ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
21 лютого 2012 року
м. Київ

Справа N 5013/1532/11

Про звільнення та повернення
самовільно зайнятих земельних ділянок

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л. (доповідач),

розглянув касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" на постанову від 08.12.2011 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 5013/1532/11 господарського суду Кіровоградської області за позовом Прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Новомиргородської РДА до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" про звільнення та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок; стягнення 230922,85 грн. шкоди

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 15.01.2012;

Генеральної прокуратури України: старший прокурор відділу Ходаківський М.П., посвідчення N 18 дійсне до 18.01.2014;

встановив:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.10.2011 (суддя О.Шевчук) в задоволенні позову про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 230922,85 грн. шкоди відмовлено. Рішення обґрунтовано недоведеністю факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, відсутністю доказів притягнення посадової особи відповідача до адміністративної відповідальності (відсутністю доказів вини відповідача), а отже, і відсутністю правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 230922,85 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 (судді Р.Бахмат, Л.Лотоцька, О.Євстигнеєв) рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.10.2011 скасовано, прийнято нове, зобов’язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 237 га, розташовану на території Канізької сільської ради Новомиргородського району, за межами населеного пункту та стягнуто шкоду в сумі 230 922 грн. 85 коп., завдану самовільним використанням земельної ділянки. Постанова вмотивована тим, що матеріалами справи підтверджено факт самовільного використання земельних ділянок, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, СТОВ "Вікторія-Агро" - відповідач у справі, звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 та залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.10.2011, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального - ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України та матеріального - ст. 1 ЗУ "Про державний контроль", ст. 1166 ЦК України. Вважає, що дії відповідача неможна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки має місце порушення порядку надання земельної ділянки у користування.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено наступне.

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель в Новомиргородському районі за участю спеціалістів відділу Держкомзему у Новомиргородському районі, відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та на підставі листа голови Новомиргородської райдержадміністрації від 11.05.2011 р. N 27-28/1 проведено позапланову перевірку дотримання чинного законодавства при використанні земель державної власності сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" (надалі - СТОВ "Вікторія-Агро") на території Канізької сільської ради.

За результатами цієї перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.05.2011 р. ( т. 1, а.с. 20, 111), відповідно до якого СТОВ "Вікторія-Агро" фактично використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 237,0 га, що розташована на території Канізької сільської ради, не дивлячись на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 9/140 визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 28.05.2004 р., зарєстрованого 20.08.2004 року за N 2051, укладену між СТОВ "Вікторія-Агро" та Новомиргородською районною державною адміністрацією (надалі - Новомиргородська РДА), зареєстровану в Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 13.07.2009 р. за N 04.09.377.00035. За висновком перевіряючих посадових осіб, в даному випадку має місце з боку відповідача самовільне зайняття земельної ділянки.

16.05.2011 р. директору СТОВ "Вікторія-Агро" ОСОБА_2. видано припис N 24 з вимогою в 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства (т. 1, а.с. 21, 108).

08.06.2011р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель в Новомиргородському районі Нежевенком О.А. проведено обстеження земельної ділянки площею 237,00 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Канізької сільської ради та складено акт обстеження земельної ділянки від 08.06.2011 р. (т. 1, а.с. 27), в якому зазначено, що СТОВ "Вікторія-Агро" фактично використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 237,0 га (проведено посів сільськогосподарських культур) за відсутності документа, що підтверджує право на користування (оренду) земельної ділянки, що являє собою самовільне зайняття земельної ділянки.

16.06.2011 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель в Новомиргородському районі Нежевенком О.А. відносно директора СТОВ "Вікторія-Агро" за порушення вимог ст.ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України, відповідальність за які передбачена ст. 53-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст. 211 Земельного кодексу України, складено протокол про адміністративне правопорушення N 16 (т.1, а.с. 112).

Відповідачем надано господарському суду копію постанови Новомирогородського районного суду від 15.07.2011 р. у справі N 2-а-1508/1115/2011 р. за позовом ОСОБА_2 до відділу Держкомзему у Новомиргородському районі Кіровоградської області, державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Новомиргородському районі Нежевенка Олександра Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення (т. 1, а.с. 61 - 62). Цією постановою визнано протиправною і скасовано постанову державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Новомиргородському районі Нежевенка О. А. від 16.06.2011 р. про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" в особі ОСОБА_2 за ч.1 ст. 53-1 КУпАП.

28.05.2004 р. між Новомиргородською РДА та СТОВ "Вікторія-Агро" було укладено договір оренди землі (надалі - договір від 28.05.2005 р., т. 1, а.с. 97-101), за умовами якого орендодавець (відповідач) передає на підставі розпорядження голови Новомиргородської РДА, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 237,0 га, яка знаходиться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на п'ять років. Зазначений договір зареєстрований у Новомиргородському відділі ДП "Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель 20.08.2004 року вчинено запис за N 2051.

24.02.2009 року першим заступником голови Новомиргородської РДА підписано розпорядження голови Новомиргородської РДА N 95-р "Про продовження терміну оренди земель державної власності СТОВ "Вікторія-Агро" на території Канізької та Шпаківської сільських рад", яким, зокрема, продовжено на п'ять років термін оренди сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" земель державної власності (земель запасу та резерву) площею 237,0 га ріллі на території Канізької сільської ради.

На підставі цього розпорядження між Новомиргородською РДА та СТОВ "Вікторія-Агро" 25.02.2009 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 28.05.2004 року (т. 2, а.с. 21), за умовами якої сторони погодили продовження дії цього договору терміном на п'ять років. Додаткова угода зареєстрована у Новомиргородському відділі ДП "Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру," про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 13.07.2009 року за N 04.09.377.00035.

Враховуючи умови договору від 28.05.2005 р. та додаткової угоди до нього від 25.02.2009 р. за відповідачем було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки терміном до 20.08.2014 р.

В подальшому постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. додаткову угоду до договору оренди землі від 28.05.2004 року, зареєстрованого 20.08.2004 року за N 2051, укладену між СТОВ "Вікторія-Агро" та Новомиргородською РДА, та зареєстровану в Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 13.07.2009 року за N 04.09.377.00035 (надалі - додаткова угода від 25.02.2009 р.) - визнано недійсною. Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. у справі N 9/140 залишена без змін.

Таким чином, відповідач зайняв спірну земельну ділянку на підставі укладеного між сторонами договору оренди землі від 28.05.2004 року та додаткової угоди до нього від 25.02.2009 р., яка в подальшому визнана судом недійсною.

Відповідач після визнання недійсною додаткової угоди від 25.02.2009 р., вживав, в тому числі, заходів до оформлення права оренди на спірну земельну ділянку. Викладене підтверджується клопотанням (зверненням) останнього від 16.12.2010 р. про продовження терміну дії договорів оренди землі, яке отримане позивачем 17.12.2010 р. (т. 1, а.с. 65 - 66), і відповідно до якого відповідач просив, зокрема поновити на новий строк дію договору оренди землі від 28.05.2004 р. та передати в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 237,0 га, яка знаходиться на території Канізької сільської ради Новомиргородського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років.

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель в Новомиргородському районі Нежевенком О.А. здійснено розрахунок розміру заподіяної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки СТОВ "Вікторія-Агро" (т. 1, а.с. 30). Відповідно до цього розрахунку, який здійснено на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. N 963, розмір заподіяної шкоди складає 230922,85 грн.

За встановлених обставин, місцевий суд, з посиланням на ст.ст. 125, 126, 211, 212 ЗК України, ст.ст. 6, 10 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення "самовільне зайняття земельної ділянки" та неправомірність нарахування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 230922,85 грн.

Що стосується позовної вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів Земельного Кодексу України, земля може перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 3 ст. 78 ЗК України). Громадяни та юридичні особи можуть набувати право користування (оренди) земельними ділянками державної та комунальної власності за рішеннями відповідних органів (ст.ст. 123, 124 ЗК України). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо. (п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Місцевим судом встановлено, що 28.05.2004 р. між Новомиргородською РДА та СТОВ "Вікторія-Агро" було укладено договір оренди землі, по закінченню дії якого на підставі розпорядження від 24.02.2009 N 95р між Новомиргородською РДА та СТОВ "Вікторія-Агро" 25.02.2009 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 28.05.2004 року. До визнання Дніпропетровським апеляційним судом додаткової угоди недійсною, тобто до 13.04.2010 відповідач користувався землею на підставі договору оренди землі. Відповідач звернувся з клопотанням (зверненням) про продовження терміну дії договорів оренди землі. Ні прокурором, ні позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що вказане клопотання було розглянуто позивачем своєчасно та винесено відповідне рішення.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст. 1).

З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою на підставі відповідного розпорядження, укладеного договору оренди, а після закінчення дії договору вживав заходів, спрямованих на оформлення договору оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що спірну земельну ділянку відповідач зайняв не самовільно.

За наявності постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. у справі N 9/140, якою визнано недійсною додаткову угоду від 25.02.2009 р. до договору оренди землі, відповідач зобов'язаний повернути спірну земельну ділянку позивачу, але не у зв'язку з їх самовільним зайняттям, а в силу вимог ст. 216 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із положень п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої самовільний зайняттям земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Місцевим судом не встановлено факту самовільного користування відповідачем спірною земельною ділянкою, тому факт заподіяння шкоди позивачу самовільним зайняттям вищезазначеної земельної ділянки також є недоведеним. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вина особи має бути доведена певними доказами. Як правило, у випадку встановлення перевіряючими посадовими особами факту самовільного зайняття юридичними особами земельних ділянок комунальної чи державної власності, посадові особи таких підприємств притягуються до адміністративної відповідальності. Однак, прокурором та позивачем не надано господарському суду доказів притягнення посадової особи чи посадових осіб відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Таким чином, прокурором і позивачем не доведено, як того вимагає ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами факту наявності вини відповідача у заподіянні стягуваної шкоди.

За таких обставин, місцевий суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що нарахування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 230922,85 грн. є неправомірним у зв'язку з недоведеністю факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, відсутністю доказів притягнення посадової особи відповідача до адміністративної відповідальності (відсутністю доказів вини відповідача).

Натомість, апеляційним судом не спростовано, з посиланням на норми права та докази наявні в матеріалах справи, висновки місцевого суду, не вказано доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, а тому, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційним судом порушено приписи ст. 105 ГПК України. Юридична оцінка обставин справи апеляційним судом не відповідає дійсним обставинам справи. Апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, ним неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст.ст. 125, 126, 211, 212 ЗК України, ст.ст. 6, 10 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 22, 1166 ЦК України.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, в той час як місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виніс обґрунтоване та законне рішення суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

постановив:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Агро" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у справі N 5013/1532/11 - скасувати.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.10.2011 у справі N 5013/1532/11 - залишити без змін.

Головуючий

Судді