ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
14.06.2010 N 2а-2380/10/2670

Про визнання частково незаконною
постанови Кабінету Міністрів України
від 23 вересня 2009 року N 1037

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої, судді Власенкової О.О., суддів Кузьменка В.А., Пісоцької О.В., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківської міської ради (далі - позивач) до відповідача Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна іпотечна установа, про визнання частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1037 "Деякі питання розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою", за участю представників: від позивача: М.М.С. (за довіреністю), від відповідача: Г.О.М. (за довіреністю), від третьої особи О.О.Є. (за довіреністю).

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконним пункт 3 Змін, що вносяться до Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року N 18, в частині слів "або за рішенням Кабінету Міністрів України Державною іпотечною установою за формою згідно з додатком", та пункт 4 Змін ( 18-2010 ) (форма ордера) - повністю.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) та Житлового кодексу УРСР ( 5464-10 ) повноваження щодо надання громадянам жилих приміщень та видачі ордерів на заселення жилої площі в будинках державного та громадського житлового фонду віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування. Закони України не надають повноважень Кабінету Міністрів України уповноважувати Державну іпотечну установу на видачу ордерів громадянам на заселення житла. Водночас такі дії відповідача свідчать про його втручання в компетенцію органів місцевого самоврядування.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив з огляду на те, що Порядком розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою ( 1037-2009 ), затвердженим відповідною постановою Кабінету Міністрів України, передбачено участь виконавчих органів місцевого самоврядування під час розгляду координаційною радою при Кабінеті Міністрів України пропозицій щодо громадян, між якими пропонується розподілити квартири, що придбані Державною іпотечною установою, а також видачу ордерів на заселення цих квартир. Вважає необґрунтованим твердження позивача щодо незаконного обмеження його права на видачу ордерів для заселення громадянами житла, що придбане Державною іпотечною установою.

За ініціативою представника відповідача до участі у справі суд залучив третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну іпотечну установу.

Представник третьої особи заперечив щодо позовних вимог з підстав, зазначених представником відповідача.

В установленому порядку про відкриття провадження у цій адміністративній справі опубліковане оголошення, тому всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України ( 2747-15 ) в судовому засіданні 10 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін суд, ВСТАНОВИВ:

Постановою від 8 жовтня 2004 року N 1330 "Деякі питання Державної іпотечної установи" утворено Державну іпотечну установу.

Відповідно до положень пункту 6 Статуту Державної іпотечної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. N 768 "Про Державну іпотечну установу", діяльність Установи з питань забезпечення громадян України власним житлом, зокрема з виконання програм іпотечного житлового кредитування та фінансування придбання житла, є пріоритетом стосовно інших видів її діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1037 "Про розподіл квартир, що придбані Державною іпотечною установою" утворено Координаційну раду з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, при Кабінеті Міністрів України (далі - Координаційна рада), затверджено Положення про Координаційну раду ( 1037-2009 ), а також Порядок розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою ( 1037-2009 ) (далі - Порядок).

З Положення про Координаційну раду ( 1037-2009 ) вбачається, що у разі потреби до Координаційної ради за згодою може входити представник органів місцевого самоврядування. З Порядку ( 1037-2009 ) вбачається, що виконавчі органи сільської, селищної, міської, районної у місті ради вносять пропозиції щодо розподілу квартир між громадянами, а також видають ордери для вселення громадян у квартири.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та цього Закону ( 280/97-ВР ) створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач як орган місцевого самоврядування є суб'єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржувана постанова ( 18-2010 ), а тому має право її оскаржити.

13 січня 2010 року Кабінет Міністрів України видав постанову N 18 "Деякі питання розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою" (далі - оскаржувана постанова), якою внесено зміни до Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою (далі - Зміни), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року N 1037 "Про розподіл квартир, що придбані Державною іпотечною установою".

Пунктом 3 Змін ( 18-2010 ) передбачено пункт 10 Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою ( 1037-2009 ), викласти у такій редакції "10. Підставою для вселення громадян у квартиру є ордер, виданий в установленому законодавством порядку виконавчим органом або за рішенням Кабінету Міністрів України Державною іпотечною установою за формою згідно з додатком".

Пунктом 4 Змін ( 18-2010 ) передбачено доповнити Порядок ( 1037-2009 ) додатком, який містить форму ордера на жиле приміщення, що видається Державною іпотечною установою.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Відповідно до положень статті 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та частини 1 статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України.

Пунктом 3 статті 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статтями 2, 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Статтею 41 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) визначено, що Кабінет Міністрів України спрямовує діяльність органів виконавчої влади на сприяння ефективному функціонуванню розвитку місцевого самоврядування, додержанню визначених законом прав органів місцевого самоврядування, забезпечує взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого самоврядування, зокрема, економічного, соціального та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно зі статтею 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ), якій кореспондує стаття 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ), Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до вказаних положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України та підписуються Прем'єр-міністром України.

Таким чином, оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України ( 18-2010 ) є нормативно-правовим актом підзаконного характеру.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, у тому числі нормативно-правових актів, адміністративні суди перевіряють їх на відповідність критеріям, визначеним частиною 3 статті 2 КАС України ( 2747-15 ).

У разі встановлення невідповідності оскаржуваного нормативно-правового акта ( 18-2010 ), виданого суб'єктом владних повноважень, згаданим критеріям відповідно до частини 8 статті 171 КАС України ( 2747-15 ) суд може визнати цей акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Згідно з положеннями частини 8 статті 171 КАС України ( 2747-15 ) суд також визнає нормативно-правовий акт нечинним.

За результатами перевірки оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України ( 18-2010 ) суд дійшов висновку, що в оскаржуваній частині постанова ( 18-2010 ) не відповідає законам України та при її виданні відповідач вийшов за межі наданих законом повноважень, що обґрунтовується наступним.

Статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої в установленому порядку Верховною Радою України, основні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією ( 254к/96-ВР ) або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не віднесено до компетенції іншого органу влади. Надані органам місцевого самоврядування повноваження мають бути, як правило повними і виключними. Вони не можуть оспорюватися та обмежуватися іншим органом влади, центральним або регіональним, якщо це не передбачене законом.

Аналіз положень частин перших статей 15, 58, 122, частини другої статті 141 Житлового кодексу УРСР ( 5464-10 ) та підпунктом 8 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) дає підстави суду дійти висновку, що право видавати ордери громадянам для заселення жилої площі в будинках державної та комунальної власності віднесене до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, а саме їх виконавчих органів.

Доказів про те, що законами України передбачено випадки видачі ордерів на заселення громадянами житла державної або комунальної власності іншими особами, окрім органів місцевого самоврядування, та/або випадки надання Кабінету Міністрів України повноважень визначати осіб, що можуть видавати згадані ордери, відповідач суду не надав.

За таких обставин суд не може погодитися з доводами представника відповідача про те, що в оскаржуваній частині постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 2009 року ( 18-2010 ) видана ним обґрунтовано, в межах повноважень та на підставі законів України.

Разом з тим суд прийшов до висновку, що видання Кабінетом Міністрів України оскаржуваної постанови ( 18-2010 ) та надання ним Державній іпотечній установі повноважень, які законами України віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування свідчить про порушення відповідачем вимог статті 41 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ) щодо додержання визначених законом прав органів місцевого самоврядування та вимог статті Закону 71 "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) щодо невтручання в законну діяльність органів місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що всупереч законам України Кабінет Міністрів України уповноважив Державну іпотечну установу видавати ордери на вселення громадян у житло, суд також вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає законам України доповнення відповідачем Порядку пунктом 4, у якому міститься форма ордера на жиле приміщення ( 1037-2009 ), що видається Державною іпотечною установою.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158 - 163 КАС України ( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та нечинним пункт 3 Змін, що вносяться до Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року N 18, в частині слів "або за рішенням Кабінету Міністрів України Державною іпотечною установою за формою згідно з додатком".

Визнати незаконним та нечинним пункт 4 Змін, що вносяться до Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року N 18.

Стягнути з Державного бюджету України ( 2154-17 ) на користь Харківської міської ради 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) судових витрат.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом ( 2747-15 ), якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 КАС України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Головуюча, суддя О.О.Власенкова

Судді В.А.Кузьменко

О.В.Пісоцька