Особливості податкового обліку витрат на ремонт
та інші поліпшення основних засобів

Стаття 146 розд. III ПК України (п. 146.11 ст. 146.12) встановлює особливий порядок включення до витрат для цілей оподаткування витрат на ремонт та поліпшення основних засобів.

Згідно з п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України до складу витрат платника податків включається сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію, або створених (побудованих) концесіонером, в розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року.

Пункт 146.11 ст. 146 розд. III ПК України передбачає віднесення сум витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що призводять до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів, у сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року на об'єкт основних засобів, на якому здійснюється ремонт та поліпшення.

Як бачимо, у п. 146.11 ст. 146 розд. III ПК України йдеться тільки про ті витрати (у тому числі витрати на ремонт), які призводять до зростання майбутніх економічних вигод¹. Це означає, що п. 146.11 та п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України відносяться не до усіх витрат на ремонт, а тільки до тих, які, як очікується, призведуть в майбутньому до зростання економічних вигод.

Як може дізнатися бухгалтер, призведуть чи не призведуть витрати на ремонт в майбутньому до зростання економічних вигод?

Керуватися тільки своєю суб'єктивною оцінкою в цьому випадку бухгалтер не повинен. Про те, чи передбачається отримання економічних вигод (не екологічних і не соціальних!) можна дізнатися тільки з технічної (техніко-економічної) документації, підготовленої фахівцями. Якщо такої документації немає і витрати проводяться в цілях підтримки об'єкта основних засобів в робочому стані або для ліквідації наслідків поломки (аварії), то слід визнати, що такі витрати не ведуть до отримання економічних вигод.

Читач напевно вже зрозумів, до якого висновку його підводить автор. Висновок простий - значна частина витрат на ремонт основних засобів, а саме тих витрат на ремонт, які не призводять до зростання економічних вигод, не повинна враховуватися при визначенні 10-відсоткового ліміту. Ясна річ, що з цим висновком не згодні фахівці контролюючих фіскальних органів.

Ну, що ж, давайте спробуємо їх, а заразом і інших скептиків, переконати.

Порядок відображення у бухгалтерському обліку операцій з основними засобами і будь-яких витрат, пов'язаних з ними, визначають П(С)БО 7 та Методичні рекомендації N 561.

П(С)БО 7 виділяє два види витрат, пов'язаних з основними засобами:

1) витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта основних засобів в робочому стані, і отримання первісно очікуваної суми майбутніх економічних вигод від його використання. Такі витрати первсну вартість об'єкта основіих засобів не збільшують і визнаються поточними витратами (п. 15 П(С)БО 7);

2) витрати, що пов'язані з поліпшенням об'єкту (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економіічних вигод. Ці витрати, згщно з п. 14 П(С)БО 7, збільшують первісну вартість об'єкту і підлягають амортизації.

Як і відрізнити один вид витрат вад іншого?

Осншним критерієм розмежуважня цих двох видів робіт є наявність (чи відсутність) майбутніх економічних вигод від виконання робіт. Поняття "економічна вигода" не потребує спеціального тяснення і може бути зведене до:

- збільшення продуктивності (потужності) обладнання;

- скорочення витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, зниження відходів виробництва та випуску технічно неминучого браку;

- збільшення строку корисного використання об'єкту, вірогідності поломок, скорочення витрат на техобслуговування;

- скорочення витрат праці на управління та обслуговування (скорочення чисельності обслуговуючого персоналу);

- зниження шкідливих викидів, скорочення витрат на утилізацію відходів;

- підвищення точності обробки матеріалу, що дає можливість випуску якіснішої продукції.

Стосовно будівель про збільшення економічних вигод можна говорити у випадку:

- збільшення виробничих (офісних) площ;

- поліпшення санітарно-гігієнічних, ергономічних умов роботи, що знижує захворюваність і підвищує продуктивність праці;

- скорочення витрат на опалювання.

У специфічних випадках (ресторанний бізнес, шоу-бізнес, спортивно-розважальний бізнес тощо) до отримання економічних вигод призводить зміна оформлення (тобто інтер'єру) будівель та приміщень.

Офіційні рекомендації із цього приводу містяться у п. 29 Методичних рекомендацій N 561:

"Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкта основних засобів і списанням заміненого об'єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування".

А тепер звернемося до практики.Зазвичай на виробничому підприємстві існує група фахівців і навіть цілі підрозділи (ділянки, майстерні, цехи), які прийнято називати "ремонтними", а роботи, які вони здійснюють - "ремонтом". Слово "ремонт" французького походження, занесли його до нас бельгійці, які у XIX столітті будували заводи на Донбасі, і означає це слово - "полагодження" або, кажучи сучасною бюрократичною мовою, аварійно-відновлювальні роботи. Такі роботи проводять у міру необхідності, тобто позапланово.

Ремонтні служби підприємства, крім таких позапланових ремонтів проводять і планові ремонти, тобто ні що інше, як роботи, що виконуються для підтримки основних засобів в робочому стані, і отримання первісно очікуваної суми економічних вигод.

Разом з поняттям "Плановий ремонт" на деяких підприємствах використовується термін "технічне обслуговування обладнання". Заміни важливих і дорогих деталей машин та обладнання технічне обслуговування зазвичай не припускає, але по економічній суті технічне обслуговування обладнання та плановий ремонт поняття однозначні. При цьому на деяких підприємствах ремонт основних засобів поєднується з реконструкцією та модернізацією об'єкту, із заміною деталей та вузлів на ефективніші, а при ремонті будівель - з добудовою, такі ремонти прийнято називати "капітальними".

Так, згідно з п. 3.11 Положення N 32/288, під капітальним ремонтом будівель та споруд розуміються роботи, у період яких проводиться заміна та посилення зношених конструкцій і деталей будівель та споруд або їх заміна на більш прогресивні економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості об'єктів.

Якщо здійснюється повна заміна або заміна основних конструкцій, термін служби яких є найтривалішим (кам'яні та бетонні фундаменти, усі види стін будівлі, усі види каркасів стін, труби підземних мереж, опори мостів та ін.), то такі роботи вважаються реконструкцією.

Капітальний ремонт виробничих будівель та споруд може бути комплексним, що охоплює будівлю або споруду в цілому, або вибірковим, таким, що складається з ремонту окремих конструкцій будівлі, споруди або окремого виду інженерного обладнання.

Отже, капітальний ремонт є одним з видів поліпшення об'єктів.

Таким чином, витрати на технічне обслуговування і усі види ремонтів (крім капітального) є витратами на підтримку об'єктів основних засобів в робочому стані і включаються у відповідну статтю витрат підприємства без урахування обмежень, встановлених п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України.

Згідно з абзацом "г" пп. 138.8.5 п. 138.8, абзацом "в" пп. 138.10.2 і абзацом "д" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 розд. III ПК України, витрати на ремонт відносяться до загальновиробничих витрат, адміністративних витрат або витрат на збут

Що ж до робіт, направлених на поліпшення об'єкту основних засобів, то до них за змістом п. 14 П(С)БО 7 і згідно з п. 31 Методичних рекомендацій N 561 відносяться:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Формальною підставою для розмежування робіт, спрямованих на підтримку об'єкта в робочому стані і робіт, спрямованих на поліпшення об'єкта, є документ, відповідно до якого проводилися роботи. Якщо таким документом є проектно-кошторисна документація з додатком розрахунку економічного ефекту (майбутніх економічних вигод), то виконання таких робіт безумовно є інвестиціями, які враховуються на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з віднесенням потім у бухгалтерському обліку на вартість основних засобів.

З позиції бухгалтерського обліку все досить ясно. Проблема ж, як завжди, у податковому обліку.

Як бачимо на практиці, за наявності бажання, розмежувати витрати на підтримку об'єкта основних засобів в робочому стані і витрати, які ведуть до отримання майбутніх економічних вигод, нескладно. Але ось цього бажання якраз і бракує фахівцям фіскальних служб, а от бажання обмежити право підприємства на включення до витрат витрат на ремонт 10-відсотковою вартістю усіх основних засобів на початок року у фіскальних органів завжди було достатньо.

Достатньо, щоб переконати, а також залякати бухгалтерів, які "валять в одну купу" витрати, що виробляються ремонтними службами замість того, щоб акуратненько розкласти ці витрати "на дві різні полиці".

Для правильного відображення у податковому обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів, платнику податків необхідно буде:

- визначити сукупну балансову вартість усіх груп основних засобів, які підлягають амортизації на початок звітного (податкового) року;

- розрахувати ліміт на ремонт та поліпшення основних засобів у розмірі 10 % на 2014 рік;

- визначити порядок обліку використання вказаного ліміту у поточному році;

- встановити алгоритм включення до первісної вартості основних засобів перевищення вказаного ліміту.

Перш ніж розраховувати базу для обчислення ліміту на ремонт та поліпшення основних засобів звернемо увагу читачів на те, що лімітуються витрати на ремонт не усіх необоротних активів, а тільки основних засобів.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що згідно з п. 146.12 ст. 146 розд. ІІІ ПК України для визначення 10-відсоткового ліміту використовується вартість усіх груп основних засобів на початок звітного року незалежно від того, підлягають вони амортизації чи не підлягають, а для визначення суми витрат на поліпшення основних засобів, які включаються до їх вартості, використовується сума усіх груп основних засобів, які підлягають амортизації.

Різниця між двома цими величинами може бути досить істотною, оскільки об'єкти основних засобів, виведені з експлуатації, не підлягають амортизації.

Балансова вартість основних засобів - сума залишкової вартості таких засобів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки та сумою накопиченої амортизації (пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Для розрахунку балансової вартості груп основних засобів необхідно керуватися правилами визначення балансової вартості, передбаченими ПК України. Якщо ж вартість основних засобів відображається у бухгалтерському обліку, але не амортизується у податковому обліку відповідно до положень ПК України, такі основні засоби не повинні включатися до сукупної балансової вартості груп основних засобів.

Звідки брати дані про сукупну балансову вартість усіх груп основних засобів на початок звітного року?

Передусім платнику податку на прибуток необхідно визначитися з групами основних засобів, які включаються до сукупної балансової вартості для визначення вказаного ліміту. Нагадаємо, що класифікація груп основних засобів та інших необротних активів наведена у ст. 145 розд. III ПК України (табл. 1).

Таблиця 1

Дані бухгалтерського обліку з основних засобів можуть служити тільки орієнтиром для цілей податкового обліку, оскільки при всьому бажанні суб'єкта господарювання наблизити бухгалтерський облік до податкового розбіжностей все одно не вдасться уникнути.

Отже, платникам податку на прибуток необхідно вести аналітичний облік з усіх об'єктів та груп основних засобів, які підлягають амортизації у податковому обліку.

Способи, за допомогою яких можна здійснити такий облік, у кожного суб'єкта господарювання будуть своїми (індивідуальними). Одні платники податків можуть вести такий облік у спеціальній програмі на забалансових рахунках, інші - в додатках до інвентарних карток обліку основних засобів, треті - у спеціальній електронній таблиці тощо.

Умовний приклад розрахунку сукупної балансової вартості по групам основних засобів, що підлягають амортизації станом на 01.01.2014 р. у платника податків "А", наведемо у табл. 2.

Припустимо, що первісна вартість основних засобів за даними податкового обліку вище по деяким групам на вартість ремонтів та поліпшень (що перевищує 10-відсотковий ліміт), яка у бухгалтерському обліку була віднесена до складу поточних витрат, а у податковому обліку збільшила перісну вартість основних засобів.

Таблиця 2

Для достовірнішого обліку сукупної балансової вартості основних засобів на початок року, платник податків може конкретизувати дані з основних засобів і скласти таблицю в розрізі не лише груп, але й об'єктів основних засобів, також вказати норму амортизації, рахунок або субрахунок на який відноситься амортизація у бухгалтерському обліку, рік введення в експлуатацію, періоди ремонтів (поліпшень), підрозділ де знаходиться об'єкт тощо.

Якщо на початок звітного періоду підприємство не мало власних основних засобів, то уся сума витрат, пов'язана з роботами щодо поліпшення основних засобів, збільшує балансову вартість відповідної групи, тобто групи, до якої відноситься об'єкт, який був в ремонті.

При реорганізації підприємства порядок визначення бази для розрахунку ліміту на ремонт основних засобів має свої особливості.

Згідно з пп. 153.15.1 п. 153.15 ст. 153 розд. III ПК України об'єкти основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з проведенням реорганізації, включаються до складу відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків - правонаступника за балансовою вартістю на дату затвердження акту передачі і підлягають амортизації в порядку, визначеному ПК України.

При визначенні суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, які можна включити до складу податкових витрат при реорганізації підприємства, 10-відсотковий ліміт обчислюється виходячи із сукупної балансової вартості основних засобів підприємства-правонаступника на початок звітного року.

До складу вартості основних засобів, що амортизується, включається вартість ремонтів та поліпшень не лише власних основних засобів, але й орендованих, до того ж пооб'єктно (п. 146.1 ст. 146 розд. ІІІ ПК України). Така вартість у орендаря виникає у тому випадку, коли сума витрат перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, які підлягають амортизації (у тому числі орендованих), на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основних засобів, відносно якого здійснюються ремонт та поліпшення.

Занормамии. 146.1ст. 146 розд. III ПК України у орендаря на балансі враховується тільки вартість поліпшень орендованих основних засобів, оскільки орендар не враховує балансову вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Вартість ремонтів та/або поліпшень, що перевищує 10-відсотковий ліміт, амортизується орендарем як окремий об'єкт у порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься відремонтований об'єкт оперативної оренди (лізингу) або концесії, починаючи з місяця, наступного за місяцем визнання таких витрат як окремого об'єкта амортизації.

Важливо пам'ятати, що у податковому обліку відповідно до п. 144.1 ст. 144 розд. ІІІ ПК України амортизації підлягають не самі основні засоби, а витрати на їх придбання, самостійне виготовлення та проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення, які формують балансову вартість основних засобів.

Отже, при безоплатному отриманні основних засобів у платника податку на прибуток відсутні витрати на їх придбання, тому у податковому обліку нараховувати амортизацію на безоплатно отримані основні засоби підприємство права не має.

Проте у п. 144.1 ст. 144 розд. III ПК України, є виключення відносно амортизації безоплатно отриманих основних засобів. Так, підлягає амортизації для цілей податкового обліку:

- вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- та теплоза-безпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів;

- вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;

- вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств;

- вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих у концесію відповідно до Закону N 2624.

Витрати на поліпшення (ремонт) усіх безоплатно отриманих основних засобів, що перевищують 10-відсотковий ліміт, з метою оподаткування підлягатимуть амортизації у загальному порядку.

Таким чином, для обчислення ліміту на ремонт основних засобів до сукупної балансової вартості основних засобів на початок звітного року включається:

- залишкова вартість власних основних засобів (розраховується як різниця між їх первісною вартістю з урахуванням переоцінки та сумою накопиченої амортизації);

- залишкова вартість ремонтів та поліпшень орендованих основних засобів (що перевищила 10-відсотковий ліміт);

- залишкова вартість ремонтів та поліпшень основних засобів, отриманих безоплатно;

- вартість основних засобів, отриманих правонаступником у процесі реорганізації. Якщо реорганізація проведена протягом звітного податкового періоду, то правонаступник зможе врахувати вартість отриманих у процесі реорганізації основних засобів для обчислення ліміту на ремонт тільки станом на початок наступного звітного року.

До сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року, з якою розраховується 10-відсотковий ліміт, не включається вартість:

- земельних ділянок (на них амортизація не нараховується);

- невиробничих основних засобів;

- безкоштовно отриманих основних засобів;

- орендованих об'єктів основних засобів, отриманих в оперативну оренду (вони беруть участь в розрахунку 10-відсоткового ремонтного ліміту у орендодавця);

- виведених з експлуатації основних засобів (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та з інших причин) за станом на 01.01.2014 р.;

- залишкова вартість тимчасової податкової різниці з основних засобів станом на 01.01.2014 р.

Розрахунок загальної суми "ремонтного ліміту" за звітний період наводиться в графі 2 табл. 2 Додатку AM до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої Наказом N 872, а в гр. 4 цієї таблиці наводиться сума, яка враховується у складі витрат звітного (податкового) періоду. Ця сума визначається як різниця суми фактичних витрат, яка наводиться в гр. 3 табл. 1 і суми "ремонтного ліміту".

Приклад. Використовуючи дані табл. 2, розрахуємо 10-відсотковий ліміт на ремонт та поліпшення основних засобів на 2014 рік: 794 192 грн х 10 % = 79 419,20 грн.

Отже, у 2014 році платник податків "А" має право віднести до складу витрат вартість ремонтів та поліпшень основних засобів на суму, що не перевищує 79 419,20 грн.

Якщо вартість ремонтів та поліпшень у 2014 році перевищить вказану суму, вона відноситься на збільшення балансової вартості об'єктів основних засобів, щодо яких здійснювався ремонт та/або поліпшення.

Якщо здійснюються роботи з поліпшення (ремонту) об'єкта основних засобів, строк використання яких збіг і залишкова вартість якого досягла ліквідаційної вартості, то частина вартості ремонту/поліпшень такого основного засобу у сумі, що перевищує віднесену на витрати,враховується платником як окремий об'єкт основних засобів відповідної групи з подальшою амортизацією у загальному порядку. На жаль, мінімальні строки експлуатації для основних засобів до цих "нових" об'єктів доведеться застосовувати наново.

Не використаний впродовж звітного року ліміт на ремонт та поліпшення основних засобів на наступний рік не переходить.

Витрати на ремонт або поліпшення малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) незалежно від суми не відносяться на збільшення вартості відповідного об'єкта, а у повній сумі включаються у податкові витрати.

Пов'язано це з тим, що МНМА це не зовсім основні засоби як у бухгалтерському, так і у податковому обліку, а тільки їх "підгрупа" (Такий висновок міститься у консультації Інформаційно-довідкового ресурсу від 05.10.2011 p.).

Дані про балансову вартість основних засобів на початок податкового року і величина 10-відсоткового ліміту витрат на поліпшення основних засобів² наводяться в графах 1 та 2 табл. 2 Додатку AM. У графі 3 цієї таблиці наводиться сума фактичних витрат на поліпшення основних засобів.

Сума витрат на ремонт та поліпшення основних засобів, які призводять до отримання економічних вигод, визначається за кожним проектом (заходом) шляхом складання фактичного кошторису витрат. Такі кошториси оформляються як первинний документ і служать підтвердженням понесених витрат.

До складу цих витрат включаються витрати на матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату, амортизацію використовуваних основних засобів.

Інші витрати "ремонтних підрозділів", що не є витратами, спрямованими на отримання в майбутньому економічних вигод, включаються в:

- собівартість продукції;

- транспортно-заготівельні витрати на придбання товарів, призначених для продажу, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, переданих в оренду. Сума цих витрат наводиться у рядку 6.4.40 Додатку IB до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Сума фактичних витрат на поліпшення основних засобів наводиться в графі З цієї таблиці. У графі 4 наводиться сума цих витрат в межах ліміту, вказаного в графі 2 таблиці 2 Додатку AM. Ці суми включаються до витрат підприємства. Частина цих витрат включається до витрат періоду у складі адміністративних витрат, витрат на збут, нерозподілених загальновиробничих витрат, а частина - відноситься на витрати з випуску продукції, виконаних робіт або наданих послуг.

За підсумками періоду частина витрат на поліпшення основних засобів, яка була віднесена на витрати, що пов'язані з виробництвом, "зависне" на рахунку 23 "Виробництво" (незавершене виробництво) або на рахунку 26 "Готова продукція" (нереалізована готова продукція) і не буде включена до витрат періоду.

Натомість до витрат звітного (податкового) періоду потрапить частина витрат минулих лімітованих періодів, яка буде віднесена до витрат на дату продажу продукції, виготовленої в минулих періодах.

Отже, визначити суму лімітованих витрат, яка була включена до витрат платника податків звітного (податкового) періоду практично неможливо. Тому при перевірці співробітники фіскальної служби намагаються виявити завищення сум, відображених в гр. 4 табл. 1 Додатку AM до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, але таке завищення, навіть якщо воно дійсно мало місце, ще не означає, що були завищені "податкові витрати".

Коротше кажучи - для чого "городити город", якщо все одно перевірити нічого не можна?

Питання це риторичне. Але, як випливає з Концепції податкової реформи - його почули. Очікується, що з 2015 року абсурдна лімітація "витрат на ремонт та поліпшення основних засобів" буде скасована.

________________

¹ Це витікає з тексту "витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), які призводять до зростання майбутніх економічних вигод, тобто до зростання економічних вигод повинні призводити і витрати на ремонт, і витрати на поліпшення.

² Важливо зазначити, що назва гр. 2 табл. 2 Додатку AM називається "Сума ліміту витрат на поліпшення на звітний (податковий) рік (графа І х 10 %)". Слово "ремонт" при цьому не вживається.

Список використаних документів

ПК України - Податковий кодекс України

Закон N 2624 - Закон України від 21.10.2010 p. N 2624-VI "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності"

Методичні рекомендації N 561 - Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. N 561

Наказ N 872 - Наказ Міндоходів України від 30.12.2013 р. N 872 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства"

Положення N 32/288-Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель та споруд, затверджене наказами Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Держбуду України від 27.11.1997 р. N 32/288

Положення N 102 - Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. N 102

П(С)БО 7 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. N 92

П(С)БО 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. N 318

"Консультант бухгалтера" N 19 (767) 13 жовтня 2014 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)