ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "М. проти України"

(Заява N 2452/04)

від 19 квітня 2012 року

Стислий виклад рішення

Протягом періоду з 1999 року до 2006 року заявниця чотири рази була госпіталізована до психіатричного закладу для проходження лікування, перш/ три з яких були в примусовому порядку на підставі висновків лікарів та рішень Комінтернівського районного суду Одеської області. Четверта госпіталізація була здійснена на добровільній основі, та тривала більше ніж два місяці.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на порушення її права на свободу та особисту недоторканність під час добровільної та примусової госпіталізації до психіатричного закладу. Також заявниця стверджувала про інші порушення Конвенції.

Скарга щодо першої госпіталізації в примусовому порядку Європейським судом була визнана неприйнятною, оскільки вона була подана до Європейського суду з порушенням шестимісячного строку, встановленого пунктом 1 статті 35 Конвенції.

З огляду на обставини справи щодо госпіталізацій заявниці до психіатричного закладу, а саме,

- при другій та третій госпіталізації: неповідомлення заявниці про судове засідання щодо прийняття рішення судом про госпіталізацію в примусовому порядку та прийняття такого рішення за відсутності заявниці; незазначення в судовому рішенні, які саме дії заявниці е підставою для госпіталізації в примусовому порядку, виду та режиму госпіталізації та граничного терміну її застосування; непередбачення на національному рівні можливості залучити при вирішенні питання про госпіталізацію в примусовому порядку до психіатричного закладу незалежних фахівців та можливості оскарження судового рішення про госпіталізацію в примусовому порядку;

- при четвертій госпіталізації- відсутність підпису лікаря-психіатра на згоді заявниці на госпіталізацію в порушення норм національного законодавства, неможливість заявниці залишити психіатричний заклад за власним бажанням, відсутність документального підтвердження щодо періодичного огляду заявниці з метою встановлення підстав для продовження госпіталізації, відсутність у заявниці можливості отримати юридичну допомогу для захисту своїх інтересів на час госпіталізації Європейський суд встановив порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

Розглянувши справу, Європейський Суд одноголосно:

"1. Вирішує припинити розгляд скарги заявниці про стверджуване порушення пункту 5 статті 5 Конвенції;

2. Приєднує до розгляду по суті заперечення Уряду щодо недотримання заявницею правила вичерпання національних засобів юридичного захисту та правила подання заяви у шестимісячний строк та відхиляє їх після розгляду по суті;

3. .Оголошує скаргу за пунктом 1 статті 5 Конвенції (щодо другої, третьої та четвертої госпіталізації до психіатричного закладу) прийнятною, а решту скаргу заяві - неприйнятними;

4. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 5 Конвенції щодо другої, третьої та четвертої госпіталізації заявниці до психіатричного закладу;

5. Постановляє, що

(а) упродовж трьох місяців з дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявниці суму в розмірі 12 000 євро (дванадцять тисяч євро) відшкодування моральної шкоди, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватися; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливем зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначену вище суму нараховуватиметься простий відсоток (simple snterest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

6. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції."