ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
30 травня 2012 року
м. Київ

Справа N К/9991/75411/11

Про визнання дій неправомірними та зобов'язання
провести перерахунок пенсії по інвалідності

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Черпака Ю.К.,

суддів: Веденяпіна О.А.,

Зайця В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії по інвалідності, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 5 серпня 2010 року,

встановив:

У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язання провести з 1 листопада 2006 року перерахунок державної пенсії по інвалідності та стягнення заборгованості з виплати пенсії, починаючи з 1 листопада 2006 року.

Позов обґрунтував тим, що має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІI групи. Згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на державну пенсію в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач всупереч зазначеним нормам закону нараховував і виплачував йому пенсію в меншому розмірі.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 травня 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 5 серпня 2010 року, позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії та зобов'язано провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести виплати з 1 листопада 2006 року з урахуванням здійснених виплат, поновивши строк звернення до суду.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що частиною п'ятою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінету Міністрів України надано право визначати порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв'язку з цим пенсія виплачувалась позивачу в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України. Зазначає, що стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом II групи, у зв'язку з чим відповідач виплачував йому пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи зі встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 розрахункової величини 19,91 грн. з наступним збільшенням її розміру, та в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною четвертою статті 54 цього Закону (в редакції Законів України від 17.06.93 р. N 3285-XII, від 06.06.96 р. N 230/96-ВР) в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.96 р. N 230/96-ВР) інвалідам IІ групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

За змістом наведених норм закону, вихідною величиною для обчислення пенсії є мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що застереження з приводу поширення дії частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії, передбаченої цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року N 894 з 1 вересня 2004 року величина 19,91 грн. збільшена на 12% (19,91х1,12=22,30 грн.), а постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року N 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 28 травня 2008 року N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено розміри пенсії в абсолютних сумах.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 50 і частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Суди мотивовано не взяли до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Надання законодавцем такого права Уряду не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Водночас Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI текст статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції: інвалідам II групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; за зміненою частиною четвертою статті 54 у всіх випадках розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності не може бути нижчим 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В силу частини другої статті150, частини другої статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 1 січня до 21 травня 2008 року стаття 50 і частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діяли в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому в цей період відповідач правомірно виплачував позивачу пенсію в розмірі, встановленому новою редакцією наведених норм закону.

За таких обставин і з урахуванням заявлених вимог позов підлягав задоволенню за період з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

У зв'язку з цим судові рішення в частині задоволення позову за період з 1 січня по 21 травня 2008 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 223, статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 5 серпня 2010 року в частині задоволення позову за період з 1 січня по 21 травня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Судді