ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
16 травня 2012 року
м. Київ

Справа N П/9991/178/12

Про визнання дій і бездіяльності протиправними,
зобов'язання вчинити певні дії

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого Черпака Ю.К. (доповідач),

суддів: Зайцева М.П.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Шведа Е.Ю.,

секретаря Синюшка М.Л.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Президента України в частині відсутності відповідного реагування і вжиття заходів по припиненню корупційних дій прокурором Сумської області на вимогу Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" після отримання повідомлення ОСОБА_1;

2) визнати протиправними дії Президента України в частині направлення скарги для розгляду посадовій особі, дії якої оскаржуються;

3) визнати протиправною бездіяльність Президента України в частині невжиття заходів відповідного реагування по виконанню прокуратурою Сумської області рішення Конституційного Суду України про недопустимість застосування даних оперативно-розшукових заходів, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом;

4) визнати протиправною бездіяльність Президента України, як гаранта дотримання законності, який наданими йому повноваженнями не забезпечив конституційного права ОСОБА_1 на ознайомлення із судовими і кримінальними справами;

5) зобов'язати Президента України на підставі статті 102 Конституції України видати розпорядження з рекомендаціями Генеральному прокурору виконати ч.5 ст. 400-8 КПК України в частині складання прокуратурою вмотивованої постанови про відкриття або відмову у відкритті кримінальної справи проти посадовців прокуратури Сумської області на підставі доводів ОСОБА_1, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року N 12-рп/2011;

6) зобов'язати Президента України поновити права на ознайомлення в Конотопському міськрайонному суді з матеріалами кримінальної і судової справ (а.с. 4 - 8, 25 - 31).

В обґрунтування позову зазначив, що у відповідь на повідомлення про корупційні дії з ознаками кримінальних злочинів посадових осіб прокуратури Сумської області, адресоване Генеральній прокуратурі України, він отримав лист за підписом першого заступника прокурора Сумської області ОСОБА_2, хоча за ч. 5 ст. 400-8 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор повинен скласти вмотивовану постанову про відкриття або відмову у відкритті кримінальної справи. Тоді 8 лютого 2012 року він звернувся до Президента України, як суб'єкта запобігання і протидії корупції в Україні, з проханням відреагувати на його повідомлення і вжити заходи, оскільки з боку Генеральної прокуратури реагування не було. Однак Президент України звернення не розглянув і всупереч статті 7 Закону України "Про звернення громадян" направив скаргу до прокуратури Сумської області, дії посадових осіб якої ним оскаржувались.

В письмовому запереченні проти позову представник Президента України просить відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що порушені у зверненні позивача питання щодо незаконних (корупційних) дій посадових осіб прокуратури, Конотопського міськрайонного суду та Апеляційного суду Сумської області згідно з чинним законодавством віднесені до компетенції органів прокуратури, тому це звернення було направлено Адміністрацією Президента України за належністю до вказаних органів. Окрім того, позивач мав право скористатись визначеними законом засобами захисту своїх, як він стверджує, порушених прав прокуратурою Сумської області, зокрема оскаржити до суду або вищестоящому прокурору дії відповідних посадових осіб. Вважає безпідставними позовні вимоги про зобов'язання Глави держави видати розпорядження з рекомендаціями Генеральному прокурору України по конкретній справі та поновити права позивача на ознайомлення в Конотопському міськрайонному суді з матеріалами кримінальної справи, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на нормах закону і суперечать гарантіям незалежності прокуратури і суддів (а.с. 39 - 43).

Судовий розгляд справи здійснюється за відсутності представника відповідача, від якого надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, який підтримав заявлені вимоги, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 звертався в прокуратуру Сумської області з приводу його незаконного засудження за злочин, якого, як він вважає, не вчиняв, та порушень норм закону в ході досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи.

8 лютого 2012 року ОСОБА_1 надіслав на ім'я Президента України звернення, в якому просив доручити Генеральному прокурору України відкрити кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем посадовцями в Сумській області за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу України, та поновити його права шляхом перегляду кримінальної та судової справи по його обвинуваченню за нововиявленими обставинами (а.с. 12 - 15).

Листом Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України від 15 лютого 2012 року N 22/015804-18 ОСОБА_1 повідомлено про те, що його звернення надіслано за належністю до прокуратури Миколаївської області, яка в свою чергу переслала його до прокуратури Сумської області (а.с. 45).

Відповідь на звернення ОСОБА_1 надав перший заступник прокурора Сумської області листом від 5 березня 2012 року N 09/1-2006-12 (а.с. 16).

Відповідно до частини четвертої статті 3 і частини другої статті 5 Закону України "Про звернення громадян" скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян; у зверненні має бути викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Статтею 28 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснює, зокрема, Президент України.

Повноваження Президента України закріплені у статті 106 Конституції України.

В рішеннях Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року N 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року N 21-рп/2008 зазначалось про те, що законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України.

Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" не надає Президенту України додаткових повноважень щодо запобігання і протидії корупції, крім тих, що визначені Конституцією України.

У зверненні від 8 лютого 2012 року ОСОБА_1 просив Президента України поновити його права, порушені, на думку скаржника, незаконними діями посадових осіб прокуратури Сумської області під час розгляду його заяви про перегляд кримінальної справи за нововиявленими обставинами, а також діями судді Конотопського міськрайонного суду по відмові в ознайомленні з матеріалами кримінальної справи. Окрім того, посилався на факти зловживань і корупційних дій з боку названих осіб.

Статтею 12 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прийняте прокурором рішення за наслідками розгляду заяв і скарг про порушення прав громадян та юридичних осіб може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду. Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано і частиною другою статті 55 Конституції України.

Порядок реалізації права учасників кримінального процесу на ознайомлення з матеріалами справи врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим колегіальним органом у системі судоустрою України, який, зокрема, розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів (частина 1 статті 90, пункти 8, 9 частини 1 статті 91, частина 1 статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Таким чином, законом чітко визначено коло суб'єктів, уповноважених розглядати скарги громадян на рішення, дії чи бездіяльність органів прокуратури і суддів. Тому немає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Президента України в частині відсутності відповідного реагування і вжиття заходів за скаргою ОСОБА_1 від 8 лютого 2012 року, оскільки розгляд порушених у скарзі питань не належить до компетенції Глави держави.

Не ґрунтуються на законі й посилання позивача про обов'язок Президента України як гаранта дотримання законності поновити його порушені права, оскільки в Конституції України розмежовуються такі поняття як держава, органи державної влади, посадові і службові особи, що свідчить про неприпустимість ототожнювання Президента України як Глави держави з "державою Україна" при оспорюванні дій (бездіяльності) всіх, без виключення, органів державної влади.

За таких обставин не підлягають задоволенню й похідні вимоги про зобов'язання відповідача видати розпорядження з рекомендаціями Генеральному прокурору України та надати можливість ознайомитись в Конотопському міськрайонному суді з матеріалами кримінальної і судової справ. Задоволення цих позовних вимог до того ж призвело би до порушення гарантій незалежності прокуратури і суддів, закріплених Конституцією і законами України.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Указом Президента України від 25 лютого 2010 року N 265/2010 "Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України" утворено Адміністрацію Президента України, а Указом Президента України від 2 квітня 2010 року N 504/2010 затверджено Положення про Адміністрацію Президента України (далі - Положення).

В силу пункту 3 Положення основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

Відповідно до покладених на неї завдань Адміністрація організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розглядає звернення громадян, а також звернення органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем (підпункт 20 пункту 4 Положення).

Таким чином, пересилання за належністю звернення ОСОБА_1 від 8 лютого 2012 року організовувала Адміністрація Президента України.

За змістом статей 3, 6, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на те, що позивач не навів обставин, які б свідчили про неправомірність дій Президента України щодо пересилання звернення, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий

Судді