ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
11.02.2014

Про зобов'язання надати статус
учасника бойових дій

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) про зобов'язання надати статус учасника бойових дій, встановила:

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати МВС надати йому статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до наказу МВС від 7 липня 2006 року N 381 о/с (далі - наказ N 381 о/с) у період з 10 липня 2006 року по 10 липня 2007 року він перебував у тривалому закордонному відрядженні у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово (далі - Підрозділ) на посаді спеціаліста групи тилового та технічного забезпечення.

Зазначив, що на момент направлення та під час перебування його у відрядженні Югославію було віднесено до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Перелік, постанова N 63 відповідно). 9 липня 2007 року Підрозділ видав довідку N К1-322/64 (далі - довідка N К1-322/64) про те, що позивач має пільги як учасник бойових дій. Документи для отримання статусу учасника бойових дій подати до Департаменту кадрового забезпечення МВС він не мав змоги, оскільки згідно з наказом МВС від 31 серпня 2007 року N 1172 о/с (далі - наказ N 1172 о/с) термін його відрядження було продовжено до 31 грудня 2007 року. На прохання припинити відрядження у складі Підрозділу керівництво запевнило позивача, що йому буде надано статус учасника бойових дій за вимогою. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року N 1296 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" (далі - постанова N 1296) були внесені зміни до Переліку, відповідно до яких період, під час якого позивач перебував у тривалому закордонному відрядженні у складі Підрозділу, був виключений з Переліку.

Позивач вважає, що йому безпідставно не надають статус учасника бойових дій, оскільки під час його перебування в тривалому закордонному відрядженні в Косово в первинний період з 10 липня 2006 року по 10 липня 2007 року та на час видачі довідки N К1-332/64 Югославію (країну і територію) було віднесено до Переліку (у редакції постанови N 63), а зміни, внесені до Переліку згідно з постановою N 1296, на нього не поширюються, адже суперечать статті 22 Конституції України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом N 381 о/с капітана міліції ОСОБУ_1 відряджено до Спеціального миротворчого центру Київського національного університету внутрішніх справ та з 10 липня 2006 року направлено в тривале закордонне відрядження до Підрозділу терміном на один рік.

9 липня 2007 року Підрозділ видав ОСОБІ_1 довідку N К1-322/64 про те, що він перебував у закордонному відрядженні у складі Підрозділу в період з 10 липня 2006 року по 10 липня 2007 року та має пільги як учасник бойових дій.

Наказом N 1172 о/с продовжено термін відрядження позивача у Косово до 31 грудня 2007 року.

Згідно з довідкою Підрозділу від 15 грудня 2007 року N К1-920/3 ОСОБА_1 перебував у тривалому закордонному відрядженні у складі Підрозділу в Косово (колишня Союзна Республіка Югославія) в період з 10 липня 2006 року по 21 грудня 2007 року.

Шевченківський районний суд міста Києва постановою від 24 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року, позов ОСОБИ_1 задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 5 вересня 2013 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував і ухвалив нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБИ_1 відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон N 3552-XII), Переліку в редакціях постанов N 63 і N 1296, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року та прийняти нову, якою рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

На обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року (справа N К-37881/10), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБИ_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд, відмовляючи в позові, виходив із того, що період перебування позивача на території Косово (колишньої Югославії) у складі Підрозділу з 10 липня 2006 року по 21 грудня 2007 року не підпадає під періоди бойових дій, затверджені постановою N 63, як до внесення змін до Переліку, так і після. Крім того, ОСОБУ_1 було направлено в тривале закордонне відрядження до складу Підрозділу на підставі Указу Президента України від 2 жовтня 1999 року N 1261/99 "Про направлення миротворчого персоналу України до місії ООН у справах тимчасової адміністрації в Косово, Союзна Республіка Югославія", відповідно до якого направлено миротворчий персонал з працівників органів внутрішніх справ України до складу міжнародної поліції тимчасової цивільної адміністрації в рамках Місії ООН у Косово, Союзна Республіка Югославія. Законом України від 16 липня 1999 року N 1006-XIV "Про схвалення Указу Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія" визначено, що, піклуючись про безпеку українських миротворців, виходити з того, що вони не братимуть участі в акціях, які безпосередньо загрожують їх життю, в тому числі в заходах по демілітаризації збройних формувань, які діяли і діють на території Косово, Союзна Республіка Югославія. Отже, позивач був направлений до складу міжнародної поліції тимчасової цивільної адміністрації виходячи з того, що він не братиме участі в акціях, які безпосередньо загрожують життю, і доказів на підтвердження його участі в бойових діях, їх забезпечення тощо позивач не надав.

Водночас у постанові Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2012 року (справа N К-37881/10), наданій на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, касаційний суд у подібних правовідносинах, задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання надати статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення, дійшов висновку про те, що оскільки на час перебування особи в закордонному відрядженні в Косово в первинний період з 17 липня 2006 року по 17 липня 2007 року та на час видачі довідки від 9 липня 2007 року N К1-322/34 діяла редакція постанови N 63, в якій Югославію (країну і територію) було віднесено до переліку держав і періодів бойових дій на їх території, то особа має право на отримання статусу учасника бойових дій.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував у тривалому закордонному відрядженні у складі Підрозділу в Косово (колишня Союзна Республіка Югославія) в період з 10 липня 2006 року по 21 грудня 2007 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону N 3552-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою N 63 затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.

Згідно з постановою N 63 та Переліком (у редакції, чинній під час перебування позивача у закордонному відрядженні) статус учасника бойових дій може бути встановлений особі, яка перебувала у Югославії лише в певну дату: 15 липня 1992 року.

Постановою N 1296 внесено зміни до Переліку, відповідно до яких доповнено позицію "Югославія 15 липня 1992 р." словами і цифрами "- 16 червня 1999 р.". Це означає, що статус учасника бойових дій може бути встановлений особі, яка перебувала у Югославії в період: 15 липня 1992 року - 16 червня 1999 року. Крім того, у пункті 2 вказаної постанови установлено, що прийняті до набрання чинності цією постановою рішення про надання статусу учасника бойових дій громадянам, які брали участь у подіях на території колишньої Югославії, перегляду не підлягають.

На підставі аналізу наведених вище норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді цієї справи дійшла висновку про те, що статус учасника бойових дій відповідно до постанови N 63 та Переліку може бути встановлений особам, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або відряджені в держави, де відбувалися бойові дії.

Таким чином, період перебування позивача на території Косово (колишньої Югославії) у складі Підрозділу з 10 липня 2006 року по 21 грудня 2007 року не підпадає під періоди бойових дій, визначені у Переліку як до внесення змін (у редакції постанови N 63), так і після (у редакції постанови N 1296).

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про відсутність підстав для визнання позивача учасником бойових дій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви ОСОБИ_1 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

О. А. Коротких

О. В. Кривенда

В. Л. Маринченко

П. В. Панталієнко

О. Б. Прокопенко

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

* * *

Правова позиція

Аналіз положень пункту 2 частини першої статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постанов Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та 8 листопада 2007 року N 1296 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" (далі - Перелік, постанови N 63 та N 1296 відповідно) свідчить про те, що статус учасника бойових дій може бути встановлений особі, яка перебувала у Югославії в період: 15 липня 1992 року - 16 червня 1999 року. Період перебування позивача на території Косово (колишньої Югославії) у складі Спеціального миротворчого підрозділу Міністерства внутрішніх справ України з 10 липня 2006 року по 21 грудня 2007 року не підпадає під періоди бойових дій, визначені у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території як до внесення змін (у редакції постанови N 63), так і після (у редакції постанови N 1296).

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді справи за позовом К. Г. Г. до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання надати статус учасника бойових дій дійшла висновку про те, що статус учасника бойових дій відповідно до постанови N 63 та Переліку може бути встановлений особам, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або відряджені в держави, де відбувалися бойові дії.