КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробітної плати та умов праці

Відпустка без збереження зарплати на період простою

ПИТАННЯ: Чи можна відправити працівників ТОВ у неоплачувану відпустку терміном на місяць чи два, оскільки ТОВ не матиме прибутку за цей період?

ВІДПОВІДЬ: Простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст.34 КЗпП).

У разі простою працівники можуть бути переведені за їхньої згоди з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до ст.113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку - нє нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Законом України від 06.02.2003 р. N 490-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» ч.3 ст.84 КЗпП, яка передбачала надання відпусток без збереження заробітної плати в разі простою, було вилучено.

Законом України «Про відпустки» передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати:

- відпустки, що надаються працівникам на їхнє бажання в обов'язковому порядку, вичерпний перелік яких наведений ст.25 цього Закону;

- відпустки, що надаються за погодженням сторін (ст.26 Закону).

Згідно зі ст.26 Закону України «Про відпустки» за сімейних обставин та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більш як 15 календарних днів на рік.

Ураховуючи викладене, надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості, ніж передбачено законодавством. є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому законодавством порядку може бути притягнуто до відповідальності.

Водночас питання соціальної захищеності працівників у зв'язку з призупиненням роботи підприємства, установи, організації частково може бути врегульоване також установленням неповного робочого часу (ст.56 КЗпП).

У разі встановлення неповного робочого часу оплата праці провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Роботодавець має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника за умови, що на підприємстві провадяться зміни в організації виробництва і праці, з додержанням процедури, передбаченої ч.3 ст.32 КЗпП. Про зміну істотних умов праці (встановлення або скасування неповного робочого часу) працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 КзпП.

Головний спеціаліст
Віталіна КОРКУШКО
Начальник відділу,
Тетяна СТАШКІВ

«Праця i зарплата» N 11 (783), 21 березня 2012 р.
Передплатний iндекс: 30214