КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
13.07.2010

Справа N 2-а-1749/09/2670

(Постанову скасовано на підставі Ухвали
Вищого адміністративного суду України
N К-27833/10 від 17.10.2012)

Про визнання нечинним наказу

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Маслія В.І., при секретарі Киричуку Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України, об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", об'єднання підприємств "Український музичний альянс" та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги Міністерства освіти і науки України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2009 у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав", Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" до Міністерства освіти і науки України, треті особи: Міністерство юстиції України, Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", об'єднання підприємств "Український музичний альянс" про визнання нечинним наказу, ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду першої інстанції із позовами, об'єднаними ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2009 в одне провадження, в яких з урахуванням уточнених позовних вимог просили про визнання незаконним, таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та визнання нечинним наказу від 22.12.2008 N 1175 "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, і Змін до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю".

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2009 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України, об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" та об'єднання підприємств "Український музичний альянс" подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

22.06.2010 до Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява від Міністерства освіти і науки України про приєднання до апеляційних скарг.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративні позови, суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи оскаржуваний Наказ, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, наділивши Державний департамент інтелектуальної власності повноваженням по здійсненню обліку організацій колективного управління та ухвалення рішень щодо уповноважених організацій колективного управління, а положення оскаржуваного Наказу N 1175 про втрату чинності свідоцтвами про визначення уповноваженою організацією колективного управління є незаконним та таким, що виходить за межі наданих відповідачу повноважень, оскільки іншими нормативно-правовими актами не передбачено право відповідача визначати свідоцтва про визначення уповноважених організацій колективного управління такими, що втратили чинність.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Окружний адміністративний суд м. Києва вказав, що згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2006 N 1757, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Повноваження відповідача у сфері охорони авторського права і суміжних прав визначено статтею 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ). Так, відповідач забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує такі функції:

- реалізує моніторинг застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав;

- веде облік організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їм методичну допомогу;

- здійснює контроль за виконанням цього Закону ( 3792-12 ) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- здійснює посередництво у переговорах і при вирішенні конфліктів між організаціями колективного управління, а також між цими організаціями і суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав;

- організує розробку нормативів і таблиць щодо розміру мінімальної винагороди і її розподілу між авторами і іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав і подає їх для затвердження Кабінетові Міністрів України;

- забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними марками відповідно до Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм" ( 1587-14 ), веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок;

- організує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації;

- забезпечує складання і періодичне видання каталогів усіх державних реєстрацій авторського права;

- організує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони авторського права і суміжних прав;

- забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав;

- представляє інтереси України з питань охорони авторського права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

- доручає закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом ( 3792-12 ), Положенням про Установу ( 773/2000 ), іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

- сприяє діяльності організацій колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, пов'язаної з виконанням функцій, які визначені статтею 49 цього Закону ( 3792-12 );

- виконує інші функції відповідно до Положення про Установу ( 773/2000 ), затвердженого в установленому порядку.

Низку повноважень відповідача встановлено й положеннями інших статей Закону України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ). Так, ч. 5 ст. 42 та ч. 2 ст. 43 цього Закону ( 3792-12 ) встановлюють повноваження відповідача з визначення уповноважених організацій колективного управління. Частина 6 статті 42 даного Закону ( 3792-12 ) визначає право відповідача вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і матеріальних носіїв.

Згідно з ч. 1 ст. 48 вказаного Закону ( 3792-12 ) організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі (Міністерство освіти і науки України).

Відповідно до п. 1 Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 N 997, Державний департамент інтелектуальної власності є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки України і йому підпорядковується.

Судом першої інстанції встановлено, що наділивши Державний департамент інтелектуальної власності повноваженням по здійсненню обліку організацій колективного управління та ухвалення рішень щодо уповноважених організацій колективного управління, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, а його дії є такими, що суперечать вимогам законодавства України у сфері захисту інтелектуальної власності.

Колегія суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки норма ст. 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) прямо вказує на повноваження Міністерства освіти і науки України доручати закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом ( 3792-12 ). Тож наділивши Державний департамент інтелектуальної власності повноваженням по здійсненню обліку організацій колективного управління та ухвалення рішень щодо уповноважених організацій колективного управління, відповідач реалізував своє повноваження, встановлене ст. 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ).

Реалізуючи своє повноваження доручати закладам державної системи правової охорони інтелектуальної власності виконання окремих завдань, визначених цим Законом ( 3792-12 ), відповідач наказами N 309 і N 311 від 21.05.2003 доручив здійснювати визначення уповноважених організацій колективного управління та ведення обліку організацій колективного управління Державному департаменту інтелектуальної власності МОН України. Державний департамент інтелектуальної власності понад п'ять років здійснював наведені функції відповідача. Наказом МОН України від 22.12.2008 N 1175 було внесено зміни до Наказу N 311 від 21.05.2003 і визнано таким, що втратив чинність, Наказ N 309 від 21.05.2003. Проте і після внесених змін до Наказу N 309 від 21.05.2003 та прийняття нового порядку визначення уповноважених організацій колективного управління своїм Наказом від 22.12.2008 N 1175 відповідач доручив Державному департаменту інтелектуальної власності МОН України здійснювати визначення уповноважених організацій колективного управління та підтвердив право останнього вести облік організацій колективного управління.

Також суд першої інстанції зазначив, що положення оскаржуваного Наказу N 1175 про втрату чинності свідоцтвами про визначення уповноваженою організацією колективного управління є незаконним та таким, що виходить за межі наданих відповідачу повноважень, тому що Законом України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ), постановою КМ України від 18.01.2003 N 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", наказом МОН України від 21.05.2003 N 311 "Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю" чи іншими нормативно-правовими актами не передбачено права МОН України визначати свідоцтва про визначення уповноважених організацій колективного управління такими, що втратили чинність.

Колегія суду не може погодитись з таким висновком окружного адміністративного суду м. Києва, виходячи з наступного. Так, ч. 2 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) вказує, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою (Міністерством освіти і науки України) уповноваженими організаціями колективного управління. Тож Закон ( 3792-12 ) встановлює повноваження відповідача визначати уповноважені організації колективного управління.

Визначення уповноважених організацій колективного управління передбачає прийняття рішення щодо того, яка організація колективного управління набуває статусу уповноваженої організації колективного управління, і відповідно прийняття рішення щодо того, яка організація колективного управління втрачає статус уповноваженої організації колективного управління.

Реалізуючи вказане повноваження, відповідач прийняв наказ від 22.12.2008 N 1175, що відповідно встановлює порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, зокрема й процедуру втрати статусу уповноваженої організації колективного управління (анулювання, втрати чинності свідоцтва).

Тож всупереч висновку суду першої інстанції, положення наказу від 22.12.2008 N 1175 про втрату чинності свідоцтвами про визначення уповноваженою організацією колективного управління є законним і передбачене повноваженням відповідача визначати уповноважені організації колективного управління, наданим останньому нормою ч. 2 ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ).

Крім того, доводи позивачів про те, що наказ від 22.12.2008 N 1175 та Порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм є такими, що не відповідають Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 6 вересня 2005 року N 2806-IV, спростовуються наступним.

Так, згідно абз. 4 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" ( 2806-15 ) документами дозвільного характеру є документи (дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо), які дають суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, а згідно абз. 6 ст. 1 цього ж Закону ( 2806-15 ), об'єктами, на які видаються документи дозвільного характеру, є земельна ділянка, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга.

Як вбачається з аналізу положень ст. 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ), виконання функцій уповноваженої організації колективного управління не має ознак жодного з об'єктів, на які згідно ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" ( 2806-15 ) видаються документи дозвільного характеру, оскільки уповноважена організація колективного управління здійснює лише збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав публічними способами та контроль за правомірним використанням третіми особами цих об'єктів.

Крім того, свідоцтво про визначення організації колективного управління уповноваженою не містить у собі ознак документа дозвільного характеру, оскільки видається не в якості документа, який дає право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, а в якості документа, що підтверджує належність організації колективного управління статусу уповноваженої, правовою підставою набуття якого (статусу) є відповідне рішення Установи (МОН України в особі Державного департаменту інтелектуальної власності).

Слід також зазначити, що згідно ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" ( 2806-15 ) необхідність одержання документа дозвільного характеру визначається виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, однак в жодному з цих законів (а також і в Законі України "Про авторське право і суміжні права") ( 3792-12 ) не йдеться про те, що для отримання статусу уповноваженої організації колективного управління або для отримання права виконувати функції такої організації необхідно отримати документ дозвільного характеру, що підтверджує те, що свідоцтво про визначення організації колективного управління уповноваженою не є документом дозвільного характеру.

Отже, посилання позивачів на невідповідність оскаржуваного Наказу та Порядку Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" ( 2806-15 ) є безпідставним, оскільки положення цього закону не мають абсолютно ніякого відношення ані до діяльності уповноважених організацій колективного управління, ані до свідоцтв, що видаються таким організаціям на підтвердження їх статусу (а не права).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу ( 2747-15 ).

При цьому, позивачі не спростували доводи апелянтів та осіб, які приєднались до апеляційної скарги, а також не довели правомірності позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України ( 2747-15 ) за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України ( 2747-15 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", об'єднання підприємств "Український музичний альянс" та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги Міністерства освіти і науки України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2009 - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2009 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).

Повний текст постанови виготовлено 16.07.2010.

Головуючий:

Судді: