КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці

Про додаткові відпустки у зв'язку з навчанням

ПИТАННЯ 1: Чи поширюється угода, укладена між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України від 26.05.2000 р., на відносини між підприємством та працівником в Україні щодо еквівалентності довідок-викликів, виданих навчальними закладами Російської Федерації?

Чи є законні підстави для застосування ст. 15 Закону України «Про відпустки», ст.216 КЗпП під час розгляду заяви про надання оплачуваної відпустки працівникові для навчання в Московському гуманітарно-економічному інституті?

ПИТАННЯ 2: Працівники підприємства заочно навчаються у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти. Багато з них отримує спеціальності, які не відповідають профілю та потребам підприємства; часто це не перша, а друга або третя освіта.

Чи зобов'язане підприємство в такому разі надавати та оплачувати таким працівникам додаткові відпустки у зв'язку з навчанням?

ВІДПОВІДЬ 1: Згідно зі ст.2 Конвенції Міжнародної організації праці N 140 «Про оплачувані учбові відпустки», ратифікованої Законом України від 26.09.2002 р. N 174-IV, кожний член організації розробляє і здійснює політику, що сприяє наданню оплачуваних навчальних відпусток, методами, які відповідають національним умовам і практиці.

Умови надання відпусток у зв'язку з навчанням визначені ст.15 Закону України «Про відпустки», згідно з якою працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки, тривалість яких залежить від курсу, форми навчання та рівня акредитації навчального закладу.

Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 р. N 978, поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форм власності та підпорядкування, які проводять підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України.

Підставою для надання такої відпустки є заява працівника та довідка-виклик навчального закладу, в якій, як правило, зазначається: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому працівник навчається.

Ураховуючи викладене, проблема щодо надання додаткових оплачуваних відпусток у зв'язку з навчанням працівникам, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, а навчаються в навчальних закладах за кордоном, полягає у відмінностях законодавства про освіту, в тому числі визначенні рівнів акредитації навчальних закладів, порядку їхнього надання (на підставі якого документа роботодавець має надати працівникові таку відпустку).

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах за кордоном, додаткові оплачувані відпустки у зв'язку з навчанням можуть надаватися лише за умови, якщо навчання проводиться в порядку, встановленому законодавством відповідної держави і закінчується видачею диплома, еквівалентного диплому українського вищого навчального закладу, тобто який визнається в Україні (Науково-практичний коментар до законодавства України про працю, В. Ротань, І. Зуб, Б. Стичинйький. - К.: А. С. К.,2006).

Відповідно до Угоди між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 26.05.2000 р. визнаються еквівалентними:

- диплом про базову вищу освіту і кваліфікацію бакалавра, що видається в Україні вищими навчальними закладами III і IV рівнів акредитації, і диплом про вищу професійну освіту і кваліфікацію (ступінь) бакалавра, що видається вищими навчальними закладами Російської Федерації;

- диплом про повну вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста, що видається в Україні, і диплом про вищу професійну освіту і кваліфікацію дипломованого спеціаліста, що видається в Російській Федерації.

Отже, законодавчих підстав для відмови в наданні працівникові додаткових оплачуваних відпусток у зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі Російської Федерації немає.

Проте тривалість додаткових відпусток у зв'язку навчанням працівникам, які навчаються, зокрема, в навчальних закладах Російської Федерації, має визначатися відповідно до ст.15 Закону України «Про відпустки».

ВІДПОВІДЬ 2: Законодавство не обмежує права працівників щодо вільного вибору напряму підготовки і спеціальності, на отримання у зв'язку з навчанням додаткової оплачуваної відпустки, отже, ненадання роботодавцем працівникові, який навчається без відриву від виробництва не за фахом, такої відпустки є порушенням трудового законодавства.

За статтею 22 Конституції України конституційні права, в тому числі право на освіту, і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про вищу освіту» громадяни України вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.

Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право, зокрема, на трудову діяльність у позанавчальний час, додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням (ст.54 Закону України «Про вищу освіту»).

Право на оплачувані додаткові відпустки у зв'язку з навчанням закріплено Конвенцією Міжнародної організації праці N 140 «Про оплачувані учбові відпустки», ратифікованою Україною (Закон від 26.09.2002 р. N 174-IV), КЗпП України та Законом України «Про відпустки».

У цій Конвенції оплачувана навчальна відпустка означає відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги.

Працівники повинні залишатися вільними під час вибору програм освіти або підготовки, в яких вони бажають брати участь (п.14 Конвенції).

Статтею 217 КЗпП визначено, що на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Віталіна КОРКУШКО,
Головний спеціаліст
Олена УСЕНКО,
Головний спеціаліст

«Праця i зарплата» N 2 (870), 15 січня 2014 р.
Передплатний iндекс: 30214