Новий порядок виконання рішень про стягнення коштів
з державних органів і підприємств
З 1 січня 2013 року набув чинності Закон N 4901, яким установлені особливості виконання рішень щодо державних органів і підприємств.
Метою прийняття цього Закону є приведення положень чинного законодавства у відповідність з положеннями Конвенції про захист прав людини та основних свобод і впровадження комплексу способів забезпечення виконання рішень українських судів. Наскільки вони виявляться ефективними, покаже практика його застосування найближчим часом.
Про те, що змінилося в порядку виконання судових рішень про стягнення бюджетних коштів, виникла необхідність поговорити, оскільки ці нововведення актуальні на сьогодні.
Позитивні новації
Основна частина законодавчого акту містить дійсно позитивні новації. Так, Законом N 4901 встановлені чіткі терміни з стягнення коштів з державного органу за рішенням суду. Перерахування коштів стягувачу повинно бути здійснено в тримісячний термін з дня вступу до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів і відомостей.
У випадку якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконане протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання буде здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Слід зазначити, що Законом N 4901:
- вводиться механізм гарантування виконання рішень судів: рішення, в яких відповідачем виступають держава, державний орган або держшдприємство, повинні виконуватися автоматично шляхом направлення виконавчого листа та реквізитів стягувача безпосередньо до Держказначейства. Таким чином, громадянину не треба буде звертатися до Державної виконавчої служби - судове рішення виконується Казначейством шляхом списання коштів з рахунків боржника;
- передбачена компенсація: якщо з моменту звернення особи пройде більше трьох місяців, то компенсація може скласти 3 % річних. Та до цього повернемося пізніше.
Слід зазначити, що насправді подібний закон в Україні повинен був діяти ще, як мінімум, з 15 січня минулого року. Саме такий термін встановив для України Європейський суд, зобов'язавши ввести ефективний засіб юридичного захисту від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за які держава несе відповідальність щодо принципів Європейського суду.
Так, в Рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України», яке остаточно набуло чинності 15 січня 2010 року, Європейський суд визнав порушення Україною її зобов'язань з Конвенції про захист прав людини та основних свобод (п. 1 cт. 6 «Право на справедливий суд» і cт. 1 «Захист прав власності» Протоколу до Конвенції) у зв'язку з систематичним невиконанням державою рішень національних судів. Крім того, було визнано порушення cт. 13 «Право на ефективний засіб правового захисту» Конвенції у зв'язку з відсутністю в національному законодавстві ефективних засобів правового захисту від такого невиконання.
На виправлення ситуації Україні було дано один рік. Хоч із запізненням, але український законодавець зміг все ж ухвалити відповідний Закон, на основних положеннях якого зупинимося нижче.
Законом N 4901 встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів і зобов'язання зробити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація чи юридична особа, примусова реалізація майна якого забороняється відповідно до законодавства. В той же час, дія Закону 4901 не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, які належать до комунальної власності.
Казначейство як учасник виконавчого провадження
Як вже відзначалося, з 1 січня 2013 р. виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а за відсутності у вказаного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу повинен буде звернутися з заявою про виконання рішення суду безпосередньо до Державної казначейської служби в терміни, встановлені Законом про виконавче провадження. До заяви треба буде додати документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердження якого віднесене до компетенції Кабінету Міністрів України. Законом встановлений тримісячний термін для виконання таких рішень.
Особливості виконання рішень суду про стягнення грошових коштів
з державного підприємства чи юридичної особи
Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства чи юридичної особи, примусова реалізація майна якого заборонена, здійснюється в порядку, визначеному Законом про виконавче провадження. У випадку якщо таке рішення суду не буде виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України в тримісячний термін з дня надходження документів і відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцеві, державному підприємству чи юридичній особі. Кошти, що поступили на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів і відомостей.
Виплати за рішенням суду, а також компенсації за несвоєчасно здійснені виплати Закон N 4901 кваліфікує як збитки державного бюджету. При цьому Закон N 4901 зобов'язує органи прокуратури звертатися до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.
Право на компенсацію
Згідно зі cт. 5 Закону 4901 при несвоєчасному (протягом місяців) перерахуванні Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду стягувачу виплачується компенсація у розмірі 3 % річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Така ж компенсація виплачується стягувачу, якщо кошти за рішенням суду не перераховані Державною виконавчою службою України протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів і відомостей.
Відповідальність посадовців
Закон N 4901 також встановлює відповідальність посадових і службових осіб за збитки, завдані державному бюджету.
За поданням органу Державної казначейської служби України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету. В разі встановлення в діях посадової особи державного органу або підприємства складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо нього, що набрав чинності, державні органи в установленому законодавством порядку реалізують право зворотної вимоги (регресу) до такої особи про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.
Якщо ж рішенням суду не встановлена наявність складу злочину в діях посадової особи, то державні органи після виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків, на яких враховуються кошти державного бюджету, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів.
За результатами службового розслідування державні органи та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державної казначейської служби України в місячний термін можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних в нанесенні збитку (крім відшкодування виплат, пов'язаних з трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Якщо збитки, завдані державному бюджету, є результатом спільних дій або бездіяльності декількох посадових і службових осіб, то такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно із законом.
Особливості виконання рішень немайнового характеру
Законом N 4901 встановлені й особливості виконання судових рішень немайнового характеру, про зобов'язання вчинити певні дії. Такі рішення підлягають виконанню в порядку, визначеному Законом про виконавче провадження. У випадку ж якщо таке рішення суду не буде виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення.
Список використаних документів
Закон про виконавче провадження - Закон України від 21.04.1999 p. N 606-XIV «Про виконавче провадження»
Закон N 4901 - Закон України від 05.06.2012 p. N 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
Конвенція про захист прав людини та основних свобод - Конвенція Країн - учасниць від 04.11.1950 р. ETS N005 «Конвенція про захист прав людини та основних свобод» (дата набуття чинності для України 11.09.1997 р.)
"Консультант бухгалтера" N 11 (707) 18 березня 2013 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)