ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 червня 2012 року
м. Київ
Справа N 23/514
Про стягнення грошової суми
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кривда Д.С. - головуючий
Бернацька Ж.О.
Грек Б.М.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, представник
відповідача - ОСОБА_2, представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвата" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року у справі N 23/514 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвата" до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради про стягнення суми,
встановив:
Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.06.2012 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 N 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 N 26-р призначено колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), судді Бернацька Ж.О., Грек Б.М. для перегляду у касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року у справі N 23/514 господарського суду міста Києва.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвата" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради про відшкодування понесених витрат за ремонтні роботи у розмірі 10148,83 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у справі N 23/514 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвата" збитки у розмірі 10 148 грн. 83 коп., 1 411 грн. 50 коп. - судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді: Новіков М.М., Зубець Л.П.) рішення у справі N 23/514 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвата" на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради за подачу апеляційної скарги суму судового збору в розмірі 804,75 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвата" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції, постанову у справі скасувати, стягнути з відповідача суму судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 804,75 грн., мотивуючи касаційну скаргу доводами про неповне з'ясування апеляційним господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з проведенням відповідачем робіт по заміні та ремонту труб теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1, пошкоджено асфальтування прибудинкової території перед входом до офісного приміщення позивача загальною площею 30 м2.
Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою провести заасфальтовування покриття перед входом в офісне приміщення ТОВ "Укрвата" (лист N 200 від 13.04.2011 року).
Листом N 799/59 від 13.05.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що роботи з відновлення асфальтового покриття не входять до переліку послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 529 від 20.05.2009 року, які сплачують мешканці житлового будинку в рахунок квартирної плати, та виконуються за цільові бюджетні кошти, а також, повідомив про внесення ним пропозиції щодо асфальтування прибудинкової території до програми ремонту житлового фонду на 2011 рік.
Листом N 450 від 01.09.2011 року позивач повідомив відповідача про наміри проведення ремонтних робіт перед входом в офісне приміщення за власний рахунок, з подальшою вимогою компенсації понесених витрат, зверненої до підприємства відповідача.
Крім того, судами встановлено, що 20.09.2011 року між позивачем, як замовником, та приватним підприємством "Артембуд" (підрядник) було укладено договір підряду N 20/09-11, згідно пункту 1.1. якого підрядник зобов'язався виконати ремонтно-будівельні роботи території перед входом в офісне приміщення позивача, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до умов даного договору, а замовник зобов'язався створити підряднику необхідні умови для виконання таких робіт, прийняти їх результат та сплатити обумовлену даним договором ціну. Ціна виконаних підрядником робіт, згідно пункту 4.1. договору, склала 10148,83 грн., з врахуванням ПДВ -20 % - 1691,47 грн.
Факт виконання підрядником ремонтно-будівельних робіт на суму 10 148,83 грн. підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт N 1 від 28.09.2011 року.
Позивачем було здійснено оплату наданих приватним підприємством "Артембуд" послуг та перераховано кошти згідно умов договору в сумі 10148,83 грн.
Витрати у розмірі 10148,83 грн. на проведення відновлювальних робіт, на думку позивача, мають бути покладені саме на відповідача як на особу, до обов'язків якої входить проведення аварійних робіт та усунення пошкоджень.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку на підставі статті 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", згідно якої винна в пошкодженні чи знищенні елементів благоустрою фізична чи юридична особа усуває пошкодження власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості, при цьому згідно приписів даної норми, оцінку завданих збитків, що виражаються в пошкодженні чи знищенні елементів благоустрою при ліквідації аварій на інженерних мережах та інших елементах благоустрою, проводиться балансоутримувачем, однак позивач не є балансоутримувачем спірної земельної ділянки.
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" у випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, визначених пунктом 2 частини другої цієї статті, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості. Порядок визначення відновної вартості об'єктів благоустрою затверджується Кабінетом Міністрів України.
Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі пошкодження чи знищення елементів благоустрою при здійсненні ремонту інженерних мереж (пункт 2 частини 2статті 19 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів").
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, згідно витягу з технічної документації N Ю-28545/2010 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий N 72:229:005), позивач є користувачем земельної ділянки площею 145, 29 м2 за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що згідно розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації N 141 від 01.02.2008 року "Про затвердження статуту Комунального підприємства "Дирекція з управління обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві ради" майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва, до якого, в тому числі, входить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, надано до статутного фонду Комунального підприємства "Дирекція з управління обслуговування житлового фонду" та закріплено за ним на праві господарського відання.
Враховуючи, що позивач не є балансоутримувачем спірної земельної ділянки, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвата" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року у справі N 23/514 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий
Судді