Ухвала : Про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
23.01.2014 р.

Справа N 800/36/14

Про визнання дій, бездіяльності протиправними та
зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А. В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою народного депутата України О. Ю. В. до Верховної Ради України, Президента України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

20 січня 2014 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України, Президента України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо включення до порядку денного та розгляду на пленарному засіданні 16.01.2014 року наступних законопроектів:

- "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян";

- "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів";

- "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі";

- "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України";

- "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного кримінального провадження";

- "Про внесення зміни до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" щодо відтермінування набрання чинності положеннями пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення";

- "Про внесення зміни до статті 197 Податкового кодексу України щодо звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України природного газу";

- "Про внесення зміни до статті 297 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за осквернення або руйнування пам'ятників, споруджених в пам'ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів - інтернаціоналістів та миротворців";

- "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за заперечення чи виправдання злочинів фашизму";

- "Про внесення змін до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань";

- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо не проведення обговорення за визначеною Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" процедурою законопроектів за номерами 3879, 3587, 3837, 3855, 3883, 2178а, 2179а, 3792, 3853-1, 3893;

- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо позбавлення позивача можливості виступати в обговоренні законопроектів за номерами 3879, 3587, 3837, 3855, 3883, 2178а, 2179а, 3792, 3853-1, 3893 на пленарному засіданні 16.01.2014 року;

- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо проведення на пленарному засіданні 16.01.2014 року відкритих голосувань шляхом підняття рук;

- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо направлення президенту України для підпису законопроектів за номерами 3879, 3587, 3837, 3855, 3883, 2178а, 2179а, 3792, 3853-1, 3893;

- визнати протиправними дії Президента України Я. В. Ф. щодо підписання наступних актів:

- N 721-VII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян";

- N 722-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів";

- N 723-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі";

- N 724-VII "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України";

- N 725-VII "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного кримінального провадження";

- N 726-VII "Про внесення зміни до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" щодо відтермінування набрання чинності положеннями пункту 6 розділу VI "прикінцеві та перехідні положення";

- N 727-VII "Про внесення зміни до статті 197 Податкового кодексу України щодо звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України природного газу";

- N 728-VII "Про внесення зміни до статті 297 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за осквернення або руйнування пам'ятників, споруджених в пам'ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців";

- N 729-VII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за заперечення чи виправдання злочинів фашизму";

- N 731-VII "Про внесення змін до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань";

- N 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

- зобов'язати Верховну Раду України відкликати направлені Президенту України законопроекти 3000, 3879, 3587, 3837, 3855, 3883, 2178а, 2179а, 3792, 3853-1, 3893;

- зобов'язати Президента України вчинити дії, направлені на недопущення офіційного оприлюднення підписаних ним 17.01.2014 року законодавчих актів;

- зобов'язати Верховну Раду України утриматися від вчинення дій, направлених на оприлюднення наступних законодавчих актів:

- N 724-VII "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України";

- N 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Згідно з частиною четвертою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України регулює стаття 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) актів Вищої ради юстиції;

3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;

4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує дії та бездіяльність Верховної Ради України, Президента України при розгляді та прийнятті законопроектів на пленарному засіданні Верховної Ради України 16 січня 2014 року, направленні Президенту України цих законів та підписанні Президентом України зазначених законів.

Відповідно до принципу поділу державної влади в Україні (стаття 6 Конституції України) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів відповідно до пункту п'ятого статті 85 Конституції України.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року N 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.

Процедура набрання законом чинності, що включає стадію його підписання, передбачена статтею 94 Конституції України, відповідно до якої закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу. Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002 у справі у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

В даному рішенні також зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів. Отже, за смислом Конституції України Верховна Рада України як представницький орган державної влади - парламент - є єдиним органом законодавчої влади, який має колегіальний характер і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на чотири роки на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Повноваження Верховної Ради України здійснюються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що при розгляді та прийнятті законів Верховна Рада України та Президент України при підписанні законів чи при утриманні від їх підписання не виконують владних управлінських функцій, що дає підстави зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема, Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції, не поширюється на спори про визнання протиправними дій при прийнятті законів чи при утриманні від їх підписання.

Крім того, в цьому Рішенні зазначено, що учасниками законодавчого процесу на його відповідній стадії, а отже, учасниками законотворчості, є визначені в частині першій статті 93 Конституції України суб'єкти права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України - зокрема Президент України. Реалізація права законодавчої ініціативи і права вето означає лише участь відповідних органів у здійсненні власне парламентської функції законотворчості.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що при розгляді проектів законів та ухваленні законів Верховна Рада України не виконує владних управлінських функцій, а реалізує свої повноваження щодо законодавчої діяльності (здійснює власне парламентську функції законотворчості).

Разом з тим, Конституційним Судом України може бути визнаний неконституційним правовий акт Верховної Ради України, у процесі прийняття чи схвалення якого або набрання ним чинності було порушено процедурні вимоги, що встановлюються безпосередньо Конституцією України, за умови набрання ним чинності.

Таким чином, згідно з пунктом першим частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим позивачу необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України, Президента України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись пунктом першим частини першої статті 18, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив:

Відмовити народному депутатові України О. Ю. В. у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України, Президента України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Суддя: А. В. Єрьомін