Наслідки анексії Криму для суб'єктів господарювання

Події, що сталися в Криму, торкнулися не лише долі громадян, що проживають в цьому регіоні, але й безпосередньо суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на Кримському півострові.

Як в обставинах, що склалися, діяти суб'єктам господарювання, які співпрацюють з кримськими підприємствами або мають там філії (відокремлені підрозділи)?

Адже незважаючи на усі спори, які ведуться у світі щодо законності приєднання території Кримського півострова до Російської Федерації, життя не стоїть на місці і у суб'єктів господарювання щодня здійснюються господарські операції, які необхідно відображати як в бухгалтерському, так і у податковому обліку.

Природно, що у суб'єктів господарювання виникають цілком логічні питання відносно статусу кримських контрагентів, і чи поширюється на них українське законодавство, у тому числі й податкове. Або ж тепер взаємовідносини з ними повністю підпадають під зовнішньоекономічну діяльність.

Не в останню чергу суб'єктів господарювання цікавить питання про те, як бути і що робити з невиконаними договірними зобов'язаннями як з однієї, так і з іншої сторони

Щодо статусу АР Крим

Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища та села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київсїка, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону про місцеве самоврядування органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та керуються в своїй діяльності Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим,прийнятими в межах їхньої компетенції.

Порушуючи чинне законодавство України 11 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Севастопольська міська рада прийняли декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до декларації, у разі рішення народів Криму в результаті референдуму увійти до складу Російської Федерації, Крим буде оголошено суверенною республікою і саме у такому статусі звернеться до Російської Федерації з пропозицією про прийняття на підставі відповідного міждержавного договору до складу Російської Федерації в якості нового суб'єкта Російської Федерації.

17 березня 2014 року, спираючись на результати референдуму, Верховна Рада Автономної Республіки Крим проголосила Крим незалежною суверенною державою - Республікою Крим, в якій Севастополь має особливий статус.

Республіка Крим в особі свого найвищого органу влади - Державної Ради Республіки Крим - звернулася до Російської Федерації з пропозицією про прийняття Республіки Крим до складу Російської Федерації в якості нового суб'єкта Російської Федерації зі статусом республіки. Парламент Криму у прискореному порядку підготував проект міждержавного договору про вступ Республіки Крим до складу Російської Федерації.

Того ж дня, враховуючи волевиявлення народів Криму, президент Російської Федерації Володимир Путін підписав указ про визнання в якості суверенної і незалежної держави Республіки Крим.

18 березня був підписаний міждержавний договір про прийняття Криму та Севастополя до складу Росії, відповідно до якого у складі Російської Федерації утворюються нові суб'єкти - Республіка Крим та місто федерального значення Севастополь.

20 березня Держдума Російської Федерації ратифікувала договір про прийняття Криму та Севастополя до складу РФ.

21 березня Рада Федерації ратифікувала договір про вступ Криму до складу Росії і з цієї ж дати був утворений Кримський федеральний округ.

2 квітня 2014 року президент Російської Федерації Володимир Путін підписав указ, згідно з яким Крим включений до складу Південного військового округу.

Таким чином, на сьогодні офіційно АР.Крим знаходиться не лише у складі адміністративно-територіального устрою України, але й і у складі Російської Федерації як Республіка Крим.

Згідно із Законом про окуповану територію тимчасово окупована територія АР Крим є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Про ситуацію з визнанням Республіки Крим міжнародним співтовариством

У міжнародному праві розрізняють два основні способи виникнення нових держав:

1) первинний;

2) похідний.

У першому випадку йдеться про появу держави незалежно від волевиявлення інших країн, поза зв'язком з ними (наприклад, в результаті реалізації народом (нацією) права на самовизначення).

При похідному способі нова держава виникає на базі вже існуючих країн (об'єднання декількох держав в одну, розпад держави та утворення в результаті цього декількох країн, відділення частини території з утворенням на ній суверенної держави).

Одним з основних правових наслідків визнання тієї або іншої держави є поширення усіх норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб'єктами, на визнану державу. І якщо визнання відсутнє, а вірніше, якщо має місце факт невизнання держави, її існування на міжнародній арені та взаємодія з іншими країнами може бути пов'язана зі значними труднощами.

Нині, на думку більшості юристів-міжнародників, визнання держави в його "класичному" вигляді значною мірою замінено прийняттям країни до Організації Об'єднаних Націй (ООН). Іншими словами, якщо держава стала членом ООН, усі норми Статуту цієї організації застосовуються до неї. Проте на практиці були випадки, коли і після прийняття країни до ООН вона залишалася невизнаною окремими державами.

Нині ООН стала своєрідним "форумом" для координації дій з невизнання держав, законність появи яких на міжнародній арені викликає сумніви.

В умовах відсутності універсального міжнародно-правового документу, що регламентує визнання держав, говорити про єдність поглядів з цієї проблеми, на жаль, не доводиться. Після припинення існування СРСР та Югославії було офіційно визнано безліч нових суверенних держав. Їх визнання здійснювалося на підставі спеціального документу, прийнятого міністрами країн - членів Європейської спільноти в грудні 1991 р. і озаглавленого "Керівні вказівки щодо визнання нових держав у Східній Європі і на території колишнього Радянського Союзу". У цьому документі були сформульовані наступні критерії (вимоги), необхідні для визнання нових незалежних держав:

- дотримання положень Статуту ООН та зобов'язань у сфері дотримання законності, демократії та прав людини;

- дотримання прав етнічних та національних груп (меншин) відповідно до зобов'язань, встановлених у рамках ОБСЄ;

- забезпечення недоторканості (непорушності) державних кордонів, які можуть бути змінені тільки мирним шляхом на підставі взаємної згоди;

- збереження усіх зобов'язань в області роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї, зобов'язань щодо забезпечення безпеки та регіональної стабільності;

- схильність виключно до мирних засобів при вирішенні будь-яких спірних питань, які стосуються правонаступ-ництва, та інших регіональних спорів.

У практиці сучасних міжнародних відносин багато країн при укладенні багатосторонніх конвенцій з невизнаними ними державами часто роблять спеціальні заяви про те, що приєднання до договору не означає визнання цих держав, не може тлумачитися як встановлення з ними будь-яких відносин, у тому числі офіційних.

17 березня 2014 року Республіка Крим звернулася до ООН та усіх держав світу з проханням визнати державу, створену народами Криму.

Генасамблея ООН 27.03.2014 p. підтвердила незаконність референдуму в Криму і призвала не порушувати територіальну цілісність України. Відповідну резолюцію підтримали більшість делегатів. "За" висловилися 100 країн, 11 - проти, у тому числі й Росія, ще 58 країн - утрималися.

Таким чином, Генасамблея ООН ухвалила резолюцію, яка, по суті, не визнала входження Криму та Севастополя до складу Росії.

Відповідно до Закону про окуповану територію тимчасово окупованою територією України визначається:

- сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

- внутрішні води та територіальне море України, прилегле до узбережжя Кримського півострова; територія прилеглої зони, виняткової економічної зони та континентального шельфу вздовж узбережжя Кримського півострова, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України згідно з нормами міжнародного права, Конституції та законів України;

- підводний простір в межах територіального моря;

- повітряний простір над переліченими вище сухопутною та водною територіями.

Щодо статусу суб'єктів господарювання,
які знаходяться на обліку в АР Крим

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом про держреєстрацію.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом про держреєстрацію, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (ЄДР) (ч: 1 ст. 4 Закону про держреєстрацію).

Відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими та загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно (ч. 1 ст. 20 Закону про держреєстрацію).

Таким чином, державна реєстрація суб'єктів господарювання, які зареєстровані відповідно до Закону про держреєстрацію і знаходяться на обліку в АР Крим, є дійсною.

Механізм надання відомостей з ЄДР (крім виписок з ЄДР, які надаються в обов'язковому порядку при проведенні реєстраційних дій відповідно до Закону про держреєстраиію) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією щодо юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців встановлює Порядок N 1846/5.

Доступ до відомостей ЄДР забезпечується через офіційний веб-сайт розпорядника Єдиного державного реєстру та веб-сайт технічного адміністратора Єдиного державного реєстру шляхом пошуку і перегляду інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (п. 8.1 розд. VIII Порядку N 1846/5).

Згідно з п. 8.2 розд. VIII Порядку N 1846/5 пошук інформації на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру та веб-сайті технічного адміністратора Єдиного державного реєстру здійснюється за наступними критеріями:

- про юридичних осіб - за найменуванням юридичної особи або ідентифікаційним кодом юридичної особи;

- про фізичних осіб -підприємців - за прізвищем, іменем, по батькові фізичної особи - підприємця або реєстраційним номером облікової картки платника податків (чи серії та номеру паспорта - для фізичних осіб, які в силу своїх релігійних переконань відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера облікової картки платника податків і повідомили про це відповідний орган доходів і зборів та мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі по серії та номеру паспорта).

Наприклад, державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр" (http://irc. gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR. html) не редагує і не вносить відомості до ЄДР. Інформація в результатах пошуку відображається так, як вона була внесена державним реєстратором згідно з наданими йому документами.

Отже, для того, щоб переконатися чи не припинена реєстрація суб'єкта господарювання, розташованого в АР Крим, необхідно звернутися на сайт http://irc.gov.ua/ua/ Poshuk-v-YeDR.html і ввести найменування юридичної особи1 або ідентифікаційний код юридичної особи.

Після пошуку на екрані, з'явиться наступна інформація про суб'єкта господарювання:

- повне найменування юридичної особи і скорочене у разі його наявності;

- ідентифікаційний код юридичної особи;

- місцезнаходження юридичної особи;

- дані про знаходження юридичної особи у процесі припинення/дані про знаходження юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санацію;

- додаткові дані:

- організаційно-правова форма;

- перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа;

- дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) і про дату закінчення його формування;

- види діяльності,

- дата державної реєстрації, дата та номер запису в ЄДР про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була здійснена до набрання чинності Закону про держреєстрацію;

- місцезнаходження реєстраційної справи;

- дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску, клас професійного ризику виробництва внеску по основному виду економічної діяльності тощо.

Порядок відображення в бухгалтерському та податковому
обліку операцій з суб'єктами господарювання,
які знаходяться на території АР Крим

Усі операції, які проводилися або проводитимуться з кримськими суб'єктами господарювання в гривні, не викликають особливих складнощів як в бухгалтерському, так і у податковому обліку.

Проблеми можуть початися з того моменту, коли розрахунки здійснюватимуться з такими суб'єктами господарювання не в гривнях, а в рублях або інших видах іноземних валют.

Такі нюанси у нашому чинному законодавстві доки не враховані, тому суб'єктам господарювання доведеться пристосовуватися до таких ситуацій і самостійно приймати рішення у кожному конкретному випадку.

Нагадаємо, що згідно з Класифікатором іноземних валют рублі відносяться до вільно конвертованих валют, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями і не продаються на головних валютних ринках світу (2 група).

У зв'язку з тим, що договори із суб'єктами господарювання, розташованими в АР Крим, укладалися як з резидентами України і розрахунками в українській валюті - гривні, тому абсолютно незрозуміло як бути з обліком дебіторської та кредиторської заборгованості.

Чи буде вона взагалі погашатися і в якій валюті?

Згідно з Федеральним конституційним законом від 21.03.2014 р. N 6-ФКЗ "Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської

Федерації нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя" грошовою одиницею на територіях Криму та Севастополя, як міста федерального значення, буде рубль, але також буде дозволений й обіг гривні.

Обіг гривні на території Криму буде дозволено до 1 січня 2016 року, а податкове законодавство РФ застосовуватиметься на півострові з 1 січня 2015 року.

В обов'язковому порядку в рублях здійснюватимуться такі платежі як сплата податків, мита та інших зборів, платежів до державних позабюджетних фондів.

У рублях здійснюватимуться й виплати працівникам бюджетних організацій, соціальні виплати, інші платежі, якщо однією зі сторін є організація, зареєстрована в іншому суб'єкті РФ. Це правило не поширюватиметься на платежі, здійснювані при проведенні банківських операцій між кредитними організаціями.

Інші платежі здійснюватимуться як в рублях, так і в гривнях за вибором платника.

Таким чином, правових підстав перераховувати вже наявну заборгованість суб'єктів господарювання, що знаходяться в Криму, у ту або іншу валюту немає. В усякому разі до тих пір, поки не будуть укладені додаткові угоди або не здійснені розрахунки в іноземній валюті.

У тому випадку, коли розрахунки з кримськими суб'єктами господарювання здійснюватимуться в іноземній валюті (рублях, американських доларах або євро), українським підприємствам необхідно буде враховувати норми Декрету N 15-93, Закону N 185, П(С)БО 21 та ПК України.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлює і визначає Декрет N 15-93.

Порядок розрахунків в іноземній валюті за експортними та імпортними операціями визначає Закон N 185.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначає П(С)БО 21.

Операції в іноземній валюті при первинному визнанні відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів та витрат) (п. 5 П(С)БО 21).

Застосування цієї норми відносно первинного визнання заборгованості з кримськими суб'єктами неможливо було виконати, оскільки на момент її утворення це була звичайна операція з резидентом України.

Отже, перераховувати заборгованість і визначати курсові різниці по монетарним статтям в іноземній валюті необхідно буде на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) і на дату балансу.

Для цілей податкового обліку не передбачені особливості віднесення до складу собівартості або витрат платника податку на прибуток вартості товарів (послуг, робіт), придбаних у постачальників, зареєстрованих в Криму.

Оскільки доки залишається відкритим питання щодо перереєстрації бізнесу, який існував в Криму до 18 березня 2014 року, то звичайно ж неможливо спрогнозувати порядок визнання заборгованості по цим підприємствам безнадійною чи сумнівною

На території АР Крим та міста Севастополя діяло близько 50 тисяч юридичних осіб. Як пояснили у Федеральній податковій службі РФ, вирішення питання відносно їх правового статусу і внесення до єдиного реєстру підприємців будуть можливі після прийняття нормативного акту, який врегулює ці положення. Робота над цим документом доки ведеться Мінюстом, Мінекономіки, ФПС, Мінфіном.

Відповідно залишаються відкритими податкові наслідки з передачі майна відокремлених підрозділів та філій, розташованих на тимчасово окупованій території АР Крим. Чи буде це безоплатна передача, ліквідація або продаж проясниться тільки після остаточного врегулювання цього питання в законодавстві України.

Нагадаємо, що Мінюст України в Наказі N 525/5 встановив, що проведення реєстраційних дій відносно зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є АР Крим та місто Севастополь, здійснюється державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції в областях та місті Києві.

Надане право не поширюється на зміну місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців в межах території АР Крим та міста Севастополя.

Таким чином, Мінюст України дозволив кримчанам (юридичним та фізичним особам) звертатися за внесенням до ЄДР змін про місцезнаходження до будь-якого реєстратора в Україні без подання реєстраційної справи.

Тобто, створена можливість досить просто змінити місцезнаходження з Криму на інший регіон тим підприємствам та підприємцям, які, будучи зареєстрованими на території АР Крим та Севастополя, фактично здійснюють діяльність за межами Криму і не мають на півострові будь-яких активів.

При цьому податковий орган за новим місцем реєстрації протягом одного дня з моменту отримання відомостей від держреєстратора буде зобов'язаний змінити основне місце реєстрації платника податків 3 цієї миті сплачувати податки можна буде до бюджету за новим місцем реєстрації.

Для того, щоб змінити місце сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), треба буде додатково подати до податкової за місцем нової реєстрації заяву за формою N 1-ЄСВ.

Нюанси, пов'язані з обчисленням та сплатою ПДВ

У зв'язку з тим, що дані з податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ підлягають перевірці в автоматичному режимі, тому платникам ПДВ необхідно враховувати наступні нюанси:

- при нарахуванні податкового зобов'язання по контрагентам, зареєстрованим в АР Крим, обов'язково уточнювати дані в інформаційному ресурсі "Реєстр платників ПДВ" відносно індивідуального податкового номера платника ПДВ;

- при відображенні податкового кредиту по контрагентам, зареєстрованим в АР Крим, обов'язково уточнювати дані в інформаційних ресурсах "Реєстр платників ПДВ" відносно індивідуального податкового номера платника ПДВ та "Анульована реєстрація платників ПДВ";

- з податкових накладних, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), обов'язково перевіряти та уточнювати факт такої реєстрації;

- у разі коригування податкових зобов'язань по контрагентам, зареєстрованим в АР Крим, обов'язково уточнювати статус платника податків на момент коригування.

Після подання податкової звітності з ПДВ у платника податків можуть виникнути проблеми з податковим кредитом у тому випадку, коли контрагент, зареєстрований в АР Крим, не подасть у встановленому порядку податкову звітність з ПДВ.

Тобто, у платника податків будуть у наявності податкові накладні, виписані зареєстрованим у встановленому порядку платником ПДВ, але оскільки зобов'язання щодо цих податкових накладних не відображене, то швидше за все контролюючі органи вимагатимуть виключити такі податкові накладні зі складу податкового кредиту.

Як поступати в цій ситуації платникам ПДВ?

Розбіжності в базі даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" не є доказом порушення платником податків податкового законодавства.

Отже, процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ в розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, які підлягають документальній перевірці.

Вказаний етап контрольно-перевірочної роботи не припускає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником податків вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, які стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником податків в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника шляхом вивчення фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податку.

Формування податкового кредиту може бути неправомірним у разі відсутності фактичних операцій між платником податків та його контрагентом і реальних витрат, понесених щодо них, а також у разі афіліювання (зв'язку) платника податків з контрагентом з метою ухилення від сплати податків і отримання незаконної податкової вигоди.

Отже, право на податковий кредит виникає у зв'язку з реальним здійсненням господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка підтверджується податковими накладними та іншими первинними та розрахунковими документами.

Покупець товарів не зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням законодавства з боку своїх постачальників (за винятком узгодженості неправомірних дій сторонами договору). В цьому випадку покупець не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит за умови реального здійснення господарської операції.

Порушення з боку постачальника правил складання та подання податкової звітності не є підставою для притягнення до відповідальності покупця.

Нюанси, пов'язані з утриманням
та перерахуванням ПДФО та ЄСВ

Відокремленим кримським підрозділам, головне підприємство яких знаходиться на неокупованій території, українська влада запропонувала платити податки, збори та ЄСВ цих підрозділів на рахунки, відкриті в органах Держказначейства України за місцем реєстрації юридичної особи.

Наприклад, порядок сплати (перерахування) ПДФО до бюджету передбачений ст. 168 розд. IV ПК України, згідно з якою податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету відповідно до норм БК України.

Відповідно до ст. 64 БК України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (його філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) або представництвом нерезидента- юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Згідно з пп. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 розд. IV ПК України суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцем знаходження такого відокремленого підрозділу.

У разі, якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа.

ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцем знаходження такого відокремленого підрозділу.

Враховуючи складну економічну та політичну ситуацію в країні, Міндоходів в Листі N 6679/7/99-99-17-02-01-17 довело до відома податкових агентів - юридичних та фізичних осіб - підприємців, які мають підрозділи (не уповноважені зі сплати ПДФО) на території АР Крим та м. Севастополь, і за які головне підприємство сплачувало ПДФО до місцевих бюджетів на казначейські рахунки АР Крим та м. Севастополі, що до врегулювання бюджетного питання відносно сплати місцевих податків в цих регіонах необхідно перераховувати ПДФО до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) головного підприємства

Згідно з п. 2.3. розд. II Порядку N 49, Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) подається до контролюючих органів за місцем знаходження податкового агента - юридичної особи або його відокремлених підрозділів або контролюючому органу за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.

У разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) ПДФО до бюджету, Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) у вигляді окремої порції за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням і направляє копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцем знаходження такого відокремленого підрозділу (п. 2.6. розд. II Порядку N 49).

Згідно із Законом про ЄСВ підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи вказаних підприємств, установ та організацій, інші юридичні особи, які мають окремий баланс і самостійно проводять розрахунки із застрахованими особами, а також фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах договору (контракту), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, сплачують ЄСВ у національній валюті шляхом внесення відповідної суми ЄСВ на рахунок органу доходів та зборів за місцем територіальної реєстрації платника

Громадянам, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, матеріальне забезпечення та соціальні послуги,передбачені Законами N 1105, N 1533 і N 2240, надаються за рахунок коштів, що поступають від платників ЄСВ, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (п.п. 20 - 22 розд. II Закону N 1166).

Громадянам, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених Законом N 1058, здійснюються за рахунок коштів, що поступають від платників ЄСВ, розташованих на території АР Крим та м. Севастополя (п. 29 розд. II Закону N 1166).

У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету АР Крим та бюджету м. Севастополя.

В принципі питань щодо взаємовідносин із суб'єктами господарювання, розташованими в АР Крим, багато, але для цього потрібні відповідні нормативні акти. А з їх прийняттям влада доки не поспішає.

Отже, особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території, поки не врегульовані в українському законодавстві.

Список використаних документів

БК України - Бюджетний кодекс України

ПК України - Податковий кодекс України

Закон N 185 - Закон України від 23.09.1994 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"

Закон N 1058 - Закон України від 09.07.2003 p. N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Закон N 1105 - Закон України від 23.09.1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

Закон N 1166 - Закон України від 27.03.2014 р.N 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні"

Закон N 1533 - Закон України від 02.03.2000 р. N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

Закон N 2240 - Закон України від 18.01.2001 р. N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"

Закон про держреєстрацію - Закон України від 15.05.2003 р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"

Закон про ЄСВ - Закон України від 08.07.2010 p. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Закон про місцеве самоврядування - Закон України від 21.05.1997 р. N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні"

Закон про окуповану територію - Законопроект від 15.04.2014 р. N 4473-1 "Про забезпечення прав та свобод громадян на тимчасово окупованій території України"

Декрет N 15-93 - Декрет KM України від 19.02.1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"

Класифікатор іноземних валют - Класифікатор іноземних валют та банківських металів, затверджений постановою Правління НБУ від 04.02.1998 р. N 34

Наказ N 525/5 - Наказ Мінюсту України від 14.03.2014 р. N 525/5 "Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб і місця проживання фізичних осіб - підприємців"

Порядок N 49 - Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міндоходів України від 21.01.2014 р. N 49

Порядок N 1846/5 - Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затверджений наказом Мінюсту України від 14.12.2012 р. N 1846/5

П(С)БО 21 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджений наказом Мінфіну України від 10.08.2000 р. N 193

Лист N 6679/7/99-99-17-02-01-17 - Лист Міндоходів України від 24.03.2014 р. N 6679/7/99-99-17-02-01-17 "Про сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ"

"Консультант бухгалтера" N 8 (756) 28 квітня 2014 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)