ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15 лютого 2011 року
м. Київ
Справа N 6/313
Про визнання права власності на майновий комплекс
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Муравйов О. В.
судді Полянський А. Г.
Яценко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову від 23.12.2010 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 6/313 Господарського суду міста Києва за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до
1. Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2. Київської міської ради
третя особа - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"
про визнання права власності на майновий комплекс
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 31.12.10 р.
від відповідача-1: ОСОБА_2 - дов. від. 08.12.09 р.
від відповідача-2: ОСОБА_3 - дов. від 20.01.11 р.
від третьої особи: ОСОБА_1 - дов. від 05.01.10 р.
встановив:
Міністерство транспорту та зв'язку України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради про визнання права власності на майновий комплекс.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року по справі N 6/313 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено: визнано право власності держави України в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомого по вул. Уманській, 5 в м. Києві, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", а саме: будівлю ДН-1 площею 3 675,2 кв. м, літ. "А", гараж ДН-1 та господарські споруди ДН-1 площею 142,1 кв. м, літ. "Д".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року по справі N 6/313 (головуючий суддя Моторний О. А., судді Кошіль В. В., Шапран В. В.) апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року по справі N 6/313 скасовано. В задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 328, 392 ЦК України, ст. 133 ГК України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В запереченнях на касаційну скаргу Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради просить залишити постанову апеляційної інстанції в силі, а скаргу без задоволення.
Міністерство транспорту та зв'язку України в поясненнях підтримало касаційну скаргу.
Відводів складу суду не заявлено.
В судовому засіданні 15.02.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача підтверджується матеріалами справи, а втрата документів, які засвідчують виникнення права державної власності на створене до 2000 року нерухоме майно, є підставою для визнання цього права судом.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки при зверненні до Головного управління комунальної власності м. Києва не було дотримано вимог, встановлених Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна в м. Києві, не надано, зокрема, документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою; дозволу на будівництво та акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єктів; документів, що підтверджують фінансування будівництва; матеріалів поточної технічної інвентаризації, виготовлених БТІ після введення об’єктів в експлуатацію; розпорядження відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій про присвоєння об’єктам поштових адрес.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, виходячи з наступного.
Статутом Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-західна залізниця" визначено, що Залізниця - це створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.
Майно Залізниці, відповідно до положень її статуту, є державною власністю і належить їй на праві повного господарського відання, здійснюючи право господарського відання залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.
Згідно зі статутом Залізниці до її складу входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи.
Судами встановлено, що 29.08.1961 року рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих N 1457 відведено Київському міському відділенню Південно-Західної залізниці Міністерства шляхів сполучення СРСР земельну ділянку площею 0,15 га по вул. Уманській, 5 під будівництво централізованої бухгалтерії відділення.
20.04.1981 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів N 633 дозволено Київському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню N 1 державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця"будівництво 5-поверхової вставки між існуючими приміщеннями та надбудову 5-го поверху 4-х поверхової частини приміщення по вул. Уманській, 5 під влаштування телефонної станції та двох диспетчерських.
Згідно з технічним паспортом на нежитловий будинок (приміщення) від 04.08.2007 року, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, довідкою Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управлінню N 1 Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" про балансову належність від 15.03.2010 року N 671: будівля ДН-1, гараж ДН-1, господарські споруди ДН-1 по вул. Уманська, 5 в м. Києві обліковуються на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управлінню N 1 Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" та знаходяться в господарському віданні державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". Залишкова балансова вартість даного майна становить 4 460 583,70 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління N 1 Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" за власний рахунок утримує зазначені будівлі, самостійно здійснює їх обслуговування та ремонт, тобто здійснює експлуатацію будівель, однак докази введення об’єктів в експлуатацію відсутні.
Згідно з ч. 8 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.
Державне територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням зареєструвати право державної власності на нерухоме майно - будівлі.
Головне управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 14.12.2009 року N 042/13/1-10165 відмовило в оформленні права власності на тій підставі, що наданий пакет документів не містить усіх перелічених в Положенні про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської держави адміністрації від 31.08.2001 року. N 1820, зокрема: згоди власника на вирішення питань пов’язаних з оформленням, документів, що підтверджують належність майна, довідки про перебування на балансі, відведення земельної ділянки під будівництво та дозвіл на їх будівництво, акт приймання об'єктів нерухомості в експлуатацію в установленому порядку, докази фінансування.
Місцевим господарським судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується право державної власності на заявлені об’єкти.
Апеляційним господарським судом вказані обставини не спростовано.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не надано управлінню на виконання вимог Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна відповідних документів, колегією відхиляється, оскільки дані обставини стосується досудового порядку звернення до відповідача-1 з проханням про оформлення права власності. Саме відсутність цих документів з об'єктивних причин, зокрема, тривалий час між будівництвом та зверненням до оформлення права власності, зміна законодавства, що регулювала спірні правовідносини з моменту побудови до теперішнього часу, і стало підставою для звернення позивача з позовом про визнання права власності в судовому порядку.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 326 цього Кодексу у державній власності є майно, у тому чисті грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачі стверджують що Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київська міська рада не можуть бути відповідачами в даному спорі, оскільки зазначені особи не оспорюють та не заперечують право державної власності на відповідне нерухоме майно.
Колегія суддів відхиляє дані доводи, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого абсолютного права власності, яке може бути порушене необмеженим колом осіб.
Отже, визначення міністерством одним з відповідачів Київську міську раду, є правомірним оскільки в даному випадку з урахуванням положень ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада виступає, як є органам місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду.
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює свою діяльність на підставі однойменного Положення, затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 року N 584/744.
Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 цього Положення Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).
Оскільки особа може звернутися з позовом про визнання права власності в разі неможливості реалізації позивачем свого права внаслідок втрати правовстановлюючих документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що втрата документів, які засвідчують виникнення права державної власності на створене до 2000 року нерухоме майно, є підставою для визнання цього права судом.
Судами встановлено, що вимоги позивача не порушують права та інтереси інших осіб, будь-які інші особи на спірне майно не заявляють вимого про визнання за ними права власності.
За таких обставин постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року по справі N 6/313 Господарського суду міста Києва скасувати.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року по справі N 6/313 залишити в силі.
Головуючий
Судді