ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
14.02.2013
Справа N 2а-12860/09/2670
Про визнання нечинним пункту 1 розпорядження Кабінету
Міністрів України N 757-р від 01.07.2009, пунктів 2, 3 розпорядження
Кабінету Міністрів України N 1120-р від 09.09.2009
Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі: головуючий - суддя Огурцов О.П., судді - Кобилянський К.М., Кузьменко В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Кабінету Міністрів України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі N 2а-12860/09/2670 за позовом Адвокатської фірми "Головань і партнери", ОСОБА_1, заступника Генерального прокурора України до третя особа Кабінету Міністрів України Державна податкова адміністрація України про визнання нечинним пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України N 757-р від 01.07.2009, пунктів 2, 3 розпорядження Кабінету Міністрів України N 1120-р від 09.09.2009, ВСТАНОВИВ:
Кабінет Міністрів України подав до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі N 2а-12860/09/2670 за позовом Адвокатської фірми "Головань і партнери", ОСОБА_1, заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, третя особа Державна податкова адміністрація України, про визнання нечинним пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України N 757-р від 01.07.2009, пунктів 2, 3 розпорядження Кабінету Міністрів України N 1120-р від 09.09.2009.
Як на обґрунтування наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 у справі N 1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, яким, на його думку, встановлено право держави на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди в інтересах, зокрема, економічного добробуту та прав людини, що в свою чергу є обставиною, яка має суттєве значення для вирішення справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2013 було відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі N 2а-12860/09/2670 та призначено справу до судового розгляду на 11.02.2013.
У судовому засіданні 11.04.2013 було замінено неналежну третю особу - Державну податкову адміністрацію України на належну - Державну податкову службу України.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.02.2013 підтримав заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, просив суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2010 у справі N 2а-12860/10/2670 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 11.02.2013 представник позивача 1 та позивача 2 заперечив проти заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Свої заперечення на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач 1 та позивач 2 обґрунтовують тим, що рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 у справі N 1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України не містить жодних обставин, які б мали значення для вирішення даної справи, а відповідач у своїй заяві перекручує зміст зазначеного рішення.
Представник третьої особи у судовому засіданні 11.02.2013 підтримав заяву відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, просив суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2010 у справі N 2а-12860/10/2670 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У судове засідання 11.02.2012 представник відповідача 3 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Частиною другою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням наведеного колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні представників позивача 1, позивача 2, відповідача та третьої особи, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи колегія суддів ВСТАНОВИЛА:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2010 у справі N 2а-12860/09/2670 за позовом Адвокатської фірми "Головань і партнери", ОСОБА_1, заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, третя особа Державна податкова адміністрація України, про визнання нечинним пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України N 757-р від 01.07.2009, пунктів 2, 3 розпорядження Кабінету Міністрів України N 1120-р від 09.09.2009 позов задоволено повністю та визнано незаконним та нечинними пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України N 757-р від 01.07.2009 "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" та пункти 2, 3 розпорядження Кабінету Міністрів України N 1120-р від 09.09.2009 "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість".
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2010 у справі N 2а-12860/09/2670 залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Пунктом 1 частини другої зазначеної статті встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
При вирішенні справи N 2а-12860/09/2670 судом було встановлено наступне.
01.07.2009 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження N 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)", пунктом 1 якого установлено, що з метою упорядкування адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) та податкового обліку платників податків ДПА: створити електронний реєстр осіб, пов'язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів), на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, баз даних органів державної податкової служби, контролюючих та правоохоронних органів із зазначенням ідентифікаційних, реєстраційних та інших даних про таких осіб, а також інформації щодо виконання ними податкових зобов'язань; забезпечити ведення зазначеного реєстру шляхом внесення до нього перевірених органами державної податкової служби даних.
09.09.2009 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження N 1120-р "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість", пунктами 2, 3 якого встановлено, що у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Нарахування податкового кредиту з використанням податкової накладної, отриманої у попередніх звітних періодах, з порушенням вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого платника податку органами державної податкової служби. Органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".
Частиною другою статті 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з частиною четвертою статті 23 та частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Рішенням Конституційного Суду України від 30.10.97 у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г. Устименка) встановлено, що частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
З аналізу частини другої статті 32 Конституції України, частини четвертої статті 23 та частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" в контексті Рішення Конституційного Суду України від 30.10.97 у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г. Устименка) видно, що ідентифікаційні, реєстраційні та інші дані про фізичних осіб - засновників, керівників, головних бухгалтерів юридичних осіб - платників податків є конфіденційною інформацію, яка може збиратись, зберігатись, використовуватись та поширюватись без попередньої згоди таких осіб лише у випадках, визначених законом. Водночас, чинними законами України не передбачено можливості збирання органами державної податкової служби конфіденційної інформації про осіб, пов'язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів).
Отже суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що чинними законами України не передбачено можливості збирання органами державної податкової служби конфіденційної інформації про осіб, пов'язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів) у той час, як відповідно до статті 32 Конституції України, частини четвертої статті 23 та частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" в контексті Рішення Конституційного Суду України від 30.10.97 у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г. Устименка) ідентифікаційні, реєстраційні та інші дані про фізичних осіб - засновників, керівників, головних бухгалтерів юридичних осіб - платників податків є конфіденційною інформацію, яка може збиратись, зберігатись, використовуватись та поширюватись без попередньої згоди таких осіб лише у випадках, визначених законом.
При розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі N 2а-12860/09/2670 судом встановлено наступне.
20.01.2012 Конституційним Судом України у справі N 1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України було винесено рішення, в резолютивній часині якого зазначено наступне: "В аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:
- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини."
Отже зазначеним Рішенням Конституційного суду України встановлено право держави на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації без її згоди, зокрема, в інтересах економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України N 757-р від 01.07.2009 "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" електронний реєстр осіб, пов'язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів) мав бути створений з метою упорядкування адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) та податкового обліку платників податків ДПА.
Таким чином, вказаний реєстр мав бути створений для забезпечення здійснення податковими органами контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством, тобто для забезпечення економічного добробуту та прав громадян, як платників податків.
Відповідно до частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи те, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 у справі N 1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, як способом доказування встановлено обставини, які не були відомі під час прийняття постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2010 у справі N 2а-12860/09/2670, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі N 2а-12860/09/2670 та наявність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158 - 163, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
1. Заяву Кабінету Міністрів про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі N 2а-12860/09/2670 за позовом Адвокатської фірми "Головань і партнери", ОСОБА_1, заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державна податкова адміністрація України, про визнання нечинним пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України N 757-р від 01.07.2009, пунктів 2, 3 розпорядження Кабінету Міністрів України N 1120-р від 09.09.2009 - задовольнити повністю.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2010 у справі N 2а-12860/09/2670 - скасувати.
3. У задоволенні позовних вимог Адвокатської фірми "Головань і партнери", ОСОБА_1, заступника Генерального прокурора України до Кабінету Міністрів України, третя особа Державна податкова адміністрація України, про визнання нечинним пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України N 757-р від 01.07.2009, пунктів 2, 3 розпорядження Кабінету Міністрів України N 1120-р від 09.09.2009 - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий, суддя О.П. Огурцов
Судді:
К.М. Кобилянський
В.А. Кузьменко