Нюанси, пов'язані з продажем та даруванням нерухомості

Ми звикли до того, що фізичні особи в Україні, які володіють будь-яким нерухомим майном, ніколи і ніяких податків за це майно не сплачували (навіть податок на нерухомість, прийнятий у багатьох країнах).

В той же час, з 1 січня 2013 року набрала чинності ст. 265 розд. XII ПК України, відповідно до якої для фізичних і юридичних осіб, у власності яких знаходиться житлова нерухомість, вводився податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Деякі власники нерухомості поквапилися сплатити цей податок, не чекаючи граничного строку його сплати - 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а деякі сплатили, навіть не отримавши таке повідомлення.

Як виявилося, можна було не квапитися, оскільки Законом N 403 підрозд. 10 розд. XX ПК України був доповнений пунктом 18, в підпункті 4 якого говориться, що у 2013 році органи державної податкової служби (нині контролюючі органи) фізичним особам - платникам податків у 2013 році податок на нерухоме майно не нараховують і цей податок такими особами не сплачується.

Тому до 1 січня 2014 року усім фізичним особам про податок на нерухомість можна на якийсь час забути. В цьому випадку виправдав себе чиновницький принцип: "Не квапся виконувати наказ - раптом його відмінять".

Але у реальному житті нерухомість не завжди знаходиться у руках одного власника. Коли виникає необхідність відчуження нерухомості (а найчастіше відчуження нерухомості відбувається продажем або даруванням), мимоволі доводиться ставити питання: які податки при цьому необхідно заплатити продавцю і покупцю, як не заплатити зайвого, діючи у рамках закону?

Саме про те, які податки необхідно сплачувати при відчуженні, даруванні або спадкоємстві нерухомості, і піде мова в нашій статті.

Що відноситься до нерухомого майна

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомості відносяться земельні ділянки, а також об'єкти, розміщені на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення і зміни призначення.

Стаття 172 розд. IV ПК України уточнює об'єкти, які в цілях оподаткування при продажу (обміні) відносяться до нерухомого майна, а саме:

- житлові будинки, квартири або їх частини, кімнати;

- садові (дачні) будинки (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарчо-побутові будівлі та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);

- земельні ділянки, площа яких не перевищує норми безкоштовної передачі, визначеної ст. 121 ЗК України залежно від його призначення.

Як бачимо, нерухомість буває декількох видів:

- нежитлова нерухомість;

- житлова нерухомість,

- земля.

Нагадаємо, що під об'єктами житлової нерухомості в пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 розд. 1 ПК України розуміються будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Об'єкти житлової нерухомості у свою чергу поділяються на наступні типи (табл. 1).

Таблиця 1

Все, що не можна віднести до житлової нерухомості, є нежитловою нерухомістю:

- приміщення для офісної діяльності;

- приміщення для організації торгового процесу;

- будівлі та споруди для культурно-розважальної діяльності;

- приміщення для організації громадського харчування;

- приміщення для побутового обслуговування (сервісу);

- будівлі для готельної діяльності,

- будівлі для відпочинку та оздоровлення;

- гаражі;

- склади тощо.

Частиною 1 ст. 325 ЦК України визначено, що суб'єктами права приватної власності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ч. 2 ст. 325 ЦК України).

Що повинна знати фізична особа, яка продає нерухомість

Продавцями нерухомого майна можуть виступати як фізичні особи - резиденти, так і фізичні особи-нерезиденти.

Податки, які такі особи зобов'язані сплатити при продажу нерухомості, а також порядок їх сплати істотно відрізнятимуться.

Порядок оподаткування операцій продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна визначений у ст. 172 розд. IV ПК України.

Об'єкт оподаткування на доходи фізичних осіб

Не оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) дохід, одержаний платником податків від продажу (обміну) не частіше одного разу впродовж звітного податкового року: житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарчо-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, яка не перевищує норми безкоштовної передачі, і за умови перебування такого майна у власності платника податків більше трьох років (п. 172.1 ст. 172 розд. IV ПК України).

Таким чином, якщо за договором купівлі-продажу передається майно, вказане в п. 172.1 ст. 172 розд. IV ПК України, яке знаходилося у власності продавця більше трьох років, і таке майно продається не частіше за один раз на рік, то продавець нерухомості не сплачуватиме ПДФО від продажу своєї нерухомості.

Необхідно відмітити, що умова знаходження такого майна у власності платника податків більше трьох років не поширюється на майно, що продається, яке одержане таким платником податків у спадок. Іншими словами, власник нерухомості буде звільнений від обов'язку сплачувати податок, якщо він отримав нерухомість у спадок (незалежно від того, пройшло з моменту вступу у спадок три роки чи ні).

Якщо ж фізична особа продає нерухомість, яка до продажу знаходилася у неї у власності менше трьох років, то в цьому випадку ПДФО від продажу майна сплатити доведеться.

Проте в ПК Україні прямо не визначено, з якого моменту необхідно вести відлік трьох років, впродовж яких нерухомість знаходиться у власності.

Цей момент, тобто момент придбання права власності на майно, з якого і розпочинається відлік трьох років, визначений у ст. 334 ЦК України.

Частиною 3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право зласності на майно за договором, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набуття законної чинності рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Так, згідно з п. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, окрім договорів купівлі-продажу майна, що знаходиться в податковій заставі.

Право на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу нерухомості підлягає не лише нотаріальному посвідченню, але й державній реєстрації, то три роки починають свій відлік з моменту державної реєстрації права власнрсті на нерухоме майно.

Приклад 1. Фізична особа придбала нерухомість і зареєструвала її 10 серпня 2008 року, а продає 11 січня 2013 року. В цьому випадку сплачувати ПДФО не треба.

В той же час, якби фізична особа придбала і зареєструвала нерухомість у 2011 році, а продавала її у 2013 році, то при продажу довелося б сплатити цей податок.

Варто відмітити, що з початку 2013 року в Україні діє новий порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Нині уся інформація про будинок або квартиру, які реєструються, обов'язково повинна вноситися до єдиної бази даних (далі - Держреєстр), якою розпоряджається державна реєстраційна служба. Доступ до цих відомостей отримали державні реєстратори і нотаріуси.

У зв'язку з нововведеннями істотно змінилася і процедура оформлення переходу права власності на об'єкти нерухомості.

Незважаючи на зміну самого порядку реєстрації, обов'язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно залишилася незмінною.

Важливо відмітити, що для цілей оподаткування, у рамках ст. 172 розд. IVПК України, під продажем мається на увазі будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, окрім їх спадкоємства та дарування (п.172.8 ст. 172 розд. IVПК України).

Іншими словами, доходи, одержані спадкоємцями і одарюваними від прийняття у спадок або у подарунок нерухомого майна, обкладатимуться за іншими правилами, ніж доходи від продажу нерухомості за договорами купівлі-продажу (обміну). Як ми вже відмічали, необхідність сплати ПДФО від доходу, одержаного платником податків не частіше за один раз впродовж звітного податкового рок)' від продажу землі, в межах норм безкоштовної передачі, залежить від призначення земельної ділянки. Тобто залежно від призначення землі ці норми безкоштовної передачі будуть різними.

Норми безкоштовної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст. 121 ЗК України і залежать від призначення земельної ділянки (табл. 2).

Таблиця 2

Крім того, продавцю необхідно пам'ятати, що якщо впродовж року він отримує дохід від продажу більше одного об'єкту нерухомості, вказаних в п. 172.1 ст. 172 розд. IV ПК України (табл. 3), то такий дохід підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 розд. IV ПК України, а саме - 5 %* (оскільки впродовж року він продає більше за один об'єкт).

Таблиця 3

Приклад 2. Продаються житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований. Будинок та ділянка знаходилисяу власності більше трьох років, але площа земельної ділянки перевищує норми безкоштовної передачі, визначеної ст. 121 ЗК України. Які податки при такому продажу доведеться заплатити?

В даному випадку, при продажу будинку, фізичної особи, що знаходиться у власності, більше трьох років, разом із земельною ділянкою, якщо площа ділянки перевищує норми безкоштовної передачі, частина доходу, пропорційна сумі доходу від продажу земельної ділянки (з урахуванням норм ст. 121 ЗК України), не обкладається ПДФО, а частина доходу від продажу земельної ділянки, що перевищує норми, встановлені ст. 121 ЗК України, обкладається ПДФО за ставкою 5 % пропорційно сумі такого перевищення.

Відмітимо, що дохід від продажу господарчо-побутових будівель, розташованих на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком і, що продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Отже, продавець повинен заплатити ПДФО за ставкою 5 % в наступних випадках:

- якщо впродовж календарного року дохід одержаний від продажу другого, третього тощо об'єкту житлової нерухомості, вказаного в п. 172.1 ст. 172 розд. IV ПК України (незалежно від строку володіння);

- якщо дохід одержаний від продажу об'єкту житлової нерухомості, який на момент його відчуження знаходився у власності фізичної особи менше трьох років (незалежно від кількості продажів впродовж року);

- якщо дохід одержаний від продажу нежитлової комерційної нерухомості (незалежно від строку володіння і кількості продажів).

У такому ж порядку за ставкою 5 % обкладається і дохід від продажу (обміну) об'єкту незавершеного будівництва.

Приклад 3. Фізична особа обмінює однокімнатну квартиру на двокімнатну без доплати. Які податки при цьому повинна сплатити така фізична особа?

Виходитимемо з того, що, згідно з п. 172.3 ст. 172 розд. IV ПК України, дохід від продажу об'єкту нерухомості визначається виходячи з ціни, вказаної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкту, розрахованої органом, уповноваженим проводити таку оцінку відповідно до закону (сертифікований оцінювач).

Отже, дохід від продажу (обміну) однокімнатної квартири на двокімнатну ПДФО обкладатися не буде тільки при одночасному дотриманні наступних умов:

- продаж (обмін) відбувається один раз впродовж звітного податкового року;

- таке майно знаходиться у власності платника податків більше трьох років (ця умова не поширюється на майно, одержане таким платником у спадок).

У разі недотримання вказаних вимог, така нерухомість оподатковується згідно з п. 172.2 ст. 172 розд. IV ПК України, тобто за ставкою 5 %.

База оподаткування від продажу нерухомості для фізичних осіб

Для цілей оподаткування дохід від продажу нерухомості визначається виходячи з ціни, вказаної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкту, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (п. 172.3 ст. 172 розд. IV ПК України).

При проведенні операцій продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус засвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна і документу про сплату ПДФО до бюджету стороною (сторонами) договору (п. 172.4 ст. 172 розд. IV ПК України).

Нові правила оцінки нерухомості

Правові підстави здійснення оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин в питаннях оцінки майна, майнових прав і використання її результатів як і раніше визначає Закон про оцінку майна.

З 1 серпня 2013 року в Україні повинні були набрати чинності нові правила оцінки нерухомості, які визначив Кабінет Міністрів України Постановою N 231.

Але до цієї Постанови були внесені зміни, суть яких зводиться до того, що Кабмін України продовжив практику оцінки нерухомості за старими правилами ще на три місяці - до 1 листопада 2013 року.

З 1 листопада 2013 року оцінювати майно зможе далеко не кожен оцінювач. Фізичні особи, що продають рухоме і нерухоме майно, повинні будуть отримувати оцінку майна для сплати податків виключно у сертифікованих фахівців, що пройшли навчання у спеціальних центрах і співпрацюють з Фондом держмайна. Реєстр таких оцінювачів повинен з'явитися на сайті Фонду держмайна, і передбачається, що таких оцінювачів по усій Україні буде близько 800 (звичайних оцінювачів раніше було більше 10 000).

Попри те, що ст. 6 Закону про оцінку майна була доповнена частиною 4, згідно з якою оцінювачу заборонили використовувати свої повноваження з метою отримання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе або інших осіб, на практиці оцінювачі використовували свої повноваження по-різному і це дозволяло їм, за певних умов, занижувати оціночну вартість об'єктів нерухомості.

Внесення таких змін до Закону про оцінку майна припускає, що, на відміну від старої системи оцінки майна, при якій різні оцінювачі могли безконтрольно визначати різну вартість ідентичного майна, нова система зобов'язує вносити усі акти оцінки до єдиної бази даних. На думку законодавців, таким чином Фонд держмайна зможе контролювати достовірність оцінки квартир, розташованих у різних по класу будинках і з різним рівнем інфраструктури.

Отже, тепер уже з нової дати - з 1 листопада 2013 року для цілей оподаткування і нарахування податків та інших обов'язкових платежів дійсними вважатимуться лише звіти про оцінку майна, надані оцінювачами, що отримали сертифікат на оцінку з метою оподаткування.

Проте, оцінка все одно об'єктивною бути не зможе, оскільки Закон про оцінку майна не містить чіткого обмеження параметрів, за якими необхідно робити оцінку Проблема оцінки нерухомості все одно залишиться, тобто нікуди не подінеться. Але, можливо, перейде на новий рівень з урахуванням нових цін.

Деяким послабленням порядку проведення оцінки нерухомого майна можна вважати зміни, внесені Постановою N 231 до п. 56 Національного стандарту 1.

Тепер, за новими правилами, при проведенні оцінки для цілей оподаткування і нарахування інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, огляд об'єкту нерухомості можна не проводити.

Проте тим, хто замовляє оцінку, варто знати, що кваліфіковані оцінювачі завжди оглядають об'єкт оцінки особисто, а іноді і проводять його фотофіксацію, попри те, що прямого обов'язку особисто оглянути об'єкт при оцінці законодавством не встановлено Якщо оцінювач не виїжджає для огляду об'єкту, то у звіті про оцінку про це буде вказано, а це означає, що сфера застосування такого звіту буде обмежена, а уся відповідальність за зміст оцінки буде перекладена на замовника оцінки. До того ж пред'явити будь-які претензії до оцінювача буде неможливо, оскільки звіт базуватиметься на інформації і документах, одержаних від замовника.

Що стосується загальних вимог до складання звіту про оцінку (акт оцінки), вони залишилися колишніми. Звіт про оцінку (акт оцінки) повинен містити:

- дату оцінки;

- дату завершення складання звіту;

- висновок про вартість майна;

- термін дії звіту (при необхідності)

Згідно з п. 12 Порядку N 231 термін дії акту оцінки (якщо інше не передбачено договором), складає не більше 6 місяців.

Відповідно до п. 172.11 ст. 172 розд. IV ПК України порядок визначення оціночної вартості нерухомості і об'єктів незавершеного будівництва, які продаються (обмінюються), встановлюється постановами Кабінету Міністрів України. Нині діють Національний стандарт N 1 та Національний стандарт N 2.

Чи потрібна оцінка нерухомого майна, якщо ПДФО сплачувати не потрібно

Згідно з п. 1.20 Порядку N 296/5 здійснення нотаріальної дії за участю фізичної особи, предметом якої є об'єкт нерухомого та рухомого майна, здійснюється нотаріусом за наявності оціночної вартості такого майна, згідно з Порядком N 231.

В зв'язку з цим виникає питання: навіщо оцінювати нерухоме майно, якщо ПДФО при продажу з нього сплачувати не треба?

Адже сама оцінка об'єкту нерухомості - задоволення не з дешевих. Логічної відповіді на це питання немає, проте є документ, яким керуються усі нотаріуси, оскільки він затверджений Мінюстом, - Порядок N 296/5.

Як бачимо, нотаріус керується виключно наказами Мінюсту України, інтереси клієнта, та й сам ПК України у розрахунок не беруться

В результаті уся вигода від проведення оцінки не оподатковуваних об'єктів дістається оцінювачам.

Дохід від продажу об'єкту нерухомості визначається виходячи з ціни, вказаної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкту, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (п. 172.3 ст. 172 розд. IV ПК України).

Це потрібно розуміти так, що базою оподаткування буде або оціночна вартість, або договірна (залежно від того, яка вартість вища).

Сума ПДФО визначається і самостійно сплачується фізичною особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухоме майно, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни (п. 172.5 ст. 172 розд. IV ПК України).

Ставки податку на доходи фізичних осіб

Згідно з п. 172.9 ст. 172 розд. IV ПК України дохід від операцій продажу (обміну) об'єктів нерухомості, здійснюваних фізичними особами - нерезидентами, обкладається ПДФО в тому ж порядку, що і для резидентів (тобто згідно зі ст. 172 розд. IVПК України), але за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 розд. IV ПК України.

Тобто до такого доходу застосовується ставка ПДФО, визначена в п. 167.1 ст. 167 розд. IV ПК України, у розмірі:

- 15 %;

- 17 % (для суми доходу, що перевищує 10-кратний розмір мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня поточного року).

Нагадаємо, що розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2013 року - 1147 грн.

Приклад 4. Нерезидент продає (обмінює) об'єкт нерухомості, що знаходиться у його власності, за 750 000 грн. Які податки він зобов'язаний заплатити?

На підставі п. 172.9 ст. 172 розд. IV ПК України застосовуємо ставку 15 % (17 %).

11 470 х 15%+ (750 000 - 11 470) х 17 % = 1720,50 + 125 550,10 = 127 270,60 (грн).

Нерезидент повинен сплатити вказану суму ПДФО до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості.

Порядок розрахунку готівкою при купівлі нерухомості

До недавнього часу усі розрахунки при купівлі-продажу нерухомості, як правило, здійснювалися готівковими коштами. Але законодавці і до цієї сфери розрахунків внесли чергові нововведення, підливши, тим самим, олії у вогонь.

З 1 вересня 2013 року, згідно з Постановою N 210, набрали чинності обмеження на розрахунки готівкою:

- підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня у сумі 10 000 грн;

- фізичних осіб з підприємствами (підприємцями) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 грн;

- фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 грн.

І, потрібно помітити, що, обмежуючи порядок розрахунків фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню, Нацбанк України опустив фразу "протягом одного дня".

Згідно з вимогами Постанови N 210 у фізичних осіб при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса на суму, що перевищує 150 тис. грн, є три можливі варіанти оплати:

1) продавець і покупець відкривають рахунки в банку, потім покупець перераховує необхідну суму зі свого рахунку на рахунок продавця, а банківську виписку про переведення грошових коштів з одного рахунку на інший пред'являють нотаріусу;

2) покупець вносить потрібну суму готівкою на рахунок продавця через касу банку (не відкриваючи собі рахунок в банку);

3) покупець перераховує гроші на депозит нотаріуса, а той переводить їх продавцю (такий вид розрахунків в Україні вкрай рідко використовується, оскільки мало хто з нотаріусів має депозитні рахунки).

Усі три описані способи оплати згадані в п. 2 Постанови N 210, але в цьому пункті говориться про те, що фізичні особи мають на це право, а не зобов'язані так робити в усіх випадках. Тобто жоден з цих способів не є імперативним (обов'язковим).

Виникає питання: а чи можна розрахуватися за допомогою електронної платіжної картки? Адже про неї в Постанові N 210 не згадується.

Згідно з п. 1.14 ст. І Закону про платіжні системи електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його утримувачу можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про кошти, які належать утримувачу, і ініціювати їх переведення.

У пункті 1.27 ст. 1 Закону про платіжні системи сказано, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується, зокрема; для ініціації переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів та послуг, перерахування грошових коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб.

Виходячи з цього, можна зробити наступний висновок: обмеження щодо граничної суми розрахунків (150 тис. грн) не поширюються на розрахунки, які проводяться з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток).

Та все ж, недопрацьовані нововведення ускладнюють процедуру продажу нерухомості, збільшують витрати сторін в договорі (серед яких і відкриття рахунку в банку, і оплата комісії за банківський переказ, і втрати на валютному обмінному курсі, якщо гроші зберігалися в доларах або євро).

Ось хто виграє від цих нововведень, так це - банки і місцеві бюджети. Банк отримує відповідні проценти, а місцеві бюджети - додаткові кошти.

Якщо нотаріальна дія з посвідчення договору купівлі-продажу (міни) об'єкту нерухомості, з якого сплачений ПДФО, з будь-якої причини не здійснилася, то платник податків має право на повернення надмірно сплаченої суми ПДФО на підставі податкової декларації, поданої ним у встановленому порядку, і під-тверджувальних документів про фактичну сплату ПДФО.

Які витрати несе покупець нерухомості

Фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, зобов'язані сплатити пенсійний збір у розмірі 1 % від об'єкту оподаткування, а саме - від вартості нерухомого майна,вказаного в договорі купівлі-продажу такого майна. Про це сказано в Законі N 400.

Це ж підтверджується Пенсійним фондом України в Листі N 26859/03-20, в якому, зокрема, говориться:

"Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього визначену грошову суму.

У випадку якщо майнові права на нерухомість передаються від одного власника іншому іншим шляхом, ніж: купівля-продаж, збір на обов'язкове пенсійне страхування при здійсненні такої операції з нерухомістю не сплачується".

Отже, підведемо підсумок: збір у розмірі 1 % до Пенсійного фонду сплачується тільки при продажу нерухомого майна. При іншому способі відчуження нерухомого майна (спадкоємстві, даруванні) такий збір не справляється.

На жаль, не лише звичайні громадяни, але й не усі нотаріуси знають про це...

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону N 400 звільняються від сплати збору до Пенсійного фонду у розмірі 1 % громадяни, які придбавають житло і знаходяться в черзі на отримання житла або придбавають житло вперше.

При цьому, для того, щоб скористатися таким правом, необхідно мати відповідну довідку з Пенсійного фонду про те, що це житло ви прид-баваєте перший раз в житті, і надати це підтвердження нотаріусу. Але, на практиці, Пенсійний фонд таких довідок не видає, оскільки не існує компетентного органу, який би видавав таку довідку.

Таким чином, попри те, що ця норма прописана законодавцем, насправді вона не працює, тому збір у розмірі 1 % до Пенсійного фонду навіть при першій купівлі нерухомості доведеться сплатити.

Хто контролює готівкові розрахунки

Загальновідомо, що з 1 вересня 2013 року набрали чинності обмеження за розрахунками готівкою між фізичними особами за договорами купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню, - 150 тис. грн (Постанова N 210).

Яким же чином здійснюється контроль за виконанням норм цієї Постанови?

Згідно з пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 розд. 1 ПК України контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) здійснюють контролюючі органи.

Що стосується граничної суми розрахунку між фізичними особами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, - у розмірі 150 тис. грн, то ця норма, на думку аналітиків, є мертвою, оскільки відповідальність за її недотримання (при здійсненні готівкових розрахунків між двома фізичними особами понад 150 тис. грн) чинне законодавство не передбачає.

Крім того, порушення вимог Постанови N 210 не може бути підставою для визнання угод недійсними.

Між тим, для фізичних осіб-підприємців, посадовців юридичних осіб ст. 163-5 КУпАП встановлює санкцію у вигляді адміністративного штрафу розміром від 100 до 200 НМДГ (1700 - 3400 грн), а при повторному порушенні впродовж року - штраф у розмірі від 500 до 1000 НМДГ (8500 - 17 000 грн)

Але винахідливість наших громадян в частині того, як можна обійти нововведення за готівковим розрахунком і уникнути переплат на законних підставах, не відстає від законодавчих ініціатив.

Оскільки Постанова N 210 припускає обмеження щодо розмірів готівкових розрахунків, здійснюваних суб'єктами в один день, то найбільш простим, безпечним і дієвим способом ухилення від вимог Нацбанку України є розстрочка оплати вартості об'єкту купівлі-продажу (нагадаємо, що в тексті Постанови N 210 при розрахунках готівкою між фізичними особами немає обмовки "протягом одного дня", але у деяких громадян склалася думка, що при розрахунках між ними також діє обмеження впродовж дня. Але такі "обходи" законодавства спрацьовують, як бачимо, не завжди.

Звичайно, варіант продажу нерухомого майна частинами теж має право на життя...

Крім того, способом обходу Постанови N 210 можуть бути уявні угоди. Приміром, замість договору купівлі-продажу сторони підписують договір дарування, хоча фактично платіж за об'єкт угоди здійснюється готівкою. Інший варіант - внесення завдатку, тощо.

При цьому документи, що підтверджують розрахунок між фізичними особами, можуть бути оформлені різними датами, попри те, що фактично грошові кошти з рук у руки будуть передані єдиною сумою.

Ми, звичайно, не прибічники подібних вивертів. Але поки не створений механізм дієвого контролю з боку держави за дотриманням суб'єктами встановлених граничних обсягів розрахунків, а також не введена відповідальність за їх порушення фізичними особами, такі способи обходу обмеження на готівкові розрахунки матимуть місце.

Хто контролює сплату ПДФО при відчуженні нерухомості

З точки зору податкового законодавства, головним моментом операції з відчуження нерухомості є контроль за сплатою ПДФО. Звичайно, така роль щодо контролю за ПДФО відведена податковим агентам.

Відповідно до ст. 18 розд. І ПК України податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов'язок з нарахування, утримання з доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику, і перерахування податків до відповідного бюджету від імені і за рахунок грошових коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податків, мають права і виконують обов'язки, встановлені ПК України.

Саме податкові агенти сплачують ПДФО до бюджету:

- за місцезнаходженням юрособи (пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 разд. IV ПК України);

- за місцем реєстрації фізичної особи в контролюючому органі (підпункт "а" пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 розд. IV ПК України).

Як випливає з визначень, наведених в ПК України, нотаріус, що посвідчує угоду з нерухомістю, не є податковим агентом у розумінні ст. 18 розд. І ПК України, проте є "спецагентом", який нічого не утримує, не перераховує до бюджету, а тільки контролює факт сплати ПДФО до бюджету і йоге суми до моменту посвідчення договору купівлі-продаж (обміну).

У зв'язку з такою неоднозначною роллю нотаріуса в якості податкового агента, передусім, з'ясуємо, в яких випадках нотаріус виступає податковим агентом і про що нотаріус повинен звітувати перед податковим органом.

Відповідно до пп. 14.1.186 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України податковий агент по податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (його філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), са-мозайнята особа, представництво нерезидента- юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу і способу обкладення іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати до бюджету податок, передбачений розд. IVПК України, від імені і за рахунок фізичної особи при виплаті, а також вести податковий облік, подавати податкову звітність податковому органу і нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 розд. 1 ПК України.

Згідно з цим визначенням приватний нотаріус, як са-мозайнята особа, виступає податковим агентом щодо працівників, які знаходяться з ним у трудових відносинах, що одночасно накладає на нього обов'язок виконувати функції податкового агента.

Таким чином, розрахунок за формою N 1ДФ в частині відображення одержаного доходу найнятим працівником, а також фізичною особою, з якою нотаріус співпрацює у рамках своєї господарської діяльності (оренда приміщення та ін), подається нотаріусом до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку.

Крім того, законодавство передбачає, що при укладенні визначених договорів нотаріус виконує функції контролю за сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 172.5 ст. 172 розд. IV ПК України сума ПДФО самостійно визначається і сплачується через банківську установу особою, яка продає або обмінює нерухомість з іншою фізичною особою, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, обміну.

Виходячи з виконання покладених на них функцій контролю, нотаріуси не несуть відповідальність за нарахування та перерахування ПДФО при здійсненні нотаріальних дій (у тому числі за неправильне визначення суми податку), оскільки відповідно до положень п. 172.4 ст. 172 і п. 173.4 ст. 173 розд. IV ПК України нотаріус засвідчує договір кушвлі-продажу (обміну) нерухомого майна між фізичними особами за наявності оціночної вартості такого майна і документу про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору.

В той же час приватний нотаріус зобов'язаний подавати контролюючому органу за місцезнаходженням свого робочого місця інформацію про нотаріально посвідчені ним договори Тобто ПК України прямо вказує на обов'язок інформувати контролюючі органи за місцем здійснення нотаріальних дій.

Відповідно до Закону про нотаріат на обґрунтовану письмову вимогу органів доходів та зборів приватні нотаріуси зобов'язані впродовж 10 днів надавати інформацію про суму нотаріально посвідченого договору у вигляді повідомлення (довідки).

Незважаючи на необхідність дотримання нотаріусами нотаріальної таємниці, законодавство зобов'язує інформувати органи доходів та зборів в цілях оподаткування здійснення окремих нотаріальних дій.

Таким чином, нотаріус, згідно з п. 172.4 ст. 172 і п. 174.4 ст. 174 розд. IV ПК України, щокварталу подає до контролюючого органу (державний нотаріус - за місцерозташуванням контори, приватний нотаріус - за місцерозташуванням робочого місця) інформацію про:

1) договори;

2) вартість договору;

3) суму сплаченого податку для податкового розрахунку;

4) видачу свідоцтв про право на спадок та/або посвідчення договору дарування.

При цьому інформація про договір, його вартість та суму податку подається до контролюючого органу, якщо операція з продажу (обміну) об'єкту нерухомості сталася між фізичними особами. Якщо однією зі сторін договору про продаж (обмін) об'єкту нерухомості є юридична особа або фізична особа - підприємець, то така особа і буде податковим агентом фізичної особи - платника податків з нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету ПДФО з доходу, одержаного платником податків від такого продажу (обміну).

Необхідно відмітити, що ПК України прямо не визначена форма звітності, яку повинні використовувати приватні нотаріуси для надання інформації податковим органам.

Проте, органи доходів та зборів у своїх роз'ясненнях та консультаціях підкреслюють, що нотаріуси щокварталу зобов'язані подавати до органів доходів та зборів за місцем знаходження нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт N 1ДФ і вказувати в ньому інформацію про посвідчення договорів кушвлі-продажу (обміну), дарування і видачі свідоцтв про право на спадок.

Таким чином, податкові роз'яснення зводяться до того, що розрахунок приватних нотаріусів за формою N 1ДФ, окрім інформації про суми нарахованого і виплаченого доходу своїм працівникам, а також суми утриманого ПДФО, повинен містити інформацію про нотаріальне посвідчення визначених видів договорів.

Звертаємо увагу і нате, що форма N 1ДФ, яка подається нотаріусами до органів доходів та зборів про здійснені окремі нотаріальні дії, хоч і носить довідковий характер, але все ж таки містить важливу інформацію:

- у графі 2 - податковий номер фізичної особи або серія та номер паспорта фізичної особи (для осіб, які зі своїх релігійних переконань відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і повідомили про це відповідний орган доходів та зборів і мають відмітку в паспорті) сторони договору, що одержує дохід, придбаває визначене благо і відповідно до законодавства зобов'язанасплатити ПДФО;

- у графі За - суму нотаріально посвідченого договору;

- у графі 4а - суму нарахованого ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету;

- у графі 4 - суму фактично перерахованого до бюджету ПДФО;

- у графі 5 - код ознаки доходу, який визначається приватним нотаріусом за Довідником ознак доходів.

При укладенні ряду договорів, що вимагають нотаріального посвідчення, сторони договору звільняються від сплати ПДФО при:

- отриманні майна у спадок від членів сім'ї першого ступеня спорідненості (батьки, чоловік, діти, у тому числі усиновлені), окрім нерезидентів;

- отриманні доходу від продажу (обміну) не частіше одного разу впродовж звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій вони розташовані і господарчо-побутові споруди та будівлі), а також земельної ділянки, площа якої не перевищує норми безкоштовної передачі, визначеної cт. 121 ЗК України залежно віл призначення, і за умови перебування такого майна у власності платника податків більше трьох років (п. 172.1 ст. 172 розд. IV ПК України). І хоча укладення вказаних вище договорів не передбачає сплату ПДФО, це не звільняє нотаріуса від обов'язку інформувати органи доходів та зборів про посвідчення такого виду договорів.

Також, незалежно від того, виникають податкові зобов'язання у продавця-фізичної особи або ні, така фізична особа зобов'язана відобразити дохід від такого відчуження нерухомості у річній податковій декларації про одержані впродовж року доходи.

Хто контролює сплату збору до Пенсійного фонду

За логікою, контролювати збір до Пенсійного фонду України за операціями з нерухомістю повинен не хто інший, як Пенсійний фонд.

Цілком зрозуміло, що Пенсійному фонду для контролю потрібна інформація, тому Фонд хотів би, щоб нотаріуси впродовж 10 робочих днів на його письмову вимогу надавали довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, як зараз вони подають за запитами органам доходів та зборів. Щоб було що контролювати.

Пенсійний фонд аргументує свої вимоги, які не мають під собою законодавчого обґрунтування, таким чином: при угоді купівлі-продажу є відомості, як мінімум, про оцінку незалежного експерта, оціночну вартість за даними державного реєстратора та ціну, за якою фактично продається нерухомість. Нотаріус повинен визначити розмір пенсійного збору від найбільшої цифри. Але де гарантія того, що нотаріус не помилиться в цифрах (умисно або випадково)?

Нотаріусам така ініціатива Пенсійного фонду, звичайно, не подобається, оскільки порушує нотаріальну таємницю, яка торкається особистого життя громадян. Ніяку інформацію Пенсійному фонду нотаріуси не подають - спрацьовує стовідсотковий захист "нотаріальної таємниці". Уся інформація про те "хто, за скільки і коли" відноситься до особистого життя і охороняється Конституцією України, яка гарантує недоторканість особистого життя.

Міністерство юстиції України щорічно надає службі статистики інформацію про здійснені угоди, так що Пенсійний фонд має можливість отримати її у службі статистики. Але. як показує практика, вичислити на підставі даних служби статистики, при якій угоді недоплатили податок або збір, абсолютно нереально.

Нині, при здійсненні угод з нерухомістю, нотаріуси в обов'язковому порядку при кожній угоді перевіряють квитанції про сплату збору до Пенсійного фонду.

У випадку якщо держава передбачає звільнення від його сплати, нотаріуси здійснюють угоди тільки за наявності довідок і документів, виданих Пенсійним фондом, які підтверджують надане право.

Нагадаємо, функція з адміністрування ЄСВ Міністерством доходів та зборів була прописана в Указі N 726, а після набрання чинності Закону N 404 і Закону N 406 (з серпня 2013 року) Пенсійний фонд втратив такі повноваження.

З 1 жовтня 2013 року прийом звітності про суми нарахованого ЄСВ та облік його сплати в картках особових рахунків платників здійснюють органи доходів та зборів. Проте збір до Пенсійного фонду за договорами купівлі-продажу нерухомості ніякого відношення до ЄСВ не має.

Міністерство соціальної політики розробляє план дій, за яким Пенсійний фонд співпрацюватиме з Міндоходів. А ось чи залишать Пенсійному фонду право контролювати сплату пенсійного збору за операціями з нерухомістю - поки не відомо.

Дарування нерухомості

Як відомо, подарувати можна тільки те, що належить вам. А для цього право власності на нерухомість необхідно підтвердити документом, що встановлює право, на підставі якого дарувальник є власником нерухомого майна.

Чим же відрізняється договір дарування від договору купівлі-продажу? Кому можна подарувати нерухомість, і чи існують особливості оформлення такої операції залежно від того, кому переходить нерухомість?

Торкнемося трохи юридичної сторони цього питання. Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (одарованому) майно (дар) у власність безкоштовно. Договір, що встановлює обов'язок одарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

А за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього визначену суму. Тобто договір дарування - безоплатна угода, а договір купівлі-продажу - оплатна.

Договір дарування не вигідний дарувальнику в матеріальному плані (бажано, щоб він приносив хоч би моральне задоволення дарувальнику). Саме тому подібні угоди найчастіше укладаються між родичами, близькими друзями, подружжям.

Законодавчо встановлено, що сторонами в договорі дарування можуть бути фізичні, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні органи. Єдине обмеження, закріплене законодавством: батьки, усиновлювачі, опікуни не мають права дарувати майно дітей або своїх підопічних.

Договір дарування обов'язково укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Важливо також відмітити ще одну відмінність між договором купівлі-продажу і договором дарування - це строк позовної давності.

Відповідно до законодавства позовна давність - це строк, впродовж якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Але за договором дарування її строк складає всього один рік (ст. 728 ЦК України).

На відміну від договорз' купівлі-продажу, договір дарування нерухомості вважається укладеним не з моменту держреєстрації, а з моменту передачі майна. Моментом передачі майна (прийняттям дару) прийнято вважати момент вручення одарованому документів, що засвідчують право власності на майно.

Як ми висе говорили, сьогодні нотаріус виконує функції реєстратора прав власності на нерухомість при посвідченні договору відчуження. Тобто нотаріус має доступ до Держреєстру майнових прав на нерухомість та їх обтяжень. Тому він може як перевірити об'єкт до оформлення, так і внести до реєстру інформацію про нового власника і видати йому витяг, що підтверджує його право власності після завершення угоди.

На сьогодні нотаріус є єдиною обов'язковою інстанцією, яку необхідно пройти при відчуженні нерухомості.

Хто і які платить податки при даруванні нерухомості

Відповідно до п. 174.6 ст. 174 розд. IV ПК України дохід, одержаний платником податку в якості подарунка (чи у результаті укладення договору дарування), обкладається ПДФО згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадку.

Якщо одержувачем подарунку є родич першого ступеня спорідненості (діти, подружжя, батьки), то подарунок обкладається за нульовою ставкою. Тобто ПДФО платити не треба.

Для інших одарованих ставка податку складає 5 % від вартості майна - подарунка.

Звертаємо увагу на те, що відповідальність за правильність розрахунку і перерахування ПДФО до бюджету несуть платники податків - фізичні особи, які отримали подарунок (одаровані).

При цьому фізичні особи - резиденти, які отримали дохід в якості подарунка абс спадку, показують дохід у річній майновій декларації і вже за її результатом сплачують податок.

А ось фізичні особи-нерези-денти, що отримали подарунок у вигляді нерухомого майна або спадку, зобов'язані сплатити ПДФО до нотаріального оформлення договору дарування (спадкоємство).

Якщо подарунок у вигляді нерухомого майна отримує резидент від нерезидента або нерезидент від резидента, то сума такого подарунку обкладатиметься за ставкою 15 %і 17 % (пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 розд. IV ПК України).

Збір до Пенсійного фонду, як вказувалося вище, сплачується тільки за договорами купівлі-продажу. Отже, договір дарування не підлягає обкладенню збором до Пенсійного фонду.

Необхідно відмітити, що часто даруванням робиться спроба приховати фактичну угоду купівлі-продажу. Це один з найчастіше вживаних способів обійти сплату ПДФО.

Як свідчить практика, подібні спроби мінімізувати оподаткування можуть, в результаті, залишити вас і без грошей, і без квартири.

Приміром, зацікавлена сторона може довести оплатність договору, тобто факт передачі грошових коштів від одарованого до дарувальника або будь-якого майна, і угода може бути визнана недійсною.

Для того, щоб визначитися, яким чином вигідніше відчужувати майно - за договором купівлі-продажу або за договором дарування, необхідно проаналізувати - чи є ця угода найбільш прийнятною у вашій конкретній ситуації.

Як кажуть, думайте самі, вирішуйте самі.... дарувати або не дарувати.

Спадкоємство нерухомого майна

Розпочнемо з того, що "правило трьох років" знаходження нерухомого майна (вказаного в п. 172.1 ст. 172 розд. IV ПК України) у власності, яке звільняє фізичну особу (продавця) від сплати ПДФО при продажу своєї нерухомості, не поширюється на майно, що продається, одержане таким платником податків у спадок.

Іншими словами, власник нерухомості буде звільнений від обов'язку сплачувати ПДФО, якщо він отримав її у спадок (незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту вступу у спадок).

Коли фізична особа отримує спадок або дарунок (в результаті укладення договору дарування) від іншої фізичної особи, те оподаткування одержаних доходів залежить передусім від ступеня спорідненості фізичних осіб, а також від виду успадкованого або подарованого майна.

Так, відповідно до пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня спорідненості вважаються тільки його батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Усі інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другу ступінь спорідненості.

Види успадкованого або подарованого майна і відповідні ставки ПДФО наведемо в табл. 4.

Таблиця 4

Про видані свідоцтва про право на спадок і про посвідчені договори дарування нотаріуси інформують органи доходів та зборів. До цього нотаріусів зобов'язує Закон про нотаріат, зокрема стаття 8.

Закон N 406 доповнив частиною 11 ст. 8 Закону про нотаріат, яка передбачає, що нотаріус за письмовим запитом органів доходів та зборів надає інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця з обов'язковою зазначенням повних відомостей про таку особу і дані про майно, одержане по праву спадкоємства.

Окрім цього, згідно з ПК України, нотаріуси надають контролюючим органам за місцем знаходження державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт за формою N 1ДФ, в якому вказуються доходи фізичної особи, одержані внаслідок прийняття спадку (подарунка).

Відповідно до Довідника ознак доходів для відображення інформації про видані свідоцтво, про право на спадок і посвідчення договорів дарування нотаріуси у звіті за формою N 1ДФ вказують одну з ознак доходу (табл. 5).

Таблиця 5

Відповідальність за сплату ПДФО до бюджету повністю покладається на фізичних осіб, що отримали спадок (подарунок).

Доходи у вигляді вартості успадкованого (одержаного в подарунок) нерухомого майна включаються платником податків до річної податкової майнової декларації.

Звільнені від подання річної майнової декларації, згідно з п. 174.3 ст. 174 роз д. IV ПК України, фізичні особи:

- нерезиденти, які зобов'язані сплатити ПДФО до нотаріального оформлення об'єктів спадкоємства;

- спадкоємці, які отримали у спадок об'єкти, оподатковувані за нульовою ставкою ПДФО;

- інші спадкоємці, які сплатили ПДФО до нотаріального оформлення об'єктів спадку.

Варто відмітити, що спадкоємець (той, що отримав подарунок) у річній майновій декларації у складі загального річного доходу показує дохід у вигляді вартості успадкованого майна в межах, що підлягають оподаткуванню.

При цьому, згідно з пп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 розд. IV ПК України, не включаються до оподатковуваного доходу фізичної особи подарунки, вартість яких не перевищує 50 % мінімальної зарплати (з розрахунку на кожен місяць), встановленої на 1 січня звітного року, за винятком грошових коштів в будь-якій сумі. Вартість подарунка, яка не включається до оподатковуваного доходу, у 2013 році складає 573,50 грн [1147 (грн) х 50 (%)].

Звичайно, в житті далеко не кожній фізичній особі випадає щасливий випадок отримати спадок або подарунок у вигляді нерухомості. Тим більше необхідно дуже зважено і грамотно підходити до оформлення таких угод, а також до сплати податків, мінімізувати їх, враховуючи рекомендації фахівців.

______________________________

* Прямої норми, в якій вказувалася б ставка 5% з доходу від продажу об'єкту нерухомості, в п. 167.2 ст. 167 розд. IV ПК України немає, а є фраза "...у інших випадках, прямо визначених відповідними нормами даного розділу". Але за роз'ясненнями Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПСУ ("Вісник податкової служби України", березень 2012року, N 12, с 19), застосовувати слід ставку 5 %.

Список використаних документів

ЦК України - Цивільний кодекс України

ЗК України - Земельний кодекс України

КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення

ПК України - Податковий кодекс України

Закон N 400 - Закон України від 26.06.1997 N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"

Закон N 403 - Закон України від 04.07.2013 p. N 403-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості"

Закон N 404 - Закон України від 04.07.2013 р. N 404-УІІ-"Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи"

Закон N 406 - Закон України від 04.07.2013 p. N 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи"

Закон про нотаріат - Закон України від 02.09.1993 р. N 3425-ХП "Про нотаріат"

Закон про платіжні системи - Закон України від 05.04.2001 р. N 2346-ІП "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні"

Закон про оцінку майна - Закон України від 12.07.2001 р. N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні"

Указ N 726 - Указ Президента України від 24.32.2012 р. N 726/2012 "Про деякі заходи по оптимізації системи центральних органів виконавчої влади"

Національний стандарт N 1 -Національний стандарті 1 "Загальні принципи оцінки майна та майнових прав", затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 р. N 1440

Національний стандарт N 2 - Національний стандарт N 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджеиий Постановою КМУ від 28.10.2004 р. N 1442

Порядок N 231 - Порядок проведення оцінки для цілей оподаткування, нарахування та сплати нших обов'язкових платежів, що справляються відповідно до законодавства, затверджений Постановою КМУ від 04.03.2013 р. N 231

Порядок N 296/5 - Порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Мінюсту України від 22.02.2012 р. N 296/5

Постанова N 231 - Постанова КМУ від 04.03.2013 р. N 231 "Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування, нарахування та сплати інших обов'язкових платежів, що справляються відповідно до законодавства"

Постанова N 1440 - Постанова КМУ від 10.09.2003 р. N 1440 "Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні принципи оцінки майна і майнових прав""

Постанова N 210 - Постанова Правління НБУ від 06.06.2013 р. N 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою"

Довідник ознак доходів - Додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженій наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. N 1020

"Консультант бухгалтера" N 43 (739) 28 жовтня 2013 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)