Постанова : Про визнання нечинним нормативно-правового акта

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
07.08.2014 р. N 826/3337/14

Про визнання нечинним нормативно-правового акта

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Добрянської Я. І., суддів - Головань О. В, Кротюк О. В., розглянувши відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача - Міністерства молоді та спорту України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України, про визнання нечинним нормативно-правового акта - Правил спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47, встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Міністерства молоді та спорту України, третя особа - Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України", про визнання нечинним нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2014 р. головуючим суддею Добрянською Я. І. було відкрито провадження в адміністративній справі N 826/3337/14, та призначено попереднє судове засідання на 03.04.2014 р.

За наслідками проведення попереднього судового засідання, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2014 р. головуючим суддею - Добрянською Я. І. було закінчено підготовче провадження та призначено справу N 826/3337/14 до судового розгляду колегією суддів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2014 р. колегіальним складом суду було залучено до участі у справі N 826/3337/14 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору також Міністерство юстиції України.

В судовому засіданні 24.07.2014 р., зважаючи на неприбуття представника третьої особи-2 Міністерство юстиції України, який був повідомлений про судовий розгляд справи належним чином, колегіальний склад суду на підставі вимог ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалив продовжити розгляд адміністративної справи N 826/3337/14 в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти чого також не заперечили представники позивача, відповідача та третьої особи-1.

Так, у позовній заяві позивач просить суд:

- визнати нечинним нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту", затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуваний нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092 суперечить ч. 4 ст. 36 Конституції України, Закону України "Про фізичну культуру і спорт" та іншим нормативно-правовим у галузі фізичної культури та спорту, а також, на думку позивача, порушує його права та охоронювані законом інтереси, як спортсмена-парашутиста.

В наданих відповідачем письмових запереченнях на позовну заяву наголошується на правомірності прийняття, затвердження та реєстрації оскаржуваного нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, що затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092.

Також письмові заперечення на позовну заяву були надані третьою особою-1 Всеукраїнською громадською організацією "Федерація парашутного спорту України", в яких остання зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно зі статтею 171 КАС України відповідачем було забезпечено опублікування оголошення про відкриття провадження в даній адміністративній справі, а тому вважається, що усі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є спортсменом-парашутистом, який спеціалізується у дисципліні "парашутне багатоборство" (стрибки з парашутом на точність приземлення, легкоатлетичний біг, плавання).

З 2011 року позивач бере участь у змаганнях з парашутного багатоборства також як спортивний суддя.

З даного приводу, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідно до ст. 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", спортивні змагання з видів спорту, визнаних в Україні мають проводитись відповідно до правил спортивних змагань з видів спорту, що містять вимоги до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умов та порядку визначення результатів і переможців змагань. Правила змагань з видів спорту є нормативним (технічним) документом, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту. Чинним законодавством не передбачено наявність в правилах змагань з видів спорту норм права та надання їм статусу нормативно-правового акта.

У той же час, як наголошує позивач у позовні заяві, Міністерством молоді та спорту України 21 серпня 2013 року було видано наказ N 47, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2013 року за N 1560/24092, яким затверджено нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту (надалі за текстом - Правила). Вказаний нормативно-правовий акт вперше оприлюднено в "Офіційному віснику України" від 08.10.2013 р., N 75. стор. 309, стаття 2803, код акта 68959/2013.

Зазначені Правила регулюють суспільні відносини та містять норми права, при цьому на переконання позивача, вони суперечать вимогам ч. 4 ст. 36 Конституції України, Закону України "Про фізичну культуру і спорт" та іншим нормативно-правовим у галузі фізичної культури та спорту і порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

Зважаючи на зазначене, з метою захисту своїх порушених (на його думку) прав та інтересів, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до відповідача Міністерства молоді та спорту України, третя особа-1 Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України", третя особа-2 Міністерство юстиції України про визнання нечинним вказаного нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, дослідивши всі необхідні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, а також вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Щодо посилання позивача у позовній заяві на не передбачення чинним законодавством наявності в правилах змагань з видів спорту норм права та надання їм статусу нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.4 розділу I Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. N 34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 р. за N 381/10661, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" передбачено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю покладено на Міністерство юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - Постанова) надається право Міністерству юстиції перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях. За недотримання вимог Постанови керівники міністерств та інших органів виконавчої влади несуть персональну відповідальність за її невиконання.

Статтею 188-41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз'яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми, (накладення штрафу на керівників органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Так, наказ Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту" було розроблено відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" з урахуванням пропозицій Всеукраїнської громадської організації "Федерація парашутного спорту України" з метою забезпечення належної організації та проведення всеукраїнських змагань з парашутного спорту, що підтверджується відміткою про надходження до Мінмолодьспорту листа Федерації парашутного спорту України від 22 травня 2013 року N 13/05/03, та зареєстровано в Міністерстві юстиції.

З огляду на викладене вище, наказ Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту" є нормативно-правовим актом, що також визнається і самим позивачем, зокрема в прохальній частині позовної заяви.

По-друге, суд зазначає про безпідставність доводів позивача щодо невідповідності оскаржуваного нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47, вимогам ч. 4 ст. 36 Конституції України (неконституційності такого нормативно-правового акта).

Так, положеннями статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

Частиною першою статті 171 КАС України визначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності нормативно-правових актів, крім їх конституційності.

Відтак, адміністративний суд перевіряє нормативно-правові акти на предмет їх відповідності законам України.

До компетенції адміністративних судів не належить розгляд справ щодо визначення конституційності нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах, зокрема, щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Таким чином, доводи позивача щодо неконституційності оскаржуваного нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 (невідповідності його положень вимогам ч. 4 ст. 36 Конституції України) - не відповідають вимогам наведеного вище законодавства, а відповідно не можуть бути взяті до уваги при розгляді даної справи по суті.

Згідно із частиною 3 статті 2 КАС України суди для оцінювання рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З даного приводу, щодо посилання позивача на невідповідність Правил спортивних змагань з парашутного спорту, затверджених наказом Міністерства молоді та спорту, Закону України "Про фізичну культур і спорт" та іншим нормативно-правовим актам в галузі фізичної культури і спорту та порушення охоронюваних законом інтересів позивача, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" визначено, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Правила спортивних змагань з парашутного спорту затверджені наказом Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту" та зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції України, а отже відповідають Конституції України, Закону України "Про фізичну культуру і спорт" та не порушують права і законні інтереси громадян.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні, включають вимоги до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умови та порядок визначення результатів та переможців змагань. Вони розробляються всеукраїнською спортивною федерацією з виду спорту з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації.

Правила спортивних змагань затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій відповідних всеукраїнських спортивних федерацій.

Офіційні спортивні змагання з видів спорту проводяться за правилами спортивних змагань, затвердженими відповідно до вимог цієї статті.

Так, відповідно до статті 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", розроблені Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджені наказом Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2013 року за N 1560/24092.

Відповідно до ст. 41 чинного Закону України "Про фізичну культуру і спорт" суддівство спортивних змагань здійснюється спортивними суддями - фізичними особами, які пройшли спеціальну підготовку і отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.

Кваліфікаційні категорії спортивним суддям присвоюються спортивними федераціями в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.

Відповідно до частини 3 ст. 40 чинного Закону України "Про фізичну культуру і спорт" офіційні спортивні змагання з видів спорту проводяться за правилами спортивних змагань, затвердженими відповідно до вимог цієї статті.

Згідно ст. 45 чинного Закону України "Про фізичну культуру і спорт" організація підготовки та проведення фізкультурно-оздоровчого заходу або спортивного змагання здійснюється відповідно до положення (регламенту) про такий фізкультурно-оздоровчий захід або таке спортивне змагання, що затверджується відповідно організаторами фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів".

Офіційні фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи - спортивні заходи, включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України, календарних планів фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, календарних планів фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів районів, міст, селищ та сіл (далі - календарні плани).

Відтак, законодавчо визнаними підставами для проведення офіційних змагань в Україні є:

- включення офіційних змагань до календарних планів;

- наявність затверджених у відповідності до чинного законодавства правил спортивних змагань;

- наявність затверджених у відповідності до чинного законодавства положень (регламентів) про спортивне змагання.

Діюча Єдина спортивна класифікація України (надалі за текстом - ЄСКУ) не містить у собі вимог до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умов та порядку визначення результатів та переможців змагань, ЄСКУ не є обов'язковим нормативним документом для організації та проведення змагань і ніяким чином не впливає на перебіг спортивних змагань. Цей документ застосовується після закінчення змагань у випадках виконання спортсменом нормативних вимог або класифікаційних нормативів для присвоєння спортсмену спортивного звання або спортивного розряду за підсумками проведених змагань.

Відсутність чи наявність в ЄСКУ деяких дисциплін та/або вправ (на чому наголошує позивач у своїй позовній заяві) не є підставою вважати недійсним нормативно-правовим актом чинні Правила проведення спортивних змагань з парашутного спорту (надалі за текстом - Правила), затверджені наказом Міністерства молоді та спорту України від 21.08.2013 р. N 47, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092.

Відсутність у Правилах відповідної глави щодо правил проведення змагань з парашутного багатоборства пояснюється тим, що цей різновид парашутного спорту не набув визнання Міжнародною авіаційною федерацією (надалі за текстом - ФАІ), чемпіонати світу та Європи, Кубки світу та Європи, інші змагання 1-ї категорії з парашутного багатоборства не проводяться, міжнародні правила змагань з цього різновиду парашутного спорту не існують.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, та не було допустимим чином заперечено позивачем, останньому (позивачеві) особисто 22 лютого 2009 р. на засіданні Ради Федерації парашутного спорту України новообраним президентом ФПСУ К. Д. В. було запропоновано обійняти посаду голови комітету з питань розвитку парашутного багатоборства в Україні.

Проте, ОСОБА_2 від цієї пропозиції відмовився, а інші особи, що були присутні на засіданні Ради ФПСУ, також не дали згоди очолити зазначений комітет.

Таким чином, комітет з питань розвитку парашутного багатоборства України не був створений за відсутності зацікавлених осіб у налагодженні роботи з розвитку даного різновиду парашутного спорту в Україні.

Всупереч необґрунтованому твердженню позивача, що з парашутного багатоборства "присуджуються спортивні звання включно з "Майстром спорту України міжнародного класу", згідно наявних матеріалів справи вбачається, що за новітньої історії незалежної України жодного разу спортивне звання "Майстер спорту України міжнародного класу" за досягнення в парашутному багатоборстві не присвоювалось.

Щодо проведення національних чемпіонатів слід зазначити, що останній раз чемпіонат України з парашутного багатоборства проводився у 1996 році (20 - 25.10.96 р., м. Харків), що свідчить про відсутність зацікавленості переважної більшості авіаційно-спортивних організацій у розвитку цього різновиду парашутного спорту.

Таким чином, наведеними вище положеннями оскаржуваного позивачем нормативно-правового акта (Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47) не було порушено прав та інтересів позивача як, спортсмена парашутиста, який виявляє бажання брати участь у змаганнях парашутного спорту, як спортсмен, або як професійний суддя, проте як деякі положення зазначеного нормативно-правового акта суперечать вимогам спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт", а саме: а) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, надавати подання організаторам спортивних змагань на затвердження положень про змагання III - IV рангів (чемпіонатів України та інших офіційних всеукраїнських змагань) (стаття 2 розділу 3 Положення і програма змагань); б) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, затверджувати головного суддю чемпіонату й Кубку України, та як наслідок повноважень останнього (головного судді чемпіонату й Кубку України, затвердженого ФПСУ) проводити добір членів суддівської колегії, проект складу якої також подається на затвердження Раді ФПСУ, а також затверджувати головного суддю та головного секретаря для інших змагань III - IV рангів (пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань"); в) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, розгляду заяв (скарг) спортсменів на ухвалу суддівської колегії стосовно відмови спортсмену/команді у праві участі у змаганнях, та прийняття рішення по таких заявах (скаргах) (пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань").

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" спортивні федерації, якою зокрема є ВГО ФПСУ (Всеукраїнська громадська організація Федерація парашутного спорту України), спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є:

- забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів;

- сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм;

- залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності;

- сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях;

- організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів;

- участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту;

- сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивною федерацією інвалідів є спортивна федерація, в яку об'єднуються інваліди з певною вадою здоров'я задля розвитку видів спорту інвалідів.

Спортивні федерації діють на підставі статуту.

У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. У найменуванні спортивної федерації інвалідів зазначається відповідна вада здоров'я.

Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.

Статус національної спортивної федерації надається лише одній спортивній федерації з відповідного виду спорту, яка має всеукраїнський статус. Статус національної спортивної федерації інвалідів надається лише одній спортивній федерації окремо для інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та розумового і фізичного розвитку.

В даному випадку, як підтверджується наявними у справі доказами, та не було спростовано відповідачем та третіми особами, Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України" - має всеукраїнський статус, проте не є має статусу національної спортивної федерації, якій в свою чергу Законом України "Про фізичну культуру і спорт" надані певні виключні повноваження, яких не мають інші всеукраїнські спортивні організації без статусу національної.

Так, відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту:

- забезпечують розвиток відповідного виду спорту;

- представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях;

- здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань;

- інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань.

Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації можуть отримувати з державного бюджету фінансову підтримку відповідно до закону на розвиток відповідного виду спорту, організацію і проведення спортивних заходів.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту,затверджує положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

Надання на конкурсних засадах спортивним федераціям статусу національної спортивної федерації та позбавлення цього статусу здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до положень статті 40 спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні) правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні (далі - правила спортивних змагань), включають вимоги до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умови та порядок визначення результатів та переможців змагань. Вони розробляються всеукраїнською спортивною федерацією з виду спорту з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації.

Відповідно до статті 41 спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Спортивне суддівство) суддівство спортивних змагань здійснюється спортивними суддями - фізичними особами, які пройшли спеціальну підготовку і отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.

В Україні встановлені такі кваліфікаційні категорії спортивних суддів:

- спортивний суддя Національної категорії;

- спортивний суддя першої категорії;

- спортивний суддя другої категорії;

- юний спортивний суддя.

Таким чином, як вбачається з вимог наведеного вище спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт", виключно всеукраїнській спортивній організації з певного виду спорту, яка має статус національної, надається законне право здійснювати у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань (що саме включає змагання III - IV рангів (чемпіонатів України та інших офіційних всеукраїнських змагань), а також затверджувати положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

Проте як іншим спортивним федераціям, зокрема також із статусом всеукраїнської спортивної федерації, проте без статусу національної (якою є третя особа-2 Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України"), спеціальним Законом України "Про фізичну культуру і спорт" також надається право на проведення спортивних змагань з того чи іншого виду спорту (крім міжнародних та всеукраїнських, що відносяться до компетенції національних всеукраїнських спортивних федерацій), а також право щодо затверджувати положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, та наведені норми чинного законодавства з даного приводу, вбачається, що: стаття 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань", пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань" та пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань" оскаржуваного позивачем нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 - суперечать вимогам спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт" щодо виключної компетенції всеукраїнських спортивних федерацій (якою є Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України") та спортивних федерацій зі статусом національної (якою не є Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України").

В даному випадку, в оскаржуваному нормативно-правовому акті Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47, Всеукраїнською громадською організацією "Федерація парашутного спорту України", без наявності в останньої статусу "національної", безпідставно та протиправно перебрано на себе функції: щодо погодження положень і програми змагань III - IV рангів (чемпіонатів України та інших офіційних всеукраїнських змагань) (стаття 2 розділу 3 Положення і програма змагань); щодо затвердження головного судді чемпіонату й Кубку України, та як наслідок повноважень останнього (головного судді чемпіонату й Кубку України, затвердженого ФПСУ) проводити добір членів суддівської колегії, проект складу якої також подається на затвердження Раді ФПСУ, а також затвердження головного судді та головного секретаря для інших змагань III - IV рангів (пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань"); та щодо розгляду заяв (скарг) спортсменів на ухвалу суддівської колегії стосовно відмови спортсмену/команді у праві участі у змаганнях, та прийняття рішення по таких заявах (скаргах) (пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань").

Проте як, згідно вимог спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт" всі повноваження щодо організації, проведення та затвердження правил всеукраїнських спортивних змагань (чемпіонату України та кубка України), а також організації та проведення чемпіонатів світу - належать виключно до спортивних всеукраїнських федерацій зі статусом національної, якою, як було зазначено вище, Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України" - не являється.

В даному випадку, участь ВГО ФПСУ у проведенні спортивних змагань здійснюється на підставі реалізації основних завдань спортивних федерацій, визначених, зокрема, частиною 6 ст. 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів).

Враховуючи викладене вище у сукупності, а також зважаючи на наявні у матеріалах справи докази та норми наведеного законодавства з приводу даного спору, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092 - має бути скасований у частині його пунктів, що суперечать вимогам спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт", який зокрема регулює діяльність (повноваження) спортивних федерацій в України, а саме: статті 2 розділу 3 Положення і програма змагань; пунктів 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань" та пунктів 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань", із зобов'язанням відповідача привести зазначені пункти оскаржуваного нормативно-правового акта у відповідність із вимогами Закону України "Про фізичну культуру і спорт".

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

Зважаючи на зазначене, та керуючись нормами наведеного законодавства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач частково довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог, проте як відповідачем з даного приводу допустимих доказів, на обґрунтування безпідставності заявлених позивачем вимог, надано суду не було.

Зважаючи на таке, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету в половинному розмірі від сплаченої позивачем суми судового збору.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва постановив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092 в частині: статті 2 розділу 3 "Положення і програма змагань" (а саме: Положення про змагання III - IV рангів затверджується організатором/ організаторами за поданням ФПСУ); пунктів 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань" (а саме: п. 2 - Головний суддя чемпіонату й Кубка України за поданням комітету національної колегії суддів ФПСУ (далі - комітет КС) затверджується Радою ФПСУ та центральним органом виконавчої влади України у галузі фізичної культури та спорту; п. 3 - Головний суддя чемпіонату й Кубка України за погодженням із комітетом КС проводить добір членів суддівської колегії і подає погоджений проект складу суддівської колегії разом із резервом суддів Раді ФПСУ на затвердження; п. 4 - Для інших змагань III - IV рангів Радою ФПСУ за поданням комітету КС затверджуються кандидатури головного судді та головного секретаря. Інші члени суддівської колегії за поданням головного судді змагань затверджуються організатором змагань); та пунктів 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань" (а саме: п. 2 - Заява (скарга) на ухвалу суддівської колегії стосовно відмови спортсмену / команді у праві участі у змаганнях розглядається спеціально створеним тимчасовим журі у складі 3-х осіб: президента ФПСУ / повноважного представника ФПСУ на змаганнях (голова журі), голови / заступника голови профільного комітету ФПСУ з питань розвитку даної дисципліни парашутного спорту, голови / заступника голови комітету КС; п. 3 - Рішення тимчасового журі стосовно поданої заяви (скарги) приймається після заслуховування пояснень голови мандатної комісії змагань, головного судді змагань, подавача заяви (скарги), опрацювання наданих документів; п. 4 - Рішення ухвалюється за результатом таємного голосування членів тимчасового журі, оформлюється протоколом, який додається до акта мандатної комісії, є остаточним і обов'язковим до виконання).

3. Зобов'язати відповідача Міністерство молоді та спорту України привести зазначені положення (статтю 2 розділу 3 "Положення і програма змагань"; пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань"; та пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань") нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорту України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092, у відповідність до вимог Закону України "Про фізичну культуру і спорт".

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 36,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства молоді та спорту України.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 07.08.2014 р.

Головуючий, суддя Я. І. Добрянська

Судді:

О. В. Головань

О. В. Кротюк