Чи є обмеження для обсягу викладацької роботи держслужбовця

Часто-густо виникають запитання стосовно того, який обсяг викладацької роботи до­зволено виконувати держслужбовцям і чи мож­на це робити в основний робочий час.

Правове підґрунтя. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI (далі - Закон № 3206), держслужбовцям за­боронено займатись іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддів­ської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією чи законами України. І, як бачимо, тут не йдеться про обмеження її обсягу.

Водночас згідно із ч. 2 ст. 7 Закону № 3206, у разі якщо Конституцією та законами України для окремих посад установлено спеціальні обмеження щодо сумісництва й суміщення з ін­шими видами діяльності, то їх додержання за­безпечується за спеціальними процедурами.

Серед таких обмежуючих документів можна назвати постанову КМУ «Про роботу за суміс­ництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 (далі - Постанова № 245) та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, за­тверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфі­ну від 28.06.1993 р. № 43 (далі - Положення № 43).

Згідно із п. 4 Постанови № 245, передбачено, що, окрім працівників, яким законодавчими ак­тами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом та­кож керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності).

Судова позиція. Суди доволі однозначно тлу­мачать заборону держслужбовцям займатись іншою оплачуваною діяльністю, крім викладацької. Як свідчить судова практика, суди вва­жають дозволеною викладацькою діяльністю лише обсяг 240 годин на рік, що виконується поза межами основного робочого часу.

Так, у судовій практиці є, наприклад, постано­ва ВСУ від 21.03.2008 р., якою роботу головного спеціаліста райвідділу освіти (держслужбовця) визнали такою, що не порушує норми законо­давства про держслужбу, коли він викладав про­тягом 2005-2006 навчального року 419 годин. Адже він викладав у 2005 році - 192 годин, а в 2006 - 227 годин. Тож ані в 2005 році, ані в 2006 році не було перевищено обсягу 240 годин педагогічної роботи, який за п. 3 Переліку № 43 не вважається сумісництвом.

Звісно, виникає закономірне запитання: чому ж тоді не можна виконувати педагогічну робо­ту за сумісництвом на 0,5 ставки?

Тут варто згадати постанову Апеляційно­го суду міста Севастополя від 22.07.2013 р. за справою № 33-797/99/2013. У випадку коли спеціаліст 1 категорії (держслужбовець) працював протягом щорічної відпустки виховатилем у ди­тячому таборі, його визнали винним у скоєнні корупційного правопорушення. Суд обгрунту­вав своє рішення обмеженнями щодо роботи за сумісництвом, установлене ст. 7 Закону № 3206 та п. 3 Переліку № 43, а також тим, що робота вихователя не має відношення до викладацької діяльності.

Незалежна думка. Незважаючи на праг­нення судів і Мін'юсту притягти до антикорупційного законодавства Постанову № 245 та Перелік № 43, ситуація далеко не одно­значна.

По-перше, Постанову № 245 було прийнято на виконання ст. 18 Декрету КМУ «Про оплату праці» від 31.12.1992 р. № 23-92 (який давно не діє), а Перелік № 43 було затверджено на вико­нання п. 5 Постанови № 245.

По-друге, Констутиційний Суд України в рі­шенні від 13.03.2012 р. № 6-рп/2012 наголосив: у разі якщо Конституцією та законами Украї­ни для окремих посад установлено спеціальні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, то їх додержання забезпечується за спеціальними процедурами. Проте мовиться про інші нормативно-правові акти, окрім Конституції і законів.

По-третє, якщо навіть урахувати згаданий вище лист Мін'юсту, який говорить про те, що для держслужбовців застосовуються й спеціальні обмеження, передбачені іншими норма­тивно-правовими актами, то:

- заборона працювати за сумісництвом уста­новлена тільки для керівників державних установ та організацій (їхніх структурних підрозділів) та їхніх заступників. Тому, буквально трактуючи цю норму, ті з них, що мають ста­тус держслужбовців, не можуть працювати за сумісництвом і, виходить, їм дозволена дише педагогічна робота в обсязі 240 годин на рік, яка не вважається сумісництвом;

- некерівні працівники можуть відповідно до п. 2 Постанови № 245 працювати за сумісництвом не більше 4 годин на день (чи повного робочого дня у вихідний), а загальна тривалість роботи за місяць не може перевищувати половини мі­сячної норми.

Останнім абзацом п. 12 Переліку № 43 уста­новлено, що виконання робіт, зазначених у його п. 3 (240 годин педагогічної роботи), допускаєть­ся в робочий час із дозволу керівника державної установи без утримання заробітної плати.

У деяких роз'ясненнях трапляється думка щодо провадження викладацької діяльності ін­шими державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування (окрім керівників), в основний робочий час в обсязі не більше 240 годин на рік із погодинною оплатою праці, якщо дозвіл на таку роботу надав керів­ник відповідного органу. Слід зазначити, що викладацька робота керівників навіть у межах обсягу 240 годин на рік не може проводитися в основний робочий час.

За порушення вимог ст. 7 Закону № 3206 суб'єкту правопорушення загрожує адміністра­тивний штраф від 50 до 125 НМДГ (від 850 грн до 2125 грн) з конфіскацією доходу, отримано­го від підприємницької діяльності чи роботи за сумісництвом (ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Але, знову ж, таку адмінвідповідальність застосовують лише до осіб із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 3206, тобто вповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування.