ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
23.01.2014 р.
Справа N 800/34/14
Про визнання дій та бездіяльності протиправними,
зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Вищого адміністративного суду України Юрченко В.П., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Верховної Ради України, вчинені 16 січня 2014 року щодо порушення в ході голосування законопроектів N 3000 від 14 вересня 2013 року "Про Державний бюджет України на 2014 рік", N 3587 від 8 листопада 2013 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі", N 2178а від 30 травня 2013 року "Про внесення змін до статті 297 Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за осквернення або руйнування пам'ятників, споруджених в пам'ять про тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців", N 3855 від 9 січня 2014 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режиму", N 2179а від 30 травня 2013 року "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за заперечення або виправдання злочинів фашизму", N 3883 від 14 січня 2014 року "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України", N 3792 від 19 грудня 2013 року "Про внесення зміни до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (щодо відтермінування вступу в силу положень пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення"), N 3837 від 27 грудня 2013 року "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України (щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів), N 3879 від 14 січня 2014 року "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян", N 3853-1 від 14 січня 2014 року "Про внесення зміни до статті 197 Податкового кодексу України про звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України природного газу", статті 37 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" - в частині недотримання вимоги закону про голосування народними депутатами за допомогою електронної системи;
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо недотримання вимог частини шостої статті 47 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", та не включення до початку пленарного засідання Верховної Ради України вищезазначених законопроектів, щодо яких відбувалося голосування 16 січня 2014 року, щодо недотримання вимог частини першої статті 47 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" та не проведення обговорення законопроектів, щодо яких відбувалося голосування 16 січня 2014 року, щодо недотримання вимог статті 102 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" щодо не проведення читань за законопроектами, щодо яких відбувалося голосування 16 січня 2014 року у порядку, що передбачений законом, щодо недотримання вимог частини другої статті 116 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" в частині невиконання процедури ad hoc за законопроектами, щодо яких відбувалося голосування 16 січня 2014 року;
- зобов'язати Верховну Раду України вжити заходів для усунення порушень Регламенту, допущених під час розгляду та голосування за законопроектами 16 січня 2014 року, шляхом проведення повторного голосування за законопроектами, щодо яких відбувалося голосування 16 січня 2014 року в узгодження з вимогами Закону України "Про Регламент Верховної Ради України".
Вивчивши матеріали позову та доданих матеріалів, вважаю, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України визначені статтею 171-1 КАС України, згідно з якою правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
Статтею 75 Конституції України встановлено, що парламент - Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Здійснюючи свої повноваження, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією; голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто (ч. 3 ст. 84, п. 3 ч. 1 ст. 85, ст. 91 Конституції України). Тобто, законотворчість є основною функцією Верховної Ради України.
Відповідно до розділу IV Регламенту Верховної Ради України стадіями законодавчої процедури є: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення. Тобто, здійснення окремих стадій законодавчого процесу віднесено до виключної компетенції Верховної Ради, яка при цьому реалізує свою нормотворчу функцію, а не владні управлінські функції.
З огляду на приписи КАС України, у адміністративного суду відсутня компетенція підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 3 КАС України визначено поняття, зокрема, під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Під терміном "суб'єкт владних повноважень" визначено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач визначив предметом позову дії та бездіяльність Верховної Ради України при здійсненні законотворчої діяльності. Разом з тим, законотворча діяльність не є владною управлінською функцією, а визначений позивачем предмет спору виходить за межі адміністративної юстиції.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року N 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Верховної Ради України, що ґрунтуються на порушенні відповідачем встановленої процедури прийняття законів не належать до юрисдикції Вищого адміністративного суду України, оскільки не пов'язані зі здійсненням владних управлінських функцій, а даний спір не є справою адміністративної юрисдикції.
Позовні вимоги до Верховної Ради України про зобов'язання вжити заходів для усунення порушень Регламенту, допущених під час розгляду та голосування за законопроектами 16 січня 2014 року, шляхом проведення повторного голосування за законопроектами, по яких відбувалося голосування 16 січня 2014 року в узгодження з вимогами Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" є похідними від вищезазначених позовних вимог, а тому в цій частині позову також необхідно відмовити у відкритті провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 18, 24, 107, 109, 171-1 КАС України, ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Суддя: В. П. Юрченко