КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Департамент адміністрування податку на прибуток
та інших податків і зборів (обов'язкових платежів)
Змінено порядок оподаткування земельних ділянок
під об'єктами енергетики, які виробляють
електричну енергію з альтернативних джерел енергії
Законом України від 09.07.2010 р. № 2480-VІ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» (за текстом - Закон № 2480-VІ) внесено зміни до порядку справляння плати за землю під об'єктами енергетики, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, які набрали чинності з дня опублікування цього Закону («Голос України» від 17.08.2010 р. № 152).
Так, внесено зміни до ст. 12 Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (за текстом - Закон № 2535-ХІІ) та встановлено, що для земельних ділянок під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, земельний податок сплачується у розмірі 30% від ставки земельного податку для земель енергетики.
Крім того, зміни внесено і в Закон України від 06.10.98 р. № 161-ХІV «Про оренду землі» (за текстом - Закон № 161-ХІV) (статті 15 та 21), а саме:
договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які знаходяться у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування);
річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою для земель під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ.
Відповідно до Закону України від 20.02.2003 р. № 555-ІV «Про альтернативні джерела енергії» (за текстом - Закон № 555-ІV) альтернативні джерела енергії - відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів. Альтернативна енергетика - сфера енергетики, яка забезпечує вироблення електричної, теплової та механічної енергії з альтернативних джерел енергії. Об'єктами альтернативної енергетики визначено енергогенеруюче та інше обладнання, що виробляє енергію за рахунок використання альтернативних джерел енергії, частка яких становить не менше 50% від установленої потужності всіх задіяних на об'єкті джерел енергії.
Статтею 6 Закону № 555-ІV установлено, що організаційне забезпечення діяльності у сфері альтернативних джерел енергії передбачає надання органами виконавчої влади в установленому законодавством порядку дозволів заявникам на виробництво електричної, теплової та механічної енергії з альтернативних джерел та її передачу і постачання та дозволів заявникам на виробництво геотермальної енергії. Організаційне забезпечення діяльності у сфері альтернативних джерел енергії також включає підтвердження відповідності енергогенеруючих об'єктів об'єктам альтернативної енергетики.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (за текстом - Кодекс), який регулює земельні відносини, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення є земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом (ст. 65 Кодексу).
Згідно зі ст. 76 цього Кодексу землями енергетичної системи є землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.
Щодо справляння земельного податку, то ставки земельного податку в межах населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, визначено в розмірі 1% від їх грошової оцінки. У межах населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено, ставки земельного податку визначено у гривнях за 1 м2 для груп населених пунктів за чисельністю населення (ст. 7 Закону № 2535-ХІ). За межами населених пунктів податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, справляється з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (ст. 8 Закону № 2535-ХІІ).
Підставою для нарахування земельного податку, як визначено ст. 13 цього Закону, є дані державного земельного кадастру, який встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів і ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (статті 193, 204 Кодексу).
Таким чином, податок за земельні ділянки під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за умови дотримання вимог чинного законодавства сплачується на підставі даних державного земельного кадастру в розмірі 30% від ставки земельного податку, визначеної Законом № 2535-ХІІ. Усі інші підприємства енергетики сплачують земельний податок на загальних підставах.
Щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, то слід зазначити, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону № 2535-ХІІ).
Прикінцевими положеннями Закону № 161-ХІV установлено, що до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Кодексом.
Відповідно до статей 15 та 21 Закону № 161-ХІV розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються згідно із Законом № 2535-ХІІ). Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які знаходяться у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою для земель під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, - розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ.
Таким чином, орендарі земель державної або комунальної власності під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, є платниками орендної плати до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі.
Віктор ФІНАШКО,
начальник відділу методології місцевих,
ресурсних, рентних та неподаткових
платежів Департаменту,
та Ганна ЯКОВЕНКО,
головний державний податковий
інспектор відділу
“Вісник податкової служби України” № 34 вересень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)