Постанова : Про визнання нечинним нормативно-правового акта

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
09.12.2014 р.

Справа N 826/3337/14

Про визнання нечинним нормативно-правового акта

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Пилипенко О. Є., суддів - Глущенко Я. Б. та Безименної Н. В., при секретарі - Грабовській Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, Всеукраїнської громадської організації "Федерація парашутного спорту України", Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 р. (Постанова N 826/3337/14) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства молоді та спорту України, треті особи - Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України", Міністерство юстиції України, про визнання нечинним нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 року N 47, встановила:

У березні 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства молоді та спорту України, треті особи: Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України", Міністерство юстиції України, про визнання нечинним нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 21.08.2013 року N 47 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 року за N 1560/24092.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року (Постанова N 826/3337/14) позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092, в частині: статті 2 розділу 3 Положення і програма змагань (а саме: Положення про змагання III - IV рангів затверджується організатором/ організаторами за поданням ФПСУ); пунктів 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань" (а саме: п. 2 - головний суддя чемпіонату й Кубка України за поданням комітету національної колегії суддів ФПСУ (далі - комітет КС) затверджується Радою ФПСУ та центральним органом виконавчої влади України у галузі фізичної культури та спорту; п. 3 - головний суддя чемпіонату й Кубка України за погодженням із комітетом КС проводить добір членів суддівської колегії і подає погоджений проект складу суддівської колегії разом із резервом суддів Раді ФПСУ на затвердження; п. 4 - Для інших змагань III - IV рангів Радою ФПСУ за поданням комітету КС затверджуються кандидатури головного судді та головного секретаря. Інші члени суддівської колегії за поданням головного судді змагань затверджуються організатором змагань); та пунктів 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань" (а саме: п. 2 - Заява (скарга) на ухвалу суддівської колегії стосовно відмови спортсмену / команді у праві участі у змаганнях розглядається спеціально створеним тимчасовим журі у складі 3-х осіб: президента ФПСУ / повноважного представника ФПСУ на змаганнях (голова журі), голови / заступника голови профільного комітету ФПСУ з питань розвитку даної дисципліни парашутного спорту, голови / заступника голови комітету КС; п. 3 - рішення тимчасового журі стосовно поданої заяви (скарги) приймається після заслуховування пояснень голови мандатної комісії змагань, головного судді змагань, подавача заяви (скарги), опрацювання наданих документів; п. 4 - рішення ухвалюється за результатом таємного голосування членів тимчасового журі, оформлюється протоколом, який додається до акта мандатної комісії, є остаточним і обов'язковим до виконання). Зобов'язано відповідача Міністерство молоді та спорту України привести зазначені положення (статтю 2 розділу 3 "Положення і програма змагань"; пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань"; та пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань") нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорту України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092, у відповідність до вимог Закону України "Про фізичну культуру і спорт". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач та треті особи подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року (Постанова N 826/3337/14).

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права.

Третя особи просять відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року (Постанова N 826/3337/14) - змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції якщо воно правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наказ Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту" є нормативно-правовим актом. При цьому доводи позивача щодо неконституційності оскаржуваного нормативно-правового - акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 (невідповідності його положень вимогам ч. 4 ст. 36 Конституції України) - не відповідають вимогам законодавства, а відповідно не можуть бути взяті до уваги при розгляді даної справи по суті.

Крім того, суд дійшов висновку, що відсутність чи наявність в ЄСКУ деяких дисциплін та/або вправ (на чому наголошує позивач у своїй позовній заяві) не є підставою вважати недійсним нормативно-правовим актом чинні Правила проведення спортивних змагань з парашутного спорту (надалі за текстом - Правила), затверджені наказом Міністерства молоді та спорту України від 21.08.2013 р. N 47, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що положеннями оскаржуваного позивачем нормативно-правового акта не було порушено прав та інтересів позивача як, спортсмена парашутиста, який виявляє бажання брати участь у змаганнях парашутного спорту, як спортсмен, або як професійний суддя. Проте деякі положення зазначеного нормативно-правового акта суперечать вимогам спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт", а саме: а) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, надавати подання організаторам спортивних змагань на затвердження положень про змагання III - IV рангів (чемпіонатів України та інших офіційних всеукраїнських змагань) (стаття 2 розділу 3 Положення і програма змагань); б) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, затверджувати головного суддю чемпіонату й Кубку України, та як наслідок повноважень останнього (головного судді чемпіонату й Кубку України, затвердженого ФПСУ) проводити добір членів суддівської колегії, проект складу якої також подається на затвердження Раді ФПСУ, а також затверджувати головного суддю та головного секретаря для інших змагань III - IV рангів (пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань"); в) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, розгляду заяв (скарг) спортсменів на ухвалу суддівської колегії стосовно відмови спортсмену/команді у праві участі у змаганнях, та прийняття рішення по таких заявах (скаргах) (пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань").

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач є спортсменом-парашутистом, який спеціалізується у дисципліні "парашутне багатоборство" (стрибки з парашутом на точність приземлення, легкоатлетичний біг, плавання).

Міністерством молоді та спорту України 21 серпня 2013 року було видано наказ N 47, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2013 року за N 1560/24092, яким затверджено нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту (надалі за текстом - Правила). Вказаний нормативно-правовий акт вперше оприлюднено в "Офіційному віснику України" від 08.10.2013 р., N 75. стор. 309, стаття 2803, код акта 68959/2013.

Вважаючи вказаний нормативно-правовий акт протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 1.4 розділу I Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. N 34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 р. за N 381/10661, нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" передбачено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю покладено на Міністерство юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - Постанова) надається право Міністерству юстиції перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях. За недотримання вимог Постанови керівники міністерств та інших органів виконавчої влади несуть персональну відповідальність за її невиконання.

Статтею 188-41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно-правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз'яснень у будь-якій формі, що встановлюють правові норми, (накладення штрафу на керівників органів, нормативно-правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Так, наказ Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту" було розроблено відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" з урахуванням пропозицій Всеукраїнської громадської організації "Федерація парашутного спорту України" з метою забезпечення належної організації та проведення всеукраїнських змагань з парашутного спорту, що підтверджується відміткою про надходження до Мінмолодьспорту листа Федерації парашутного спорту України від 22 травня 2013 року N 13/05/03, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що наказ Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту" є нормативно-правовим актом. Доводів на спростовання викладеного позивачем в апеляційній скарзі не наведено.

Також, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про безпідставність доводів позивача, а відтак і вимог щодо невідповідності оскаржуваного нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47, вимогам ч. 4 ст. 36 Конституції України (неконституційності такого нормативно-правового акта).

Так, положеннями статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

Частиною першою статті 171 КАС України визначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності нормативно-правових актів, крім їх конституційності.

Відтак, адміністративний суд перевіряє нормативно-правові акти на предмет їх відповідності законам України.

До компетенції адміністративних судів не належить розгляд справ щодо визначення конституційності нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах, зокрема, щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Таким чином, до компетенції суду адміністративної юрисдикції не належить оцінка доводів позивача щодо неконституційності оскаржуваного нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 (невідповідності його положень вимогам ч. 4 ст. 36 Конституції України).

Водночас колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо надання оцінки доводам позивача на невідповідність Правил спортивних змагань з парашутного спорту, затверджених наказом Міністерства молоді та спорту, Закону України "Про фізичну культуру і спорт" та іншим нормативно-правовим актам в галузі фізичної культури і спорту та порушення охоронюваних законом інтересів позивача.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" визначено, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Правила спортивних змагань з парашутного спорту затверджені наказом Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту" та зареєстровані в установленому порядку в Міністерстві юстиції України, а отже відповідають Конституції України, Закону України "Про фізичну культуру і спорт" та не порушують права і законні інтереси громадян.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні, включають вимоги до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умови та порядок визначення результатів та переможців змагань. Вони розробляються всеукраїнською спортивною федерацією з виду спорту з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації.

Правила спортивних змагань затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій відповідних всеукраїнських спортивних федерацій.

Офіційні спортивні змагання з видів спорту проводяться за правилами спортивних змагань, затвердженими відповідно до вимог цієї статті.

Так, відповідно до статті 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", розроблені Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджені наказом Мінмолодьспорту від 21.08.2013 р. N 47 "Про затвердження Правил спортивних змагань з парашутного спорту", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2013 року за N 1560/24092.

Відповідно до ст. 41 чинного Закону України "Про фізичну культуру і спорт" суддівство спортивних змагань здійснюється спортивними суддями - фізичними особами, які пройшли спеціальну підготовку і отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.

Кваліфікаційні категорії спортивним суддям присвоюються спортивними федераціями в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.

Відповідно до частини 3 ст. 40 чинного Закону України "Про фізичну культуру і спорт" офіційні спортивні змагання з видів спорту проводяться за правилами спортивних змагань, затвердженими відповідно до вимог цієї статті.

Згідно ст. 45 чинного Закону України "Про фізичну культуру і спорт" організація підготовки та проведення фізкультурно-оздоровчого заходу або спортивного змагання здійснюється відповідно до положення (регламенту) про такий фізкультурно-оздоровчий захід або таке спортивне змагання, що затверджується відповідно організаторами фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів.

Офіційні фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи - спортивні заходи, включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України, календарних планів фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, календарних планів фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів районів, міст, селищ та сіл (далі - календарні плани).

Відтак, законодавчо визнаними підставами для проведення офіційних змагань в Україні є:

- включення офіційних змагань до календарних планів;

- наявність затверджених у відповідності до чинного законодавства правил спортивних змагань;

- наявність затверджених у відповідності до чинного законодавства положень (регламентів) про спортивне змагання.

Діюча Єдина спортивна класифікація України (надалі за текстом - ЄСКУ) не містить у собі вимог до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умов та порядку визначення результатів та переможців змагань, ЄСКУ не є обов'язковим нормативним документом для організації та проведення змагань і ніяким чином не впливає на перебіг спортивних змагань. Цей документ застосовується після закінчення змагань у випадках виконання спортсменом нормативних вимог або класифікаційних нормативів для присвоєння спортсмену спортивного звання або спортивного розряду за підсумками проведених змагань.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що відсутність чи наявність в ЄСКУ деяких дисциплін та/або вправ (на чому наголошує позивач у своїй позовній заяві) не є підставою вважати недійсним нормативно-правовим актом чинні Правила проведення спортивних змагань з парашутного спорту (надалі за текстом - Правила), затверджені наказом Міністерства молоді та спорту України від 21.08.2013 р. N 47, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092.

Відтак доводи позивача в цій частині щодо зворотного, свого підтвердження в ході апеляційного розгляду не знайшли.

Відтак судом першої інстанції правильно встановлено, що наведеними вище положеннями оскаржуваного позивачем нормативно-правового акта (Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47) не було порушено прав та інтересів позивача як, спортсмена парашутиста, який виявляє бажання брати участь у змаганнях парашутного спорту, як спортсмен, або як професійний суддя.

Отже, судом першої інстанції надано правильно оцінку положенням зазначеного нормативно-правового акта, які в частині суперечать вимогам спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт", а саме: а) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, надавати подання організаторам спортивних змагань на затвердження положень про змагання III - IV рангів (чемпіонатів України та інших офіційних всеукраїнських змагань) (стаття 2 розділу 3 Положення і програма змагань); б) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, затверджувати головного суддю чемпіонату й Кубку України, та як наслідок повноважень останнього (головного судді чемпіонату й Кубку України, затвердженого ФПСУ) проводити добір членів суддівської колегії, проект складу якої також подається на затвердження Раді ФПСУ, а також затверджувати головного суддю та головного секретаря для інших змагань III - IV рангів (пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань"); в) щодо виключних повноважень ВГО ФПСУ (Всеукраїнської громадської організації Федерація парашутного спорту України), яка натомість не має статусу національної спортивної федерації, розгляду заяв (скарг) спортсменів на ухвалу суддівської колегії стосовно відмови спортсмену/команді у праві участі у змаганнях, та прийняття рішення по таких заявах (скаргах) (пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань").

При цьому обґрунтованих доказів на спростування висновків суду першої інстанції в цій частині апелянтами під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано.

Так, відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" спортивні федерації, якою зокрема є ВГО ФПСУ (Всеукраїнська громадська організація Федерація парашутного спорту України), спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є:

- забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів;

- сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм;

- залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності;

- сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях;

- організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів;

- участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту;

- сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивною федерацією інвалідів є спортивна федерація, в яку об'єднуються інваліди з певною вадою здоров'я задля розвитку видів спорту інвалідів.

Спортивні федерації діють на підставі статуту.

У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. У найменуванні спортивної федерації інвалідів зазначається відповідна вада здоров'я.

Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.

Статус національної спортивної федерації надається лише одній спортивній федерації з відповідного виду спорту, яка має всеукраїнський статус. Статус національної спортивної федерації інвалідів надається лише одній спортивній федерації окремо для інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та розумового і фізичного розвитку.

Зокрема Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України" - має всеукраїнський статус, проте не має статусу національної спортивної федерації, якій в свою чергу Законом України "Про фізичну культуру і спорт" надані певні виключні повноваження, яких не мають інші всеукраїнські спортивні організації без статусу національної.

Так, відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту:

- забезпечують розвиток відповідного виду спорту;

- представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях;

- здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань;

- інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань.

Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації можуть отримувати з державного бюджету фінансову підтримку відповідно до закону на розвиток відповідного виду спорту, організацію і проведення спортивних заходів.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, затверджує положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

Надання на конкурсних засадах спортивним федераціям статусу національної спортивної федерації та позбавлення цього статусу здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до положень статті 40 спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні) правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні (далі - правила спортивних змагань), включають вимоги до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умови та порядок визначення результатів та переможців змагань. Вони розробляються всеукраїнською спортивною федерацією з виду спорту з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації.

Відповідно до статті 41 спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Спортивне суддівство) суддівство спортивних змагань здійснюється спортивними суддями - фізичними особами, які пройшли спеціальну підготовку і отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.

В Україні встановлені такі кваліфікаційні категорії спортивних суддів:

- спортивний суддя Національної категорії;

- спортивний суддя першої категорії;

- спортивний суддя другої категорії;

- юний спортивний суддя.

Таким чином, як вбачається з вимог наведеного вище спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт", виключно всеукраїнській спортивній організації з певного виду спорту, яка має статус національної, надається законне право здійснювати у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань (що саме включає змагання III - IV рангів (чемпіонатів України та інших офіційних всеукраїнських змагань), а також затверджувати положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

Проте як іншим спортивним федераціям, зокрема також із статусом всеукраїнської спортивної федерації, проте без статусу національної (якою є третя особа-2 Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України"), спеціальним Законом України "Про фізичну культуру і спорт" також надається право на проведення спортивних змагань з того чи іншого виду спорту (крім міжнародних та всеукраїнських, що відносяться до компетенції національних всеукраїнських спортивних федерацій), а також право затверджувати положення про проведення відповідних всеукраїнських спортивних змагань з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встанови, що зважаючи на наведені норми чинного законодавства з даного приводу, вбачається, що: стаття 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань", пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань" та пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань" оскаржуваного позивачем нормативно-правового акта Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 - суперечать вимогам спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт" щодо виключної компетенції всеукраїнських спортивних федерацій (якою є Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України") та спортивних федерацій зі статусом національної (якою не є Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України").

В даному випадку, в оскаржуваному нормативно-правовому акті Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47, Всеукраїнською громадською організацією "Федерація парашутного спорту України", без наявності в останньої статусу "національної", безпідставно та протиправно перебрано на себе функції: щодо погодження положень і програми змагань III - IV рангів (чемпіонатів України та інших офіційних всеукраїнських змагань) (стаття 2 розділу 3 Положення і програма змагань); щодо затвердження головного судді чемпіонату й Кубку України, та як наслідок повноважень останнього (головного судді чемпіонату й Кубку України, затвердженого ФПСУ) проводити добір членів суддівської колегії, проект складу якої також подається на затвердження Раді ФПСУ, а також затвердження головного судді та головного секретаря для інших змагань III - IV рангів (пункти 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань"); та щодо розгляду заяв (скарг) спортсменів на ухвалу суддівської колегії стосовно відмови спортсмену/команді у праві участі у змаганнях, та прийняття рішення по таких заявах (скаргах) (пункти 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань").

Проте як, згідно вимог спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт" всі повноваження щодо організації, проведення та затвердження правил всеукраїнських спортивних змагань (чемпіонату України та кубка України), а також організації та проведення чемпіонатів світу - належать виключно до спортивних всеукраїнських федерацій зі статусом національної, якою, як було зазначено вище, Всеукраїнська громадська організація "Федерація парашутного спорту України" - не являється.

В даному випадку, участь ВГО ФПСУ у проведенні спортивних змагань здійснюється на підставі реалізації основних завдань спортивних федерацій, визначених, зокрема, частиною 6 ст. 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів).

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуваний позивачем нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092 - суперечать вимогам спеціального Закону України "Про фізичну культуру і спорт", який зокрема регулює діяльність (повноваження) спортивних федерацій в України, а саме: статті 2 розділу 3 Положення і програма змагань; пунктів 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань" та пунктів 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань".

В частині доводів Всеукраїнської громадської організації "Федерація парашутного спорту України" про те, що адміністративний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки спірний нормативно-правовий акт не порушує прав та інтересів останнього, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАС України).

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджені наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092, визначають основні засади організації та проведення спортивних змагань з парашутного спорту, що проводяться на території України.

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_2 є парашутистом, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, книжкою обліку стрибків N 5 виданою авіаційно-спортивним центром ім. Валентини Закорецької, та те, що він має намір приймати участь у спортивних змаганнях з парашутного порту, колегія суддів дійшла висновку, що положення вказаних Правил можуть зачіпати права та інтереси позивача.

За таких обставин, доводи апелянтів під час розгляду справи в апеляційному провадженні своїх підтверджень не знайшли.

Разом з тим, суд першої інстанції приймаючи рішення про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092 в частині, не врахував, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень регулюються ст. 171 КАС України.

Зокрема, відповідно до ч. ч. 8 та 9 ст. 171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті вирішення справи, проте із помилковим застосуванням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2, Всеукраїнської громадської організації "Федерація парашутного спорту України", Міністерства юстиції України - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 (Постанова N 826/3337/14) змінити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів постановила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Всеукраїнської громадської організації "Федерація парашутного спорту України", Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року (Постанова N 826/3337/14) змінити, виклавши абзац другий в такій редакції:

"2. Визнати таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, зокрема Закону України "Про фізичну культуру і спорт", нормативно-правовий акт Правила спортивних змагань з парашутного спорту, затверджений наказом Мінмолодьспорт України від 21.08.2013 р. N 47 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.09.2013 р. за N 1560/24092, в частині: статті 2 розділу 3 "Положення і програма змагань" (а саме: Положення про змагання III - IV рангів затверджується організатором/ організаторами за поданням ФПСУ); пунктів 2, 3, 4 статті 4 "Суддівська колегія" розділу VI "Офіційні особи проведення змагань" (а саме: п. 2 - Головний суддя чемпіонату й Кубка України за поданням комітету національної колегії суддів ФПСУ (далі - комітет КС) затверджується Радою ФПСУ та центральним органом виконавчої влади України у галузі фізичної культури та спорту; п. 3 - Головний суддя чемпіонату й Кубка України за погодженням із комітетом КС проводить добір членів суддівської колегії і подає погоджений проект складу суддівської колегії разом із резервом суддів Раді ФПСУ на затвердження; п. 4 - Для інших змагань III - IV рангів Радою ФПСУ за поданням комітету КС затверджуються кандидатури головного судді та головного секретаря. Інші члени суддівської колегії за поданням головного судді змагань затверджуються організатором змагань); та пунктів 2, 3, 4 статті 7 "Заяви та протести" розділу VII "Учасники змагань" (а саме: п. 2 - Заява (скарга) на ухвалу суддівської колегії стосовно відмови спортсмену / команді у праві участі у змаганнях розглядається спеціально створеним тимчасовим журі у складі 3-х осіб: президента ФПСУ / повноважного представника ФПСУ на змаганнях (голова журі), голови / заступника голови профільного комітету ФПСУ з питань розвитку даної дисципліни парашутного спорту, голови / заступника голови комітету КС; п. 3 - Рішення тимчасового журі стосовно поданої заяви (скарги) приймається після заслуховування пояснень голови мандатної комісії змагань, головного судді змагань, подавача заяви (скарги), опрацювання наданих документів; п. 4 - Рішення ухвалюється за результатом таємного голосування членів тимчасового журі, оформлюється протоколом, який додається до акта мандатної комісії, є остаточним і обов'язковим до виконання).".

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року (Постанова N 826/3337/14) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий, суддя: О. Є. Пилипенко

Судді:

Я. Б. Глущенко

Н. В. Безименна