Постанова : Про визнання протиправними та скасування рішень

Документ втратив чиннiсть!

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
30.08.2010

Справа N 2а-1008/10/2670

( Постанову скасовано на підставі Постанови Київського
апеляційного адміністративного суду
N 2а-1008/10/2670 від 30.08.2010 )

Про визнання протиправними та скасування рішень

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Денісова А.О., суддів: Федорової Г.Г., Цвіркуна Ю.І., при секретарі Вовчок О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ", ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт", Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ" і ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва , а також апеляційні скарги ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" і ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовами ТОВ "Телестудія "Служба інформації" і ТОВ "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, треті особи з самостійними вимогами ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт", Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ", треті особи без самостійних вимог ТОВ "ГРАВІС", ТОВ "ТРО "Мульті Медіа Сервіс", ТОВ "ТРК "Радіо Мережа", ВАТ "Київтелемонтаж", приватне підприємство "Телерадіокомпанія "НЕМО", творче об'єднання "Коростеньтелебачення", ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр-СТБ", ТОВ "Новий канал", ЗАТ "Телерадіокомпанія "Інтервідео-Київ", ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ", ТОВ "Телерадіокомпанія "Ритм", ТОВ "Телерадіокомпанія "Подолянин TV", ВАТ "Телеканал ТОНІС" та ДП "Український державний центр радіочастот", про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2010 року позов ТОВ "Телестудія "Служба інформації" та ТОВ "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" задоволений повністю. Суд визнав протиправними та скасував рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) від 27.01.2010 року NN 120 - 211 про визначення переможців конкурсу та видачу ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів. Суд також визнав такими, що втратили чинність, ліцензію на мовлення ефірне (телебачення) серії НР N 1077-м від 30.01.2010 року, видану ТОВ "Експрес-Інформ", ліцензію на мовлення ефірне (телебачення) серії НР N 1078-м від 30.01.2010 року, видану ТОВ "НБМ", та додатки N 1, 5, 6, 6/а, 7, 8 до ліцензії на мовлення ефірне (телебачення) серії НР N 1021-м від 28.10.2009 року, видані ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт". В задоволенні позовних вимог третіх осіб з самостійними вимогами ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" та ПП у формі ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ" суд відмовив.

На вказану постанову ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ", ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт", ПП у формі ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ" подали апеляційні скарги та ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр СТБ" подали апеляційні скарги, в яких просили постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр СТБ" також просив скасувати постанову в частині визнання протиправними та скасування рішення Національної ради від 27.01.2010 року NN 145, 190 про визначення переможців конкурсу і видачу ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів та винести в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" змінила вимоги апеляційної скарги і просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2010 року та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" просила скасувати рішення Національної ради від 27.01.2010 року NN 122, 123, 128, 134, 136, 140, 141, 142, 162, 163, 164, 166, 171, 173, 191, 196, 206 про визначення переможців конкурсу на видачу ліцензій на мовлення, скасувати рішення Національної ради від 27.01.2010 року N 144 (в частині визначення переможцем ТОВ "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс"), а також просила визнати правомірними рішення Національної ради від 27.01.2010 року N 120, 121, 124, 125, 126, 127, 129, 130, 131, 132, 133, 135, 137, 138, 139, 143, 145, 146, 147, 148, 149, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 167, 168, 169, 170, 172, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190 , 192, 193, 194, 195, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 207, 208, 209, 210, 211 про визначення переможців конкурсу на видачу ліцензій на мовлення в частині відмови у видачі ліцензії ТОВ "Телерадіокомпанія "Музика ТВ", ТОВ "Музичне телебачення", ТОВ "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ", ТОВ "Телестудія "Служба Інформації", ТОВ "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс", ВАТ "Київтелемонтаж". Апелянти також просили визнати відсутність у Національної ради повноважень відмовити у прийнятті рішень N 120, 121, 124, 125, 126, 127, 129, 130, 131, 132, 133, 135, 137, 138, 139, 143, 145 , 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 167, 168, 169, 170, 172, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190 , 192, 193, 194, 195, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 207, 208, 209, 210, 211 про визначення переможців конкурсу на видачу ліцензій на мовлення.

На думку апелянтів справа розглянута і вирішена неповноважним складом суду, оскільки склад колегії суддів визначений з порушенням ст. 15-1 КАС України ( 2747-15 ). Апелянти посилаються на відсутність порушення прав чи інтересів позивачів оскаржуваними рішеннями Національної ради у сфері публічно-правових відносин. Вони також вважають, що порушення Національною радою процедури прийняття рішень не може бути підставою для їх скасування, оскільки вони є вірними по суті і відповідають вимогам ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ) (далі - Закон). На їх думку ухвала суду про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії з проведення конкурсу, виносити рішення про переможця конкурсу та видавати ліцензії не є підставою для скасування прийнятих рішень, оскільки всупереч ч. 5 ст. 118 КАС України ( 2747-15 ) вона не була виконана в примусовому порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" також посилалася на відсутність у представника Національної ради повноважень на ведення справи. На думку апелянта суд безпідставно визнав такими, що втратили чинність додатки NN 1, 5, 6, 6/а, 7, 8 до ліцензії на мовлення ефірне (телебачення) серії НР N 1021-м від 28.10.2009 року, оскільки в даному випадку суд позбавив телерадіокомпанію не лише частот, отриманих на підставі рішень від Національної ради від 27.01.2010 року, а й частот, отриманих на підставі інших рішень відповідача. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки приймаючи оскаржуване рішення він самостійно змінив вимоги позивачів, які просили анулювати ліцензії на мовлення та додатки до них, а суд визнав ліцензії такими, що втратили чинність.

ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" і ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" також подали апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції від 08.07.2010 року щодо виправлення описок в ухвалах від 25.03.2010 року, 25.05.2010 року, 02.06.2010 року та 07.06.2010 року, в яких просили її скасувати, а справу направити на новий розгляд, мотивуючи тим, що ухвала винесена неповноважним складом суду, оскільки на час направлення сторонам повісток про виклики до суду суддя-доповідач знаходилася за кордоном.

Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Національної ради від 30.09.2009 року N 1943 "Про затвердження конкурсних умов" Національна рада 30.09.2009 року прийняла рішення N 1945 про оголошення конкурсу на отримання ліцензій на мовлення. На виконання вказаних рішень 16.12.2009 року мало відбутися засідання Національної ради, на якому мали розглядатися питання про визначення переможців конкурсу на видачу ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів.

Однак за день до проведення вказаного засідання ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" звернулася до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради від 30.09.2009 року N 1945 "Про оголошення конкурсу на отримання ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів", мотивуючи тим, що Національна рада неправомірно на порушення вимог ст. 25 ЗУ "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) оголосила вказаний вище конкурс, чим порушила право компанії на справедливий розгляд її заявки. Жодних доводів з приводу того, яким чином оголошення вказаного конкурсу на отримання ліцензій призвело до порушення прав позивача на справедливий розгляд їх заявки на отримання ліцензій телерадіокомпанія в позовній заяві не навела. Одночасно телерадіокомпанія просила суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Національній раді вчиняти будь-які дії з проведення оголошеного конкурсу та видачі ліцензій поки судове рішення по цій справі не набере законної сили.

Ухвалою від 16.12.2009 року Окружний адміністративний суд м. Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив і заборонив Національній раді вчиняти будь-які дії з проведення конкурсу, винесення рішення про визначення переможців конкурсу та видачі ліцензії до набрання судовим рішенням законної сили. Одразу ж після прийняття, копія ухвали була вручена ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт", а також направлена для негайного виконання до Національної ради, яка отримала її цього ж дня. Суд також вирішив питання про призначення справи до попереднього розгляду на 30.12.2009 року.

Отримавши зазначену вище ухвалу про забезпечення позову, головуючий на засіданні Національної ради Мирошніченко А. повідомив про прийняте судом рішення членам Національної ради, які одноголосно вирішили оголосити перерву в засіданні 16.12.2009 року без визначення дати наступного засідання.

Наступного дня Національна рада оскаржила до Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 року про вжиття заходів забезпечення позову. Одночасно вона звернулася до окружного адміністративного суду м. Києва з клопотанням про скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

21.12.2009 року Національна рада повторно звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою, в якій, зокрема, звернула увагу суду, що відповідно до ч. 2 ст. 118 КАС України ( 2747-15 ) клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається не пізніше наступного дня після їх одержання, і що на порушення вказаних вимог клопотання від 17.12.2009 року до цього часу судом не розглянуте.

30.12.2009 року суд закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 04.01.2010 року. В дане судове засідання представник ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" не з'явився. Так саме він не з'явився і в судове засідання 04.01.2010 року, а тому суд оголосив перерву на 13.01.2010 року. Клопотання Національної ради про скасування заходів забезпечення позову суд не розглянув.

12.01.2010 року директор ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" Княжицький М.Л. звернувся до суду з черговим клопотання про відкладення судового засідання на іншій день, мотивуючи тим, що він не може забезпечити явку представників компанії в судове засідання.

В судове засідання 13.01.2010 року представник ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" в черговий раз не з'явився і суд відклав розгляд справи на 09.02.2010 року. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд знову не розглянув.

27.01.2010 року ОСОБА_7 раптово, без видимих для того підстав запросив членів Національної ради взяти участь у її позачерговому засіданні, яке має відбутися в цей же день. На засідання ради, що розпочалося о 16.40, з'явилися лише 5 її членів: сам ОСОБА_9., а також ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_12 Присутнім на засіданні членам Національної ради ОСОБА_7 повідомив, що ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" проінформувала його, що телерадіокомпанія подала до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову. З цього приводу ОСОБА_7 вніс пропозицію доповнити порядок денний засідання Національної ради, яке відбулося 16.12.2009 року, 92-ма питаннями, що містять конкурсні пропозиції, оголошені 09.10.2009 року. За такий порядок денний голосували всі присутні на засіданні 5 членів Національної ради.

Насправді заява про скасування заходів забезпечення позову була виготовлена ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" лише наступного дня, а що ж стосується заяви про відмову від позову, то вона взагалі була виготовлена телерадіокомпанією лише 01.02.2010 року. Вказані заяви були подані до суди в день їх виготовлення.

О 16.55 в засіданні Національної ради взяв участь член Національної ради ОСОБА_13, який заявив, що надані йому документи не дозволяють об'єктивно розглядати питання про визначення переможців конкурсу і залишив засідання Національної ради.

Подальше засідання Національної ради, на якому при прийняті рішень про визначення переможців конкурсу та видачу 92 ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів, продовжувалося у складі п'яти її членів: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 і ОСОБА_12.

Наступного дня після того як ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" була визнана переможцем конкурсу вона подала до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що затримка з проведенням конкурсу завдає їй збитків. Вказане клопотання ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" просила розглянути негайно і без виклику сторін в судове засідання.

29.01.2010 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Національної ради з приписом, в якому, посилаючись на явні порушення чинного законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення, які викликали суспільний резонанс і можуть завдати шкоди інтересам держави, якщо вони не будуть негайно усунуті, вимагав скасувати рішення NN 120 - 211 від 27.01.2010 року про визначення переможців конкурсу та видачу ліцензій на мовлення з використанням вільних каналів.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. На порушення вказаних вимог закону Національна рада відмовилася виконувати припис прокурора. Більш того, наступного дня після отримання припису Національна рада видала ТОВ "Експрес-Інформ" та ТОВ "НБМ" ліцензії на мовлення ефірне (телебачення), а ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" - додатки до ліцензії NN 1, 5, 6, 7 і 8, а 11.03.2010 року ще й додаток 6-а.

Ухвалами від 09.02.2010 року Окружний адміністративний суд м. Києва задовольнив заяви позивача від 28.01.2010 року та 01.02.2010 року і скасував заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті ухвалою від 16.12.2009 року, і закрив провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, задовольняючи адміністративні позови, суд виходив з того, що оскаржувані рішення Національної ради були прийняті, а ліцензії і додатки до них були видані під час дії ухвали суду про забезпечення адміністративного позову, якою суд заборонив Національній раді приймати рішення про визнання переможців конкурсу та видачу їм ліцензій до розгляду по суті справи за позовом ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" до Національної ради про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради від 30.09.2009 року N 1945 "Про оголошення конкурсу на отримання ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів".

Твердження апелянтів, що ухвала про забезпечення адміністративного позову не була звернута до виконання, оскільки суд не передав її до виконавчої служби для примусового виконання, а тому у Національній раді не було передбачених законом підстав для її виконання, є явно надуманими і не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Стаття 117 КАС України ( 2747-15 ) встановлює, що суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень або заборонити вчиняти певні дії. Така ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і підлягає обов'язковому виконанню.

Відповідно до ст. 255 КАС України ( 2747-15 ) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Одночасно ст. 257 КАС України ( 2747-15 ) встановлює, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

В преамбулі до Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) зазначено, що цей Закон ( 606-14 ) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Як було зазначено вище, судом встановлено, що ухвала суду про забезпечення адміністративного позову була отримана Національною радою в день її постановлення 16.12.2009 року. Саме в цей день Національна рада розглядала питання про презентацію програмних концепцій мовлення учасників конкурсу на мовлення. Під час засідання, головуючий на ньому ОСОБА_7 повідомив членам Національної ради про вжиті судом заходи забезпечення позову, які після цього прийняли рішення про оголошення перерви в засіданні. Вказане свідчить, що ухвала суду про забезпечення адміністративного позову була прийнята Національною радою до негайного виконання добровільно.

Про вказане свідчать і подальші дії Національної ради, яка на протязі 1,5 місяців неодноразово зверталася до суду з клопотаннями про скасування вжитих судом заходів забезпечення адміністративного позову, посилаючись на те, що вони блокують діяльність конституційного органу державної влади, порушують права і законні інтереси інших учасників конкурсу на отримання ліцензій на мовлення, які нарівні з позивачем подали заявки про участь в конкурсі. Характерно і те, що за вказаний період Національна рада не вчинила жодних дій щодо невиконання ухвали суду. І тільки 27.01.2010 року несподівано, без будь-яких видимих, а більш того встановлених законом підстав провела засідання, на якому прийняли рішення про визначення переможців конкурсу та видачу 92 ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів.

При оцінці законності прийнятих Національною радою 27.01.2010 року оспорюваних рішень колегія суддів також бере до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року N 815 присвоєння радіочастот засобам аналогово телевізійного мовлення з потужністю випромінювання до 10 вт було припинене з 01.01.2010 року.

Суд першої інстанції також визнав, що рішення, прийняті на засіданні Національної ради 27.01.2010 року, були ухвалені неповноважним складом, оскільки в її засіданні приймали участь лише п'ять членів Національної ради.

Не погоджуюсь з рішенням суду в цій частині, апелянти стверджували, що для визнання прийнятих Національною радою рішень законними достатньо, якщо на час відкриття засідання були присутні не менш 6 її членів. Зменшення в подальшому кількості присутніх на засіданні Національної ради її членів не впливає на законність прийнятих рішень, якщо за їх прийняття проголосувало не менш 5 членів ради. Оскільки на час відкриття засідання ради 16.12.2009 року в ньому приймали участь більше 6 її членів, то, на думку апелянтів, немає значення та обставина, що після закінчення оголошеної перерви в засіданні, що проводилося 27.01.2010 року, брали участь лише 5 її членів. На думку апелянтів вирішальним в даному випадку є те, що за прийняття рішень проголосували 5 членів Національної ради.

З вказаними доводами апелянтів колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 5 і 6 ст. 24 Закону ( 538/97-ВР ) засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше шести її членів, а рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п'яти членів Національної ради. При цьому Закон ( 538/97-ВР ) не робить будь-яких виключень, які б давали підстави вважати, що присутність на засіданні Національної ради при прийнятті окремих рішень менш 6 її членів дає підстави вважати такі засідання правомочними, а прийняті рішення законними.

Про вказане свідчать і вимоги п. 6.7 Регламенту Національної ради, згідно яких член Національної ради з поважних причин може залишити засідання. Ця обставина фіксується у протоколі засідання із зазначенням, під час обговорення якого питання порядку денного це відбулося. Подібна процедура здійснюється і у випадку, коли член Національної ради з'являється на засідання в ході засідання.

Зрозуміло, що вказане застереження Регламенту зроблено з метою визначення правомочності засідання Національної ради при прийнятті конкретного рішення, оскільки кількість присутніх на засіданні членів Національної ради може змінюватися із вказаних вище причин. Саме таке і відбувалося на засіданнях Національної ради 16.12.2009 року та 27.01.2010 року, коли при прийнятті оскаржуваних рішень 27.01.2010 року були присутні лише 5 членів Національної ради.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частина п'ята статті 24 Закону ( 538/97-ВР ) передбачає, що розгляд на засіданнях Національної ради питань про видачу, продовження, переоформлення ліцензії на телерадіомовлення відбувається у присутності повноважних представників відповідних ліцензіатів, про що їх письмово повідомляє Національна рада не пізніш як за три дні до засідання. Таке засідання може проводитися без участі цих осіб тільки за умови, якщо є відомості про вручення їм повідомлення про час та місце проведення засідання та в разі відсутності поважних причин для його перенесення.

Судом встановлено, що на порушення вказаних вимог законодавства позивачі не були повідомлені про проведення 27.01.2010 року засідання Національної ради, яке було проведене без їх присутності.

На підставі наведеного та, приймаючи до уваги, що прийняття Національною радою рішень про визначення переможців конкурсу та видачу ліцензій і додатків було вчинене з порушенням вимог п. 6.7 Регламенту Національної ради, п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) та ст. ст. 117, 255 і 257 КАС України ( 2747-15 ), ч. ч. 4, 5, 6 ст. 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" ( 538/97-ВР ), а також ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вище рішення були прийняті Національною радою не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України та без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Апелянти також просили скасувати ухвалу суду першої інстанції від 08.07.2010 року про виправлення описок в ухвалах від 25.03.2010 року, 25.05.2010 року, 02.06.2010 року та 07.06.2010 року, а справу направити на новий розгляд.

Вказані вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки згідно із ст. 204 КАС України ( 2747-15 ) підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції лише ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Оскаржувана ухвала подальшому провадженню у справі не перешкоджає. Перелік підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової рішення, передбачений ст. 202 КАС України ( 2747-15 ) і є вичерпаним. Апелянти не наводять конкретних доводів щодо неправильного вирішення питання про виправлення описок ухвалою суду від 08.07.2010 року суд, а тому відсутні підстави для її скасування через порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Неприйняття судом першої інстанції ухвали про призначення до розгляду питання про виправлення описки не може бути підставою для скасування прийнятого рішення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України ( 2747-15 ) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Твердження апелянтів про розгляд і вирішення справи неповноважним судом є безпідставними. ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" і ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт", обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині зазначають, що на час направлення сторонам повістки про виклик до суду суддя-доповідач знаходився за кордоном.

Вказані доводи є надуманими і не ґрунтуються на законі, оскільки направлення повістки про виклик до суду не є частиною судового розгляду і вирішення справи. При винесенні ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2010 року судді були в судовому засіданні, склад суду був незмінним, а тому в колегії суддів немає підстав вважати, що розгляд і вирішення справи здійснений неповноважним судом.

Безпідставними є твердження апелянтів про розгляд і вирішення справи неповноважним складом суду з тих підстав, що склад колегії суддів визначений з порушенням ст. 15-1 КАС України ( 2747-15 ).

З матеріалів справи вбачається, що склад колегії суддів суду першої інстанції визначений наказом (розпорядженням) голови суду на підставі ч. 1 ст. 24 КАС України ( 2747-15 ), відповідно до якої адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність, зокрема, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Згідно ст. 15-1 КАС України ( 2747-15 ) в адміністративних судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує розподіл справ між суддями. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

На момент розподілу даної справи між суддями в адміністративних судах діяла версія 1.3 програми автоматизованої системи "Діловодство", яка розподіляла справи на суддю-доповідача, а склад колегії визначався головою суду або головою відповідної судової палати.

Посилання апелянтів на те, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Телерадіокомпанія "Ритм" до Національної ради, третя особа ТОВ "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт", про визнання дій протиправними, є преюдиційною для даної справи колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України ( 2747-15 ) обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Натомість обставини, встановлені вказаною вище постановою, яка набрала законної сили, і на яку посилаються апелянти, стосуються інших сторін спору. Позивачами у цих справах є різні суб'єкти, які мають відмінні (не тотожні) підстави для звернення до суду з адміністративним позовом. Так, сторонами у справі, що розглядалася Рівненським окружним адміністративним судом, були ТОВ "Телерадіокомпанія "Ритм" і Національна рада, а в даній справі - ТОВ "Телестудія "Служба інформації", ТОВ "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" і Національна рада, а ТОВ "Телерадіокомпанія "Ритм" в даній справі є лише третьою особою без самостійних вимог.

Предметом дослідження у справі, що розглядалася Рівненським окружним адміністративним судом є дії Національної ради щодо проведення конкурсу, затвердження його результатів та прийняття рішення, а предметом дослідження в даній справі є визнання протиправними та скасування рішень Національної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на положення цієї норми для особи, яка не брала участі у попередній судовій справі, встановлені обставини не мають і не можуть мати обов'язкового характеру. Відповідні факти для даної особи не можуть бути преюдиційними, оскільки вони не були встановлені щодо неї. Така особа не може бути позбавлена можливості надавати суду свої докази, доводити суду свої вимоги та спростовувати доводи інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що вимоги ч. 1 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) на відміну від вимог частини четвертої вказаної статті не є для суду імперативними.

Частина перша статті 11 КАС України ( 2747-15 ) встановлює, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. На цій підставі суд повинен надати особі, яка не брала участь в розгляді попередньої справи, можливість подати докази та підтвердити або спростувати відповідні обставини.

Колегія суддів також бере до уваги, що визнання стороною обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим, якщо суд має сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (ст. 76 КАС України) ( 2747-15 ).

Викладене дає підстави зробити висновок, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, і яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, за умови, що проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Апелянти також посилаються на відсутність порушення прав чи інтересів позивачів оспорюваними рішеннями Національної ради. На заперечення вказаних доводів представники позивачів посилалися на те, що ухваленням 27.01.2010 року протиправних рішень Національна рада порушила їх права на отримання рішень у встановлений законом спосіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України. Як було зазначено вище, 27.01.2010 року Національна рада прийняла оскаржувані рішення на порушення вказаних вимог, а тому рішення NN 120 - 211 про визначення переможців конкурсу та видачу ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів, оголошеного рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 30 вересня 2009 року N 1945, є протиправними і підлягають скасуванню. Позбавивши позивачів їх права на отримання рішень відповідно до вимог Конституції та законів України, Національна рада тим самим порушила їх права.

Апелянти також посилаються і на те, що суд першої інстанції самостійно змінив вимоги позивачів, які просили анулювати ліцензії на мовлення та додатки до них, а суд ухвалив рішення, яким визнав ліцензії такими, що втратили чинність.

Частина друга статті 11 КАС України ( 2747-15 ) передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ст. 162 КАС України ( 2747-15 ) при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, орієнтований перелік яких визначений у вказаній статті. При цьому суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вже було вже зазначено, 27.01.2010 року Національна рада прийняла всі оскаржувані рішення та додатки до них на порушення вимог Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін та третіх осіб, про захист яких вони просили, визнав вказані рішення протиправними та скасував їх, а ліцензії та додатки до ліцензій, видані на підставі цих рішень, визнав такими, що втратили чинність.

Апелянти також посилаються на відсутність у представника Національної ради повноважень на ведення справи.

Стаття 58 КАС України ( 2747-15 ) встановлює, що довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації. Відповідно до ст. 24 Закону ( 538/97-ВР ) рішення про видачу довіреностей на представництво Національної ради у суді приймаються на її засіданнях. З наданих суду документів вбачається, що довіреність, видана представнику Національної ради, відповідає вказаним вимогам.

Не ґрунтуються на матеріалах справи твердження апелянтів, що суд своїм рішенням позбавив телерадіокомпанії всіх наданих їм раніше радіочастот, оскільки постанова суду першої інстанції суду стосується тільки рішень Національної ради України, прийнятих виключно на її засіданні 27 січня 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України ( 2747-15 ) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку. Норма, що міститься у другому реченні ч. 1 ст. 53 КАС України ( 2747-15 ) виключає повне або часткове задоволення вимог позивача до відповідача у разі задоволення позову третіх осіб із самостійними вимогами. З іншого боку, задоволення адміністративного позову позивача так само повністю або частково виключає можливість задоволення позову третіх осіб.

Отже, позовні вимоги позивача і третіх осіб із самостійними вимогами є повністю або частково взаємовиключними. Проте в силу названої норми вимоги таких осіб частково можуть збігатися.

Як встановлено, у даній адміністративній справі позовні вимоги позивачів і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, в частині оскарження окремих рішень Національної Ради від 27.01.2010 року є однаковими. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повністю задовольнив позовні вимоги позивачів і повністю відмовив у задоволенні позовних вимог третім особам із самостійними вимогами, не врахувавши тотожність їх позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивачів були задоволені повністю, а позовні вимоги третіх осіб частково співпадають із вимогами позивачів, то, відповідно, третім особам не може бути повністю відмовлено у задоволені позовів. Отже, у даному випадку суд першої інстанції не застосував відповідну норму ст. 53 КАС України ( 2747-15 ) і неправомірно відмовив у позовах третім особам із самостійними вимогами.

При встановлених обставинах, суд апеляційної інстанції визнає вимоги третіх осіб із самостійними вимогами частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у частині скасування рішень Національної Ради від 27.01.2010 року NN 122 , 123 , 128 , 134 , 136 , 140, 141, 142, 145 , 152, 162, 163, 164, 166, 170, 171, 173, 190 , 191, 196, 206, рішення N 144 (в частині).

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно і не всебічно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр СТБ" в апеляційній скарзі також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, мотивуючи тим, що його представник не був присутній в судовому засіданні, копію постанови ЗАТ отримало 17.06.2010 року, заяву про апеляційне оскарження подало 25.06.2010 року, а апеляційну скаргу - 07.07.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України ( 2747-15 ) в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Викладене свідчить, що ЗАТ "Міжнародний Медіа Центр СТБ" подав апеляційну скаргу в межах строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і підстави для поновлення строків на апеляційне оскарження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 198, 199, 202, 205, 207 КАС України ( 2747-15 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2010 року скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги позивачів ТОВ "Телестудія "Служба інформації" і ТОВ "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" задовольнити повністю, а позовні вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" і Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ" - частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 27 січня 2010 року NN 120 - 211 про визначення переможців конкурсу та видачу ліцензій на мовлення з використанням вільних телеканалів, оголошеного рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 30 вересня 2009 року N 1945.

Визнати такими, що втратили чинність ліцензію на мовлення ефірне (телебачення) серії НР N 1077-м від 30 січня 2010 року, ліцензію на мовлення ефірне (телебачення) серії НР N 1078-м від 30 січня 2010 року та додатки NN 1, 5, 6, 6/а, 7 і 8 до ліцензії на мовлення ефірне (телебачення) серії НР N 1021-м від 28 жовтня 2009 року.

В задоволенні інших позовних вимог третіх осіб з самостійними вимогами ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" та Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Телерадіокомпанія "НБМ" відмовити.

В задоволенні апеляційних скарг в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України ( 2747-15 ).

Головуючий суддя:

В повному обсязі постанова виготовлена 03.09.2010 року.

Судді: