з прийняттям оскаржуваного нормативно-правового акта та бездіяльністю відповідача ще у 2008 році, проте до суду звернувся лише у січні 2010 року.

Водночас, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів пропуску строку звернення до адміністративного суду суди попередніх інстанцій не врахували, що норми процесуального права застосовуються у редакції, чинній на момент їх застосування, а на момент прийняття судом першої інстанції постанови від 3 серпня 2010 року ст. 100 КАС України діяла у наступній редакції: "Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала".

Колегія суддів погоджується з твердження судів щодо відсутності причин, які можна було б розцінити як поважні причини пропуску строку звернення до суду для його поновлення, а відтак доходить висновку про наявність встановлених ст. 100 КАС України підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 228, 230, 231 КАС України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року у справі N 2а-363/10/2670 залишити без змін.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі N 2а-363/10/2670 скасувати, позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

суддя Н.В. Васильченко