ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА
17.03.2014 р. N 826/2719/14

Про вжиття заходів забезпечення
адміністративного позову

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В. М., при секретарі судового засідання Чупринко - Н. І. (за участю представника позивача, без участі представника відповідача), розглянув у попередньому судовому засіданні клопотання уповноваженого представника Генеральної прокуратури України про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

На підставі ч. ч. 3, 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у попередньому судовому засіданні 17 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлене клопотання, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для його розгляду та вирішення, суд встановив:

У провадженні судді Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В. М. знаходиться адміністративна справа N 826/2719/14 за позовами Генеральної прокуратури України (далі - позивач) до Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов (рішень) відповідача, а саме:

- постанови від 27 лютого 2014 року N 1630-6/14 "Про організацію і проведення республіканського (місцевого) референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим";

- рішення від 27 лютого 2014 року N 1631-6/14 "Про висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим і припинення її діяльності";

- рішення від 27 лютого 2014 року N 1656-6/14 "Про призначення ОСОБА_3 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим";

- рішення від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- рішення від 28 лютого 2014 року щодо внесення змін до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- рішення Президії від 03 березня 2014 року N 1691-6/14 "Про деякі питання забезпечення організації і проведення республіканського (місцевого) референдуму в Автономній Республіці Крим";

- постанови від 06 березня 2014 року N 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму" 16 березня 2014 року;

- постанови від 06 березня 2014 року N 1704-6/14 "Про зміни в системі і структурі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим";

- постанови від 06 березня 2014 року N 1720-6/14 "Про правосуддя в Автономній Республіці Крим";

- рішення від 09 березня 2014 року щодо районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим;

- постанови від 11 березня 2014 року N 1727-6/14 "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя";

- рішення від 11 березня 2014 року N 1730-6/14 "Про деякі питання організації і діяльності Державної телерадіокомпанії "Крим" та Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим";

- постанови від 11 березня 2014 року N 1732-6/14 "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 січня 2014 року N 1576-6/14 "Про бюджет Автономної Республіки на 2014 рік" та деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" (далі - оскаржувані рішення).

Відповідними ухвалами суду від 04, 07, 13 (Ухвала N 826/2719/14) і 14 березня 2014 року задоволено клопотання уповноваженого представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову та до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію оскаржуваних рішень, а також заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії на виконання оскаржуваного рішення від 06 березня 2014 року N 1702-6/14.

Поряд з цим, 14 березня 2014 року до суду від уповноваженого представника позивача надійшло письмове доповнення до позову із вимогою, окрім визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, також про визнання протиправними та скасування постанов відповідача від 11 березня 2014 року:

- N 1734-6/14 "Про затвердження Положення про Народну дружину Криму";

- N 1735-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Міністерство внутрішніх справ Автономної Республіки Крим";

- N 1736-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Прокуратуру Автономної Республіки Крим";

- N 1737-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Податкову службу Автономної Республіки Крим";

- N 1739-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Пенсійний фонд Автономної Республіки Крим" (далі - оскаржувані рішення від 11 березня 2014 року).

Одночасно з доповненням до позову (у його прохальній частині) уповноваженим представником позивача також заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії на виконання оскаржуваних рішень від 11 березня 2014 року.

Відповідною ухвалою суду від 14 березня 2014 року, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подане доповнення до позову із вимогою про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень від 11 березня 2014 року прийнято до розгляду та вирішення при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Заявлене клопотання судом, згідно з ч. 3 ст. 118 КАС України, призначено до розгляду та вирішення у попередньому судовому засіданні об 11 год. 30 хв. 17 березня 2014 року.

В обґрунтуванні заявленого клопотання зазначено, що оскаржувані рішення від 11 березня 2014 року прийнято з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим та п. 7 оскаржуваної постанови відповідача від 06 березня 2014 року N 1704-6/14 "Про зміни в системі і структурі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим". До того ж, ухвалою суду від 13 березня 2014 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову (Ухвала N 826/2719/14) до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію, зокрема, вказаної оскаржуваної постанови відповідача.

У попередньому судовому засіданні 17 березня 2014 року представник позивача підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у попереднє судове засідання 17 березня 2014 року не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду та вирішення заявленого клопотання відповідач, отримавши своєчасно копії доповнення до позову та усіх доданих до нього документів, повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними доказами. Заява про розгляд та вирішення заявленого клопотання за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

При цьому будь-яких заперечень проти заявленого клопотання та доказів на їх обґрунтування відповідач до суду не подав, причини неможливості їх подання суду не пояснив.

Згідно з ч. 3 ст. 118 КАС України, питання про забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених ч. 1 цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши доводи присутнього у попередньому судовому засіданні представника позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу викладених у цьому судовому рішенні обставин та норм законодавства.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. ст. 1, 2, 6, ч. ч. 1, 2 ст. 8, ст. 75, п. п. 12, 14, 17 ст. 92 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби; організація і діяльність прокуратури; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку.

Відповідно до ст. 134 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23 грудня 1998 року N 350-XIV, Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Тобто, з викладених норм вбачається, що Автономна Республіка Крим може вирішувати тільки ті питання, які нормами Конституції України віднесені до її відання.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Конституції України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 120 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", Рада міністрів Автономної Республіки Крим є урядом Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим є вищим органом у системі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчу владу в Автономній Республіці Крим безпосередньо та через міністерства Автономної Республіки Крим, республіканські комітети Автономної Республіки Крим, інші органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим (далі - органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим), спрямовує, координує та контролює діяльність таких органів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, п. 24 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, цим Законом, Конституцією Автономної Республіки Крим, Регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, іншими нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її повноважень.

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить: створення і ліквідація за пропозицією Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим в межах коштів, передбачених бюджетом.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 136 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Тобто, умовою для створення і ліквідації за пропозицією Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, за переконанням суду, є легітимність призначення Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим на посаду.

При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах справи засвідченої копії відповіді за підписом заступника Глави Адміністрації Президента України від 07 березня 2014 року N 41-01/186 на відповідний запит Генеральної прокуратури України, керівництво Верховної Ради Автономної Республіки Крим не зверталося до Президента України за погодженням щодо звільнення ОСОБА_6 з посади Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим та призначення ОСОБА_3 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим і, як наслідок, відповідні погодження не надавалися.

Відповідно до ст. ст. 121, 123 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему.

Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру", повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.

Відповідно до п. п. 1, 2, підпункту 5 п. 4, п. 7 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 383/2011, Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

МВС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Міністерство відповідно до покладених на нього завдань: організовує діяльність головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районних, районних в містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) (далі - органи внутрішніх справ) і внутрішніх військ МВС України та здійснює управління ними, зокрема під час забезпечення охорони громадського порядку.

МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи).

Згідно з п. п. 1, 2, 7, 9 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року N 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань: забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики; забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Міндоходів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами і дорученнями Президента України, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Міндоходів України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до п. п. 1, 2, підпункту 5 п. 4, п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи).

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Тобто, з викладених норм вбачається, що Міністерство внутрішніх справ України, його головні управління, управління, Міністерство доходів і зборів України, Пенсійний фонд України, його територіальні органи входять до системи органів виконавчої влади, які повинні створюватись та діяти у чіткій відповідності до норм Конституції та законів України.

Поряд з цим, організація і діяльність органів виконавчої влади, прокуратури визначаються виключно законами України. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України також визначаються Законом України "Про прокуратуру".

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 17 Конституції України, на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Відповідно до абзацу 9 ст. 4, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основи національної безпеки України", суб'єктами забезпечення національної безпеки є: прокуратура України.

З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

Згідно з ч. 1 ст. 117, ч. ч. 1, 3 ст. 118 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Питання про забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених ч. 1 цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені обставини та норми законодавства, доводи представника позивача та зважаючи на відсутність поданих на них заперечень, а також оцінивши докази, які містяться у справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання та необхідність вжиття заходів забезпечення позову до прийняття у справі судового рішення по суті, оскільки, за переконанням суду, представниками позивача обґрунтовано та доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди державним інтересам, у тому числі позивачу як суб'єкту забезпечення національної безпеки, правам, свободам та інтересам громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, враховуючи, що оскаржувані рішення від 11 березня 2014 року суперечать нормам Конституції та законів України, суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності в оскаржуваних рішеннях ознак протиправності.

Поряд з цим, юридичним наслідком вжиття основного заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень від 11 березня 2014 року, за переконанням суду, є їх невиконання, що по суті є забороною будь-яким особам вчиняти будь-які дії на виконання зупинених рішень до прийняття у справі судового рішення по суті.

Керуючись ст. ст. 110, 111, 117, 118, 160, 165 КАС України, суд ухвалив:

1. Задовольнити клопотання уповноваженого представника Генеральної прокуратури України про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

2. До прийняття в адміністративній справі N 826/2719/14 судового рішення по суті зупинити дію:

- постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року N 1734-6/14 "Про затвердження Положення про Народну дружину Криму";

- постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року N 1735-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Міністерство внутрішніх справ Автономної Республіки Крим";

- постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року N 1736-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Прокуратуру Автономної Республіки Крим";

- постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року N 1737-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Податкову службу Автономної Республіки Крим";

- постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року N 1739-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Пенсійний фонд Автономної Республіки Крим";

3. Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам), роз'яснивши, що ухвала може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно зі ст. ст. 185, 186 КАС України, ухвала може бути оскаржена повністю або частково шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала у повному обсязі складена 19 березня 2014 року.

Суддя В. М. Данилишин