ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 9 вересня 2014 року

Про визнання незаконними розпоряджень, визнання недійсними
договорів і державного акта на право власності на землю
та повернення земельної ділянки

Судова палата у господарських справах і cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Балюка М. І., Берднік І. С., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Сімоненко В. М., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за заявою Генеральної прокуратури України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року у справі N 915/1220/13 за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, виробничого кооперативу "Березанський мерідіан", третя особа - державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", про визнання незаконними розпоряджень, визнання недійсними договорів і державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки, встановили:

У липні 2013 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, виступаючи в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Березанської районної державної адміністрації (далі - Березанська РДА), виробничого кооперативу "Березанський мерідіан" (далі - Кооператив) про визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської РДА від 15 листопада 2007 року N 1324 (далі - Розпорядження N 1324); визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,995 га строком на 49 років, укладеного 16 листопада 2007 року між Березанською РДА та Кооперативом (далі - Договір-1); визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської РДА від 26 січня 2009 року N 69 (далі - Розпорядження N 69); визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,995 га, укладеного 26 січня 2009 року між Березанською РДА та Кооперативом (далі - Договір-2); визнання недійсним державного акта серії ЯЗ N 140838 на право власності Кооперативу на земельну ділянку площею 0,995 га; повернення зазначеної земельної ділянки до державної власності у постійне користування державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Очаківське ЛМГ").

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при проведенні перевірки Миколаївською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері виявлено порушення у сфері використання земельних ресурсів, а саме: норм ст. 59, п. п. 5, 6 ст. 149, ст. ст. 152 та 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст. ст. 85, 90 Водного кодексу України (далі - ВК України).

Прокурор також зазначив, що незаконні дії відповідачів порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечать державній політиці у сфері земельних відносин, що є підставою для здійснення органами прокуратури захисту у суді інтересів держави.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30 вересня 2013 року позов задоволено частково, визнано недійсними Розпорядження N 1324 та Договір-1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 8 січня 2014 року рішення господарського суду Миколаївської області від 30 вересня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 січня 2014 року залишено без змін.

Постанову обґрунтовано посиланням на норми Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", в якому передбачено, що підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування є позитивні висновки державної експертизи стосовно проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які підлягають обов'язковій державній експертизі.

Генеральною прокуратурою України в порядку ст. 111-19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року у справі N 915/1220/13 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ст. ст. 58, 60 ЗК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13 червня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданими заявником копіями ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року, від 23 жовтня 2013 року та постанови Вищого господарського суду України від 1 квітня 2014 року у справі N 901/528/13-г, в яких висловлено правову позицію про розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної смуги та віднесення до земель водного фонду, щодо яких встановлено особливий режим використання і на які поширюються обмеження господарської діяльності, встановлені ВК України та ЗК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах вважають, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 15 листопада 2007 року Березанською РДА було прийнято Розпорядження N 1324 відповідно до пп. 1 та 2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання в оренду Кооперативу земельної ділянки загальною площею 0,995 га із земель ДП "Очаківське ЛМГ" строком на 49 років для комерційного використання під розміщення туристичного готелю за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

16 листопада 2007 року між Березанською РДА як орендодавцем і Кооперативом як орендарем на підставі Розпорядження N 1324 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,995 га відкритих заболочених земель, в тому числі 0,995 га боліт низинних, строком на 49 років, розташованої за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, для комерційного використання під розміщення туристичного готелю.

26 січня 2009 року Березанська РДА прийняла Розпорядження N 69 про продаж Кооперативу земельної ділянки для комерційного використання під розміщення туристичного готелю загальною площею 0,995 га, розташованої за адресою: зона відпочинку "Рибаківка", квартал п'ятий, 26, із земель ДП "Очаківське ЛМГ", що знаходиться в його користуванні згідно з договором оренди земельної ділянки, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до експертного висновку в розмірі 141489,00 грн. На підставі Розпорядження N 69 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, що належить покупцеві на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 18 серпня 2008 року (справа за N 17/499/08).

Відповідно до пп. 3.1, 5.1, 5.2 та 8.1 цього договору продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом договору, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно із законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких у момент укладення договору продавець чи покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових справ щодо неї немає. Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки та розпорядження райдержадміністрації про продаж земельної ділянки є підставою для видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку виникає у покупця після одержання державного акта на право приватної власності на землю та його державної реєстрації.

13 лютого 2009 року Кооперативу відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області було видано Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

З огляду на викладені обставини під час проведення перевірки Миколаївською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері виявлено, що вилучення у ДП "Очаківське ЛМГ" спірної земельної ділянки здійснено неправомірно з метою передачі в оренду, а в подальшому - у власність для комерційного використання під розміщення туристичного готелю; оскільки земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то із дій Березанської РДА вбачається порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки; при оформленні оскаржуваного Розпорядження N 1324 проект землеустрою було затверджено за відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації; спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги та належить до земель водного фонду, що свідчить про можливість надання таких земель лише у користування, а не у власність.

Предметом перегляду у справі є постанова Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним і скасування Розпорядження N 69; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,995 га, укладеного 26 січня 2009 року між Березанською РДА та Кооперативом; визнання недійсним державного акта серії ЯЗ N 140838 на право власності Кооперативу на земельну ділянку площею 0,995 га.

Судами встановлено, що Розпорядження N 1324 було винесено з порушенням вимог земельного законодавства за відсутності позитивного висновку державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, зокрема щодо змісту.

Судами всіх інстанцій обґрунтовано визнано Розпорядження N 1324 недійсним.

Разом із тим, Договір-1, укладений на підставі Розпорядження N 1324, відповідно, правомірно визнаний судами недійсним.

Проте висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог є необґрунтованими.

Суди дійшли помилкового висновку про неможливості встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги в межах спільної земельної ділянки без проекту землеустрою.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 58 ЗК України та п. 2 ст. 4 ВК України до земель водного фонду відносяться, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст. ст. 1, 88, 90 ВК України, ст. ст. 60, 62 ЗК України).

Частинами 1, 3 ст. 60 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 цього Кодексу). При цьому за положень ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року N 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" (далі - Постанова N 486), з урахуванням конкретної ситуації.

Статтею 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від урізу води.

Із системного аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, передбачених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови N 486, тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правового режиму захисної смуги.

На підтвердження позовних вимог у справі, що переглядається, прокурором надано: план меж земельної ділянки та експлікацію земельних угідь, де зазначено, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі шириною 2 км уздовж урізу води (Березанський лиман); акт технічного обстеження ділянок лісового фонду ДП "Очаківське ЛМГ", потрібних для надання у тимчасове користування для інших видів використання від 3 серпня 2007 року, де зазначено, що обстежена ділянка розміщена в межах забороненої для експлуатації водоохоронної зони Чорного моря та має водоохоронне значення; висновок державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 17 жовтня 2007 року, де зазначено, що із півдня земельна ділянка межує з прибережною зоною лиману; погодження санітарно-епідеміологічною станцією Березанського району Миколаївської області проекту землеустрою щодо відведення в оренду (користування) земельною ділянкою від 3 жовтня 2007 року, де зазначено розміщення спірної земельної ділянки стосовно навколишніх територій, а саме - межування на півдні з Березанським лиманом.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року у справі N 915/1220/13 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа - направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 111-14 - 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах постановили:

Заяву Генеральної прокуратури України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року у справі N 915/1220/13 задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 квітня 2014 року у справі N 915/1220/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В. П. Барбара

Судді:

М. І. Балюк

І. С. Берднік

Л. І. Григор'єва

В. С. Гуль

В. І. Гуменюк

Т. Є. Жайворонок

Н. П. Лященко

Л. І. Охрімчук

М. В. Патрюк

Я. М. Романюк

Ю. Л. Сенін

В. М. Сімоненко

І. Б. Шицький

А. Г. Ярема