ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05 червня 2012 року
м. Київ
Справа N П/9991/335/12
Про визнання бездіяльності незаконною
та зобов'язання вчинити певні дії
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого Зайця В.С. (суддя-доповідач),
суддів Веденяпіна О.А.,
Кочана В.М.,
Кравцова О.В.,
Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України Януковича Віктора Федоровича про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
22 травня 2012 року ОСОБА_6 пред'явив адміністративний позов до Президента України Януковича В.Ф., в якому просив:
визнати незаконною бездіяльність Президента України Януковича В.Ф. щодо нескасування постанов Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 6 липня 2011 року N 745 та "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року N 1210;
зобов'язати Президента України Януковича В.Ф. виконувати сумлінно свої обов'язки та практично здійснювати гарантування додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, шляхом скасування всіх нормативних актів Кабінету Міністрів України, а також постанов "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 6 липня 2011 року N 745 та "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року N 1210.
Вважаючи, що зазначеними постановами від 06 липня 2011 року та 23 листопада 2011 року Кабінетом Міністрів України порушені його права, норми частини 2 статті 22 Конституції України, яка передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Президент України проявляє бездіяльність, яка полягає у нескасуванні постанов Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та від 23 листопада 2011 року N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які звужують його права та свободи, що суперечить статті 22 Конституції України.
Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, про що зазначається у Рішенні Конституційного Суду України (Рішення від 10 квітня 2003 року N 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року N 19-рп/2008 та ін.). При цьому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що передбачені нормами Конституції України.
Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Аналізуючи зазначену норму Конституції України колегія суддів приходить до висновку, що Президент України може скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим тільки у випадку їх невідповідності Конституції та законам України.
28 лютого 1991 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 796-XII (далі - Закон N 796), в преамбулі якого зазначено, що він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року N 2857-VІ, доповненого Законом України N 3491-VI від 14 червня 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону N 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року було прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка втратила дію.
23 листопада 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вказані зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" були предметом розгляду Конституційним Судом України 26 грудня 2011 року у справі N 20-рп/2011 за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012 зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язуються із його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім цього, постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 6 липня 2011 року N 745 та "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року N 1210 у визначеному законом порядку не визнані незаконними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наявні у справі докази та наведені обставини не дають правових підстав вважати протиправною бездіяльність Президента України щодо не скасування постанов Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 6 липня 2011 року N 745 та "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року N 1210 та, відповідно, зобов'язати Главу держави скасувати вказані постанови, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Керуючись статтями 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_6 до Президента України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Судді