ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
24.11.2014

Справа N 2а-7300/12/2670

Про визнання протиправним та скасування рішення

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Шулежка В. П., при секретарі - Пасічнюк С. В. (за участю сторін: представник позивача - ОСОБА_1, представник відповідача - Г. Л. В., представник прокуратури - Д. О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради (за участю прокуратури міста Києва) про визнання протиправним та скасування рішення, встановив:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4, позивач) до Київської міської ради (надалі також відповідач), за участю прокуратури міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 01.12.2011 р. N 814/7050 "Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 01.08.2011 р. N 05/4-570-вих-11 на рішення Київської міської ради від 27.05.2010 р. N 945/4383 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийнявши оскаржуване рішення відповідач порушив норми Земельного кодексу України, фактично позбавивши позивача права на земельну ділянку з підстав не передбачених Земельним кодексом та іншим законодавством України. Також позивач вважає, що спірне рішення Київської міської ради прийнято з перевищенням повноважень, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки, на його думку, законом не надано права органам місцевого самоврядування скасовувати раніше прийняті акти ненормативного характеру.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача та прокуратури у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі та зазначили, що оскаржуване рішення прийняте Київською міською радою за результатами розгляду протесту прокуратури.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і прокуратури судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 27.05.2010 р. N 945/4383 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва", зокрема, вирішено:

1) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва;

2) передати громадянину ОСОБА_4, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,10 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

3) громадянину ОСОБА_4:

3.1) виконувати обов'язки землевласника земельної ділянки відповідно до вимог статті 91 Земельного кодексу України;

3.2) виконувати умови забудови земельної ділянки згідно містобудівними умовами і обмеженнями щодо забудови та дозволом на виконання будівельних робіт, одержаними в установленому законодавством порядку;

3.3) забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;

3.4) питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 14.05.2010 р. N 793/4231 "Про бюджет міста Києва на 2010 рік";

3.5) виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26.02.2010 р. N 19-2722, Головного управління екології та охорони природних ресурсів від 12.03.2010 р. N 071/04-4-11/1102, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 17.03.2010 р. N 22-607/9, Київської міської санепідстанції від 04.03.2010 р. N 1470, відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" від 04.03.2010 р. N 8/1-115, Головного управління земельних ресурсів від 22.03.2010 р. N 05-6122;

3.6) у місячний термін звернутися до Головного Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документів щодо посвідчення права власності на земельну ділянку;

4) попередити власника земельної ділянки, що право приватної власності на землю може бути припинено у випадках, передбачених статтями 140, 143 Земельного кодексу України.

Прокуратурою м. Києва у межах здійснення заходів щодо перевірки дотримання вимог законодавства на зазначене вище рішення Київської міської ради, принесено протест від 01.08.2011 р.

Протест обґрунтований тим, що рішення Київради не відповідає вимогам земельного законодавства України, а саме - статті 118 Земельного кодексу України, оскільки позивач не отримав висновку обстеження зелених насаджень, у зв'язку з чим висновок Головного управління екології та природних ресурсів втратив свою чинність. А проведеним на вимогу прокуратури міста Києва обстеженням земельної ділянки встановлено, що на ділянці знаходяться численні зелені насадження і їх видалення призведе до погіршення екологічної ситуації на даній території.

Окрім того, у протесті зазначено, що при розробленні проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки, в порушення ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", не враховані законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, які оточують дану земельну ділянку, що призвело до надходження до органів прокуратури скарг мешканців прилеглих територій.

Рішенням Київської міської ради від 01.12.2011 р. N 814/7050 "Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 10.08.2011 р. N 05/4-570-вих-11 на рішення Київської міської ради від 27.05.2010 р. N 945/4383 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва" задоволено протест заступника прокурора міста Києва та скасовано рішення Київської міської ради від 27.05.2010 р. N 945/4383 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5).

В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).

Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002 р. визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 р. N 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно положень ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 6 закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, приймаються рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" нормативними актами ради є рішення, що приймаються на її пленарному засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Пунктами "а", "б", "в" статті 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить розпорядження землями територіальної громади міста, здійснювати передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про відведення земельної ділянки) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. N 677, проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.03.2010 р. N 071/04-4-11/1102 та висновку Головного управління земельних ресурсів КМДА N 05-6122 від 22.03.2010 р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджено.

Листом Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.03.2010 р. N 071/04-4-11/1102 позивача зобов'язано отримати висновок обстеження зелених насаджень та погодити його встановленим чином. Також зазначено, що при невиконанні пункту вище зазначеної умови лист втрачає свою чинність.

В той же час, як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, останнім не надано вище зазначених документів до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва.

Більш того, судом встановлено, що позивачем проігноровані вимоги Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладені в листі від 12.03.2010 р. N 071/04-4-11/1102, та взагалі не вчинені будь-які дії для отримання висновку обстеження зелених насаджень та погодження його у встановленому порядку, що є порушенням Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу) надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди України N 434 від 05.11.2004 р.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва не погоджений у встановленому законодавством порядку.

Також, згідно висновку Головного управління земельних ресурсів КМДА N 05-6122 від 22.03.2010 р., яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язано позивача забезпечити обстеження в установленому порядку зелених насаджень на ділянці, у місячний термін з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки, звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по виготовленню документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Доказів виконання вимог висновку Головного управління земельних ресурсів КМДА N 05-6122 від 22.03.2010 року позивач на вимогу суду також не надав.

Позивач у позовній заяві зазначає, що обстеження зелених насаджень здійснюється під час передачі такої земельної ділянки у власність, тобто з моменту одержання державного акта на право власності на земельну ділянку на його державної реєстрації.

В той же час, як встановлено судом позивач будь-яких дій для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку та дій, спрямованих на виконання вимог п. 3 рішення Київської міської ради від 27.05.2010 р. N 945/4383, не вчиняв.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем п. 3 рішення Київської міської ради від 27.05.2010 р. N 945/4383 не виконано.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, будь-яких правовідносин пов'язаних із реалізацією права власності на земельну ділянку у позивача не виникло, з огляду на що обставини, які унеможливлюють скасування органом місцевого самоврядування раніше прийнятого ним рішення, як на час подання прокурором протесту, так і на час розгляду справи відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Київською міською радою на виконання завдань і функцій, покладених на Київраду Конституцією і законами України, для захисту прав територіальної громади міста Києва, від імені цієї громади та в її інтересах, правомірно прийнято оскаржуване рішення, яким задоволено протест заступника прокурора міста Києва та скасовано рішення Київської міської ради від 27.05.2010 р. N 945/4383 "Про передачу громадянину ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки".

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем у повному обсязі доведено правомірність оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 94, 158 - 163 КАС України, суд постановив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 01.12.2014 р.

Суддя: В. П. Шулежко