Наказ : Про затвердження Правил охорони праці для працівників бавовняного виробництва

МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

НАКАЗ
12.12.2012 N 1417

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
8 січня 2013 р. за N 64/22596

Про затвердження Правил охорони праці для
працівників бавовняного виробництва

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 402, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці для працівників бавовняного виробництва, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 19 червня 2007 року N 135 "Про затвердження Правил охорони праці для працівників бавовняного виробництва", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 року за N 776/14043.

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.):

3.1. У встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3.2. У встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

Заступник Міністра - керівник апарату В. Сиротін

Погоджено:

Перший заступник Голови Державної
служби гірничого нагляду та
промислової безпеки України В.А. Шайтан

Затверджено
Наказ МНС України
12.12.2012 N 1417

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
8 січня 2013 р. за N 64/22596

Правила
охорони праці для працівників
бавовняного виробництва

I. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які відповідно до чинного законодавства використовують найману працю та здійснюють діяльність, пов’язану з виробництвом бавовняної пряжі, бавовняних тканин, виробів з текстилю та інших бавовняних виробів.

Вимоги цих Правил є обов’язковими для виконання роботодавцями та працівниками бавовняного виробництва.

Ці Правила регламентують вимоги до безпечного виконання робіт у технологічних процесах бавовняного виробництва.

1.2. Для запобігання травматизму, професійним захворюванням і аваріям на виробництві роботодавець зобов'язаний відповідно до Закону України "Про охорону праці" створити в кожному структурному підрозділі, на кожному робочому місці умови праці відповідно до норм чинного законодавства, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

1.3. Роботодавець повинен розробляти та затверджувати інструкції з охорони праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

1.4. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників бавовняного виробництва проводяться відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року N 15, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за N 231/10511.

1.5. Попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників проводяться відповідно до Закону України "Про охорону праці" та Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за N 846/14113.

1.6. Розслідування й облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюються відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232.

1.7. З метою організації виконання правових, організаційно-технічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям у процесі роботи, та з урахуванням специфіки виробництва роботодавець створює на підприємстві службу охорони праці відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" та Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 року за N 1526/10125.

1.8. Під час укладання трудового договору відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

II. Загальновиробничі вимоги з охорони праці

1. Вимоги до території, виробничих споруд та приміщень суб’єкта господарювання

1.1. Територія суб’єкта господарювання та розташовані на ній будівлі повинні відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 19 жовтня 2004 року N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004).

1.2. Територія суб’єкта господарювання огороджується, впорядковується й утримується в належному санітарному стані. Для тимчасового зберігання відходів виробництва та сміття обладнуються спеціальні майданчики з твердим покриттям, звідки вони транспортуються у місця організованого складування - на полігони, звалища тощо. У разі тимчасового їх зберігання необхідно запобігати забрудненню ними ґрунту, води, повітря.

1.3. Розташування виробничих та допоміжних будівель, споруд на території суб’єкта господарювання повинно відповідати технологічному процесу виробництва.

1.4. Територія суб’єкта господарювання має бути вирівняна і спланована так, щоб був забезпечений відвід стічних вод від будівель, майданчиків, проїздів та пішохідних доріжок до водостоків.

1.5. Перед в’їздом на територію суб’єкта господарювання розміщується інформація (схеми, плани) про розташування виробничих підрозділів, доріг, пожежних гідрантів, водоймищ, швидкість руху автотранспорту тощо.

1.6. На території суб’єкта господарювання впорядковуються дороги з твердим покриттям (асфальт, бетон тощо) для руху транспорту, техніки і пішохідні доріжки та тротуари. Дороги і пішохідні доріжки необхідно систематично очищувати від бруду та снігу, а в темну пору доби - освітлювати.

1.7. Резервуари, баки та інші ємності для зберігання паливних і мастильних матеріалів необхідно розташовувати на спеціально відведених місцях (ділянках).

1.8. Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій повинні бути визначені категорії з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог чинного законодавства.

1.9. Небезпечні зони на території промислових майданчиків суб’єктів господарювання, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях позначаються знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ІSO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309:1987, ITD)" і огороджуються.

1.10. Виробничі будівлі та споруди в процесі експлутації, а також у період її тимчасового припинення повинні перебувати під систематичним наглядом інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження цих об’єктів, відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 року за N 424/2864.

1.11. Первинні засоби пожежогасіння утримуються у справному технічному стані відповідно до вимог Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 2 квітня 2004 року N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за N 554/9153 (далі - НАПБ Б.03.001-2004), НАПБ А.01.001-2004.

1.12. Виробничі будівлі та споруди обладнуються технічними засобами протипожежного захисту (автоматичними установками пожежної сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу тощо) та первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ Б.03.001-2004, ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание".

1.13. Технічні засоби протипожежного захисту утримуються у справному технічному стані та забезпечується суб’єктами господарювання виконання правил пожежної безпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.

Монтаж, наладка та технічне обслуговування засобів протипожежного призначення здійснюються організаціями, які мають ліцензію на право виконання цих робіт.

1.14. Евакуаційні шляхи та виходи необхідно тримати вільними для забезпечення безпеки людей під час евакуації у разі виникнення надзвичайної ситуації, вони повинні відповідати вимогам ДСТУ ІS0 6309:2007 та НАПБ А.01.001-2004.

1.15. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути рівною, мати тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У приміщеннях з холодною підлогою на постійних робочих місцях повинні бути килимки, підставки, трапи тощо.

1.16. Не дозволяється паління (куріння) у виробничих приміщеннях і на території суб’єкта господарювання, зважаючи на пожежну небезпеку бавовняного виробництва.

Спеціально визначені та обладнані для паління місця повинні бути позначені знаком або написом, мати урну або попільницю з негорючих матеріалів.

Курильні приміщення повинні розміщуватись, як правило, суміжно з убиральнями або приміщеннями для відпочинку чи обігрівання. Допускається використовувати курильні і шлюзові при убиральнях з кількістю працівників

не більше ніж 100 осіб у найбільшій зміні. Курильні при приміщеннях для відпочинку чи обігрівання повинні мати вентиляцію.

1.17. У всіх умивальнях повинні бути достатня кількість мила, інших мийних засобів та повітряно-теплові сушарки для рук.

1.18. Уживати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних приміщеннях і їдальнях, кімнатах відпочинку та вживання їжі, які повинні бути обладнані умивальниками, кранами або ємностями для питної води, нагрівачем для води, холодильниками та необхідними меблями.

1.19. Усі вантажопідіймальні машини експлуатуються відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 9 липня 2007 року за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).

1.20. Експлуатація повітряних компресорів і повітропроводів проводиться відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 7 грудня 1971 року (НПАОП 0.00-1.13-71).

1.21. Посудини, що працюють під тиском, повинні експлуатуватися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 27 листопада 1987 року (далі - НПАОП 0.00-1.59-87).

1.22. При виконанні електрозварювальних і газозварювальних робіт слід дотримуватися вимог Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при виробництві ацетилену, кисню і газополуменевій обробці металів, затверджених Мінхіммашем СРСР 8 липня 1985 року (НПАОП 0.00-1.43-85), НАПБ А.01.001-2004 та Санітарних правил при зварюванні, наплавці та різанні металів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР N 1009-73.

1.23. Експлуатація металообробного устаткування та інструменту повинна відповідати вимогам Правил охорони праці при холодній обробці металів, затверджених Міноборонпромом СРСР 27 листопада 1991 року (НПАОП 0.00-1.48-91), та вимогам чинного законодавства.

2. Освітлення

2.1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до вимог чинного законодавства.

Природне освітлення повинно бути максимально використане. Для захисту працівників від прямих сонячних променів застосовуються штори, жалюзі тощо.

2.2. Для забезпечення нормованої освітленості і рівномірного світлового потоку на робочу поверхню машини передбачається місцеве освітлення стаціонарними світильниками.

2.3. Для додаткового освітлення закритих вузлів і механізмів під час огляду і ремонту в обладнанні передбачаються спеціальні стаціонарні світильники або штепсельні розетки для підключення переносних ламп із закритими ковпаками.

2.4. Для місцевого освітлення, крім розрядних джерел світла, рекомендується використовувати лампи розжарювання з напругою не вище 42 В, у тому числі галогенові, та проводити вибір джерел світла за кольоровими характеристиками відповідно до вимог чинного законодавства.

2.5. Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з непросвічувальними відбивачами. Світильники повинні розташовуватися так, щоб їх елементи, які світяться, не потрапляли в поле зору працівника на освітленому робочому місці та інших робочих місцях.

2.6. Світильники штучного освітлення у цехах, де проводяться процеси рідинної обробки, встановлюються у герметичній арматурі відповідно до вимог чинного законодавства.

2.7. Вибір світильників для вибухопожежонебезпечних приміщень повинен проводитись залежно від класу вибухопожежонебезпеки.

2.8. Облаштування світильників повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.4.120-83 "ССБТ. Средства коллективной защиты от ионизирующих излучений. Общие технические требования" (далі - ГОСТ 12.4.120-83), ГОСТ 12.4.123-83 "ССБТ. Средства коллективной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические требования" (далі - ГОСТ 12.4.123-83) та Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-02).

2.9. Ремонт і нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 6 жовтня 1997 року N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).

2.10. Очищення світильників та арматури здійснюється тільки після вимкнення напруги електричної мережі та їхнього охолодження (перевіряється їх стан, зіпсовані вузли та деталі підлягають заміні). Під час виконання цієї роботи слід використовувати спеціально призначені пересувні вишки, випробувані драбини тощо.

2.11. Очищення від забруднення віконного скла та ліхтарів приміщень здійснюється не менше двох разів на рік (або залежно від забруднення), а в приміщеннях зі значним виділенням пилу повинно виконуватись не рідше чотирьох разів на рік.

2.12. У темну пору доби або за поганої видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей та руху транспортних засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця освітлюються відповідно до вимог чинного законодавства.

2.13. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни ламп.

3. Вентиляція й опалення

3.1. Опалювальні прилади повинні мати огорожу, яка запобігає попаданню на них пилу, різних матеріалів виробництва та можливому дотику працівника, а також гладку поверхню, яку легко очищувати від пилу.

3.2. Застосування вентиляції повинно бути обґрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99) та НАПБ А.01.001-2004. Усі вентиляційні пристрої (системи) підлягають планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню відповідно до затверджених графіків.

3.3. Рециркуляція повітря дозволяється в робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділення шкідливих речовин (1, 2 класів небезпеки) відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности" або їх кількість не перевищує допустимих концентрацій, а в повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин.

3.4. При роботі з рециркуляцією повітря припливна вентиляція повинна працювати з обов’язковою промивкою його в припливно-зволожувальній камері. При переробці низьких сортів бавовни та високій запиленості повітря робочої зони (процеси сортування, тіпання, очистки, кардочесання, приготування стрічки та рівниці, прядильні та ткацькі цехи) повинна бути передбачена двоступенева суха очистка повітря.

3.5. Основні цехи прядильного та ткацького виробництв розміщуються в приміщеннях, які обладнані системою припливно-витяжної вентиляції, що забезпечує нормовані параметри повітря робочої зони відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

Цехи фарбувально-оздоблювального виробництва повинні обладнуватися загальною припливною та місцевою витяжною вентиляцією та розміщуватися в окремих приміщеннях. Допоміжні процеси: попередня обробка та очищення відходів виробництва; пропилювання, точіння шляпок та валиків; ремонт натискних та чистильних валиків, пристроїв, гравірувальних друкарських валів; приготування розчинів та барвників; промивка; реставрація деталей машин та верстатів; очистка запиленого повітря (фільтри), здійснюються в ізольованих приміщеннях, які обладнані припливно-витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами від кожного робочого місця.

3.6. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість споживачів, ніж це передбачається проектом.

3.7. Заново змонтовані або реконструйовані вентиляційні установки підлягають налагодженню та випробуванню на ефективність їх дії. Стан повітряного середовища виробничих приміщень періодично перевіряється відповідно до затверджених роботодавцем графіків.

3.8. У разі зміни технологічного процесу та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря на дільниці (у цеху), вентиляційні установки пристосовуються до нового режиму роботи.

3.9. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і підтримання температури поверхні не більше 43^оС згідно з ДСТУ EN 13202-2002 "Ергономіка теплового середовища. Температури гарячих поверхонь, доступних для дотику. Посібник з установлення граничних значень температур поверхонь в стандартах на продукцію з використання EN 563" (далі - ДСТУ EN 13202-2002).

4. Водопостачання і каналізація

4.1. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж здійснюється відповідно до вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року N 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за N 403/6691.

4.2. Облаштування внутрішніх водопроводів, каналізації і водостоків, а також експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

4.3. Кожний суб’єкт господарювання повинен бути забезпечений подачею води для:

санітарно-гігієнічних потреб;

виробничо-технічних потреб;

потреб зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння.

4.4. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.

4.5. Для забезпечення працівників питною водою потрібно встановлювати водопровідні колонки з фонтанчиками з корозійностійких матеріалів, або сатураторні установки газованої води, кулери, або інші пристрої. Дозволяється також забезпечення питною водою разового використання в дрібній розфасовці.

4.6. Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року N 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 року за N 452/17747.

4.7. Вода для душових, умивальників, для охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.

4.8. Трубопроводи для спуску виробничих чистих і забруднених стічних вод повинні мати крани для відбору проб.

5. Електроустановки й електросилове обладнання

5.1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням вимог електробезпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 9 січня 1998 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), ГОСТ 12.1.045-84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на робочих местах и требования к проведению контроля", ГОСТ 12.2.007.1-75 "ССБТ. Машины электрические вращающиеся. Требования безопасности", ДСН 3.3.6.096-02, експлуатаційної документації та цих Правил.

5.2. Улаштування та експлуатація внутрішніх мереж електроустановок і установок електричного освітлення в приміщеннях повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97.

5.3. Електропроводка та арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях надійно ізолюються і захищаються від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.

5.4. Використання електрозахисних засобів під час виконання робіт у технологічних процесах, пов’язаних з обслуговуванням електроустановок, потрібно здійснювати відповідно до чинного законодавства.

5.5. Електрообладнання повинно мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81) та бути захищеним від попадання пилу, вологи тощо.

5.6. Стан ізоляції та надійність заземлення щороку та після капітального ремонту потрібно перевіряти контрольно-вимірювальними приладами.

5.7. Електроприлади й електрообладнання, установлені на обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати самостійне занулення, заземлення. У разі порушення або несправності заземлення електричні установки слід негайно вимкнути і вжити заходів до відновлення заземлення.

5.8. Обладнання, під час роботи якого можливе утворення статичної електрики, повинно мати пристрій, який унеможливлює її накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

5.9. Увімкнення до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та ГОСТ 12.2.013.0-91 (МЭК 745-1-82) "ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний".

5.10. Під час роботи на електронно-обчислювальних машинах і персональних комп’ютерах необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26 березня 2010 року N 65, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 квітня 2010 року за N 293/17588.

5.11. Очищення електрообладнання від пилу необхідно здійснювати за графіком, але не рідше одного разу на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21.98 та НАПБ А.01.001-2004.

5.12. Усі будівлі, споруди та зовнішні установки повинні бути захищені від потрапляння блискавки та вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд".

6. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

6.1. Під час виконання технологічних процесів у бавовняному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які можуть впливати на працівників, відповідно до вимог ГОСТ 12.0.003-74 "ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация".

6.2. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ12.4.120-83, ГОСТ 12.4.123-83, ДсанПіН 3.3.6.096-2002, Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року N 37 (ДСН 3.3.6.037-99), ДСН 3.3.6.042-99, ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" (далі - ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008), "Санитарных норм ультрафиолетового излучения в производственных помещениях", затверджених Міністерством охорони здоров’я СРСР 1988 року (СН 4557-88).

6.3. Виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що використовуються у технологічних процесах бавовняного виробництва, здійснюються на підставі дозволу або декларації відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року N 1107.

III. Вимоги безпеки при виконанні технологічних процесів

1. Загальні вимоги до організації технологічних процесів

1.1. Технологічні процеси організовують відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.003-91), "Санитарных правил организации технологических процессов и гигиенических требований к производственному оборудованию", затверджених у 1973 році наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР N 1042-73 (СП N 1042-73), та цих Правил і розробляють технологічні карти на кожну операцію.

1.2. Організація процесу та розміщення обладнання повинні забезпечувати потоковість техологічного процесу та можливість застосування механізації й автоматизації важких та небезпечних операцій, вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування сировини, напівфабрикатів, готової продукції тощо.

1.3. Технологічні процеси, у яких використовують речовини, здатні при певних умовах створити вибухонебезпечне середовище, організовують відповідно до вимог ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования".

1.4. При організації технологічних процесів проводяться технічні та організаційні заходи, що забезпечують захист працівників від дії електричного струму, відповідно до ДСТУ 7237:2011 "Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту".

1.5. Технологічні процеси організовують у приміщеннях, у яких забезпечуються нормовані параметри повітря робочої зони щодо мікроклімату і концентрації токсичних речовин згідно з ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042 та іншими нормативно-правовими актами.

2. Прядильне виробництво

2.1. Сортування, очищення та тріпання волокна

2.1.1. Для розпакування кіп повинні застосовуватися спеціальні пристосування, які унеможливлюють травмування працівників при розриві стальних пакувальних обручів або дроту. При перевезенні розпакованих кіп волокна до розпушувально-тіпальних машин автонавантажувачі повинні бути обладнані даховою захисною огорожею над водієм.

2.1.2. При заправленні рівниці в настил біля плющильних валів розпушувально-тіпальної машини не дозволяється торкатися їх і підводити руки до завантажувального валика.

2.1.3. Вибирати відходи з-під розпушувально-тіпальної машини і чистити колосники, канали повітря можна тільки при вимкненій машині, після повної зупинки робочих органів машини.

2.1.4. При заправці касети для настилових трубок на розпушувально-тіпальній машині необхідно бути обережним, відбраковуючи непридатні трубки (пом’яті та із задирками).

2.1.5. При зборі відходів і забракованого настилу користуватися тільки справними візками.

2.1.6. Не дозволяється торкатися руками рухомих частин розпушувально-тіпальної машини, відкривати і знімати огородження під час роботи машини.

2.1.7. Чищення й обмахування розпушувально-тіпальної машини, вигрібання відходів необхідно проводити тільки при вимкненій машині, після повної зупинки робочих органів машини.

2.2. Попередня обробка відходів виробництва

2.2.1. Усі транспортні роботи з переміщення зворотів та відходів виробництва до і після обробки в цеху з переробки відходів повинні бути механізовані.

2.2.2. При прийманні та розбиранні відходів виробництва (підміть, кільця, пух з палок чесальних машин тощо) виділяється окреме приміщення, обладнане припливною вентиляцією та місцевим відсмоктуванням пилу від кожного робочого місця.

2.2.3. Вибирати відходи з камер обладнання і з-під машин агрегату, чистити колосники дозволяється тільки при вимкненому агрегаті, після повної зупинки робочих органів агрегату.

2.3. Кардочесання

2.3.1. Заправку прочосу в давильні вали необхідно виконувати за допомогою заправного щитка, розміщеного під давильними валами. При цьому долонею руки необхідно повернути його в горизонтальне положення проти ходу технологічного процесу (так, щоб пальці рук не виступали за межі щитка), дочекатися виходу прочосу з валів і опустити його в первісне положення. Машина повинна працювати на заправній швидкості.

2.3.2. При встановленні таза під столик стрічкоукладальника не можна допускати перекосу, щоб унеможливити травмування рук і падіння самого таза.

2.3.3. Необхідно стежити за наповненням таза стрічкою, не допускати його переповнення. Наповнений таз виймати двома руками, не торкаючись верхньої тарілки стрічкоукладальника, щоб унеможливити травмування рук.

2.3.4. У процесі роботи не дозволяється налягати на машину, яка працює, та сідати на огородження.

2.3.5. Не дозволяється торкатися руками рухомих частин чесальної машини, відкривати і знімати огородження під час роботи машини.

2.3.6. На машині і під нею не можна зберігати сторонніх предметів, допоміжних матеріалів. Робочі інструменти зберігати в спеціально відведеному місці.

2.3.7. Не дозволяється блокувати роботу самозупинників.

2.3.8. Знімають настил з конвеєра на міцно укріплену настилову стійку. У процесі роботи не дозволяється стояти під робочим конвеєром транспортування настилу.

2.3.9. Видалення відходів з-під машин, апаратів, збір зворотів та відходів, їх транспортування здійснюють механізованим способом.

2.3.10. Чищення голчатої та пильчатої гарнітури барабанів та валиків здійснюється пневматично або іншими способами, які забезпечують безпеку праці.

2.3.11. Транспортування шляпок та робочих валиків, переміщення вузлів та деталей машин при експлуатації та ремонті обладнання повинні бути механізовані.

2.3.12. Пропилювання та точіння шляпок, робочих та знімних валиків здійснюють на точильних та пропилювальних машинах, які встановлені в окремому ізольованому приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією і місцевими відсмоктувачами від машин.

2.3.13. Присадка знімних робочих валиків до барабанів чесальних машин (апаратів) здійснюється з допомогою пристосувань, які унеможливлюють травмування рук працівника.

2.3.14. Транспортування тазів зі стрічкою великих паковок повинно бути механізовано.

2.4. Гребнечесання

2.4.1. Подача сировини і транспортування напівфабрикатів у цеху здійснюються за допомогою механізмів і пристосувань.

2.4.2. Збір і видалення відходів повинні бути механізовані.

2.5. Приготування стрічки та рівниці

2.5.1. Транспортування всіх видів паковок (тази, холстики, котушки) здійснюється за допомогою механізмів і пристосувань.

2.5.2. При безтарному транспортуванні рівниці падіння котушок з транспортера повинно бути унеможливлено.

2.5.3. Видалення пуху і пилу із зони витяжного приладу повинно бути механізовано.

2.5.4. Ліквідацію браку та поправляння стрічки в тазу стрічкової машини необхідно проводити тільки при вимкненій машині, після повної зупинки робочих органів машини.

2.5.5. Не дозволяється торкатися руками рухомих частин машини, відкривати і знімати огородження під час роботи машини.

2.5.6. Знімати і надівати рогульки дозволяється тільки при вимкненій рівничній машині і після повної зупинки робочих органів машини.

2.5.7. При заправленні рівничної машини стрічкою у витяжний прилад не можна підводити руки до циліндрів, що обертаються.

2.5.8. Мичку, що намоталася на циліндри і валики витяжного приладу рівничної машини, необхідно знімати спеціальним гачком при вимкненій машині та розвантаженому витяжному приладі.

2.5.9. Пух з рогульок, шестерень, котушок видаляти при вимкненій машині і після повної зупинки робочих органів машини.

2.5.10. Відсталі котушки знімати при вимкненій машині і після повної зупинки робочих органів машини.

2.5.11. При очищенні каретки рівничної машини вона повинна знаходитися в нижньому положенні.

2.5.12. При зніманні напрацьованої продукції (рівниці) користуватися тільки справними візками.

2.6. Прядіння та крутіння пряжі

2.6.1. Транспортування всіх видів паковок і тари (початки, бобіни, патрони, котушки) здійснюється за допомогою механізмів і пристосувань.

2.6.2. Знімання напрацьованих початків здійснюється за допомогою автознімачів та інших пристроїв, які дозволяють механізувати знімання.

2.6.3. У процесах прядіння і крутіння пряжі необхідно передбачити механізоване обдування машин з одночасним збиранням пуху і пилу.

2.6.4. У процесі роботи необхідно користуватися справними інструментами і пристроями.

2.6.5. Зупиняти веретено дозволяється тільки гальмом.

2.6.6. Мичку, що намоталася на циліндри і натискні валики прядильної машини, необхідно знімати спеціальним гачком обережно і уважно.

2.6.7. Необхідно підбирати з підлоги валики, патрони, котушки, що упали.

2.6.8. На рівничних полицях прядильної машини котушки з рівницею складають в один ряд.

2.6.9. Не дозволяється торкатися руками рухомих частин машини, відкривати і знімати огородження під час роботи машини.

2.6.10. Чищення машини проводити тільки при вимкненій машині, після повної зупинки робочих органів машини.

2.7. Мерсеризація та вибілювання бавовняного волокна та пряжі

2.7.1. У процесі мерсеризації подача дозувальних розчинів проводиться по трубопроводах або через систему дозувальних насосів безпосередньо з бочок.

2.7.2. Приготування хімічних розчинів повинно бути централізоване та розміщуватися в окремому приміщенні, обладнаному загальною припливною та місцевою витяжною вентиляцією.

2.7.3. У процесах мерсеризації, вибілювання волокна та пряжі для захисту від попадання шкідливих речовин на поверхню тіла працівники забезпечуються халатами бавовняними з водонепроникним просоченням, фартухами прогумованими з нагрудником, чоботами гумовими, рукавичками гумовими, окулярами захисними.

2.8. Фарбування бавовняного волокна та пряжі

2.8.1. Приміщення для приготування розчинів, барвників та сірчаного натрію обладнується припливною та місцевою вентиляцією, а подача їх до фарбувального обладнання повинна здійснюватися по трубопроводу.

2.8.2. При відкриванні вентилів хімічних розчинів на прийомних баках і насосі-дозаторі необхідно стояти на відстані витягнутої руки, щоб унеможливити розбризкування розчину.

2.8.3. Обслуговувати високо розташовані частини прийомних барабанів хімічних розчинів, насоса-дозатора необхідно зі справної стаціонарної драбини або майданчика.

3. Ткацьке виробництво

3.1. Підготовка пряжі до ткацтва

3.1.1. Установлення, знімання, а також транспортування всіх видів паковок, тари в процесах підготовки пряжі до ткацтва повинні бути механізовані.

3.1.2. Для забезпечення пошуку обірваних ниток у процесі снування необхідно передбачити сигнальне освітлення, яке вказує на місце обірваної нитки.

3.1.3. Знімання снувальних валиків зі снувальної машини проводиться за допомогою спеціального механічного пристрою, який обладнується надійними обмежувальними пристроями, що попереджують випадання вала.

3.1.4. Транспортування нароблених снувальних валиків у шліхтувальний відділ повинно бути механізоване.

3.1.5. Приготування емульсій, шліхти повинно бути централізоване, а подача їх до шліхтувальних машин має здійснюватися по трубопроводах.

3.1.6. Перемішування компонентів, що входять до складу емульсій та шліхти, здійснюється механічними змішувачами в баках з кришками, які щільно закриваються.

При організації технологічних процесів у разі відсутності засобів механізації необхідно передбачити технічні та організаційні заходи та засоби, що забезпечують охорону праці та техніку безпеки працівників.

3.1.7. При обслуговуванні процесів емульсування та шліхтування двома і більше працівниками передбачається двостороння попереджувальна сигналізація.

3.1.8. Обслуговування високо розташованих частин шліхтувальних машин проводиться за допомогою стаціонарних драбин або спеціальних майданчиків.

3.1.9. Для проведення робіт усередині сушильної камери шліхтувальна машина повинна бути зупинена, а камера - провітрена з метою доведення температури робочих органів у ній до величини, що не перевищує 30^оС.

3.1.10. Укладання навоїв на пробірні верстати, знімання навоїв та транспортування їх до ткацьких станків здійснюються механізованим способом.

3.1.11. Транспортування ткацьких навоїв, утокової пряжі та сирової тканини, укладання навоїв у гнізда ткацьких верстатів та знімання їх після доробки основи здійснюються за допомогою засобів механізації та інших пристроїв.

3.1.12. Контроль процесу ткацтва тканин на безчовникових ткацьких верстатах здійснюється за допомогою вмонтованого освітлення.

3.1.13. Очищення шпуль проводиться за допомогою шпулеочищувальних машин у спеціально виділених приміщеннях.

3.1.14. Розбракування сирових тканин проводиться механізованим способом на бракувальних машинах. Бракувальні машини мають бути оснащені кромко- та тканинонаправлювачами.

4. Фарбувально-оздоблювальне виробництво

4.1. Обпалювання тканин

4.1.1. Процес обпалювання тканин повинен бути виділений в ізольоване приміщення, яке обладнане системою припливно-витяжної вентиляції. Приміщення оснащуються засобами пожежогасіння.

4.1.2. Обпалювання тканин на обладнанні, яке працює на газі, проводиться відповідно до чинних правил безпеки у газовому господарстві.

4.1.3. Обслуговування високо розташованих частин обпалювальних машин проводиться за допомогою стаціонарних драбин або спеціальних майданчиків.

4.2. Мерсеризація та вибілювання тканин

4.2.1. Процеси мерсеризації та вибілювання тканин повинні бути організовані в приміщеннях, обладнаних системою загальної припливної та місцевої витяжної вентиляції, що забезпечують нормовані параметри повітря в робочій зоні згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

4.2.2. Роботу з хімічними розчинами, заправку лінії, взяття проб для аналізу здійснюють в спеціальному одязі, захисних окулярах, гумових рукавичках.

4.2.3. Заправку тканини в лінію проводять при повністю зупиненій і знеструмленій лінії, при відключеній подачі води, пари, хімічних розчинів.

4.2.4. Заправку лінії після обривів проводять при її повному спорожненні та охолодженні гарячих поверхонь до температури не вище 40 ?С.

4.2.5. Необхідно контролювати заповнення прийомних баків хімічним розчином, щоб уникнути переливання розчину.

4.2.6. Відкривати вентиль хімічних розчинів необхідно при закритому огородженні і чистих вікнах промивних машин, при цьому стояти до нього боком на відстані витягнутої руки. Вентиль відкривати повільно, поступово, щоб уникнути розбризкування розчину.

4.2.7. Обслуговувати високо розташовані частини прийомних барабанів хімічних розчинів зі справних стаціонарних драбин або майданчиків.

4.2.8. Зшивання кінців тканини, просоченої хімічними розчинами, проводити в захисних окулярах і гумових рукавичках.

4.2.9. Зшивання обірваних кінців тканини проводити при вимкненій лінії і після повної зупинки її робочих органів.

4.2.10. При намотуванні полотна на вали та перекатні ролики розмотування проводити при вимкненій лінії і після повної зупинки її робочих органів, повному зливі води, хімічних розчинів, перекритій подачі пари.

4.2.11. Під час роботи лінії всі люки, кришки повинні бути надійно закриті.

4.2.12. Головні парові, водяні і конденсатні засувки відкривати обережно, уникаючи гідравлічних ударів.

4.2.13. При заміні рецептур, тестуванні дозувальних насосів необхідно користуватись захисними окулярами і гумовими рукавичками.

4.3. Накатка тканин

Транспортування рулонів з тканиною від накатувальної машини повинно бути механізоване.

4.4. Відварювання тканин

4.4.1. Процес відварювання необхідно проводити при справності основного та допоміжного обладнання, контрольно-вимірювальних приладів, підйомних механізмів (котловий спосіб).

Контрольно-вимірювальні прилади підлягають періодичному технічному випробуванню відповідно до затверджених графіків.

4.4.2. Джгутові мийно-матеріальні машини повинні мати укриття з нержавіючого матеріалу та витяжку з-під укриття. Конструкція укриття та дверець у ньому повинна унеможливлювати попадання робочого розчину з ванни на підлогу приміщення.

4.4.3. Укладання тканини в ями для лежання повинно бути механізоване. Укладання тканини вище бортів ями не дозволяється.

4.4.4. Борти ями розміщуються на висоті не менше 1 м від рівня підлоги. Верхня частина бортів повинна бути завширшки не менше 0,25 м. Не дозволяється працівникам утоптувати ногами тканини в ями для лежання.

4.5. Віджимання, розширення та сушіння тканин

4.5.1. Заправляння тканини в жало валів, клупи ланцюгів проводиться лише при зупиненій машині.

4.5.2. Для обслуговування самокладу та проводки тканин у заправні бруски використовується стійка драбина або спеціальні тести та заправна тасьма.

4.5.3. Заправка тканини на сушильні барабани проводиться за допомогою заправної тасьми зі стаціонарних драбин та майданчиків при відімкненні подачі пари та при мінімальній швидкості обертання барабанів.

4.5.4. Обслуговування комунікацій пароконденсатопроводу організовується за допомогою пересувних драбин на катках із запорами.

4.6. Фарбування тканин

4.6.1. Заправка, розподіл та вивантаження оброблюваного матеріалу з ємності повинні бути механізовані та забезпечувати безпеку праці працівників.

4.6.2. Транспортування тканини після фарбування для подальшої її обробки повинно бути механізоване.

4.6.3. Заправляти тканину при обриві в просочувальній ванні необхідно за допомогою спеціальних пристосувань у захисних окулярах і рукавичках при вимкненій лінії і після повної зупинки її робочих органів.

4.6.4. Чищення механізмів лінії проводити тільки при вимкненій лінії і після повної зупинки її робочих органів.

4.7. Гравірування друкарських валів

4.7.1. Процеси хромування та травлення друкарських валів проводяться у ваннах, які мають місцеву витяжну вентиляцію.

4.7.2. Шліфування валів проводиться на станках, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.

4.7.3. Травлення матриць при фотохімічному гравіруванні проводиться на установці, обладнаній місцевою витяжною вентиляцією.

4.8. Друкування та фіксація тканини

4.8.1. Переміщення, піднімання роликів з тканиною, установлення роликів на машину, заміна друкарських валів повинні бути механізовані.

4.8.2. Заправка тканини для друкування та фіксації проводиться за допомогою заправної стрічки та іншими способами, що забезпечують безпеку працівників.

4.8.3. При фіксації тканини необхідно забезпечити її охолодження на виході до 40 оС.

4.9. Підготовка шаблонів для вибивання полотна способом фотофільмдруку

4.9.1. Виробничі процеси із застосуванням лаків, до складу яких входять органічні розширники (покриття сітки шаблону лаком), видалення лаку з ділянок сита виконуються в спеціальних укриттях на робочих столах, обладнаних системою місцевої витяжної вентиляції.

4.9.2. Сушіння шаблонів проводиться в спеціальних камерах або сушильних шафах, обладнаних системою витяжної вентиляції.

4.9.3. Процес копіювання малюнка на сітку проводиться на експозиційному столі, обладнаному укриттям і місцевою витяжною вентиляцією, що забезпечує захист працівників від ультрафіолетового випромінювання відповідно до вимог СН 4557-88.

4.9.4. Ремонт обладнання, апаратури та інші роботи в приміщенні приготування шаблонів проводяться інструментом, що не спричиняє іскри, і лише після ретельного провітрювання приміщення.

4.9.5. Транспортування розчинників та розріджувачів повинно здійснюватися в герметично закритій тарі, що унеможливлює розтріскування, розбризкування розчинів, випаровування їх у навколишнє середовище. Видалення випадково пролитого розчину повинно проводитися пожежобезпечними розчинами, слизькість підлоги не допускається.

Використана тара негайно вилучається з робочого приміщення та ретельно промивається водою.

4.10. Апретування та сушіння тканини

4.10.1. Заправка тканини проводиться за допомогою заправних полотен або тасьми, які забезпечують безпеку працівників.

4.10.2. Процес апретування тканин необхідно організовувати так, щоб унеможливити контакт працівників з розчинами та полотном, що оброблюється.

4.11. Сушіння та стабілізація тканини

4.11.1. Заправка тканини в обладнання для сушіння та стабілізації проводиться за допомогою заправної стрічки або полотна.

4.11.2. Тканина на виході зі стабілізаційного обладнання повинна бути охолоджена до 40 оС.

4.11.3. Працівники, які обслуговують обладнання, що працює на природному газі повинні пройти спеціальне навчання в УКК за темою: "Безпека робіт в газовому господарстві".

4.12. Приготування апретурних, фарбувальних сполук та інших хімічних розчинів

4.12.1. Усі роботи з приготування розчинів та барвників, що супроводжуються виділенням у повітря шкідливих парів та газів, проводяться у реакторах, посудинах або баках, які герметично закриваються кришками з дотриманням вимог пожежної безпеки.

4.12.2. Транспортування бочок та залізних барабанів з барвниками, а також завантаження чанів хімічними матеріалами повинні бути механізовані. Розлив хімічних розчинів проводиться в приміщенні, обладнаному загальною припливною та місцевою витяжною вентиляцією, транспортування кислот та рідин, які легко спалахують, у відрах та іншій відкритій тарі не дозволяється.

Видалення випадково пролитого розчину повинно проводитися пожежобезпечними розчинами, слизькість підлоги не допускається. Тара з-під хімікатів ретельно промивається водою.

4.13. Каландрування тканини

4.13.1. Заправка тканини в каландри проводиться при зупиненій машині. Жало валів під час обробки повинно бути закрито запобіжними пристроями. Заправка тканини в заправні пристрої проводиться за допомогою жердини та потравних драбин з гачками та штирями.

4.13.2. Не можна торкатися частин каландра, що рухаються та обертаються, і гарячих поверхонь металевого вала каландра.

4.13.3. Заправляють тканину в жало валів тільки при вимкненому каландрі при розведених валах.

4.13.4. Ліквідувати розриви тканини дозволяється тільки при вимкненому каландрі і після повної зупинки робочих органів обладнання.

4.13.5. Чищення металевого вала каландра проводять при температурі, що не перевищує 40^оС, та при повній зупинці металевого вала.

4.13.6. Обслуговують високо розташовані частини каландра тільки зі стійкої драбини.

4.13.7. Необхідно постійно стежити за приладами контролю тиску мастила в гідросистемі і температури вала, не допускати переходу стрілки вище заданих параметрів по технології.

4.13.8. При будь-яких відхиленнях тиску мастила в гідросистемі або температури вала від заданих показників потрібно вимкнути каландр і повідомити майстра.

4.13.9. Не дозволяється працювати на каландрі, де зазор між валами і огородженням у жалі валів більше 5 мм.

4.14. Термічна обробка тканини

4.14.1. Заправка тканини в машини термічної обробки проводиться за допомогою стрічки.

4.14.2. Ліквідація обривів тканини та інші роботи всередині термокамер для попередження перегрівань працівників виконуються при зупиненому обладнанні, припиненні подачі пари, газу та охолодженні робочих органів обладнання до 30^оС, що забезпечує температуру та стан повітряного середовища відповідно до вимог чинного законодавства.

4.14.3. Термообробка на обладнанні, яке працює на газі, проводиться відповідно до вимог Правил безпеки при експлуатації засобів і систем автоматизації та управління в газовій промисловості, затверджених Газпромом СРСР 28 березня 1990 року (НПАОП 11.1-1.07-90).

4.15. Механічна усадка тканини

Заправка тканини на машині механічної усадки проводиться за допомогою чохла або заправної стрічки.

4.16. Промивка тканини після білення та фарбування

4.16.1. Приготування мийних розчинів для промивки тканин повинно бути централізоване, а подача їх - механізована.

4.16.2. При обслуговуванні промивних машин заправка тканини в жало валів повинна проводитись способом, що забезпечує безпеку працівників.

4.16.3. Вивантаження тканини, знімання і встановлення валів повинні бути механізовані.

4.17. Промивка тканини після спеціального просочення

4.17.1. Заправка тканини в процесах промивки проводиться за допомогою заправних полотен або стрічки.

4.17.2. Ліквідація обривів тканини в процесі промивки повинна виконуватися після зупинки обладнання і зливу гарячої агресивної рідини.

4.17.3. Процес промивки тканини після заключної обробки організовується таким чином, щоб концентрація шкідливих речовин у робочій зоні не перевищувала граничнодопустиму.

4.18. Стрижка та ворсування тканини

4.18.1. У процесі стрижки та ворсування тканини необхідно передбачити безпечну для працівника заправку тканини в машини.

4.18.2. Знімання, транспортування, установка стригальних апаратів, точіння стригальних ножів повинні бути механізовані.

4.18.3. Транспортування тканини до машин і від машин у процесах стрижки та ворсування повинно бути механізоване.

4.18.4. Чистка ножів стригального апарата повинна виконуватися способом, що забезпечує безпеку працівників. Перенесення ножів для заточування або заміни необхідно здійснювати у спеціальних пристроях.

4.18.5. Не дозволяється торкатися частин ворсувальної машини, що рухаються, і сушильного барабана.

4.18.6. Під час зшивання кінців тканини не можна підводити руки близько до голки, щоб уникнути проколювання пальців рук і опіків.

4.18.7. Перед заправленням тканини в машину потрібно відключити пару й охолодити сушильні барабани.

4.18.8. Заправляють тканину у ворсувальну машину в присутності помічника майстра. Заправляти тканину і ліквідовувати обриви дозволяється тільки при вимкненій машині і після повної зупинки її робочих органів.

4.18.9. Подачу пари проводити повільним відкриванням парових вентилів, щоб унеможливити гідравлічні удари. Під час відкривання парового вентиля необхідно стояти до нього боком на відстані витягнутої руки.

4.18.10. Розправляють тканину і кромку тільки перед направляючими планками, а не перед ворсувальним валиком і сушильними барабанами, щоб уникнути проколювання пальців рук та опіків. Працювати можна тільки при закритому кожусі барабана.

4.18.11. Не дозволяється знімати і відкривати огородження під час роботи машини, а також шунтування електроблокувальних пристроїв.

4.19. Промірювання, розбракування, маркування та упакування готових тканин

4.19.1. Контроль, облік, маркування готових тканин проводяться на машинах або столах, обладнаних системами комбінованого освітлення (загального і місцевого) відповідно до вимог чинного законодавства.

4.19.2. Транспортування готової продукції на склад та її складування повинні бути механізовані.

4.19.3. Не дозволяється вмикати бракувальну машину і 3-метровий стіл при відсутності огороджень.

4.19.4. Необхідно бути уважним у зоні руху щілинного конвеєра, візків і транспорту, що рухаються.

IV. Вимоги безпеки при розміщенні, експлуатації
технологічного обладнання та організації робочих місць

1. Загальні вимоги безпеки при розміщенні технологічного обладнання

1.1. Усе обладнання, що використовується, модернізується та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (далі - ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009), Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року N 933, та цих Правил.

1.2. Виробниче обладнання розміщується раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували неперервність технологічного процесу.

1.3. На все обладнання повинні бути інструкції з їх експлуатації, обслуговування та ремонту. Усі зміни, що вносяться до конструкції обладнання в процесі його експлуатації, ремонту і модернізації, мають фіксуватись у паспорті згідно з вимогами ГОСТ 12.2.003-91.

1.4. Усі стаціонарні машини, верстати, апарати й інше устаткування встановлюються так, щоб унеможливити їхній зсув під час роботи.

1.5. У місцях проходу через комунікації повинні бути обладнані безпечні переходи або прокладені містки.

1.6. Після встановлення нового обладнання, ремонту та модернізації перевіряється його придатність до роботи. Відповідальним за перевірку безпечної експлуатації обладнання є відповідальна особа за охорону праці. Після перевірки складається акт про прийняття обладнання в експлуатацію.

1.7. Облаштування й експлуатація електроприводів, пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21.98.

1.8. Усі види обладнання або його частини, що працюють під тиском, повинні мати повірені манометри із зазначенням граничнодопустимого тиску. Манометри повинні мати клеймо про повірку, бути справними і встановлюватись на видному для обслуговувального персоналу та добре освітленому місці. Запобіжні клапани повинні мати запірні кожухи або ковпаки, які унеможливлюють збільшення навантаження клапана, і повинні бути освітлені й доступні.

2. Вимоги безпеки до організації робочих місць

2.1. Під час організації робочих місць слід керуватися ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.032-78) та ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.033-78) та чинними нормами з атестації робочих місць за умовами праці.

2.2. Організацію робочого місця, оснащення його інструментами та допоміжними пристроями здійснюють згідно з вимогами типових проектів організації робочого місця відповідної професії та ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009.

2.3. Загальні вимоги безпеки до органів управління виробничого обладнання повинні відповідати ГОСТ 12.2.064-81 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.064-81), їх розміщення під час виконання робіт сидячи - ГОСТ 12.2.032-78, під час виконання робіт стоячи - ГОСТ 12.2.033-78.

2.4. Конструкції і розміщення аварійних вимикачів і кнопок дистанційного управління обладнанням та іншими пристроями повинні забезпечувати можливість використання їх з будь-якої робочої позиції.

2.5. Усі поверхні робочих місць повинні унеможливлювати травмування працівників.

2.6. Трапи, приставні східці та інші пристосування для забезпечення безпеки виконання робіт повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

2.7. Усі великогабаритні частини, що знімаються під час роботи, розміщуються на раніше визначених місцях, міцно та стійко укладаються із застосуванням прокладок.

2.8. Під час проведення ремонтних робіт на висоті повинні бути обладнані пристрої, що унеможливлюють падіння деталей та інструменту вниз відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року N 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 червня 2007 року за N 573/13840.

3. Вимоги безпеки до технологічного обладнання

3.1. Машини, апарати та різного роду пристрої в небезпечних зонах повинні мати надійну огорожу, яка забезпечує безпеку роботи і відповідає вимогам ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные".

3.2. Небезпечні зазори між рухомими і нерухомими частинами повинні бути огороджені.

3.3. Огородження робочих органів і механізмів, а також дверцята, кришки, щитки в цих огородженнях, що відкриваються, повинні мати надійні електричні, механічні або інші блокування, які забезпечують зупинку машини при зніманні або відкриванні огородження і неможливість пуску при відкритому положенні жодного з огороджень.

3.4. Огородження, їх кришки і дверцята повинні надійно фіксуватись в закритому положенні, а огородження (кришки), які відкриваються вверх, повинні фіксуватись також у відкритому положенні.

Сполучення огороджень у притворах кришок і дверцят повинні бути щільними, а зусилля для відкриття або зняття кожного огородження вручну не повинно перевищувати 40 кг при частому використанні в процесі обслуговування і 12 кг при ремонті обладнання.

3.5. Органи управління обладнання повинні бути поза огородженнями і забезпечувати можливість швидкого і зручного користування ними. Органи управління (кнопки, рукоятки тощо) необхідно розміщувати на висоті 0,8-1,6 м при роботі стоячи і 0,6-1,2 м при роботі сидячи та потрібно забезпечувати легкий доступ до них. Конструкція і розташування аварійних вимикачів і кнопок дистанційного управління обладнанням та іншими пристроями повинні забезпечувати можливість користування ними з будь-якої робочої позиції згідно з вимогами ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78.

3.6. Апарати, машини, транспортери та інше обладнання, які обслуговуються декількома працівниками або мають значну довжину, повинні мати пусковий пристрій тільки в одному місці на пульті управління. Машини, агрегати, апарати, які мають декілька робочих місць, повинні мати звукову і світлову сигналізацію, яка попереджає про пуск обладнання. Пристрої для зупинення обладнання повинні бути на всіх робочих місцях.

3.7. Управління машинами, апаратами й агрегатами повинно бути механізованим і, як правило, кнопковим. Допускається педальне управління за умови забезпечення зручної пози працівника.

3.8. Обладнання повинно мати органи управління, які унеможливлюють їх мимовільний пуск і забезпечують легку і зручну зупинку згідно з вимогами ГОСТ 12.4.040-78 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Обозначения".

3.9. Обладнання, під час роботи якого викидаються шкідливі речовини (гази, пил тощо), повинно мати укриття та пристрої для підключення до місцевої або загальної системи вентиляції або мати вмонтовані пилозбірники.

3.10. Очищення місцевих пилоочисних пристроїв повинно проводитись регулярно за графіком, який забезпечує нормальну роботу вентиляції.

3.11. Обладнання зі значним теплоутворенням повинно забезпечуватись пристроями, які обмежують виділення конвекційного і променевого тепла в робоче приміщення (герметизація, теплоізоляція, екранування, відведення тепла тощо), згідно з вимогами ДСТУ 2894-94 "Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання. Параметри та загальні вимоги". При цьому поверхня ізоляції згідно з ДСТУ ЕN 13202-2002 не повинна перевищувати 43^оС.

3.12. Гарячі неробочі поверхні обладнання, а також паро- та трубопроводи, дотик до яких може викликати опіки, повинні бути покриті теплоізоляцією.

3.13. Кріплення шлангів до пульверизаторів і трубопроводів повинно унеможливлювати зривання шлангів.

3.14. Рівень шуму при роботі обладнання не повинен перевищувати допустимі величини і має відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" та ДСН 3.3.6.037-99. Для запобігання шкідливій дії шуму необхідно забезпечувати працівників протишумовими навушниками або засобами індивідуального захисту типу "беруші" згідно з ГОСТ 12.4.051-87 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты органа слуха. Общие технические требования и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.4.051-87), ДСТУ ЕN 352-1-2002 "Засоби індивідуального захисту органа слуху. Вимоги безпеки і випробування. Частина 1. Шумозахисні навушники" (далі - ДСТУ ЕN 352-1-2002) та ДСТУ ЕN 352-2-2002 "Засоби індивідуального захисту органа слуху. Вимоги безпеки і випробування. Частина 2. Шумозахисні вкладки" (далі - ДСТУ ЕN 352-2-2002).

3.15. Обладнання, яке може передавати вібрацію на робочі місця, повинно забезпечуватись віброізоляцією і відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 та ДСН 3.3.6.039-99.

3.16. Зовнішнє оформлення обладнання та пристроїв повинно відповідати вимогам технічної естетики із забезпеченням безпеки і зручності в роботі.

3.17. Рухомі частини обладнання необхідно виділяти іншим кольором, ніж основний колір обладнання.

3.18. Кольорове оздоблення елементів обладнання повинно відповідати кольорам безпеки (червоний - сигнал про небезпеку, жовтий і помаранчевий - про можливу небезпеку, зелений - про наявність умов безпеки).

3.19. Використання у складі виробничого обладнання та/або контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності щодо використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використанням джерел іонізуючого випромінювання та Вимог до звіту про аналіз безпеки провадження діяльності з використанням джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 2 грудня 2002 року N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за N 978/7266, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 2 лютого 2005 року N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за N 552/10832.

3.20. Увімкнення основного двигуна обладнання здійснюється з одного поста за винятком автоматизованих ліній і агрегатів, де, крім місцевих пускових пристроїв до кожної машини, є централізоване управління з дистанційного пульта.

3.21. З метою забезпечення безпеки і зручності пости місцевого управління електроприводом і органами ручного управління окремими механізмами повинні знаходитись на відстані не більше 1,0-1,2 м від постійного (основного) місцезнаходження працівника.

3.22. При будь-якому режимі управління (дистанційному, зблокованому або місцевому) повинна бути забезпечена можливість екстреної аварійної зупинки механізмів за допомогою спеціальних вимикачів, установлених у цехах у кількості, що визначається конкретними умовами.

3.23. Прокладання проводів різного призначення в межах машини виконується з урахуванням захисту їх від механічних пошкоджень, перегріву, попадання мастил, води й агресивних рідин.

3.24. Корпуси електродвигунів та інших електричних пристроїв приєднуються до заземленого пристрою за допомоги окремої гілки або мають надійний металевий контакт із заземленим корпусом машини. Послідовне включення до заземленого провідника декількох заземлених елементів не допускається.

3.25. В управлінні автоматизованими лініями та агрегатами повинно передбачатись відімкнення місцевих пускових пристроїв при переході на робочий режим з централізованим управлінням з дистанційного пульта.

3.26. Автоматизовані лінії та агрегати, що складаються з декількох машин, повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає працівників про пуск машини.

3.27. Сигнальні прилади, що інформують про технологічний розлад, повинні обладнуватись світловими лампами або звуковими сигналами.

3.28. Елементи системи управління (кнопки, рукоятки, маховики, штурвали, важелі тощо) необхідно розміщувати на висоті 0,8-1,6 м від підлоги при роботі стоячи та 0,6-1,2 м при роботі сидячи з метою забезпечення легкого доступу до них без великого напруження і поворотів корпуса тіла працівника, який при цьому повинен бути повернутий обличчям у бік машини.

3.29. При розміщенні на одній панелі декількох елементів системи управління їх необхідно розташовувати так, щоб працівник виконував найменшу кількість рухів при виконанні необхідних операцій і попереджались помилкові включення.

3.30. Маховики, рукоятки і важелі системи управління повинні надійно фіксуватись у заданому положенні. Фіксувальні органи повинні унеможливлювати їх самовільне переміщення.

3.31. Силові кабелі і проводи вторинної комутації, які з’єднують привод машини з винесеними за її межі приладами, прокладаються в сталевих заземлених або пластмасових трубах і в місцях, де унеможливлюється пошкодження ізоляції струмоведучих жил шляхом випадкових механічних ударів, проникнення вологи й агресивної рідини в труби та розподільні коробки.

3.32. Усі види технологічного обладнання, які оснащені окремо розташованими станціями управління, повинні мати сигналізацію про подачу напруги в ланцюг управління електроприводом.

3.33. Обладнання повинно мати пульти управління, які унеможливлюють самовільний запуск та забезпечують легку і зручну зупинку його відповідно до вимог ГОСТ 12.2.064-81.

3.34. Пульти управління всіх машин, апаратів, агрегатів повинні знаходитись поза огорожами і розміщуватись так, щоб забезпечити швидке і зручне користування ними.

3.35. Передачі приводу (зубчасті, ремінні тощо), муфти зчеплення та інші незахищені рухомі елементи обладнання мають бути огороджені.

3.36. Несучі та інші елементи обладнання, органи управління і контрольно-вимірювальні прилади, які виступають за габарити загальних огороджень і укриттів, повинні мати яскраві розпізнавальні кольорові знаки.

3.37. Технологічне обладнання, апарати і трубопроводи, якими транспортуються речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, гази, пил, повинні бути герметичними та відповідати вимогам пожежної безпеки.

4. Вимоги безпеки до окремих видів технологічного обладнання

1. Обладнання прядильного виробництва

1.1. Машини розпушувального агрегату та тіпальні машини повинні мати автоматизований привід із загальною системою управління, що забезпечує визначену послідовність пуску та зупинку їх, а також самозупинку будь-якої машини.

1.2. Розпушувальний агрегат повинен бути обладнаний двосторонньою світлозвуковою сигналізацією для координації дій його обслуговувального персоналу з персоналом тіпального цеху, а також попереджувальною передпусковою сигналізацією.

1.3. Машини повинні мати автоматичну зупинку та сигналізацію на випадок виникнення забивання волокном та загоряння його в камерах.

1.4. Пристрої для очистки запиленого повітря з-під тіпальної машини повинні бути зблоковані з роботою тіпальної машини.

1.5. Котушки для намотування настилів на стрічкоз’єднувальних машинах повинні бути виконані з легкого та міцного матеріалу або м’якої сталі з рифлями по їх утворювальній поверхні та отворах для захвату рукою, без задирок, із заокругленням кромки торця.

2. Обладнання ткацького виробництва

2.1. Привод утоково-перемотувальної машини, а також системи зубчатих та ланцюгових передач повинні мати огородження з блокувальними пристроями, що унеможливлюють пуск машини при знятих огородженнях.

2.2. Клино-пасові передачі мотальної машини від електродвигуна до мотальних валів і системи зубчатих та ланцюгових передач до валів ексцентриків повинні мати огородження з блокувальними пристроями, що унеможливлюють пуск машини при знятих огородженнях.

2.3. На снувальних машинах повинна бути передбачена сигналізація про обрив нитки та напрацювання заданої довжини нитки.

2.4. Шліхтувальні машини повинні мати пристосування для кріплення переносних драбин та поручні для обслуговування високо розташованих частин камери.

2.5. На багаточовникових ткацьких станках усіх типів повинен бути передбачений пристрій для фіксації човникових коробок при підніманні їх ніжкою педалі під час чистки або усунення розладнання.

2.6. Ткацький верстат повинен бути обладнаний запобіжними пристроями від вильоту човника.

2.7. На кареткових ткацьких верстатах механізм приводу каретки повинен закриватися стаціонарним огородженням. Важіль кареткових та жакардових верстатів повинен мати запобіжний пристрій, що унеможливлює падіння його в зону проходу.

2.8. Перед кожним черговим заправленням основою автоматичного ткацького пневморапірного верстата типу АТПР з метою уникнення вильоту рапір необхідно робити перевірку установлення берда і направляючих.

2.9. Пускові рукоятки ткацьких верстатів повинні мати замикальний пристрій, що попереджає випадкове ввімкнення верстата.

2.10. На ткацьких безчовникових верстатах типу СТБ черв’ячна передача, що подає основу, повинна бути закрита суцільними огородженнями.

2.11. На ткацьких верстатах типу СТБ при неповному заправленні всієї машини зона руху батанової заправки повинна закриватися тимчасовими огородженнями, що знімаються.

3. Обладнання фарбувально-оздоблювального виробництва

3.1. Відкидні кришки фарбувальних апаратів періодичної дії, що працюють під тиском, повинні ховатися зусиллям не більше 12 Н та мати пристрої для фіксації їх у відкритому положенні.

3.2. Фарбувальна барка повинна бути обладнана укриттям з патрубком для приєднання до цехової системи витяжної вентиляції.

3.3. На друкарських машинах притискні та друкарські вали повинні мати запобіжні пристрої, що унеможливлюють потрапляння в них рук працівників. Машини повинні бути оснащені тканинонаправлювачами.

3.4. Біля друкарських машин повинен бути установлений світильник з люмінесцентними лампами та має бути передбачена проводка для переносних ламп напругою не вище 36 В.

3.5. Уключення машини та пристроїв, що входять у лінію для вибивання тканини способом фотофільмдруку, повинно проводитися з одного пульта управління, а зупинка їх - кнопкою "СТОП" від кожного робочого місця.

3.6. На машинах для вибивання тканини способом фотофільмдруку жало витягальних валів розкритого пристрою повинно мати запобіжні пристрої, що унеможливлюють попадання рук працівника між валами.

Перед витягальними валами повинні бути встановлені кромко- і тканинонаправлювачі.

3.7. Сушильна камера до друкарської машини повинна бути максимально герметична та обладнана місцевим відсмоктувачем для видалення з камери шкідливих газів.

3.8. Усі ремінні, ланцюгові та зубчаті передачі сушильно-ширильної машини повинні бути огороджені суцільним сходженням.

3.9. Жало віджимних валів плюсовок, каландрів повинно бути закрите запобіжним пристроєм, що унеможливлює потрапляння рук працівника між валами.

3.10. Камери сушки та стабілізації полотна на стабілізаційній машині повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією для забезпечення відсмоктування повітря з камери.

3.11. Варильні котли, автоклави і реактори, що працюють під тиском, повинні бути забезпечені манометрами з нанесеною на них червоною рискою, що свідчить про допустимий тиск.

3.12. Джгутова мийно-матеріальна машина (або група машин) повинна мати пульт управління з кнопками "пуск", "стоп", "заправка". На протилежній стороні машини на кожній рамі повинні бути кнопки аварійної зупинки.

3.13. На вході джгута в мийно-матеріальну машину повинні бути обладнані заправні кільця. На обох рамах машини повинні бути обладнані майданчики з поручнями для заправки джгутів у кільця.

3.14. Мийно-матеріальні машини повинні мати надійне огородження жала віджимних валів, які зблоковані з пуском привідного двигуна, а також пристрій для зручної та безпечної заправки джгута в жало валів.

3.15. Знімання віджимних валів з мийно-матеріальної машини та зупинка їх повинні бути механізовані.

3.16. На обох рамах мийно-матеріальної машини повинні бути обладнані вимикачі для автоматичної зупинки машини при виникненні намотування джгута на вали в будь-якому місці по робочій ширині вала.

V. Вимоги безпеки до сировини і матеріалів

5.1. Сировина, що надходить на підприємство, повинна бути перевірена на відповідність вимогам чинних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.

5.2. Відходи та звороти перед використанням у виробництві повинні пройти перевірку їх якісного стану, обробку з метою вилучення з них сторонніх предметів та підготовку до укладання в основну суміш.

5.3. Упаковка і термін дії всіх хімічних матеріалів та барвників повинні бути перевірені на відповідність вимогам чинних стандартів та технічної документації підприємств-виробників.

5.4. Лаки, розчинники і проявники повинні бути забезпечені повним та точним зазначенням хімічного складу. Застосування лаків, розчинників і проявників невідомого складу не дозволяється.

5.5. На тарі повинно бути чітке позначення найменування барвників та хімікатів, концентрації розчину.

5.6. Відбір проб на хімічний аналіз повинен здійснюватися у чистій скляній посудині з кришкою або притертою пробкою.

VI. Вимоги безпеки до умов зберігання і транспортування
матеріалів, сировини, напівфабрикатів,
готової продукції та відходів виробництва

6.1. Сировину, напівфабрикати, готову продукцію, відходи виробництва, паливо слід зберігати на спеціально відведених та обладнаних для цього складах.

6.2. Розміщувати та зберігати матеріали необхідно відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві, де повинно бути вказано, яка сировина та матеріали можуть зберігатися на даному складі, у якій кількості, у якій тарі, способи складування та зберігання, а також порядок та спосіб відпуску зі складу.

6.3. Усі роботи щодо завантаження, розвантаження, піднімання, переміщення та транспортування сировини, матеріалів, готової продукції повинні проводитися підйомно-транспортними засобами, механізмами і пристосуваннями (підйомні крани, електроталі, електрокари, транспортери, візки та інші транспортні засоби малої механізації). Вантажно-розвантажувальні роботи повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-розгрузочные. Общие требования безопасности".

6.4. Переміщення вантажів підлоговим колісним безрейковим транспортом повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности".

6.5. Засоби цехового транспорту, що використовуються для транспортування сировини, матеріалів та готової продукції, повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

6.6. Розміри проходів і проїздів повинні визначатися залежно від габаритів матеріалів, що зберігаються, способу їх транспортування та укладання.

6.7. Використання виробничої тари повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.010-82 "ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации".

6.8. Висоту стелажа потрібно брати з урахуванням навантаження, допустимого на 1 м² перекриття складських приміщень.

6.9. Склади для зберігання бавовняного та штапельного волокна повинні бути вогнестійкими, мати щільну, рівну та неслизьку підлогу. На відкритих майданчиках основа повинна бути асфальтованою.

Укладання бавовни в штабелі необхідно проводити на піддони (розмір бруса 20 х 22 м) при ручному укладанні - на висоту до 3 м (уступами), при використанні підйомних пристроїв - не вище 5 м (не більше шести рядів).

6.10. Укладання рядів кіп повинно проводитись у перев’язку, якщо штабель завширшки вдвічі більший довжини кіпи.

6.11. При виявленні у штабелі кіп з тріснутими окантовками, через що може відбутися розвал штабеля, останній повинен бути розібраний, перештабельований з вилученням ушкоджених кіп.

6.12. Промаслені відходи виробництва повинні зберігатися окремо в бетонному або цегляному приміщенні із залізними дверима.

6.13. Сирові, готові тканини та пряжа зберігаються на спеціально обладнаних стелажах або штабелях, укладка яких заввишки не повинна перевищувати 2 м.

6.14. Для зберігання друкарських валів встановлюються спеціальні піраміди, а для рапортних шестерень - стелажі, що унеможливлюють падіння валів та шестерень. Укладання валів на піраміди та їх зняття повинні бути механізовані.

6.15. Для зберігання хімікатів повинні бути виділені окремі, спеціально обладнані склади з вентиляцією та належним провітрюванням.

6.16. При зберіганні хімікатів слід унеможливити попадання на них води та прямих сонячних променів.

6.17. При зберіганні хімічних матеріалів необхідно дотримуватися порядку розміщення їх за групами та хімічним складом. Повинна зберігатися бирка із заводським найменуванням. Спільне зберігання легкозаймистих матеріалів та хімікатів, які реагують один з одним, не дозволяється.

6.18. Для зберігання хімікатів (оцтова кислота тощо), які загусають або замерзають, повинні бути виділені утеплені приміщення.

6.19. Бутлі з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами повинні мати щільну кислотостійку упаковку та вміщуватися у корзині або ящику з міцними ручками. Між стінками скляних бутлів і тари повинні бути м’які прокладки (дерев’яна стружка, солома тощо).

6.20. Бочки та бутлі з легкозаймистими речовинами (бензином, скипидаром, керосином тощо) і тара з-під них повинні зберігатися у приміщеннях, які обладнані відповідно до вимог до вибухонебезпечних приміщень з відповідними написами на бочках, бутлях та дверях.

6.21. На тарі для зберігання та транспортування кислот, лугів, пергідролю тощо та в місцях їх зберігання встановлюються попереджувальні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

6.22. Наповнення тари та зливання рідких хімічних матеріалів, здатних викликати хімічні опіки, повинні бути механізовані.

6.23. Надлишки рідини повинні відводитися через переливні трубки та встановлені для цієї мети приймальники.

6.24. Внутрішній огляд та ремонт цистерн та збірників кислот можуть проводитися лише після відповідної їх обробки та відповідно до інструкції, розробленої на підприємстві.

6.25. У місцях зберігання хімікатів та легкозаймистої рідини повинні бути аптечки, протигази, захисні окуляри, респіратори та інші захисні пристрої.

6.26. Кожний хімічний препарат, барвник та інший хімічний матеріал повинен зберігатися у спеціальній тарі, що відповідає властивостям визначеної хімічної речовини. Хімікати, що надходять на підприємство без тари (навалом), повинні зберігатися у засіках, ларках, бункерах, які щільно закриваються та мають написи із зазначенням назв хімікатів.

VII. Вимоги щодо забезпечення працівників
засобами індивідуального захисту

7.1. На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівники бавовняного виробництва забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Закону України "Про охорону праці", Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08), та інших нормативно-правових актів.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу за свої кошти роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

7.2. Засоби індивідуального захисту працівників мають відповідати вимогам ДСТУ 7239:2011 "Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація", а також вимогам безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт за наявності небезпечних та шкідливих чинників.

7.3. Для захисту органів слуху за рівня шуму 80 дБ і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками або іншими засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.051-87, ДСТУ EN 352-І-2002 та ДСТУ EN 352-2-2002.

7.4. Під час виконання робіт, пов’язаних з можливістю ураження очей, а також дії ультрафіолетового випромінювання працівники повинні бути забезпечені захисними окулярами та окулярами зі світлофільтрами згідно з ГОСТ 12.4.013-85 "ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия".

7.5. Працівникам, які працюють з механізованим (пневматичним) ручним інструментом, видаються засоби захисту рук від вібрації відповідно до вимог ГОСТ 12.4.002-97 "ССБТ. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний".

7.6. Для захисту шкіри рук від шкідливих хімічних речовин працівник забезпечуються гумовими рукавичками, а також повинні їм видаватись захисні креми, мазі, пасти згідно з вимогами ГОСТ 12.4.068-79 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования".

7.7. Вибір і застосування засобів індивідуального захисту органів дихання для працівників бавовняного виробництва, які працюють в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочої зони, здійснюються відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006 "Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги", а також Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року N 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2008 року за N 285/14976.

7.8. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту необхідно (залежно від виду робіт) очистити, провітрити, висушити, знешкодити тощо.

7.9. Спеціальний одяг повинен зберігатись окремо від особистого одягу працівників в індивідуальних шафах у спеціально виділеному приміщенні.

Начальник відділу взаємодії з ВРУ, КМУ та
з питань координації роботи центральних органів
виконавчої влади, діяльність яких спрямовується
та координується через Міністра В. Теличко