КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12 жовтня 2011 року N 11-рп/2011
м. Київ
Справа N 1-20/20
Рішення
Конституційного суду України
у справі за конституційним зверненням
товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"
щодо офіційного тлумачення положення
частини четвертої статті 21 Закону України
"Про прокуратуру"
Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича - доповідача,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-XII ( 1789-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793) з наступними змінами.
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало конституційне звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс".
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність неоднозначного застосування положення частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ).
Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс" звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (далі - Закон) щодо наявності у прокурора права на звернення до суду про визнання незаконними як акта органу, що його видав, так і рішень чи дій посадової особи, якщо протест було відхилено або мало місце ухилення від його розгляду. На підтвердження неоднозначного застосування вказаного положення суб'єкт права на конституційне звернення посилається на відповідні судові рішення.
На думку автора клопотання, суди України, розглядаючи позови прокурора до суду в разі відхилення протесту на незаконні рішення чи дії посадових осіб або ухилення від його розгляду, неоднозначно розуміють і застосовують назване положення: визнають право прокурора звертатися до суду в одних випадках за наслідками відхилення його протесту на акт органу, рішення чи дії посадової особи, в інших - лише за наслідками відхилення протесту на акт, відмовляючи у прийнятті до розгляду протесту на рішення, дії посадової особи.
2. Свої позиції щодо предмета конституційного звернення висловили науковці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної академії прокуратури України, Національного університету "Одеська юридична академія", Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", фахівці Центру політико-правових реформ України.
3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні, виходить з такого.
Україну проголошено правовою державою, у якій закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ).
Законодавча функція держави вимагає забезпечення виконання прийнятих законів. В Україні контроль і нагляд за додержанням законів здійснюють відповідні державні органи. Функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів згідно з пунктом 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ) виконує прокуратура України до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. Оскільки відповідно до припису частини другої статті 19 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, то прокуратура України згідно зі статтею 123 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виконує вказану функцію через визначені в Законі ( 1789-12 ) правові механізми (способи, засоби).
Здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право опротестовувати акти органів, рішення і дії посадових осіб (пункти 1, 2 частини другої статті 20, частина перша статті 21 Закону) ( 1789-12 ), а також звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, підприємств та інших юридичних осіб (пункт 6 частини другої статті 20, частина четверта статті 21 Закону) ( 1789-12 ). Одним із засобів реагування на порушення законів органом чи посадовою особою є звернення прокурора до суду, які конкретизуються в окремих видах судочинства. Отже, в Законі ( 1789-12 ) передбачено гарантію забезпечення реалізації протесту прокурора, незалежно від того, принесено його органу чи посадовій особі, шляхом звернення до суду у випадках, коли протест прокурора на незаконні рішення, дії чи бездіяльність було відхилено або взагалі залишено без реагування суб'єктом, якому його принесено.
Вказаний висновок узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002, у якому зазначено, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням і таке право не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами (абзаци третій, восьмий пункту 3 мотивувальної частини, перше речення пункту 1 резолютивної частини).
Конституційне право на звернення до суду за захистом інтересів громадянина або держави прокурор може реалізувати як одразу після постановлення органом акта (рішення), прийняття посадовою особою рішення, вчинення нею дій або допущення бездіяльності, які прокурор оспорює, так і після використання такого засобу прокурорського реагування, як протест.Таке твердження відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини).
Виходячи із зазначених правових позицій, Конституційний Суд України розглядає і положення частини четвертої статті 21 Закону ( 1789-12 ) в тому розумінні, що воно не обмежує право прокурора на звернення до суду стосовно будь-якого суб'єкта, чиї акти (рішення), дії чи бездіяльність він оспорює.
З огляду на викладене Конституційний Суд України вважає, що положення частини четвертої статті 21 Закону ( 1789-12 ) в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), пунктів 1, 2, 6 частини другої статті 20, частини першої статті 21 Закону ( 1789-12 ) передбачає право прокурора у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду звернутися до суду про визнання незаконними як акта відповідного органу, так і рішень, дій чи бездіяльності посадової особи.
На підставі наведеного та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 63, 65, 67, 69, частиною першою статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
вирішив:
1. В аспекті конституційного звернення положення частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N 1789-XII з наступними змінами "у разі відхилення його протесту або ухилення від розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним" необхідно розуміти як таке, що передбачає право прокурора у разі відхилення його протесту або ухилення від розгляду звернутися до суду про визнання незаконними як акта відповідного органу, так і рішень, дій чи бездіяльності посадової особи.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.