ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
22.01.2014 р. N 826/20739/13-а

Про визнання протиправною бездіяльності,
зобов'язання вчинити дії

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І. О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України, Голови фракції Політичної партії "Удар (Український демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Кличка В. В. про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України, Голови фракції Політичної партії "Удар (Український демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Кличка В. В. про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Позовними вимогами є:

1. Визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання відповіді на запит позивача в порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації".

2. Зобов'язати відповідачів надати відповідь на запит щодо наявності у Голови депутатської фракції "Удар" у Верховній Раді України Віталія Кличка права постійного проживання на території іноземних країн - Німеччини та Сполучених Штатів Америки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами протиправно було не надано позивачу інформацію про наявність у народного депутата України Кличка В. В. права постійного проживання в іноземних країнах.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що позивач є депутатом Одеської обласної ради фракції партії ВО "Батьківщина". Під час зустрічей з виборцями позивачу неодноразово ставилися питання щодо наявності у діючого народного депутата України, голови фракції Політичної партії "Удар" Кличка В. В. права на постійне проживання в іноземних державах - Німеччині та Сполучених Штатах Америки. Так, народний обранець не має права приховувати свої тісні відносини з іноземними державами, а також наявність у нього преференцій від іноземних держав, що надаються разом з правом постійного проживання, оскільки такі преференції можуть впливати на діяльність народного депутата та вектор його роботи у складі парламенту. Враховуючи наведене, позивач звернувся до відповідачів із зверненням, однак станом на дату подання позову останніми в порушення вимог чинного законодавства відповіді надано не було.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Разом із наданими письмовими запереченнями на позов, просить розглядати справу у відсутності його представника. Проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні повністю. Як вбачається із наданих письмових заперечень, Відділом службової кореспонденції Апарату Верховної Ради України був зареєстрований та переданий народному депутату України Кличку В. В. запит позивача від 14.12.2013 р. N 43 про надання інформації про право постійного проживання у декількох іноземних країнах. Враховуючи, що запит позивача містить інформацію з проханням надати інформацію саме до народного депутата України Кличка В. В., то відповідно до ст. 7 Закону України "Про статус народного депутата України" відповідач 1 вважає, що Апарат верховної Ради України є неналежним відповідачем у справі. Крім того, до повноважень Верховної Ради України не належить здійснення особистого розгляду запитів громадян та надання відомостей на такі запити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні повністю. Згідно письмових заперечень на позов зазначив, що особа, яка перебуває на посаді голови депутатської фракції у Верховній Раді України, займаючись діяльністю на цій посаді не є суб'єктом владних повноважень, не виконує делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень та не є суб'єктом господарювання. Таким чином, відповідач 2 у Верховній Раді України не є розпорядником інформації в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому на нього не може поширюватися дія цього Закону. Листом за підписом Голови фракції Політичної партії "Удар (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" від 30.12.2013 р. заявнику було надано відповідь, а тому в його діях відсутні порушення діючого законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся із запитом до Верховної Ради України та Голови фракції Політичної партії "Удар (Український демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Кличка В. В., в якому просив надати інформацію про наявність у Кличка В. В. права постійного проживання в іноземних країнах, а саме - Німеччині та Сполучених Штатах Америки.

Звернення позивача надійшло до Апарату Верховної Ради України 26.12.2013 р. та було зареєстровано за вхідним N 315413.

Листом від 30.12.2013 р. N 04-03/5-3335/317820 позивачу було надано відповідь на зазначене звернення, згідно якого, Кличко В. В. в 1984 р. переїхав з родиною до Української РСР. Громадянином України він є з 1991 р., проживає на території України, місцем реєстрації є місто Київ.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (із змінами і доповненнями станом на день виникнення спірних правовідносин) інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року N 2939-VI, із наступними змінами і доповненнями (далі - Закон N 2939).

Згідно зі статтею 5 Закону N 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону N 2939).

Згідно зі частинами першою та другою статті 13 Закону N 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно з пунктом 8 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року N 769, на Апарат, серед іншого, покладаються завдання щодо організаційно-методичного забезпечення роботи зареєстрованих у Верховній Раді України депутатських фракцій (депутатських груп); організаційне забезпечення виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації"; організація та здійснення роботи з кадрового обслуговування народних депутатів України, їх помічників-консультантів, працівників Апарату, забезпечення виконання положень Закону України "Про державну службу"; підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів з кадрових питань.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Апарат Верховної Ради України є розпорядником інформації, запитуваної позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит позивача, надісланий 14 грудня 2013 року до Апарату Верховної Ради України (відповідно до відмітки Апарату Верховної Ради України від 26.12.2013 р. за вх. N 315413) останнім відповіді у визначений Законом N 2939 строк надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу була надана відповідь головою депутатської фракції політичної партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Верховної Ради України Кличка Віталія Володимировича від 30 грудня 2013 року.

Щодо змісту відповіді на запит позивача суд приходить до наступних висновків.

За змістом статті 19 Закону N 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до статті 1 Закону N 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 6 Закону N 2939 встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга вказаної статті).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону N 2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Проаналізувавши зміст інформації, яка запитувалась позивачем (щодо наявності права постійного проживання в іноземних державах народного депутата України), з огляду на норми Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року N 2790-XII (із наступними змінами і доповненнями), відповідно до яких народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" (Закон N 4061-VI) представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України (частина перша статті 1), народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України (частина третя статті 7), - суд приходить до висновку про те, що така інформація становить суспільний інтерес та повинна надаватись запитувачам інформації в порядку, встановленому Законом N 2939.

Крім цього, Конституційний Суд України у Рішенні від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 зазначив, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, Конституційний Суд України виходив з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві (пункт 3.3 вказаного рішення (Рішення N 2-рп/2012)).

Також, Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року N 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Такий підхід відображено і у практиці Європейського суду з прав людини. Так, наприклад, у рішенні від 16 листопада 2004 року у справі "Кархуваара та "Ільталехті" проти Фінляндії" (заява N 53678/00) Суд наголосив, що у громадськості є право бути поінформованим, зокрема, про аспекти приватного життя публічних осіб, і таке право є основоположним для демократичного суспільства. У рішенні "Фон Ганновер проти Німеччини" (заява N 59320/00) від 24 червня 2004 року Суд зазначив, що визначення "помітна (видатна) фігура сучасності", яке, в першу чергу, слід застосовувати до політичних діячів, які виконують офіційні функції, надає особі дуже обмежений захист її приватного життя. Також, у низці рішень (у справах "Нікула проти Фінляндії" (заява N 31611/96) від 21 березня 2002 року, "Яновський проти Польщі" 21 січня 1999 року (заява N 25726/94) та інших) Суд підкреслив, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Судом встановлено, що у вказаній відповіді голови депутатської фракції від 30 грудня 2013 року відсутня інформація про наявність або відсутність у народного депутата України, голови депутатської фракції політичної партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Верховної Ради України Кличка В. В. права на постійне проживання на території Федеративної Республіки Німеччини та Сполучених Штатів Америки.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону N 2939 відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оскільки відповідачами не надано відповіді по суті запиту позивача, що відповідно до Закону N 2939 є неправомірною відмовою в наданні інформації, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України та голови депутатської фракції політичної партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Верховної Ради України Кличка Віталія Володимировича, яка полягала у ненаданні інформації на запит ОСОБА_1 від 14 грудня 2013 року щодо наявності у голови депутатської фракції "УДАР" у Верховній Раді України Віталія Кличка права постійного проживання на території іноземних країн.

3. Зобов'язати Апарат Верховної Ради України та голову депутатської фракції політичної партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Верховної Ради України Кличка Віталія Володимировича надати ОСОБА_1 інформацію, запитувану ним у запитах від 14 грудня 2013 року, а саме щодо наявності у голови депутатської фракції політичної партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" Верховної Ради України Кличка Віталія Володимировича права постійного проживання на території Федеративної Республіки Німеччини та Сполучених Штатів Америки.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І. О. Іщук