ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Арская проти України"

Заява N 45076/05

від 5 грудня 2013 року

Стислий виклад рішення

22 березня 2001 року сина заявниці, С, якому було сорок два роки, було доставлено каретою швидкої допомоги в пульмонологічне відділення Сімферопольського протитуберкульозного диспансеру і госпіталізовано з діагнозами: лівостороння пневмонія; туберкульоз лівої легені; кровохаркання і легенева недостатність. Заявникові було прописано необхідне лікування, проте він відмовився від ряду процедур, а саме: бронхоскопії, ін'єкцій пеніциліну та будь-якого хірургічного втручання. Психіатр, викликаний заявникові, діагностував у нього соматогенний параноїдальний розлад.О 22:45 03 квітня 2001 року С.помер. Розтин тіла С. підтвердив, що встановлений діагноз збігався з посмертним.

Заявниця подала до прокуратури скаргу, що медична допомога, надана її синові, була неналежною, в результаті чого він помер. За дорученням прокуратури Міністерство охорони здоров'я в Автономній Республіці Крим провело внутрішнє розслідування інциденту, за результатами якого було встановлено ряд недоліків у лікуванні С. і кількох лікарів притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Серед іншого було встановлено, що С. не було забезпечено спеціалізованою реанімаційною допомогою, оскільки у цій лікарні така не надавалась, а переведення пацієнтів до відділу інтенсивної терапії іншої міської лікарні здійснювалось тільки у випадках, передбачених правилами Управління охорони здоров'я м.Сімферополь.

Розслідування прокуратури та органів внутрішніх справ тривало до 13 серпня 2008 року. Провадження у справі неодноразово припинялось у зв'язку з відсутністю складу злочину у діях лікарів, а потім відновлювалось вищестоящими прокуратурами або судами. За результатами досудового розслідування було встановлено, що смерть С була спричинена серйозним хронічним захворюванням легенів і його неодноразовими відмовами від відповідного хірургічного лікування, і, крім того, хоча у нього і спостерігалися ознаки тимчасового розладу психічної діяльності під час його госпіталізації, він був у змозі зрозуміти наслідки своїх дій і свідомо відмовлявся від лікування.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниця скаржилась за статтями 2, 6 і 7 на те, що ії син помер через відсутність належного медичного лікування, та на відсутність ефективного розслідування обставин його смерті.

Європейський суд вирішив розглянути скаргу заявниці за статтею 2 Конвенції.

Взявши, до уваги надмірну тривалість кримінального розслідування та його недоліки, а саме: неодноразові повернення справи для проведення додаткового розслідування, несвоєчасність проведення експертизи осудності тощо. Європейський суд зауважив, що кримінальне провадження у цій справі було неефективним і встановив порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.

Крім того, Європейський суд також констатував порушення статті 2 Конвенції щодо зобов'язання держави забезпечити належне регулювання законодавства щодо охорони здоров'я у зв'язку з нечіткістю нормативно-правових актів щодо прийому пацієнтів до відділень інтенсивної терапії та недосконалістю законодавства щодо встановлення кваліфікованим фахівцем здатності пацієнтів приймати рішення щодо свого лікування, в тому числі щодо отримання інформованої згоди на лікування.

За цих підстав суд одноголосно

1. Відхиляє попередні заперечення Уряду щодо не вичерпання національних засобів юридичного захисту;

2. Постановляє, що було порушення статті 2 Конвенції щодо процесуальних зобов'язань держави;

3. Постановляє, що було порушення статті 2 Конвенції щодо позитивного зобов'язання держави забезпечити відповідне законодавство щодо охорони здоров'я;

4. Постановляє

(a) протягом трьох місяців з дати, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна виплатити заявниці наступні суми, конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом на день виплати:

(і) 10 000 євро(десять тисяч евро) відшкодування моральної шкоди разом з будь-яким податком, що може нараховуватись;

(іі) 200 евро (двісті євро) відшкодування судових та інших витрат разом з будь-яким податком, що може нараховуватись заявниці;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

5. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.