ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
08 червня 2011 року
м. Київ

Справа N К/9991/12759/11

Про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення
недоотриманої основної та додаткової пенсій

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Малиніна В.В. (доповідач),

Мойсюка М.І.,

Ситникова О.Ф.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_5 та Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2010 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 03 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення недоотриманої основної та додаткової пенсій, -

встановив:

27 квітня 2010 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50, ст. 54 Закону України N 796-ХП, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та сплачувати її з 01.10.2007 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2010 року позов задоволено. Зобов’язано УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва провести перерахунок пенсії позивачу згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка повинна становити 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.10.2007 року по 01.05.2010 року у розмірі - 56 775,74 грн. Також зобов’язано відповідача в майбутньому виплачувати йому пенсію відповідно до вказаних норм Закону. Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 03 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов’язання відповідача в майбутньому виплачувати йому пенсію відповідно до вказаних норм Закону та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову. В решті рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове про відмову у задоволені позову.

В свою чергу позивач також звернувся із касаційною скаргою, просить постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 03 лютого 2011 року скасувати та залишити в силі рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2010 року.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з 50 % мінімальної пенсії за віком, на що отримав відмову.

З довідки відповідача вбачається, що позивач в період з 01.10.2007 року до 31.04.2010 року включно отримував пенсію по інвалідності менше ніж передбачено ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (а.с.4).

Обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України "Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.

Частина третя зазначеної статті (із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (загальний закон), у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4.

Зазначене посвідчує, що після внесення змін у частину 3 статті 54 спеціального закону (17 листопада 2005 року), обчислення і призначення пенсії по інвалідності здійснюється за правилами загального закону, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності поставлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацем 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України N 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінена Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року). Саме неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм абзацу 1 статті 28 загального закону в частини визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Частина 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року N 523 (з наступними змінами та доповненнями).

Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, визначеним Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету", (а з 1 вересня 2004 року - 22 грн. 30 коп.), колегія судів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих визначень неможливо.

Наведена частина статті викладена із змінами згідно із Законами України N 2532-12 від 1 липня 1992 року та N 3285-12 від 17 червня 1993 року (в редакції Закону N 230/96 від 6 червня 1996 року), тоді як частина третя, яка визначає обчислення і призначення пенсії по інвалідності змінена Законом N 3108-15 від 17 листопада 2005 року (набрав чинності 13 грудня 2005 року) і регулює безпосередньо правила обчислення пенсій за нормами статті 54 спеціального закону.

Правовою підставою позовних вимог є частина 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року N 966-14. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону N 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року N 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року ("Урядовий кур'єр" від 31 грудня 2007 року N 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.

Згідно статті 54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на застосування у межах спірних відносин постанов Кабінету Міністрів України, спростовується також приписами пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини першої статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом (Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-3. Статтею 17 даного Закону до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 19 зазначає, що виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні N 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі N 1-21/2005) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги за період з 01.10.2007 року до 31.12.2007 року включно, та починаючи з 22.05.2008 року по 01.05.2010 року.

В період з 01.01.2008 р. до 22 травня 2008 року відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії діяв правомірно, з огляду на положення п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що спір вирішений судами першої та другої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального законів, а тому зазначені рішення необхідно скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

За правилами ст. 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_5 та Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2010 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 03 лютого 2011 року, - скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва щодо призначення та виплати ОСОБА_5 державної пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними з 01.10.2007 року до 31.12.2007 року включно, та починаючи з 22.05.2008 року по 01.05.2010 року включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно, з врахуванням ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 01.10.2007 року до 31.12.2007 року включно, та починаючи з 22.05.2008 року по 01.05.2010 року включно з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на ІТЗ у розмірі 120,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді