ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
Справа "Титаренко проти України"
Заява N 31720/02
від 20 вересня 2012 року
Стислий виклад рішення
24 червня 1996 року під час спроби затримання заявника та іншого співобвинуваченого, які підозрювалися в пограбуванні, було вбито одного працівника міліції та ще двоє зазнали тяжких тілесних ушкоджень. Злочинці втекли.
Того ж дня прокуратурою Артемівського району Донецької області (далі - районна прокуратура) було порушено кримінальну справу за фактом вбивства та замаху на вбивство працівників міліції під час виконання ними своїх службових обов'язків.
9 березня 2000 року заявника на підставі міжнародного ордеру на арешт було-затримано на території Греції та 9 серпня 2000 року його було екстрадовано до України. Того ж дня заявнику було призначено захисника.
Після прибуття до України його було поміщено до ІТТ Донецького міського управління ГУ МВС Донецької області, де 10 серпня 2000 року під час співбесіди з працівників міліції, яка була проведена поза рамками кримінальної справи щодо заявника, останній зізнався у вчиненні злочину.
11 серпня 2000 року в присутності свого захисника заявник підтвердив свої визнавальні показання. 29 серпня 2000 року заявник за його згодою був допитаний за відсутності захисника.
Пізніше заявник тримався у низці інших установ для попереднього ув'язнення, включаючи Донецький слідчий ізолятор та ІТТ Дебальцевського міського відділу ГУ.МВС Донецької області, на умови тримання в якому він скаржився.
Судові засідання Дебальцевського міського суду Донецької області щодо справи заявника розпочалися 19 вересня 2001 року, під час яких заявник тримався у металевій "клітці".
Заявник неодноразово подавав скарги про звільнення, жорстоке поводження з ним працівників міліції, дозвіл на побачення з родичами, а також на' умови тримання в вищевказаних установах попереднього тримання. Прокуратурою м. Донецьк та прокуратурою Донецької області було перевірено скарги заявника, та відмовлено в їх задоволенні.
6 квітня 2004 року апеляційний суд Донецької області (далі - апеляційний суд) визнав заявника винним та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.
Верховним Судом України вищевказаний вирок було залишено без змін.
До Європейського суду заявник скаржився за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): ст. 3 - на умови тримання його під вартою у Дебальцевському ІТТ, зокрема, в період між 8 та 15 липня 2002 року та на те, що під час засідань в апеляційному суді він тримався у "клітці" з металевими ґратами; пп. "с" п. 1 ст. 5 - на надмірну тривалість тримання його під вартою протягом судового розгляду справи, а також на те, що судове провадження щодо такого тримання під вартою не відповідало вимогам п. 4 ст. 5; п. 1 та пп. "с" п. 3 ст. 6 та ст. 13 - на те, що йому не було надано захисника негайно після його затримання та що протягом п'ятнадцяти днів доступ до захисника був обмеженим. Також він скаржився на те, що тримання його у "клітці" з металевими ґратами під час судових засідань порушувало його право на захист, а також він не мав ефективних засобів юридичного захисту щодо цього; ст. 8 - на те, що під час тримання його під вартою йому були відмовлені побачення з родичами; ст. 13 - на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг за статтями 3 та 8 Конвенції. Також заявник подав низку інших скарг за статтями 3, 5, 6, 7 та 13 та 34 Конвенції.
Порушення ст. 3 Конвенції Європейським судом було встановлено з огляду на ненадання Урядом спростувань тверджень заявника щодо умов його тримання під вартою в Дебальцевському ІТТ в період між 8 та 15 липня 2002 року.
Скаргу заявника на факт тримання його в металевій "клітці" під час судових засідань Європейським судом було визнано неприйнятною, у зв'язку з тим, що було встановлено, що такий запобіжний захід за обставин цієї справи не був надмірним, та не був таким, що принижує гідність у розумінні статті 3 Конвенції.
Скаргу заявника за пунктом 3 статті 5 Конвенції було визнано неприйнятною, оскільки, незважаючи на те, що тривалість тримання його під вартою становила більше трьох років, Європейським судом було визнано, що цього вимагала серйозність висунутих проти нього обвинувачень та існував ризик ухилення від правосуддя, що підтверджувалося попередньою поведінкою заявника.
Порушення п. 4 ст. 5 Конвенції було встановлено з огляду на несвоєчасний розгляд державними органами скарг заявника щодо незаконності тримання його під вартою.
Порушення пункту 1 та підпункту "с" пункту 3 статті 6 Конвенції було встановлено у зв'язку з тим, що незважаючи на те, що заявнику відразу було призначено захисника, були проведені допити заявника за його відсутності та не у рамках кримінальної справи.
Скаргу заявника за пунктами 1 і 3 статті 6 Конвенціїу зв'язку з обмеженням його спілкування зі своїм захисником під час судового засідання Європейським судом було визнано неприйнятною, оскільки, враховуючи обставини справи, було встановлено, що перебування заявника в металевій "клітці" не було перешкодою в спілкуванні з захисником.
Порушення ст. 8 Конвенції було встановлено з огляду на ненадання жодного обгрунтування відмови побачення заявника зі своїми родичами під час тримання його під вартою.
Порушення ст. 13 Конвенції щодо відсутності ефективного засобу юридичного захисту за скаргами заявника на умови тримання його під вартою Європейським судом було встановлено з огляду на недоведення Урядом можливості заявника отримати на практиці ефективний засіб юридичного захисту щодо його скарг.
Скаргу заявника на відсутність засобів юридичного захисту у зв'язку з втручанням у його право на сімейне життя Європейським судом було визнано неприйнятною, оскільки, незважаючи на те, що хоча національним законодавством і передбачено право затриманого на побачення з родичами, але не визначено процедуру за допомогою якої можна було б перевірити повноваження слідчого та судді щодо надання або відмови в наданні дозволу на побачення з родичами.
Дослідивши решту скарг заявника в світлі всіх наявних матеріалів та в тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Європейський суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушення прав і свобод, закріплених Конвенцією або протоколами до неї.
Розглянувши справу, Європейський Суд:
"1. Оголошує одноголосно скарги на умови тримання заявника під вартою у Дебальцевському ІТТ та на тримання в металевій "клітці" під час судових засідань, тривалість тримання його під вартою та перегляд його законності, відсутність юридичної допомоги на початковій стадії розслідування та обмеження в спілкуванні зі своїм захисником під час судового засідання, відсутність побачень з родичами протягом розслідування та судового розгляду справи, а також відсутність засобів юридичного захисту щодо скарг на умови тримання його під вартою та відсутність побачень з родичами прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними.
2. Постановляє одноголосне, що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з умовами тримання заявника під вартою у Дебальцевському ІТТ.
3. Постановляє чотирма голосами проти трьох, що не було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з триманням заявника в металевій "клітці" під час судових засідань.
4. Постановляє одноголосне, що не було порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
5. Постановляє одноголосне, що було порушення пункту 4 статті 5 Конвенції.
6. Постановляє одноголосне, що було порушення пунктів 1 і 3 статті 6 Конвенції у зв'язку з допитом заявника за відсутності захисника на початковій стадії кримінального провадження.
7. Постановляє одноголосне, що не було порушення пунктів 1 і 3 статті 6 Конвенції у зв'язку з обмеженням його спілкування зі своїм захисником під час судового засідання.
8. Постановляє одноголосне, що було порушення статті 8 Конвенції.
9. Постановляє одноголосне, що було порушення статті 13 у поєднанні зі статтею 3 Конвенції.
10. Постановляє одноголосне, що не було порушення статті 13 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції.
11. Постановляє одноголосно, що
(а) протягом трьох місяців від дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач мас сплатити заявнику такі суми, що мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу:
(і) 10 000 (десять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись;
(іі) 1 000 (одна тисяча) евро компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої мас бути додано три відсоткові пункти;
12. Відхиляв одноголосно решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції".