ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17 квітня 2012 року
м. Київ
Справа N П/9991/186/12
Про визнання бездіяльності протиправною
та зобов'язання вчинити певні дії
Вищий адміністративний суд України у складі:
Головуючого Зайця В.С. (суддя-доповідач),
суддів Веденяпіна О.А.,
Кочана В.М.,
Сороки М.О.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У квітні 2012 року ОСОБА_6 пред'явив позов до Вищої ради юстиції про визнання протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо не вчинення дій за його скаргою від 17 лютого 2012 року і зобов'язати відповідача вчинити усі необхідні дії по її розгляду з дотриманням порядку, передбаченого Законом України "Про Вищу раду юстиції" N 22/98-ВР та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" N 2453-VI.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, розглядаючи його скаргу від 17 лютого 2012 року порушив процедуру розгляду скарг на дії суддів, визначену Законом України "Про Вищу раду юстиції" N 22/98-ВР; а саме заступник Голови Вищої ради юстиції Ізовітова Л.П., надавши одноособово відповідь на вказану скаргу від 17 лютого 2012 року протиправно, перебрала на себе повноваження колегіального органу - Вищої ради юстиції, чим порушила його законні права та інтереси.
Представник відповідача в запереченнях на позов позовні вимоги не визнала, зазначила, що в скарзі позивача не було наведено підстав для притягнення судді до відповідальності, а тому йому була надана відповідь виконуючою обов’язки Голови Вищої ради юстиції Ізовітовою Л.П., оскільки необхідності в проведенні перевірки скарги не було. Зазначене свідчить, що спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції як колегіального органу, а з її посадовою особою, яка є окремим суб'єктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції на основі закону.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 08 грудня 2010 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції з інформаційним запитом у якому посилаючись на статтю 32 Закону України "Про інформацію", просив роз'яснити йому питання діяльності Вищої ради юстиції щодо прийняття рішень в межах повноважень, визначених Законом України "Про Вищу раду юстиції" N 22/98-ВР.
Листом N О-4043/1-381/0/9-11 від 24 січня 2010 року позивачу повідомлено, що тлумачення змісту положень нормативно-правових актів та давати їм роз'яснення не входить до повноважень Вищої ради юстиції.
Позивача додатково проінформовано, що ознаки порушень суддею присяги визначенні у статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" N 22/98-ВР, а підстави дисциплінарної відповідальності судді у статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" N 2453-VI.
17 лютого 2012 року позивачем до Вищої ради юстиції подано скаргу, у якій він просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та прийняти подання про звільнення вказаних суддів з посад у разі виявлення порушення присяги судді.
Зі змісту скарги вбачається, що позивач не погоджується із ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 січня 2012 року та вважає, що вона постановлена з порушенням чинного законодавства.
Листом N О-1704/3207/0/9-12 від 16 березня 2012 року за підписом виконуючої обов'язки Голови Вищої ради юстиції Ізовітової Л.П. позивачу повідомлено, що відповідачем на попередні звернення ОСОБА_6 надавались відповіді, роз'яснювався порядок здійснення правосуддя в Україні, перевірки законності та обґрунтованості судових рішень, а також повноваження Вищої ради юстиції.
У відповіді також зазначено, що подана позивачем скарга не містить відомостей для призначення перевірки відносно суддів ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10.
Вважаючи таку відповідь необґрунтованою, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачем порушено процедуру розгляду скарги визначену Законом України "Про Вищу раду юстиції" N 22/98-ВР, зокрема, щодо колегіального прийняття рішень Вищою радою юстиції (стаття 24 Закону України "Про Вищу раду юстиції" N 22/98-ВР).
Вища рада юстиції зобов'язана розглянути його скаргу по суті, провести перевірку і надати акт, прийнятий за результатами розгляду скарги згідно з приписами Закону України "Про Вищу раду юстиції" N 22/98-ВР та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" N 2453-VI.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначені Конституцією України, Законом України "Про вищу раду юстиції" та регламентом Вищої ради юстиції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції", пункту 2 частини першої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до відання Вищої ради юстиції належить здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
Стаття 84 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Частини друга та третя статті 84 названого Закону передбачають, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя.
Крім того, у частині четвертій статті 84 цього Закону закріплено, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.
В силу статті 38 Закону України "Про Вищу раду юстиції" підставою для відкриття дисциплінарного провадження є подання члена Вищої ради юстиції за результатами перевірки повідомлень, що надійшли до Вищої ради юстиції.
Відповідно до статті 39 цього Закону стадіями дисциплінарного провадження є 1) перевірка даних про дисциплінарний проступок; 2) відкриття дисциплінарного провадження; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення.
Стаття 40 цього Закону передбачає, що перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.
При цьому Закон України "Про Вищу раду юстиції" встановлює право, а не обов'язок одного із зазначених суб'єктів доручити провести перевірку даних про дисциплінарний проступок.
В рішенні Конституційного Суду України від 21 травня 2002 року N 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України "Про Вищу раду юстиції" зазначається, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.
Аналіз наведених положень Законів України "Про Вищу раду юстиції" та "Про судоустрій і статус суддів", рішення Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що стадіям дисциплінарного провадження передує вирішення питання про те, чи містить звернення, що надійшло до Вищої ради юстиції, відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
Не вбачаючи у скарзі позивача відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконуюча обов'язки Голови Вищої ради юстиції Ізовітова Л.П. в силу своїх повноважень надала письмову відповідь на його скаргу.
Отже спірні правовідносини виникли не за участю Вищої ради юстиції, як колегіального органу, а з її посадовою особою, яка є окремим суб'єктом владних повноважень і здійснює владні управлінські функції на основі закону.
Оскільки Вища рада юстиції у цьому випадку не порушила вимог законодавства України і не вчинила протиправних дій та не допустила протиправної бездіяльності відносно позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Судді