ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
15 липня 2010 року
м. Київ

Справа N 40/264

Про визнання права власності

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді Ходаківської І.П. (доповідач),

суддів Кривди Д.С.,

Полянського А.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову від 16.12.2009 Київського апеляційного господарського суду у справі N 40/264 господарського суду міста Києва за позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів - Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня N 1" ст. Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" про визнання права власності

За участю представників сторін:

Від позивача - Міністерства транспорту та зв’язку України - ОСОБА_1 (дов. від 12.01.10 N 93/15/14-10)

Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" - ОСОБА_1 (дов. від 10.02.10 N 551-НЮ)

Від відповідача - ОСОБА_2 (дов. N 042/1/7-19937 від 08.12.09)

Від Генеральної прокуратури України - ОСОБА_3

Відповідно до Розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 14.06.10 справа розглядається колегією суддів у складі: Ходаківська І.П., Кривда Д.С., Полянський А.Г.

встановила:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.2009 (суддя Пукшин Л.Г.) позовні вимоги задоволені повністю. Визнано за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Михайла Коцюбинського, 8а.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 16.12.09 у складі: Кондес Л.О., Куровського С.В., Нєсвєтової Н.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у касаційній скарзі на рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована, що судами було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 N 789 затверджене Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4).

Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

На підставі ч. 2 статті 73 ГК України орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня N 1 станції Київ ДГТО "Південно-західна різниця", відповідно до статуту є державним закладом, заснованим на державній власності, що відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України, підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, а у порядку координації діяльності - Державному територіально-галузевому об’єднанню "Південно-Західна залізниця". Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня N 1 станції Київ ДГТО "Південно-західна залізниця" є правонаступником прав і обов’язків Дорожньої клінічної лікарні N 1 станції Київ.

Відповідно до положень п. 4.2 статуту майно лікарні, є загальнодержавною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, лікарня володіє та користується зазначеним майном. Лікарня має право розпоряджатись закріпленим майном лише з дозволу Уповноваженого органу управління, згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 4.1 статуту лікарні майно останньої становлять необоротні та оборотні активи, також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі лікарні.

Пунктом 4.3 статуту лікарні зазначено, що джерелами формування майна лікарні є майно, передане їй.

В матеріалах справи міститься довідка про балансову належність об’єктів нерухомості, технічний паспорт, відповідно до яких серед інших об’єктів на балансі лікарні в межах міста Києва перебувають наступні об’єкти нерухомості ( це майно є предметом спору):

гараж одноповерховий цегляний, загальною площею 230,5 кв.м. (інвентарний номер 0310003), 1978 року забудови;

приміщення дитяче стаціонарне загальною площею 2038,0 кв.м. (інвентарний номер 0310004) 1984 року забудови;

основне приміщення ДКЛ N 1 ст. Київ, загальною площею 4339,8 кв.м. (інвентарний номер 10310001) 1930-1934 року забудови;

бесідка загальною площею 35,8 кв.м., (інвентарний номер 10330029);

бесідка загальною площею 24,0 кв.м. (інвентарний номер 10300030);

приміщення кисневої станції загальною площею 83,4 кв.м. (інвентарний номер 0310025) 1980 року забудови;

адміністративне приміщення з харчоблоком та підвалом, 3-поверхове, загальною площею 490,1 кв.м. (інвентарний номер 10310005) 2002 року забудови;

приміщення диспетчерської одноповерхове загальною площею 97,1 кв.м. (інвентарний номер 10310026) 1980 року забудови,

Майно, яке є предметом спору, знаходиться на земельній ділянці площею 1,5990 га, яка рішеннями Київської міської ради від 27.04.01 N 308/1285, від 28.03.02 N 383/1817, від 12.07.07 N 1103/1764 була відведена для експлуатації комплексу будівель і споруд лікарні, з видачею Державного Акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ N 382590.

Відповідно до довідок про балансову належність об’єктів нерухомості N 180 від 21.04.08 та N 181 від 21.04.08, що містяться в матеріалах справи, спірні об’єкти були введені в експлуатацію у 1931-2006 роках, та з моменту побудови безперервно експлуатуються виключно лікарнею.

Лікарня за власний рахунок утримує спірне майно, самостійно здійснює його обслуговування та ремонт.

Відповідно до ч. 8 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Згідно з пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 N 1820 Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтво про право власності фізичним та юридичним особам на об’єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об’єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Як встановлено судами, лікарня звернулась до відповідача з пакетом документів щодо оформлення права власності на майно.

24.07.2008 відповідач листом N 042/13/1-4952 повідомив, що оформлення права власності на об’єкти нерухомості з видачею свідоцтва про право власності здійснюється відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна.

Згідно ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 329 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Як вбачається з ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Згідно ст. 3 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" від 21.09.2006 N 185-V, об’єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Згідно ст. 4 Закону суб’єктами управління об’єктами державної власності є зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, кожен суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Як вбачається з ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що господарськими судами встановлено, що позовні вимоги є доведеними, а також з огляду на положення вищенаведеного законодавства, колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу касатора на те, що статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

постановила:

Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову від 16.12.2009 Київського апеляційного господарського суду у справі N 40/264 господарського суду міста Києва залишити в силі.

Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді