КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА
05.03.2014

Про визнання протиправними та скасування наказу

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В. Ю., суддів - Петрика І. Й., Сорочка Є. О., при секретарі - Шевчук К. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до Міністерства екології та природних ресурсів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України, про визнання протиправними та скасування наказу від 04.08.2011 р. N 91, п. 2 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.12.2011 р. N 504, п. 4 Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин справи, та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 198 ч. 1 п. 1 та ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, затверджені оскаржуваними наказами норми витрат на копіювання або друк копій документів, відповідають чинному законодавству, а відтак вимоги про визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів не підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Наказом першого заступника керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.08.2011 N 91 затверджено норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, зокрема встановлено, що за копіювання або друк документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,1 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки; за копіювання або друк копій документів формату А3 та більшого розміру (і тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,2 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки; за копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,5 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки. При цьому встановлено, що норми застосовуються під час копіювання або друку копій документів, що надаються за запитом на інформацію понад 10 сторінок, починаючи з першої сторінки.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 02.12.2011 N 504 затверджено Порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію та розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

Пунктом 4 Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію встановлено, що відшкодування запитувачем інформації фактичних витрат на копіювання або друк документів здійснюється в разі потреби у виготовленні більш як 10 сторінок запитуваних документів, починаючи з першої сторінки відповідно до розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

При цьому Розміром фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію встановлено, що за копіювання або друк документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,1 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки; за копіювання або друк копій документів формату А3 та більшого розміру (і тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,2 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки; за копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк) встановлено розмір витрат 0,5 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідачів в межах апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Частиною другою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Відповідно до частини третьої статті 21 названого Закону розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог названого Закону постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 р. N 740 затверджено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію.

Пунктом 1 постанови N 740 встановлено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, зокрема:

- за копіювання або друк документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) встановлено граничну норму витрат не більше ніж 0,1 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки;

- за копіювання або друк копій документів формату А3 та більшого розміру (і тому числі двосторонній друк) встановлено граничну норму витрат не більше ніж 0,2 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки;

- за копіювання або друк копій документів будь-якого формату, якщо в документах поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо (в тому числі двосторонній друк) встановлено граничну норму витрат не більше ніж 0,5 % мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що оскаржувані накази відповідачів прийняті в межах наданих повноважень, оскільки ними затверджено норми на копіювання або друк копій документів, що надаються за запитом на інформацію, у розмірах, що не перевищують граничних норм встановлених Кабінетом Міністрів України.

Посилання апелянта стосовно необґрунтовано високого розміру відшкодування витрат на копіювання та друк, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлюючи розміри, що не перевищують граничних норм встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідачами не було допущено порушення норм чинного законодавства, а отже, як зазначалось вище, відповідачі діяли в межах наданих повноважень.

Не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції і доводи апелянта стосовно того, що у рішенні суду першої інстанції зафіксовано, що норми, які встановлені відповідачем у справі, перевищують комерційну ціну на ринку м. Києва за аналогічну послугу, оскільки такі висновки в рішенні суду першої інстанції взагалі відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пункт 4 Порядку відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, який затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 02.12.2011 N 504, повністю відповідає змісту статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 N 2939-VI та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію" від 13.07.2011 N 740 з огляду на те, що під фактичними витратами слід розуміти усі витрати, що здійсненні на копіювання та друк документів обсягом більш як 10 сторінок. Тобто, витрати за усі сторінки, а не лише тих що становлять різницю між загальною кількістю та десяти сторінок.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що закріпивши дану норму, законодавець мав на меті збалансувати розмір витрат на копіювання і друк шляхом надання безкоштовної інформації обсягом до 10 сторінок та платну у разі інформації більше 10 сторінок.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку виконаний.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.03.2014 року.

Головуючий, суддя В. Ю. Ключкович

Судді:

І. Й. Петрик

Є. О. Сорочко